415/953/21
2/415/990/21
20 серпня 2021 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Луньової Д.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Жукової Д.Д.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
Позивачка звернулась до суду із вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_3 . В цьому будинку також зареєстрована її сестра ОСОБА_2 , яка не проживає за вказаною адресою з 2016 року без поважних причин, оскільки виїхала до Російської Федерації. Зважаючи на викладене, позивачка просить позбавити права користування житловим приміщенням ОСОБА_2 .
У судове засідання позивач не з'явилась, надала суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Під час розгляду справи судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи, однак в судове засідання вона не з'явилась. Про час розгляду справи повідомлялась шляхом направлення повісток на зареєстровану адресу та розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.
У визначений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не направила, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
З урахуванням положень ст. ст. 223, 280 ЦПК України та думки позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Дергільовою Н.М., житловий будинок АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 .
З копії довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 09 лютого 2021 року в будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З довідки № 119, посвідченої головою вуличного комітету та секретарем Новодружеської міської ради та копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2
вбачається, що сестра позивачки - відповідач по справі в будинку за адресою АДРЕСА_3 не проживає з 2016 року і по теперішній час.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від 04 листопада 1950 року, підписаної від імені України 09 листопада 1995 року та ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства»)
Відповідно до п.п. 19, 22 Рішення Європейського суду з прав людини про справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.
Частиною першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Положення ст. 321 ЦК України встановлюють непорушність права власності та закліплюють, що ніхто не може бути протиправно обмежений у цьому праві.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З аналізу положень статей 391, 396 ЦК вбачається, що позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі з 2016 року, також що реєстрація відповідачки у будинку позивача обмежує її у праві вільного користування та розпорядження власністю, тому суд вбачає підстави для визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.
На підставі ст.ст. 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України та ст. ст. 10-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Відповідно до ст. 284 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.Ю. Луньова