Дата документу 18.08.2021 Справа № 335/2011/20
Єдиний унікальний №335/2011/20 Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко І.А
Провадження №22-ц/807/1344/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
18 серпня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Надолинського Ростислава Федоровича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про зміну порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,-
В березні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про зміну порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 обґрунтовують тим, що 15 січня 2019 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя постановлено ухвалу, якою визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_2 в особі представника адвоката Беклеміщева Олега Вікторовича та ОСОБА_1 , за якою: визначено місцем постійного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 ; визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення періодичних побачень з сином, зазначених у вказаній ухвалі суду.
На день прийняття судом ухвали про затвердження мирової угоди (15 січня 2019 року), дитина відвідувала дошкільний заклад (центр розвитку дитини) «Веселка», але на сьогоднішній день положення мирової угоди щодо способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_4 , а саме періодичність побачень батька з дитиною підлягає зміні. У зв'язку зі зміною режиму дня дитини, ОСОБА_1 став менше часу проводити з дитиною, менше спілкуватися, проводити разом час, тому на адресу ОСОБА_4 ним було направлено пропозиції у позасудовому порядку письмово домовитися про інший спосіб участі у вихованні дитини, про періодичність побачень з дитиною, в тому числі у літній та зимовий період, ніж той що визначений в мировій угоді.
Жодної письмової відповіді від ОСОБА_4 не отримано.
Враховуючи вік дитини, його навчання в ліцеї, відвідування ним гуртків та секцій, ОСОБА_1 вважає за доцільне переглянути порядок його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, а оскільки спосіб участі у виховані та спілкуванні з дитиною встановлений рішенням суду, то і змінювати його можна лише у судовому порядку.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 просили суд:
змінити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений мировою угодою затвердженою ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 15 січня 2019 року (справа 333/2292/18), встановивши наступний спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:
перший тиждень неділі місяця - понеділок з 16:00 хв. по четвер 08:00 хв. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває з батьком ОСОБА_1 за місцем проживання останнього, з відвідуванням учбового закладу освіти, додаткових занять, спортивних секцій, місць загального відпочинку та дозвілля для дітей, без присутності матері. ОСОБА_1 відводить дитину до учбового закладу освіти та забирає дитину з учбового закладу освіти.
другий тиждень неділі місяця - четвер з 16:00 хв. по понеділок 08:00 хв. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває з батьком ОСОБА_1 за місцем проживання останнього, з відвідуванням учбового закладу освіти, додаткових занять. Батько відводить дитину до школи та забирає дитину з учбового закладу освіти.
третій тиждень неділі місяця - понеділок з 16:00 хв. по четвер 08:00 хв. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває з батьком ОСОБА_1 за місцем проживання останнього, з відвідуванням учбового закладу освіти, додаткових занять, спортивних секцій, місць загального відпочинку та дозвілля для дітей, без присутності матері. Батько відводить дитину до учбового закладу освіти та забирає дитину з учбового закладу освіти.
четвертий тиждень неділі місяця - четвер з 16:00 хв. по понеділок 08:00 хв. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває з батьком ОСОБА_1 за місцем проживання останнього, з відвідуванням учбового закладу освіти, додаткових занять. Батько відводить дитину до учбового закладу освіти та забирає дитину з учбового закладу освіти.
стосовно літнього відпочинку дитини: літній відпочинок дитини з батьком без присутності матері ОСОБА_2 складає 21 день. ОСОБА_1 зобов'язується завчасно повідомити ОСОБА_2 письмово про місце відпочинку та адресу відпочинку (знаходження), день повернення дитини з відпочинку.
стосовно осінньо-зимового відпочинку (шкільні канікули): осінньо-зимовий відпочинок дитини з батьком без присутності матері ОСОБА_2 складає 15 днів. Батько зобов'язується завчасно повідомити ОСОБА_2 письмово про місце відпочинку та адресу відпочинку (знаходження), день повернення дитини з відпочинку.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про зміну порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
РішеннямОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про зміну порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 , адвокат Надолинський Ростислав Федорович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що запропонований ОСОБА_1 порядок участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною не суперечить інтересам дитини, не перешкоджає її нормальному розвитку і відповідає обсягу прав і обов'язків батька щодо дитини. Заявлені позовні вимоги відповідають та ґрунтуються на висновках Європейського суду з прав людини, а суд першої інстанції дискримінуючи права сторін на користь матері, звузив не тільки права позивача, а й ущемив інтереси дитини.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - адвокат Дерманська К.О., зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням віку дитини, сформованого режиму її життєдіяльності, фактичних взаємовідносини сторін по справі, а також беручи до уваги відсутність перешкод з боку матері у спілкуванні батька з дитиною, виходячи, в першу чергу, з інтересів дитини, а також із добровільно встановленого сторонами порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини батьком раніше, який затверджено судом, суд не вбачає достатніх підстав для зміни встановленого порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною батьком ОСОБА_1 , у зв'язку з чим прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись, оскільки до таких висновків суд прийшов з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження, виданого Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №603, батьками якого записано: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 . (а.с.27).
15 січня 2019 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя у справі № 333/2292/18 провадження № 2/333/104/19 постановлено ухвалу, якою визнано мирову угоду укладену між позивачем ОСОБА_2 в особі представника адвоката Беклеміщева Олега Вікторовича та ОСОБА_1 , за якою:
1. Визначено місцем постійного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 .
2. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення періодичних побачень з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щовівторка та щосереди з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; щосуботи з 09 год. 30 хв. до 20 год. 00 хв. з можливістю виїзду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі міста Запоріжжя за згодою та попереднім повідомленням матері ОСОБА_2 про місце відпочинку та адресу знаходження; у святкові дні з 09 год. 00 хв. до 10 год. 00 хв. наступного дня з можливістю виїзду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у літньо-осінній період за межі міста Запоріжжя за згодою та попереднім повідомленням матері ОСОБА_2 про місце відпочинку та адресу знаходження; влітку для спільного відпочинку протягом до 15 календарних днів з можливістю виїзду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі міста Запоріжжя за згодою та письмовим попереднім повідомленням не менше ніж за один місяць матері ОСОБА_2 про дату, кількість днів, місце відпочинку та адресу знаходження, із поверненням дитини матері одразу після закінчення зазначеного терміну відпочинку у разі якщо він є меншим ніж 15 календарних днів; один раз на місяць у четвер (конкретний день узгоджується з матір'ю дитини ОСОБА_2 першого числа місяця) з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. для зустрічі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з бабусею ОСОБА_3 .
3. ОСОБА_2 у випадку виїзду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влітку для відпочинку за межі міста Запоріжжя, зобов'язується попередньо письмово повідомляти ОСОБА_1 не менше ніж за один місяць про дату, кількість днів, місце відпочинку та адресу знаходження.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Беклеміщева Олега Вікторовича до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про визначення місця проживання дитини з матір'ю, визначення способу участі батька у вихованні дитини, - закрито.
Прийнята відмова ОСОБА_1 від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування про визначення способу участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення систематичних побачень.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування про визначення способу участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення систематичних побачень, в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог.
Вищевказана ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2019 року набрала законної сили 31 січня 2019 року. (а.с.12-14).
Також, встановлено, що умови проживання дитини як за адресою матері, так і за адресою батька відповідають умовам розміщення дитини, що зокрема підтверджено актом обстеження умов проживання за адресою батька (позивача) ОСОБА_1 від 25 червня 2020 року. (а.с.155).
ОСОБА_1 з 02 листопада 2019 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 (а.с. 26) та має двох малолітній дітей, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.156, 157), з якими проживає разом у двокімнатній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджено актом обстеження від 25 червня 2020 (а.с.155).
Згідно висновку психолога ОСОБА_8 за результатами психологічного дослідження ОСОБА_4 , 2013 року народження від 20 квітня 2020 року, вказано наступне: «Безсумнівно, для психоемоційного здоров'я дитини важливий здоровий контакт з батьком і його участь у вихованні. Але, в той же час, дитині важливий повноцінний контакт з матір'ю, не тільки в контексті рутинно-побутових та освітніх процесів, а й спільного дозвілля. Крім цього, у дитини має бути чітко сформовано розуміння локалізації одного місця, яке дитина буде усвідомлювати і відчувати своїм будинком. Це дає відчуття стабільності і визначеності, необхідні для формування здорової особистості. Тому, з позиції інтересів дитини, її психоемоційного розвитку і формування здорової особистісної структури, не рекомендується часте перебування дитини в квартирі, в якій живе батько, і яка, на увазі кардинальної зміни ролей ОСОБА_9 , являє собою психологічно нестабільний простір для дитини. Крім цього, в квартирі з двох кімнат, зі зрозумілих причин, важко повноцінно і всебічно задовольнити психоемоційні потреби п'яти чоловік (батько дитини, дружина батька, двоє дітей від поточного шлюбу і дитина). Вітається здоровий контакт і активна повноцінна взаємодія дитини з батьком, у дні встановлених планових зустрічей. При цьому, слід мінімізувати проведення часу дитини в поточній квартирі, в якій проживає батько, на самоті і в іграх за комп'ютером, і створювати умови для конструктивного міжособистісного контакту батька і дитини. Контакт з батьком, в умовах розлучення і роздільного проживання батьків, не повинен конкурувати і створювати перешкоди для повноцінного, за часом і якістю, проведення дозвілля з матір'ю, яка є ієрархічно головним об'єктом прихильності для дитини. Час дозвілля не включає в себе рутинно-побутові та освітні процеси.» (а.с.58).
Відповідно до висновку психолога-психоаналітика ОСОБА_10 , за результатами психологічного дослідження ОСОБА_4 , 2013 року народження від 11 травня 2020 року за №33, зазначено наступне: «В ході проведеного дослідження виявлені пов'язані між собою ознаки, зіставлення з даними інтерв'ю, опитувальників, проективних методик уможливлює висновок про вплив психосоціальних факторів на розвиток ОСОБА_4 . Повноцінний особистісний розвиток дитини відбувається найкращим чином у ситуації, коли вона має можливість спілкуватися як з матір'ю, так і з батьком. Перешкоджання спілкування дитини з кимось із споріднених осіб руйнує почуття прив'язаності дитини щодо цієї людини, формує відчуженість до неї, а це є неприпустимим для повноцінного розвитку дитини. Усунення від можливості піклування, спілкування, виховання дитини когось із споріднених осіб без поважних причин (якими є психічне нездоров'я, психопатія, соціопатія, алкоголізм, наркоманія, тощо) є значним травмованим чинником і порушує почуття безпеки дитини, деформує її уявлення про гендерні ролі, сприяє розвитку невротичних комплексів та внутрішньоособистих конфліктів тощо.
ОСОБА_4 знаходиться у сензитивному періоді ідентифікації з чоловічою роллю, яку дитина копіює, у першу чергу, дивлячись на батька. Надання батькові більше часу для спілкування з сином, як це зазначено у позовній заяві ОСОБА_1 , відповідає інтересам дитини та позитивно позначатиметься на розвитку дитини, оскільки формуватиме більш тісну та надійну прив'язаність хлопчика з батьком. Мало того, така ситуація є більш сприятливою, оскільки є профілактикою розвитку почуття тривоги,попереджатиме розвиток травми покинутості, яка зазвичай може формуватися через брак спілкування з кимось із близьких споріднених осіб. Крім того, сприятиме успішній ідентифікації ОСОБА_4 зі своєю статтю та освоєнню сприятливої чоловічої ролі. Варто наголосити, також, що образ батька який піклується про свою дитину та бере активну участь у її житті є сприятливим для її розвитку, на відміну від образу батька, який покинув дитину і не спілкується з нею та не цікавиться життям. Крім того на певному етапі, саме батько відіграє вирішальну роль у здоровому формуванні особистості дитини. Відсутність або обмежене спілкування з батьківською фігурою може спричинити деформації розвитку особистості дитини: викликати проблеми гендерної ідентифікації, складнощі у засвоєнні соціальних норм та правил, відчуття та розуміння фізичних та психологічних кордонів (власних та іншої людини), що є основою для здорового функціонування психіки.
З метою захисту прав постраждалої дитини, які мають бути забезпечені урахуванням найкращих її інтересів, рекомендується забезпечити дитині подальше спостереження у психолога, консультації батьків.». (а.с.98-100).
Відповідно до рекомендацій, викладених у протоколі індивідуального діагностичного обстеження ЦРД «Веселка» - практичного психолога ОСОБА_12 , яка 12 квітня 2019 року проводила психологічне обстеження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що необхідно: «Підтримувати стабільну, звичну для дитини обстановку; підтримувати контакт з дорослими, яких він добре знає; дотримуватися домовленостей про графік перебування дитини з батьками. (а.с.124-128).
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенція про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).
Частинами другою, третьою статті 157 СК України встановлено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення іншого порядку спілкування з дитиною та участі у її вихованні, ніж той, що встановлений ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2019 року.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначає, що положення мирової угоди щодо способу батька ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_4 , а саме періодичність побачень батька з дитиною підлягає зміні, у зв'язку зі зміною режиму дня дитини, а саме: його навчання у першому класі, відвідування ним гуртків та секцій, про що надано відповідні довідки. При цьому, зазначає, що мати дитини порушує встановлений судом порядок участі його у виховані та спілкуванні з дитиною.
Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про охорону дитинства" кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
Згідно із частинами першою-третьою статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
Положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а визначений порядок спілкування батька з дитиною, що передбачає певні дні та часи такого спілкування, не може беззаперечно свідчити про позбавлення його передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року § 54). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі "Мамчур проти України"від 16 липня 2015 року § 100).
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України" ЄСПЛ зазначив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
Отже, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з урахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини п'ята та шоста статті 19 СК України).
Водночас, розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував положення ч.ч. 4,5 ст. 19 СК України не витребував висновок органу опіки та піклування щодо роз'яснення спору щодо участі батька у вихованні дитини.
На виконання ухвали Запорізького апеляцйного суду від 26 квітня 2021 року районна алдміністрація по Вознесенівському району Запорізької міської ради надала висновок № 01-10/1318 від 12.07.2021 року про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 ..
Питання підготовки висновку щодо визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 розглядалось на засіданні 08.07.2021 року в присутності двох батьків.
Відповідно до вищезазначеного висновку встановлено дні та години участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкування з ним в літній період: щотижня з 10.00 вівторка до 20.00 середи, щосуботи з 9 .00 до 20.00, в період навчального року : щовівторка з 16.00 до 20.00, щочетверга з 16.00 до 20.00, щосуботи з 9.00 до 20.00, 15 днів в період літніх канікул, 5 днів в період зимових канікул ( а.с. 71 т. 2 ).
Визначаючи такий спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, орган опіки та піклування врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та передусім інтереси дитини з урахування конкретних обставин справи, обґрунтовано виходив з усталеного розпорядку життя сторін та дитини.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу", враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Таким чином, при розгляді даної справи суд першої інстанції, крім іншого, також мав враховувати принцип пропорційності з метою дотримання при розгляді справи та ухваленні рішення "справедливого балансу" сторін, обов'язково враховуючи найвищі інтереси дитини.
З огляду на зазначене, установивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини і вимоги статей 157, 158 СК України, суд апеляційної інстанції, враховуючи запропоновані рекомендації органу опіки і піклування щодо встановленого графіку спілкування батька з дитиною, враховуючи усталений розпорядок життя сторін та дитини погоджується з висновком органу опіки та піклування Районної адміністрації по Вознесенівському району Запорізької міської ради № 01-10/1318 від 12.07.2021 року щодо визначеного способу та порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, колегія суддів зауважує, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.
Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасванню з підстав, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України , апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Надолинського Ростислава Федоровича задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року у цій справі скасувати. Прийняте нове судове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про зміну порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, задовольнити частково .
Змінити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений мировою угодою затвердженою ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 15 січня 2019 року (справа 333/2292/18), встановивши наступний спосіб ОСОБА_1 участі у вихованні та спілкуванні з дитиною в літній період: щотижня з 10.00 вівторка до 20.00 середи, щосуботи з 9 .00 до 20.00, в період навчального року : щовівторка з 16.00 до 20.00, щочетверга з 16.00 до 20.00, щосуботи з 9.00 до 20.00, 15 днів в період літніх канікул, 5 днів в період зимових канікул.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 25 серпня 2021 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.