Справа № 340/190/17
Провадження № 11-кп/4808/391/21
Категорія п.10 ч.2 ст. 115 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
25 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2021 року клопотання прокурора задоволено. Продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 04 жовтня 2021 року.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, захисник - адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нове рішення, яким запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 змінити на запобіжний захід - домашній арешт, заборонивши йому покидати житло за місцем проживання в с. Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області цілодобово, з застосуванням електронних засобів контролю та визначити розмір застави, передбачений КПК України для такої кваліфікації злочинів.
Вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою і невмотивованою.
В доводах апеляційної скарги, захисник посилається на те, що сторона обвинувачення тільки констатувала існування ризиків, які слугували підставою для тримання ОСОБА_8 під вартою, але жодними доказами не обґрунтувала можливості реального їх настання.
Стверджує, що в даному кримінальному провадженні докази винуватості ОСОБА_8 на досудовому слідстві були сфальсифіковані, що дає підстави сумніватись в доцільності тримання обвинуваченого під вартою. Так, в повідомленні про підозру ОСОБА_8 від 23.01.2017 року слідчий описує обставини вчинення вбивства ОСОБА_11 на свій розсуд, не маючи жодного доказу щодо розвитку подій під час вчинення злочину, посилаючись тільки на відбиток пальця ОСОБА_8 , який нібито, був виявлений на металевому горнятку під час огляду місця події. Разом з тим, ОСОБА_8 вже тоді, в присутності захисника заперечував свою причетність до вчинення вбивства. А наявні в матеріалах провадження дві заяви про вчинення злочину, були написані ОСОБА_8 24 березня 2017 року під тиском працівників поліції, які без участі захисника провели опитування арештованого ОСОБА_8 та схилили його до надання неправдивих показань щодо себе. Сторона захисту вважає ці заяви недопустимими доказами. Крім того працівники поліції спонукали ОСОБА_8 до проведення слідчого експерименту, який відбувся 25 січня 2017 року, під час якого обвинувачений поверхово розповів про злочини, не конкретизував обставини проникнення в житло, не вказав яким ножем наніс поранення, і на місці, куди він нібито викинув ніж, його не було знайдено, і на даний час знаряддя злочину не встановлено.
Захисник також вважає, що необхідність зміни запобіжного заходу випливає з тих обставин, що станом на 05 серпня 2021 року загальний строк тримання під вартою обвинуваченого становить 4 роки 06 місяців 14 днів, що вказує на істотні порушення вимог ст. 28 КПК України щодо розумних строків судового розгляду кримінального провадження та розумних строків тримання під вартою. Водночас вважає, що в разі засудження ОСОБА_8 до позбавлення волі, йому, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, буде зараховано попереднє ув'язнення в строк покарання. Так, станом на 05.08.2021 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, загальний строк тримання під вартою ОСОБА_8 складає 9 років 28 днів.
Звертає увагу на невиправдане затягування розгляду провадження, в той час як, на думку апелянта, воно не є складним. Поведінка обвинуваченого з часу його затримання і впродовж всього строку перебування під вартою є послідовною і передбачуваною, будь яких проявів вплинути на хід досудового розслідування та судового розгляду, не встановлено. Натомість впродовж останніх місяців перебування ОСОБА_8 під вартою, в цьому провадженні проведено тільки допит потерпілого ОСОБА_12 та одного свідка, а на всіх інших судових засіданнях суд розглядав лише питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Посилається на те, що суд жодного разу не розглядав можливості обрання альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави.
Захисник звертає увагу на те, що обвинувачений не є особою підвищеної суспільної небезпеки, проживає з матір'ю, яка є інвалідом 3-ї групи та виховує сама неповнолітню дитину, а тому потребує щоденної допомоги в побуті.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисники - адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали вимоги апеляційної скарги;
- прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, на розгляді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 10 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 152 КК України.
В даному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2017 року підозрюваному ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком 60 днів.
Після передачі обвинувального акту до суду та під час розгляду провадження в суді, за клопотанням прокурора обвинуваченому ОСОБА_8 неодноразово продовжувався строк тримання під вартою.
04 серпня 2021 року прокурор повторно заявив клопотання про продовження ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави, оскільки судовий розгляд не завершено, заявлені ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а тому підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.
При вирішенні питання про законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Зокрема, на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчиненні злочину та призначення їй покарання.
Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.
Саме із зазначених вище підстав колегія суддів не приймає до уваги та не в праві надавати оцінку доводам захисника обвинуваченого щодо недоведеності стороною обвинувачення факту здійснення інкримінованих ОСОБА_8 злочинів.
Розглядаючи клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 331 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є можливим.
Так, ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, дані про його особу, встановив наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує тримання ОСОБА_8 під вартою та унеможливлює застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, оскільки такий не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що відсутні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються матеріалами провадження.
Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.
Таким чином, тримання під вартою ОСОБА_8 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд не розглянув питання щодо можливості обрання альтернативного запобіжного заходу, оскільки суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що на даний час саме обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на грубе порушення судом першої інстанції розумних строків розгляду кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції грубо порушує вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Відповідно до ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен негайно спрямувати свої зусилля на прийняття ефективних заходів щодо розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 10 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 152 КК України, по суті, оскільки подальше порушення встановлених законом розумних строків розгляду кримінального провадження є неприпустимим.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-178,183,194,331,376,404,405,407,418,419,422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5