Справа № 643/15048/21
Провадження № 1-кс/643/3664/21
20.08.2021 м.Харків
Слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12018220470004468 від 09.08.2018,-
До Московського районного суду м. Харкова надійшло клопотання відповідно до якого заявник - ОСОБА_3 просить скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2018 в рамках кримінального провадження №12018220470004468 від 09.08.2018, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання заявник посилалась на те, що арешт є незаконним, необґрунтованим, та у подальшому його застосуванні відпала потреба, оскільки вона не має того процесуального статусу, який би виправдовував застосування арешту належного їй на праві власності майна. Також, на думку заявника, органом досудового розслідування порушено всі граничні строки досудового розслідування, оскільки з дня прийняття рішення про арешт майна пройшло більше трьох років, а відсутність будь-яких реальних процесуальних рішень та дій з боку слідства свідчить про те, що у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба. Посилалась на позиції Європейського суду з прав людини, Перший Протокол до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважала, що існування арешту майна перетворилось на неправомірне обмеження власника у праві користуватись своїм майном.
В судове засідання ОСОБА_3 , не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву у якій просила розглянути клопотання без її участі та задовольнити в повному обсязі. Окремо надала письмові пояснення відповідно до яких додатково пояснила, що арештоване майно набуто нею у законний спосіб, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири від 04.07.2018, укладений між нею та ОСОБА_4 , вона не є підозрюваною чи обвинуваченою особою в рамках провадження, а тому відсутня мета для застосування арешту. На думку заявника дане кримінальне провадження є безпідставним, надуманим та у слідства було достатньо часу щоб з'ясувати всі обставини. Просила клопотання задовольнити, оскільки арешт порушує її право на розпорядження належним їй на праві власності майном.
Від прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.
За підписом слідчого Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 надійшли матеріали кримінального провадження №12018220470004468 від 09.08.2018 для їх огляду в судовому засіданні.
Дослідивши клопотання та надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя встановив наступне.
В провадженні СВ Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР 09.08.2018 року за №12018220470004468 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, за фактом того, що невстановлена особа шахрайським способом заволоділа квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , чим спричинила матеріального збитку ОСОБА_4 .
Про підозру у вказаному кримінальному провадженні нікому не повідомлялось.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2018 клопотання слідчого СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 про арешт майна задоволено частково. З метою збереження речового доказу накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, здійснювати його відчуження.
Разом з цим, постанова про визнання вищезазначеного нерухомого майна речовим доказом в матеріалах кримінального провадження відсутня.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов'язує повноваження слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні, і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба.
Згідно з наданої заявником копії договору купівлі-продажу від 04.07.2018 ОСОБА_4 продала ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Шостою ХДНК. Ціна договору 289000,00 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом ХМНК ОСОБА_9 за реєстровим номером 2711 від 04.07.2018, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
З вищевикладеного можна зробити висновок, що нерухоме майно, яке перебуває під арештом, належить третій особі - ОСОБА_3 , яка не була присутньою в судовому засіданні під час вирішення питання про арешт майна.
Слідчий суддя зауважує, що в порушення приписів ст.64-2 КПК України, питання про арешт майна ініційовано за клопотанням слідчого, а не прокурора.
З матеріалів провадження також вбачається, що 07.11.2018 ОСОБА_3 була допитана в якості свідка та надала свідчення щодо обставин укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Щодо доводів заявника про необґрунтованість накладеного арешту слід зазначити, що ч.3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, зокрема ті, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді, на момент розгляду клопотання слідчого про арешт вищезазначеного нерухомого майна у слідчого судді були достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а відтак мета та завдання кримінального провадження могли бути досягнуті завдяки цьому заходу забезпечення.
Разом з цим, на переконання слідчого судді, у подальшому застосуванні арешту майна на квартиру АДРЕСА_1 відпала потреба з огляду на наступне.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, вказувалося на порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Також, відповідно до усталеної практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Разом з цим, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст.22 КПК України - кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
На переконання слідчого судді, прийняття версії потерпілого за істину можливе лише на початкових стадіях кримінального провадження, з плином часу така версія, за відсутності її підтвердження матеріалами розслідування, не може сприйматися як цілком обґрунтована, тобто такою, що відповідає дійсності у очах безстороннього спостерігача.
Однак, як вбачається з матеріалів провадження останніми слідчими діями проведеними в рамках провадження є отримання 16.03.2021 тимчасового доступу до інформації, яка перебуває в операторів стільникового зв'язку.
Слідчим 31.07.2018 призначено судову оціночно - будівельну експертизу, однак вона не проведена, через ненадання слідчим додаткових матеріалів. Також, постановою слідчого від 24.02.2021 повторно призначено судову оціночно - будівельну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського НДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса. Однак, матеріали провадження не містять жодних данних на підтвердження проведення експертизи, чи її перебування на стадії виконання.
Окрім цього, вже 22.03.2021 слідчий закрив провадження про справі у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Слід зазначити, що дане кримінальне провадження закривалось слідчим неодноразово, а саме 01.02.2020, 05.08.2020, 22.03.2021. І хоча постанови слідчого були скасовані прокурором, основним мотивом для прийняття рішення про закриття провадження слідчий вказував на необхідність повторного допиту потерпілої ОСОБА_4 , яка на неодноразові виклики до слідчого не з'явилась, що унеможливлює встановити важливі обставини кримінального правопорушення та свідчить про її незацікавленість в результатах розслідування
Окрім вищезазначених слідчих (розшукових) дій, прийнятих процесуальних рішень, слідчим були допитані потерпіла та свідки, отримані оригінали нотаріальної справи за фактом продажу квартири, яка є предметом даного клопотання, надавались доручення на проведення слідчих (розшукових) дій, які позитивного результату для слідства не дали, та незважаючи на досить тривалий строк досудового розслідування (більше трьох років) у кримінальному провадженні нікому про підозру не повідомлено, а версія органу досудового розслідування про те, що нерухоме майно є предметом вчинення злочину, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими (в розумінні ст.86 КПК України) доказами.
Дані факти підтверджують відсутність суспільного інтересу, який би виправдовував обмеження у праві власності.
Враховуючи вищенаведені обставини, слідчий суддя погоджується з доводами заявника, щодо минування потреби у подальшому застосуванні арешту майна, оскільки власник арештованого майна ОСОБА_3 , не є підозрюваною в рамках даного провадження, накладений арешт неспіврозмірно довго обмежує її у праві розпорядження майном, що належить їй на праві власності, а досить тривалий термін досудового розслідування та бездіяльність сторони обвинувачення, наразі не виправдовує подальший арешт майна, оскільки у слідчого було досить часу для встановлення істини по справі. Окрім цього, будь-яких заперечень щодо задоволення даного клопотання зі сторони обвинувачення не надходило, а матеріали кримінального провадження свідчать про відсутність активної слідчої діяльності, яка б обґрунтовувала подальше застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 2, 16, 22, 98, 174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2018 в рамках кримінального провадження №12018220470004468 від 09.08.2018, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню та не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1