26.08.2021
Справа № 642/3473/21
Провадження № 1-кс/642/2910/21
19 серпня 2021 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого Другого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368, ч.1 ст. 127 КК України, -
встановив:
Старший слідчий Другого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_6 звернувся в суд з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , вказуючи, що досудовим розслідуванням встановлено, що в період з лютого 2021 року по 24.06.2021 група службових осіб правоохоронного орану - Головного управління Національної поліції України в Харківській області, діючи за попередньою змовою та в групі з цивільною особою - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 організували злочинну схему систематичного вимагання та отримання неправомірної вигоди від громадян під приводом не притягнення останніх до адміністративної та кримінальної відповідальності за кримінальні та адміністративні правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та сильнодіючих медичних препаратів. 17.11.2020 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020220000000537 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127, ч. 3 ст. 368 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 24.06.2021 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 22.08.2021. У зв'язку з тим, що строк дії запобіжного заходу закінчується 22.08.2021, виникла необхідність у вирішенні питання щодо його продовження. На сьогоднішній день ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані судом при обранні запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Враховуючи вказані обставини, слідчий звернувся в суд з клопотанням, яке погоджене з прокурором про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти вказаного клопотання, посилаючись на відсутність ризиків та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши письмові матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020220000000537 від 17.11.2020 за ч. 1 ст. 127, ч. 3 ст. 368 КК України.
24.06.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у одержанні неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, повторно, а також кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 127 КК України - катуванні, тобто умисному заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований та утримуватись під вартою інакше, як за вмотивованого рішення суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом с частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), нікого не може бути позбавлено волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігання вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює сукупність всіх обставин, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4 запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
При цьому, Верховним Судом України роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного внаслідок відсутності у останнього постійного місця проживання, зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних засобів, продовження вчинення злочинів, підтримання соціальних зв'язків негативного характеру, порушення умов запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі.
При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Зібраними в ході досудового розслідування доказами, що додані до матеріалів клопотання, доведено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 24.06.2021 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 22.08.2021.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 .
На сьогоднішній день ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані судом при обранні запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
У кримінальному провадженні виконано ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку зібраних доказів, разом з тим, на даний час з метою забезпечення належного виконання завдань кримінального провадження та закінчення досудового розслідування необхідно виконати низку слідчих процесуальних дій, результати яких мають значення для досудового розслідування та судового розгляду, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження.
Також слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007).
Матеріали кримінального провадження, які додаються до даного клопотання підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, а обставини ймовірного здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його причетності до інкримінованого злочину потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, оскільки професійна обізнаність працівників правоохоронних органів, в співучасті з котрими вчинено злочини, надала підозрюваному ОСОБА_5 можливість вчинити інкриміновані злочини та приховувати сліди своєї злочинної діяльності, що в свою чергу посилює наявність встановлених ризиків.
В контексті вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна і згідно ст. 12 КК України такий злочин є тяжким.
Санкцією ч. 1 ст. 127 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років і згідно ст. 12 КК України такий злочин є нетяжким. Однак, злочин передбачений ч. 1 ст. 127 КК України, є злочином вчиненим із застосуванням насильства.
В контексті вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Так, підозрюваний, будучи обізнаним про тяжкість покарання, та враховуючи, що він не має стійких зв'язків, може ухилятись від суду та органу досудового розслідування, а тому обґрунтований ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, підтверджується існування ризиків, передбачених п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Вказане свідчить про особливу суспільну небезпеку підозрюваного, тому слідчий суддя приходить до висновку, що є достатні ризики вважати, що підозрюваний, знаходячись на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення. Також враховується ризик як незаконного впливу на учасників кримінального провадження, з метою приховування та/або перекручування обставин події при проведенні слідчих дій.
Приймаючи рішення про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором.
Посилання захисника про відсутність ризиків, не знайшло свого підтвердження, а тому не вбачається підстав для зміни запобіжного заходу.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме п. п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти цим ризикам, тому клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 194, 197, 199,200 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
Клопотання старшого слідчого Другого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 днів, тобто до 17 жовтня 2021 року.
Строк дії ухвали до 17 жовтня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя