Дата документу 18.08.2021 Справа № 332/2979/20
Єдиний унікальний № 332/2979/20 Головуючий у 1 інстанції: Сінєльнік Р.В.
Провадження № 22-ц/807/1792/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
18 серпня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Подліянової Г.С.
при секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2020 року АТ КБ „ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 10253,95 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що 27.04.2011р. між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, та останній отримав кредитну картку із встановленням на неї кредитного ліміту. Але ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком складала 10253,95 грн. Разом з померлим проживала його спадкоємець - ОСОБА_1 , тому в силу ч.3 ст.1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину. Банком була направлена претензія до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а згодом за адресою реєстрації спадкодавця, яка не була виконана спадкоємцем. На сьогоднішній день заборгованість не сплачена, тому банк в позові просив стягнути її разом із судовими витратами із спадкоємця.
Заочним рішеннямЗаводського районного суду м. Запоріжжя від 23березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» у особі представника Крилової О.Л.подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано, що не є перешкодою у відповідності до положень ч. 3 статті 360 ЦПК України для апеляційного розгляду справи.
В судове засідання апеляційного суду 18 серпня 2021р. сторони не з'явились.
Судову повістку в це судове засідання було отримано представником банку ОСОБА_3 12.05.2021р., про що остання вчинила підпис у розписці про вручення судової повістки. Заяв та клопотань від позивача до апеляційного суду не надійшло, про причини неявки не проінформовано.
Судова повістка відповідачу ОСОБА_1 спрямовувалась їй на адресу реєстрації, встановленої судом при вирішенні питання про прийняття позовної заяви, але повернулась без вручення із зазначенням поштовим органом про відсутність адресата за цією адресою, що відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Отже, колегія розглянула справу за відсутності учасників справи відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Оскільки в матеріалах справи відсутній відзив відповідача на позовну заяву, апеляційну скаргу, а також будь-які заяви по суті справи, то колегія при апеляційному розгляді в силі положень статті 367 ЦПК України обмежується лише доводами апеляційної скарги банку.
Судом встановлено, що 27.04.2011р. між Приватбанком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, на підставі якого позичальник отримав кредитну картку із встановленням йому кредитного ліміту, який в подальшому збільшувався банком.
ОСОБА_2 користувався кредитом, знімаючи кошти готівкою та сплачуючи карткою за покупки та послуги, а також частково здійснюючи платежі на погашення кредиту.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Та станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком складала за вказаним кредитом 10253,95 грн.
З витребуваної судом спадкової справи № 41/2020 встановлено, що вона відкрита Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою на підставі претензії Приватбанку як кредитора до спадкоємців померлого ОСОБА_2 ( а.с. 104-118).
Спадкоємці померлого із будь-якими заявами ( про прийняття спадщини, відмову від прийняття спадщини) до нотаріального органу не звертались.
Суд вказував, що свої вимоги про погашення заборгованості позивач спрямував до ОСОБА_1 та обґрунтовує тим, що відповідач проживала на момент смерті з позичальником за однією адресою, а тому згідно ч.3 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Але в ході розгляду справи суду не було надано доказів того, що відповідач отримала у спадок після померлого будь-яке рухоме чи нерухоме майно, або докази того, що в нотаріальній конторі відкрита спадкова справа за заявою відповідача після смерті ОСОБА_2 .
З урахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ „ПриватБанк" не обґрунтовані та не доведені, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.
В апеляційній скарзі банк зазначає, що ним надані докази того, що на час смерті позичальника відповідачка мешкала разом із ним, а тому в силу вимог ч. 3 статті 1268 ЦК України в такий спосіб прийняла спадщину, та в такому разі не є обов'язковим подання заяви про прийняття спадщини.
З цими доводами скарги колегія погоджується, оскільки вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального права, якими врегульовані правовідносини з питання спадкування.
У наданій банком анкеті-заяві, підписаній позичальником ОСОБА_2 , вказується, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 17).
У розділі «Додаткова інформація» анкети-заяви позичальник вказував, що за цією адресою зареєстрована і мешкає також його дружина - ОСОБА_1 ( а.с. 17-зворот).
Банком надані також копії паспортів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , у яких значаться відомості про їх реєстрацію за вказаною адресою ( а.с. 46-49).
За відомостями Департаменту реєстраційних послуг ЗМР встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 03.08.2010р. по теперішній час ( а.с. 70).
Згідно з аналогічною довідкою № 04-07/3/5219 від 17.04.2020р., наданою Департаментом реєстраційних послуг ЗМРна запит Першої Запорізької державної нотаріальної контори,на день смерті ОСОБА_2 разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_1 ( а.с. 112-зворот).
Згідно з ч. 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини не заявив про відмову від неї.
Оскільки проживання за однією адресою дружини позичальника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на момент його смерті підтверджується вказаними документами, а у спадковій справі відсутня заява відповідача про відмову від прийняття спадщини, то в силу вимог ч. 3 статті 1268 ЦК України вважається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 .
Отже, висновки суду в цій частині є помилковими, адже саме в такий спосіб відповідач прийняла спадщину, а тому не має значення, що спадкоємець не подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Відповідно до вимог ч. 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину ( ч. 3 ст. 1296 ЦКУ).
Як роз'яснено в пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прияв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Зважаючи на аналіз вказаних норм та встановлені обставини, слід визнати ОСОБА_1 такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , та остання дійсно прийняла не тільки майно спадкодавця, а й наявні в нього на час смерті зобов'язання.
Згідно з вимогами статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Іншою підставою для відмови в задоволенні позову суд вказував недоведеність позивачем наявності спадкового майна, в межах якого несе відповідальність перед банком як кредитором спадкоємець ОСОБА_1 .
З цього приводу апелянт у скарзі зазначає, що банк не міг встановити самостійно обсяг спадкового майна, а тому такий обов'язок покладено на суд, яким його не виконано. Банк вказує, що суд не перевірив, кому на праві власності належить квартира, в якій проживав спадкодавець на день його смерті, хоча в анкеті-заяві позичальника ним зазначено про належність йому на праві важності вказаного нерухомого майна. При цьому, апелянт у скарзі вмотивовує свої доводи посиланням на постанови Верховного Суду, у яких касаційним судом саме вказується, що судами не було з'ясовано обсяг спадкового майна при вирішенні позовів кредиторів спадкодавця до спадкоємців.
Між тим, самим позивачем не враховано, що спори в порядку позовного провадження у цивільному процесі вирішуються відповідно до приписів статті 12 ЦПК України за принципом змагальності. Що не може вказувати на те, що суд має збирати докази самостійно. До того ж, такі дії для суду прямо заборонені приписами ч. 7 статті 81 ЦПК України.
Так, в цій нормі зазначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Та й у наведених апелянтом постановах Верховного Суду касаційним судом було наголошено на принципі змагальності, в порядку якого слід доводити обсяг спадкового майна. Дійсно, на відповідача покладається обов'язок доводити обсяг майна та його вартість, але лише у тому випадку, коли він заперечує проти позову кредитора спадкодавця.
Отже, хоча касаційний суд і вказував у наведених апелянтом постановах, які обставини слід перевірити у таких спорах, до яких віднесено і обсяг, і вартість успадкованого майна, але не вказував, що суд здійснює такі правомочності за своєю ініціативою, оскільки розгляд справ у позовну провадженні базується на змагальності сторін, де суд лише виступає арбітром та сприяє вирішенню спору.
Проте, відповідач у справі до суду не з'являвся та своєї позиції не викладав, а тому обов'язок доводити свої вимоги повністю покладався у цій справі на позивача, який жодного клопотання про витребування відомостей щодо спадкового майна не заявляв, та обмежився лише клопотанням про витребування спадкової справита довідки про зареєстрованих членів сім'ї спадкодавця ( а.с. 6-7). Та таке клопотання було задоволено судом в повному обсязі і витребувані документи долучено до матеріалів справи.
Посилаючись на упущення суду, сам позивач не скористався своїми процесуальними правами для намагання довести свої позовні вимоги.
Не міститься будь-яких клопотань з цього приводу й його апеляційна скарга, а тому
колегія позбавлена можливості витребувати будь-яку інформацію самостійно.
Але враховуючи, що апеляційна скарга містить посилання на те, що у матеріалах справи маються відомості про майно, яке може належати померлому позичальнику ОСОБА_2 , та про яке мається згадування у анкеті-заява, колегія вважала за необхідне перевірити ці обставини.
Перевіркою нерухомості за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.08.2021, а саме, квартири АДРЕСА_2 , про яку зазначено в анкеті-заяві позичальника, встановлено, що 47/100 частин цієї квартири належить дружині померлого - ОСОБА_1 ( відповідачу у справі) на підставі договору міни від 23.02.2010р., а 53/100 частини квартири - ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 14.12.2012р.
Таким чином, померлий позичальник ОСОБА_2 на час своєї смерті не був власником вказаної квартири.
Враховуючи, що матеріали справи не містять клопотань позивача про витребування відомостей про інше майно, у яких йому було б неправомірно відмовлено судом першої інстанції, або які мались, але не були вирішені судом першої інстанції, а також не заявлено таких клопотань на стадії апеляційного провадження, апеляційний суд не може розшукувати самостійно спадкове майно.
Зважаючи на вказане, апеляційна скарга банку визнається необґрунтованою, тому у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, ,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.
Заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23березня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 25 серпня 2021 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Подліянова Г.С.