Справа № 500/3758/21
26 серпня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - позивач, Головне управління) звернулося до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі - відповідач, Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови від 11.06.2021 ВП №63821135 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 24.06.2021 Головне управління отримало постанову старшого державного виконавця Відділу від 11.06.2021 ВП №63821135 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі №500/1309/20. Позивач зазначає, що така постанова винесена державним виконавцем протиправно, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Зазначає, що умовою накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
Головне управління вказує, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі №500/1309/20 виконано 01.03.2021 нарахована сума заборгованості в розмірі 64748,58 грн за період з 17.07.2018 по 31.03.2021 внесена до Реєстру судових рішень фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік з урахуванням норм Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" передбачено видатки на погашення заборгованості із пенсійних виплат, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, за рішенням суду в розмірі 360 млн. грн. Виплата доплат буде проведена після виділення коштів на ці втрати.
Зазначає, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі №500/1309/20 виконано Головним управлінням належним чином, відповідно до його повноважень та компетенції, а невиконання рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням рішення суду без поважних причин, відтак постанова про накладення штрафу винесена державним виконавцем безпідставно та з порушенням вимог Закону.
Ухвалою судді від 15.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Відповідач 12.08.2021 подав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі №500/1309/20 не виконано, так як непроведено виплату коштів.
Представник відповідача вважає, що в боржника були відсутні поважні причини невиконання судового рішення та вказує, що за наявності обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі (ускладнюють його виконання) або роблять його виконання неможливим Головне управління не було позбавлене права на звернення до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Враховуючи наведені вище обставини, відповідач вказує, що оскаржувану постанову про накладення штрафу державним виконавцем було винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII.
Представник позивача подав до суду заяву про заміну неналежного відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) належним - Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Ухвалою суду від 16.08.2021 заяву задоволено, замінено неналежного відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) належним - Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд даної справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, подав заяву про розгляд даної справи без його участі.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2021 у адміністративній справі №500/3758/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Дане рішення набрало законної сили 08.10.2020 та на його виконання 13.11.2020 Тернопільським окружним адміністративний судом було видано виконавчий лист.
07.12.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63821135 з виконання вказаного виконавчого листа.
29.03.2021 на адресу Головного управління направлено вимогу№3098/04.1-24 від 25.03.2021 про виконання рішення суду у справі №500/1309/20.
08.04.2021 на адресу Відділу надійшло повідомлення Головного управління №1900-0802-5/10826 від 06.04.2021 про те, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019. Доплата підвищення до пенсії у період з 17.07.2018 по 31.03.2021 у сумі 52107,23 грн облікована в реєстрі рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Також у листі зазначено, що Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік з урахуванням норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено видатки на погашення заборгованості із пенсійних виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, за рішеннями суду в розмірі 360 млн. грн.
Виплата доплат буде проведена після виділення коштів на ці витрати.
Головне управління вказує, що добровільно виконало рішення суду в межах своїх повноважень та просить винести постанову про закінчення виконавчого провадження №63821135.
Керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із тим, що вимогою державного виконавця від 25.03.2021 №3098/04.1-24 зобов'язано боржника виконати вимоги виконавчого листа №500/1309/20 від 13.11.2020 та станом на 11.06.2021 рішення суду боржником не виконано, 11.06.2021 старшим державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).
Частинами першою, п'ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закон №1404-VIII).
Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов'язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).
Предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу, винесена в межах процедури виконання судового рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII. Так за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (зокрема штрафні санкції) за невиконання у встановлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.
Спірна постанова містить посилання на статті 63 та 75 Закону №1404-VIII як на правову підставу накладення штрафу.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, передбачена статтею 75 наведеного Закону. За цією нормою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об'єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Такі висновки щодо застосування норм права стосовно питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №420/70/19 та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України застосовуються судом при вирішенні даної справи.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Перевіряючи доводи сторін щодо наявності підстав для відповідальності позивача як боржника у виконавчому провадженні №63821135, суд встановив, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/1309/20 Головне управління здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019.
Нарахована доплата підвищення до пенсії у період з 17.07.2018 по 31.03.2021 становить 52107,23 грн та облікована в реєстрі рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Разом з тим боржником не проведено виплату вищезазначеної доплати з підстав відсутності бюджетного фінансування.
Оцінюючи поважність причин невиконання рішення, суд зазначає наступне.
Виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України (частина перша статті 8 Закону №2262-XII).
Тобто виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Головне управління не має.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (частина перша статті 1 БК України).
Крім іншого, до основних принципів побудови бюджетної системи України належать принцип збалансованості, який передбачає, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період (пункт 2 частини першої статті 7 БК України), а також принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями (пункт 8 частини першої статті 7 БК України).
Відповідно до частини першої статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (частина друга статті 23 БК України).
Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, зокрема, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань (пункт 20 частини першої статті 116 БК України), нецільове використання бюджетних коштів (пункт 24 частини першої статті 116 БК України), здійснення видатків, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету (пункт 28 частини першої статті 116 БК України), здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України (пункт 29 частини першої статті 116 БК України).
Крім цього, суд враховує, що з 01.04.2021 набрала чинності Постанова № 1279, якою внесено зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.
Пунктом 3 Постанови №1279 визначено Пенсійному фонду України до 01.04.2021 провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.
Постановою №1279 також внесено зміни до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого 23.07.2014 № 280, відповідно до якого Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Отже, з 01.04.2021 функції з фінансування виплати пенсій покладені на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи, що свідчить про те, що Головне управління може виконати рішення суду у повному обсязі лише за наявності відповідного фінансування, яке забезпечується Пенсійним фондом України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач повідомляв відповідача про неможливість виконання рішення суду в частині виплати нарахованої пенсії через відсутність відповідного фінансування та про здійснення виплати після виділення бюджетних коштів.
Вирішуючи питання чи є такі причини поважними суд враховує, що Верховний Суд у своїх постановах (від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Фактична невиплата нарахованої ОСОБА_1 доплати у розмірі 52107,23 грн зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є органи Пенсійного фонду України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості їх прийняття. Неповне виконання рішення суду, про яке зазначає відповідач, зумовлене особливостями правового регулювання процедури виплати перерахованих сум пенсії та відповідним її фінансуванням.
Відтак, позивачем виконано рішення суду не у повному обсязі не з його вини, а за відсутності бюджетного фінансування, що є поважною причиною в розумінні статей 63 та 75 Закону №1404-VIII.
Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та наведених доводів кожної сторони, а також досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач не мав реальної фінансової можливості виконати у повному обсязі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі №500/1309/20, боржник здійснив перерахунок суми, яка підлягає сплаті за рішенням суду, проте у зв'язку із відсутністю коштів такі суми виплачені стягувачу не були, відтак суд приходить до переконання, що постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Як визначено частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначені норми означають, що позивач повинен довести, яким чином суб'єктом владних повноважень (у даному випадку державним виконавцем) порушено його права під час здійснення заходів примусового характеру. У свою чергу, відповідач має обов'язок довести, що його рішення чи дії прийняті (вчинені) у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Суду надано достатні і переконливі докази наявності поважних причин невиконання позивачем судового рішення, яким його зобов'язано вчинити певні дії. Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення повністю.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення №1540 від 12.07.2021 сума судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 272, 287 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ВП №63821135 від 11.06.2021 про накладення штрафу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Реквізити учасників справи:
позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);
відповідач - Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (місцезнаходження: вул. Грюнвальдська,11, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ/РНОКПП 43316386);
Головуючий суддя Баранюк А.З.