Справа № 638/9806/21
Провадження № 1-кс/638/1943/21
25 серпня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді за участю: секретаря судового засідання прокурора слідчого захисника підозрюваного- ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 , - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 червня 2021 року за № 12021221200000904, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, з повною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України,-
20 серпня 2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування, тобто до 02 жовтня 2021 року, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Клопотання мотивоване тим, що Слідчим відділом Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 червня 2021 року за № 120021221200000904, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
В кінці червня 2021 року у ОСОБА_7 , яка виступила організатором вчинення злочину та ОСОБА_6 виник спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном громадянина Російської Федерації ОСОБА_8 , а саме децентралізованою платіжною системою (криптовалютою) у кількості 5 одиниць, що відповідно до курсу криптовалюти «Bitcoin» до гривні, станом на 30 червня 2021 року становило 4 740 585,00 грн.
В якості способу заволодіння зазначеними коштами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визначили здійснення передачі грошових коштів шляхом обману під приводом інсценування викрадення ОСОБА_7 .
З метою реалізації вказаного злочинного наміру, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розроблено план заволодіння грошовими коштами, що належать на праві власності ОСОБА_8 , відповідно до якого невстановлені в ході досудового розслідування особи повинні були здійснити викрадення ОСОБА_7 та у подальшому використовуючи її мобільний термінал та довірливе ставлення ОСОБА_8 до ОСОБА_7 , заволодіти грошовими коштами останнього та в подальшому розподілити їх.
26 червня 2021 року, приблизно о 16 год. 00 хв., невстановлені в ході досудового розслідування особи, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , попередньо розподіливши між собою ролі кожного з співучасників у його вчиненні, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом обману в особливо великих розмірах, прибули за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , де інсценували викрадення останньої.
В подальшому, у період часу з 28 червня 2021 року по 01 липня 2021 року ОСОБА_7 , з метою сприяння реалізації спільного злочинного умислу з ОСОБА_6 , направленого на заволодіння грошовими коштами, що належать ОСОБА_8 , направляла на мобільний телефон останнього текстові повідомлення від імені інсценованих викрадачів із вимогами негайного перерахування обумовленої суми коштів.
01 липня 2021 року ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, а саме спробою заволодіння невстановленими особами його грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах.
За наслідками розгляду заяви зареєстроване кримінальне провадження № 12021221200000925 від 01 липня 2021 року та розпочате досудове розслідування.
В подальшому вказане кримінальне провадження було об'єднано з кримінальним провадженням № 12021221200000904 від 28 червня 2021 року.
Не будучи обізнаними про реєстрацію кримінального провадження, ОСОБА_7 , за згодою з ОСОБА_6 , висунули ОСОБА_8 вимогу передачі грошових коштів у сумі 4 740 585,00 грн.
В подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не довели злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані співробітниками поліції.
01 липня 2021 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
02 липня 2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме, закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене за попередньою змовою групи осіб, в особливо - великих розмірах.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 липня 2021 року підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком до 27 серпня 2021 року, встановлено заставу в сумі 3 000 000,00 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 липня 2021 року залишено без змін.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами.
Строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні закінчується 02 вересня 2021 року.
Постановою керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова від 20 серпня 2021 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 02 жовтня 2021 року.
Слідчі та інші процесуальні дії неможливо завершити до спливу встановленого ухвалою суду строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто до 27 серпня 2021 року, у зв'язку із складністю провадження та значним обсягом процесуальних дій, проведення яких є необхідним для прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень та обов'язковим для здійснення судового розгляду.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні, з метою зміни останніми своїх показів та уникнення таким чином кримінальної відповідальності, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутої підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, вони свідчать про неможливість застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, з підстави їх недостатності для запобіганню ризиків та виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків.
Захисником - ОСОБА_5 було подано до суду письмове заперечення, в якому просив суд у задоволенні клопотання прокурора відмовити. В обґрунтування заперечення посилався на порушення порядку проведення слідчих дій на стадії досудового розслідування. Зазначив, що ОСОБА_6 не погоджується з кваліфікацією кримінального правопорушення та розміром збитків, який міг зазнати потерпілий. Органом досудового розслідування не доведено будь-якими доказами пред'явлення підозрюваними вимоги щодо передачі грошових коштів. Слідчим та прокурором не доведені зазначені в клопотанні ризики. ОСОБА_6 заперечує вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. ОСОБА_6 має постійне місце проживання в м. Києві. Зазначив про необхідність застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні прокурор та слідчий заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримали та просили задовольнити.
Підозрюваний - ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування зазначив, що не погоджується з пред'явленою йому підозрою та кваліфікацією кримінального правопорушення.
Захисник підозрюваного - ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт в нічний час доби. В обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора зазначив, що вказані прокурором ризики, станом на час розгляду клопотання не доведені та відсутні, підозрюваний має постійне місце проживання в м. Києві, до підозрюваного раніше були застосовані в іншому кримінальному провадженні запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту та особистого зобов'язання, які ним сумлінно виконувались, що також свідчить про відсутність вказаних прокурором ризиків. Прокурором та органом досудового розслідування не доведена належним чином шкода, завдана потерпілому, та її розмір, зважаючи на що сторона захисту також не погоджується з кваліфікацією кримінального правопорушення. Крім того є необґрунтованим переведення підозрюваного ОСОБА_6 до дільниці слідчого ізолятору при Державній установі «Харківська виправна колонія (№ 43)», оскільки слідчим суддею під час обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою було постановлено застосувати до підозрюваного тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Слідчий та прокурор в судовому засіданні надали пояснення щодо переведення підозрюваного до іншої установи, де він утримується, відповідно до яких питання щодо переведення підозрюваного до іншого закладу утримання віднесене до компетенції Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Переведення ОСОБА_6 з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до дільниці слідчого ізолятору при Державній установі «Харківська виправна колонія (№ 43)» обумовлена незадовільною поведінкою підозрюваного, виникненням конфліктів з іншими особами, що утримуються в слідчому ізоляторі та необхідністю збереження життя та здоров'я підозрюваного ОСОБА_6 , якому погрожує негативне ставлення інших осіб, з якими він утримується в слідчому ізоляторі.
Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши додані до клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 червня 2021 року за № 12021221200000904, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
01 липня 2021 року ОСОБА_6 затримано в порядку ч. 4 ст. 208 КПК України.
02 липня 2021 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 липня 2021 року обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківській слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, тобто до 23 год. 50 хв. 27 серпня 2021 року. Встановлено заставу у розмірі 3 000 000,00 грн.
Обираючи відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_10 керувався тим, що ОСОБА_6 не має місця фактичного мешкання та місця реєстрації в м. Харкові, він є тимчасово переміщеною особою, офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, інкриміноване йому кримінальне правопорушення має зухвалий та цинічних характер, в провадженні Печерського районного суду м. Києва стосовно нього знаходиться кримінальне провадження з обвинувальним актом за ч.1 ст. 121 КК України, з 14 травня 2018 року по 12 листопада 2020 року ОСОБА_6 перебував у розшуку. Вказані обставини свідчать про аморальну поведінку та зухвале ігнорування ним правопорядку, загально прийнятих норм поведінки, що свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню з метою уникнення покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на потерпілого та свідків.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 липня 2021 року залишено без змін.
Колегією суддів суду апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування. Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою захисник посилався на необґрунтованість підозри.
Відповідно до положень ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому дій, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, підтверджується даними, що містяться в протоколах допитів свідків ОСОБА_11 від 01 липня 2021 року, ОСОБА_12 від 03 липня 2021 року, ОСОБА_13 від 02 липня 2021 року, ОСОБА_14 від 02 липня 2021 року, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_8 від 01 липня 2021 року, протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02 липня 2021 року, протоколі огляду місця події від 01 липня 2021 року.
Слідчий суддя не приймає до уваги протокол допиту свідка ОСОБА_15 зважаючи на відсутність в даному протоколі дати його складення та часу початку та закінчення допиту.
З досліджених вищевказаних доказів вбачається, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, є обґрунтованою.
Доводи захисника щодо порушення органом досудового розслідування порядку проведення процесуальних дій не спростовують висновків щодо обґрунтованості пред'явленої ОСОБА_6 підозри. На даній стадії розгляду кримінального провадження у слідчого судді відсутні підстави надавати остаточну оцінку допустимості доказів, наданих сторонами кримінального провадження. З доводів сторони захисту не встановлено обставин, які б безумовно свідчили про недопустимість всієї сукупності зібраних доказів та необґрунтованості підозри.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а належність, допустимість та достатність доказі здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретних характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Дослідивши особу підозрюваного, матеріали справи та доводи учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що встановлені під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та не зменшилися, а саме ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, а також ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_6 раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, на утриманні нікого не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у його фактичному користуванні.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, тобто закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене за попередньою змовою групи осіб в особливо великих розмірах, переслідуючи при цьому корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна.
Європейський суд з прав людини наголошує, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року).
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, відсутність зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання в м. Харкові, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення підозрюваним дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження строку застосування запобіжного заходу, не зменшились та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
За таких обставин, суд на даній стадії досудового розслідування не може визнати обґрунтованими доводи захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених п. 1, 3, 4. ч. 1 ст. 177 КПК України, на наявність яких посилалась сторона обвинувачення.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд на даній стадії досудового розслідування вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_6 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 02 жовтня 2021 року.
Також, з урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку щодо відсутності підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_6 , у вигляд тримання під вартою, на альтернативний більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Доводи захисника щодо застосування в іншому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов'язання, сумлінного виконання обраних щодо нього запобіжних заходів, що свідчить про можливість обрання альтернативного більш м'якого запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні, слідчим суддею не приймаються в якості беззаперечної та достатньої правової підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зважаючи на тяжкість інкриміновано ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання щодо задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання під вартою слідчий суддя не виходить за межі строку досудового розслідування та враховує вимоги дотримання розумного строку тримання під вартою, зважаючи на що вважає за можливе продовжити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 02 жовтня 2021 року, що відповідає загальним положенням щодо розумних строків, викладених у правовій позиції Європейського суду з прав людини в рішенні у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
В рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року судом визначено, що будь-яка система обов'язкового тримання під вартою не сумісна за визначенням зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути крім всього, переконливо доведена наявність конкретних обстави, які переважають правило поваги до особистої свободи.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що доводи захисника підозрюваної стосовно порушення розумних строків тримання під вартою є необґрунтованими.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку. ОСОБА_6 пред'явлено підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином особлива тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у сукупності з іншими даними про особу останнього, спростовує доводи захисника про недоведеність ризиків у кримінальному провадженні. Відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання в м. Харкові, відсутність офіційного працевлаштування, реєстрація на тимчасово окупованій території України, наявність статусу тимчасово переміщеної особи суттєво збільшують ризики у кримінальному провадженні.
Що ж стосується доводів захисника та підозрюваного стосовно непогодження з кваліфікацією інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та недоведеності причетності до його вчинення, на даній стадії досудового розслідування дані доводи не можуть бути розцінені в якості таких, що свідчать про необґрунтованість пред'явленої підозри та наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, питання неправильної правової кваліфікації злочину не підлягають вирішенню на стадії розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. Суд позбавлений можливості надавати оцінку правовій кваліфікації дій підозрюваної, оскільки вказані доводи сторони захисту на даній стадії підлягають оцінці органами досудового розслідування в ході розслідування кримінального провадження та судом в ході його розгляду по суті.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чеботар проти Молдови», № 35615/06 від 13 листопада 2007 року (п. 48), судом було зазначено, що для того щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданим у відповідності до ст. 5 § 1 (с), поліція не повинна мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Так само необов'язково, щоб затриманій особі в подальшому було пред'явлено обвинувачення або ця особа постала перед судом. Метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання.
Що ж стосується застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, то слідчий суддя дійшов висновку щодо неможливості його застосування з тієї підстави, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти доведеним органом досудового розслідування ризикам.
За викладених обставин у їх сукупності, враховуючи необхідність проведення органом досудового розслідування певних слідчих дій слідчий суддя дійшов висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не вбачає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи захисника щодо необґрунтованого переведення ОСОБА_6 з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до дільниці слідчого ізолятору при Державній установі «Харківська виправна колонія (№ 43)», де останній утримується з 29 липня 2021 року, не є правовою підставою для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Сторона захисту не позбавлена права оскаржити у встановленому законом порядку ухвалене Департаментом з питань виконання кримінальних покарань рішення щодо переведення ОСОБА_6 до іншого закладу утримання. Крім того, як вбачається з доводів слідчого, переведення підозрюваного до іншого закладу попереднього ув'язнення обумовлене мотивами забезпечення безпеки життя та здоров'я підозрюваного у зв'язку в виникненням у нього конфліктів з іншими тимчасово ув'язненими.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 309, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 червня 2021 року за № 12021221200000904, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_6 , на строк до 02 жовтня 2021 року, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 липня 2021 року, а саме в розмірі 3 000 000,00 грн. (три мільйони гривень нуль копійок), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_6 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1