№ 178/606/20
№ 1-кп/207/149/21
03 серпня 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участі прокурора: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні за звинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України
В проваджені Баглійського районного суду з 28.05.2020 року перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040460000110 від 01.03.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Згідно матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який закінчується 28 серпня 2021 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просить міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому продовжити ще на 60 днів, так як не перестали існувати ризики, які були наявні при обранні запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Дане питання просив вирішити на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження міри запобіжного заходу, заявив клопотання про зміну ОСОБА_7 міри запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому. Будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я та неможливості його подальшого тримання під вартою до суду не надходило.
Суд враховує ризик вірогідності його переховування від суду, скоєння ним нових злочинів чи правопорушень, обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не припинили існувати; обставин, що свідчать про неможливість утримання його під вартою не встановлено.
Обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутого щодо ОСОБА_7 обвинувачення, можливо виправдано вважати, що такий ризик існує.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість вчиненого кримінального правопорушення як самостійну підставу утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності із іншими підставами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001).
Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи доводи клопотання, а також інші матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд -
Продовжити термін застосування запобіжного заходу обвинувачуваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Семенівка, Криничанського району Дніпропетровської області, громадянину України, раніше не судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 - у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 01 жовтня 2021 року включно.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на домашній арешт, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
головуючий суддя: ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3