Справа № 953/6133/21
н/п 2/953/2269/21
17 серпня 2021 рокуКиївський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Пасенової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) про стягнення коштів на утримання,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідачів, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щомісяця додаткові витрати в сумі 2000 грн., по 1000 грн. з кожного відповідача, на придбання ліків для лікування бронхіальної астми.
В обґрунтування позову зазначив, що він є не працездатним, інвалідом 2 групи. За характером наявного у нього захворювання потребує щомісячного придбання медикаментів - спірива , серетид на суму 2000 грн. Щомісячний його дохід складає 3470 грн., з яких він витрачає на лікування інших хвороб, сплати комунальних послуг, телефону, тому він потребує матеріальної допомоги. Відповідачі є його синами, які за законом повинні надавати йому матеріальну допомогу, але добровільно допомагати відмовляються.
У позові просив розглянути справу за його відсутністю.
Відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , у судове засідання не з'явились , відзиву на позов не надали.
Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.
Статтею 203 СК України визначено, що дочка, син, крім сплати аліментів, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними (стаття 206 СК України).
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги суд бере отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання матір'ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно з діючим законодавством держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому, під час постановлення рішення суду слід зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого
законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі
діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку
з втратою годувальника відповідно до цього Закону.
За довідкою серії 12 ААА № 684737 МСЕК від 13.07.2017 р. ОСОБА_1 , 1959 р.н., встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, за загальним захворюванням.
Тобто позивач є непрацездатною особою.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується попередніми рішеннями суду.
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується попередніми рішеннями суду .
Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 з 06.09.2011 року звільнено за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України та на даний час він не працює.
За випискою по рахунку Приватбанк позивач отримав у березні 2021р. пенсію в сумі 2200 грн.
Позивач неодноразово звертався до суду з приводу отримання додаткових витрат на своє утримання з синів, стягнення аліментів. Рішеннями суду на користь позивач стягнуті аліменти в сумі 400 грн., які відповідно до закону підлягають індексації, а також щомісячні додаткові витрати на лікування в сумі 870 грн.
Згідно виписок з лікарні та консультативних висновків, позивач має ряд захворювань.
За даними консультативних висновків спеціаліста ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої Національної академії медичних наук України» №3760 від 31.05.2017р. , №6573 від 26.11.2019р. №5017 від 03.12.2020р. у позивача наявне захворювання бронхіальна астма ІІІ ступеня та призначені ліки, зокрема спірива 1 вдих 1 раз на добу - тривало; серетид 1 вдих 2 рази на добу - тривало.
Також надані два чеки на придбання 08.12.2020р. серетиду на суму 415 грн. та придбання 08.12.2020р. спірива на суму 1596,60 грн.
З наданих позивачем медичних документів вбачається, що він дійсно має захворювання, для лікування яких йому рекомендовано низьку медичних препаратів. Однак, з призначень лікарів неможливо встановити необхідну періодичність та строк застосування цих медичних препаратів та наявність потреби вживати їх щомісяця постійно. З наданих суду чеків та інструкції на медичні препарати не можливо встановити на скільки вистачає медичного препарату.
Крім того, суду не надано доказів того, що доходу позивача, який він отримує щомісяця йому не вистачає, внаслідок чого він потребує щомісяця стягнення з відповідачів додаткових витрат саме на лікування бронхіальної астми.
Також, суд зазначає, що з квітня 2017 року в Україні діє Урядова програма «Доступні ліки», яка спрямована на покращення якості життя, запобігання виникненню ускладнень та передчасної смертності осіб, які страждають на серцево-судинні захворювання, цукровий діабет ІІ типу, бронхіальну астму, шляхом забезпечення їх необхідними лікарськими засобами під час амбулаторного лікування, у рамках якої пацієнти за рецептом лікаря можуть отримати безкоштовно або з доплатою лікарські засоби для лікування зазначеної патології.
Наказом МОЗ України №360 від 19.07.2005 затверджено Правила виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення, згідно яких рецепти засвідчуються підписом та особистою печаткою лікаря.
Переліком груп населення, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно або на пільгових умовах, що є Додатком 1 до постанови Кабінету міністрів України №1303 від 17.07.1998 також передбачено, що групи населення, до якої відноситься позивач(особи з інвалідністю) мають право на відпуск ліків за рецептом з оплатою 50 відсотків їх вартості.
Позивачем до суду не представлено рецептів лікарів про призначені для лікування бронхіальної астми, які належним чином оформлені, як і відомості про неможливість в їх отриманні позивачем, як інвалідом ІІ групи в медичному закладі під час проходження лікування.
Згідно положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання та ст.. 81 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з вищевикладеного, підстав для покладення на відповідачів обов'язку брати участь у додаткових витратах на батька за позовом у цій справі не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 80, 81, 88, 212, 215 ЦПК України, суд -
вирішив :
В задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) про стягнення коштів на утримання - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
Суддя Бородіна Н.М.