№ провадження 2/646/2251/2021
Справа № 646/5642/21
про відмову у відкритті провадження
26.08.2021 м. Харків
Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Янцовська Т.М., розглянувши матеріали цивільної справи № 646/5642/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків про зняття арешту з майна,-
25.08.2021 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, позивач просить зняти арешт з усього майна, в тому числі з житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та частини квартири АДРЕСА_2 , накладений постановою відділу державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 01.04.2002 року серії АА № 969490.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов такого висновку.
Відповідно до копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.04.2002 року серія АА № 969490, знято з оригіналу серія АА № 740189, яка знаходиться в матеріалах справи, виданої державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції Малихіним О.О., при примусовому виконанні виконавчого листа № А/4-44, виданого 21.04.1993 року Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, накладено арешт на все майно, яке належить боржнику.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 ст. 16 ЦК України визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною першою статті 57 вищевказаного закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час пред'явлення позову) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Аналогічна за змістом норма містилась в ст. 60 Закону № 606-XIV.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року в справі № 161/3171/19, від 20 січня 2021 року в справі № 157/298/19, від 24 травня 2021 року в справі № № 712/12136/18.
Аналізуючи наведені норми та роз'яснення, надані Верховним Судом, суд дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення даного питання, а саме шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України.
У даній цивільній справі арешт було накладено державним виконавцем в порядку виконання рішення суду в межах виконавчого провадження, відтак позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а питання про зняття арешту з майна повинно вирішуватись за скаргою, поданою у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Позовна заява ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків про зняття арешту з майна підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а тому у відкритті провадження по даній справі слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 186, 447 ЦПК України, суд-
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків про зняття арешту з майна.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Т.М. Янцовська