Провадження № 22-ц/803/6804/21 Справа № 199/8886/20 Суддя у 1-й інстанції - Богун О. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
26 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого Городничої В.С.,
суддів Лаченкової О.В.,Петешенкової М.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2020 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 08.09.2010 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач своїм підписом підтвердив свою згоду на те, що підписав заяву разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», які викладені на сайті Банку, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Позивач, свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав у зв'язку з чим станом на 27.10.2020 року виникла заборгованість за кредитним договором перед банком у розмірі 18230,62 грн, яка складається: 17005,55 грн - заборгованості за тілом кредиту в т.ч. 20,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 16985,55 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1225,07 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія.
На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача на свою користь вищевказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2021 рокупозовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.09.2010 року в сумі 20,00 грн, яка складає тіло кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 131,37 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
З таким рішенням суду в частині відмови у стягненні простроченого тіла та прострочених відсотків позивач не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази та обставини справи.
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалася.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами 08.09.2010 року було укладено договір №б/н, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У зв'язку з порушенням умов договору та невиконання відповідачем своїх зобов'язань, пов'язаних з поверненням кредитних коштів та процентів, станом на 27.10.2020 року згідно розрахунку позивача ОСОБА_1 має заборгованість перед банком в розмірі 18230,62 грн з яких: 17005,55 грн - заборгованість за тілом кредита; в т.ч.: 20,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредита; 16985,55 грн -заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1225,07 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія.
Задовольняючи позов в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 20,00 грн, суд першої інстанції посилався на те, що фактично отримані та використані позичальником кошти банку не повернуті.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд першої інстанції посилався на недоведеність позову в цій частині.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками суд першої інстанції виходив із недоведеності та необгрунтованості позовних вимог в цій частині, зокрема з того, що наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку не містить підпису відповідача, а тому не визнається судом належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення відповідача з вказаними Умовами та тарифами, а також доказом погодження сторонами істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст.207,1055 ЦК України.
Колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні простроченого тіла та прострочених відсотків, оскільки в іншій частині рішення суду апелянтом не оскаржується.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками, оскільки такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального закону та висновкам, викладеним у Постанові Верховного суду України від 30 вересня 2020 року у справі № 173/1384/18 (провадження № 61-9880св19) та правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс19).
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Однак, колегія суддів не може погодитися з рішення суду першої інстанції в частині відмовити у стягненні простроченого тіла, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в анкеті-заяві від 08 вересня 2010 року сума кредитного ліміту не зазначена. Проте, відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки кредитний ліміт по ній змінювався: 25.06.2017 року встановлено кредитний ліміт 2 000 грн, 05.07.2017 року - збільшено до 11 500,00 грн, 13.05.2019 року - зменшено до 0,00 грн.
Випискою про рух коштів по карті відповідача встановлено, що відповідач користувався кредитною карткою до серпня 2020 року, тобто погодився зі зміною кредитного ліміту по картці.
У відповідності до наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості за простроченим тілом кредиту складає 16985,55 грн. При цьому банком визнавалось, що максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику, складав 11 500,00 грн. Видачу кредиту у більшому розмірі банком не доведено.
Такий висновок відповідає, висновку Верховного суду в постанові від 21.04.2021 року справа № 345/2633/20.
З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 11 500,00 грн.
На підставі ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 3310,65грн.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2021 рокускасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 08.09.2010 року у сумі 11 500,00 грн.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 3310,65грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю. Петешенкова