Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4557/21 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І. М.
Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М.
25 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
з участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/4557/21 по позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про захист порушених конституційних прав та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 16 червня 2021 року, постановлену під головуванням судді Єригіної І.М. у м. Житомирі,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даною позовною заявою. Просила: -визнати порушення законодавства при розгляді клопотання від 05.02.2015, порушенням її конституційних прав незаконним розглядом клопотання від 05.02.2015; - прийняти виклад незаконних дій при здійсненні своїх повноважень виконавчим комітетом Житомирської міської ради при розгляді клопотання від 05.02.2015; -стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради на її користь 51 000 грн моральної шкоди. На обґрунтування позову зазначила, що виконавчим комітетом Житомирської міської ради при розгляді її клопотання від 05.02.2015 про надання довозу на одержання земельної ділянки істотно порушив її конституційні права. Вказуючи на незаконні дії виконавчого комітету Житомирської міської при розгляді вищевказаного клопотання, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 51000,00 грн.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 16 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про захист порушених конституційних прав та відшкодування моральної шкоди.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі є адміністративно - правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За правилами ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.10 ст.118 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми, зокрема, передбачають, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів з клопотанням на отримання дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду і оцінки якого встановлені ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За змістом ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами п.2 ч.1 ст.4 КАС України закріплено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, закріпленими у ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, п.7 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
В даному випадку судом встановлено, що 05.02.2015 ОСОБА_1 було складено та подано до Житомирської міської ради клопотання про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку у межах норм безоплатної передачі у розмірі 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до п.6 ст.118 Земельного кодексу України. До клопотання додано: викопіювання, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копії фотографій забудови; акт обстеження земельної ділянки від 30.04.2013 з додатками.
Як встановлено зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її клопотання від 05.02.2015 відповідачем, не було дотримано чинного законодавства, зокрема, неправомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з посиланням на лист Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №262/13 від 16.02.2015, порушено строки розгляду клопотання, а також не було взято до уваги всі документи, додані нею до клопотання від 05.02.2015, внаслідок чого порушено її права та заподіяно моральну шкоду.
Таким чином, при вирішенні судом позовних вимог у цій справі, передусім підлягає дослідженню правомірність дій відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 05.02.2015 про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду клопотання, прийнятого за її результатами рішення та надання оцінки правомірності відмови у задоволенні клопотання позивача на підставі листа Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №262/13 від 16.02.2015 року. При цьому, такі обставини не пов'язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб.
Враховуючи те, відповідач під час розгляду клопотання ОСОБА_1 від 05.02.2015 здійснював владні управлінські функції та реалізовував свої контрольні функції у сфері управління діяльності, відтак такий спір є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Між тим, вимога про стягнення моральної шкоди також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч.5 ст.21 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд правильно вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді