Дата документу 18.08.2021 Справа № 335/13570/19
Єдиний унікальний № 335/13570/19 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.
Провадження № 22-ц/807/1075/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
18 серпня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С.
при секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інститут титану» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із вищевказаним позовом до ПАТ «Інститут титану».
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що наказом № 199-к від 07.11.2019р. її було звільнено з посади головного бухгалтера ПАТ «Інститут титану» у зв'язку із втратою довіри згідно з п. 2 ст. 41 КЗпП України, про що було зроблено запис у її трудовій книжці. Вважає, що звільнення з займаної посади відбулося незаконно на підставі складеного відповідачем висновку службової перевірки від 22.10.2019р., затвердженого 25.10.2019р. першим заступником Генерального директора ОСОБА_3 та оформленого відповідною комісією. Вважає, що за своїми функціональними обов'язками вона не є особою, на яку покладені функції корпоративного секретаря, в т.ч. щодо розміщення регулярної річної інформації про емітента до НКЦПФР, а також не є особою, яка безпосередньо обслуговує матеріальні цінності, договору про повну матеріальну відповідальність з нею не укладалося; дій, які давали б підстави втрати до неї довіри вона не вчиняла.
Позовні вимоги також обґрунтовані тим, що оформлення та повернення фінансової матеріальної допомоги відбувалось за погодженням з головними посадовими особами відповідача, а метою таких дій було відновлення платіжного балансу підприємства та недопущення зупинення його діяльності. Крім того, звільнення проводилось без належного погодження із профспілковою організацією, членом якої вона була, за відсутності кворуму та без її участі.
Щодо оформлення та отримання виробничої премії позивач вказувала, що її дії не виходять за межі її повноважень, оскільки у 2019 році нею на ім'я генерального директора надавалися службові записки щодо преміювання головного бухгалтера, при цьому зворотного зв'язку з боку керівництва не було, була лише мовчазна згода та підписання
звітних документів в підтвердження погодження нарахування премії.
Позивач зазначає, що в липні 2019 року нею було оформлено декілька позик в мікрофінансовій організації для надання ПАТ «Інститут титану» безвідсоткової фінансової допомоги, щоб сплатити за електроенергію. Інших джерел для сплати електроенергії у ПАТ «Інститут титану» не було. Річна відсоткова ставка за отриманими нею позиками складала від 500% до 800%, тому для компенсації понесених нею витрат за мікропозиками вона сама собі нарахувала премію у розмірі 100% окладу. Вказувала, що її дії не призвели до матеріальних збитків підприємства, тому що у разі відключення електроенергії за несплату підприємство повинно нести витрати у вигляді сплати праці під час простою не з вини працівників, що призвело б до ще більших витрат, ніж нарахування нею премії.
Посилаючись на вказані обставини, просила: визнати незаконним та скасувати наказ від 07.11.2019р. № 199-к про її звільнення; поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера Публічного акціонерного товариства «Інститут титану» з 08.11.2019р.; стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.11.2019р. по 01.12.2020р. у розмірі 133 457,2 грн. (266 роб. днів х 501,72 грн. = 133 457,52 грн.)
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказував, що порушень трудового та іншого чинного законодавства при звільненні позивача не було допущено підприємством, а встановлені в ході службової перевірки допущені ОСОБА_1 правопорушення, які давали підстави для її звільнення через втрату довіри,знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги є:
1)невірне встановлення судом обставин у справі щодо покладення на неї обов'язкуз розкриття регулярної річної інформації про емітента шляхом подання звітів до НКЦПФР. Натомість, вказується, що такий обов'язок покладено на корпоративного секретаря, а відповідальність - на самого відповідача як емітента в особі його генерального директора, до компетенції якого належить: організація діяльності товариства, фінансування, ведення обліку та складання звітності, роботи з цінними паперами та інше (п. 13.1 Статуту);
2) надана відповідачем посадова інструкція «Ведущего бухгалтера» від 26.12.2014р. не поширюється ані на підприємство відповідача, ані на неї як головного бухгалтера. Службовою перевіркою встановлено, що в бухгалтерії підприємства відсутнє Положення про бухгалтерію та Посадова інструкція головного бухгалтера. Жодною інструкцією чи наказом керівництва на неї не покладався обо'язок оформлення та подачі регулярної річної інформації про емітента до НКЦПФР;
3) всі її дії з отримання та повернення зворотної фінансової допомоги були погоджені з
першим заступником генерального директора ПАТ «Інститут титану» ОСОБА_3, який на той час виконував обов'язки генерального директора. Кошти, отримані нею як зворотна допомога підприємством, були направлені на погашення заборгованості ПАТ «Інститут титану» за спожиту електроенергію у кінцеві строки для її сплати, частково на фінансування поточної господарської діяльності підприємства (кошти на відрядження, під звіт, оплата термінових рахунків тощо), що було вимогою та погоджено з керівником відповідача, а також на розрахунки з працівниками підприємства. За бухгалтерськими документами вся зворотна фінансова допомога повернута відповідачу в повному обсягу,
будь-яких збитків підприємство не понесло;
4)щодо оформлення та отримання виробничої премії в скарзі зазначено: наказом № 143
від 20.06.2018р. головний бухгалтер згідно з обумовленими умовами праці має отримувати 100 % виробничу премію у зв'язку з маленьким розміром заробітної плати. Нею протягом 2018-2019рр. на ім'я генерального директора надавались службові записки щодо преміювання працівників бухгалтерії та головного бухгалтера, на що була його мовчазна згода та підписання звітних документів в її підтвердження. Вона нараховувала премії у момент виникнення права на їх отримання, а не при наявності відповідного розпорядчого документа, що унормовано МСБО (міжнародними нормами бухгалтерського обліку).
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, учасників, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.
Судом встановлено, що наказом № 143-К від 21.06.2018р. ОСОБА_1 була призначена на посаду головного бухгалтера ПАТ «Інститут титану». З нею був проведений інструктаж з охорони праці, вона була ознайомлена із посадової інструкцією головного бухгалтера (а.с. 34, 120).
22.10.2019 року на виконання наказу № 84 від 26.09.2019р. «Щодо проведення службового розслідування фінансової діяльності та звітності» та наказу № 89 від 15.10.2019р. «Щодо продовження терміну службового розслідування фінансової діяльності та звітності» комісією у складі першого заступника Генерального директора ОСОБА_3 , начальника служби безпеки та охорони ОСОБА_4 , юрисконсульта юридичного відділу ОСОБА_5 , провідного бухгалтера ОСОБА_6 , проведено службову перевірку організації бухгалтерського обліку, складання звітності, нарахування виплат зарплати/премій, оплати рахунків підприємства головним бухгалтером ОСОБА_1 (а.с. 121-124).
За результатами службової перевірки складено висновок, яким встановлено, що дії головного бухгалтера ОСОБА_1 не відповідають вимогам посадових обов'язків головного бухгалтера підприємства та явно виходять за межі наданих їй прав/повноважень, а також рекомендовано керівництву ПАТ «Інститут титану» розірвати трудовий договір з головним бухгалтером ОСОБА_1 з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за наявністю винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу, на підставі п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України.
Позивачка була ознайомлена із даним висновком, про що свідчить її особистий підпис на листі ПАТ «Інститут титану» №738 від 30.10.2019р. «Щодо ознайомлення з матеріалами службової перевірки» (а.с. 125).
За змістом наявної в матеріалах справи копії висновку підставами втрати довіри до головного бухгалтера ОСОБА_1 були наступні обставини: порушення головним бухгалтером своїх посадових обов'язків під час складання та подання фінансової звітності підприємства, що спричинило підприємству збитки у вигляді застосованих НКЦПФР штрафів, а також невиконання посадових обов'язків при оформленні документів первинного бухгалтерського обліку, та вчинення дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач звернувся до профспілкового комітету Первинної організації ПМГУ із поданням від 30.10.2019р. за №737 «Щодо отримання згоди на звільнення працівника».
05.11.2019р. на засіданні профспілкового комітету Первинної організації ПМГУ ПАТ «Інститут титану» більшістю голосів було постановлено рішення про надання згоди на звільнення працівника ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України, що підтверджується Витягом із протоколу № 19 від 05.11.2019 року (а.с. 129).
ОСОБА_1 була звільнена з посади головного бухгалтера наказом ПАТ «Інститут титану» № 199-К від 07.11.2019р. у зв'язку із втратою довіри на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України; факт отримання наказу не оспорюється позивачем. Запис про звільнення на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України було внесено до трудової книжки, яка була видана ОСОБА_1 (а.с. 13, а.с. 35).
В позовній заяві ОСОБА_1 пов'язувала незаконність свого звільнення з такими обставинами:
-розкриття головним бухгалтером регулярної річної інформації про емітента за 2018
р. шляхом подання до НКЦПФР не було покладено на неї ані посадовою інструкцією, яка на підприємстві взагалі відсутня, ані відповідним наказом по підприємству, а такі обов'язки покладаються на корпоративного секретаря;
-всі її дії з оформлення, отримання, надання та повернення фінансової матеріальної
допомоги нею підприємству були погоджені з першим заступником генерального директора ПАТ «Інститут титану» ОСОБА_3 та генеральним директором ОСОБА_10, а позичені нею підприємству в порядку зворотної фінансової допомоги кошти були спрямовані частково на погашення заборгованості підприємства за спожиту електроенергію, частково на фінансування поточної господарської діяльності підприємства (для відрядження, під звіт, оплата термінових рахунків та інше);
-виплата їй премії була узгоджена умовами оплати праці головного бухгалтера, та
нею надавались службові записки щодо преміювання, але зворотного зв'язку з боку генерального директора не відбувалось, а була мовчазна згода та підписання звітних документів в підтвердження цього; право на премії у всіх звітних періодах у неї виникло у зв'язку виконанням покладених завдань, зокрема, додаткових, які не входили у її функції як головного бухгалтера, та великого навантаження;
-порушення процедури надання згоди на її звільнення профспілковим комітетом.
Та доводи апеляційної скарги фактично повторюють ці обставини, які, на думку
позивача, були неправильно встановлені судом.
Перевіркою цих доводів за матеріалами справи, колегія з'ясувала, що судом вони
ретельно вивчались та аналізувались і суд встановив в ході розгляду справи наступне.
Згідно наказу № 95 від 09.07.2018р. «Про призначення особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності» ОСОБА_1 була призначена відповідальним за ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в ПАТ «Інститут титану» (а.с. 115).
Відповідно до наказу № 81 від 02.08.2019р. «Про розпорядження рахунками та надання права підпису розрахункових касових документів тощо» головному бухгалтеру ОСОБА_1 було надано право розпорядження рахунком/ми та надано право підпису розрахункових/касових документів (а.с. 29).
Що стосується доводів позивача в апеляційній скарзі про те, що Посадова інструкція від 26.12.2014 року ИИ 01 ДИ 16.11-2013 стосується посади провідного бухгалтера, а не головного, а також, що вона не стосується ПАТ «Інститут титану», а стосується іншого підприємства - Державного Агентства України по управлінню державними корпоративними правами та майном державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектний інститут титану», зокрема, його фінансово-економічного відділу, то в ході апеляційного розгляду було з'ясовано наступне.
Висновком службової перевірки від 22.10.2019р. встановлено, що в ході проведеного службового розслідування з'ясовано, що в порушення розпорядження № 105 від 29.12.2017р. в бухгалтерії підприємства відсутнє Положення про бухгалтерію та Посадова інструкція головного бухгалтера.
З пояснень представників відповідача в ході апеляційного розгляду слідує, що ОСОБА_1 була ознайомлена з інструкцією саме головного бухгалтера, яка була передана на зберігання разом з Положенням про бухгалтерію до відділу бухгалтерії, який очолювала позивач. На той час посадові інструкції працівників відділів підприємства збереглись саме у цих відділах чи структурних підрозділах, за що відповідальність покладалась на їх керівників, зокрема, в даному випадку на ОСОБА_1 . Та ця інструкція зникла ще до проведення службового розслідування, що і було встановлено у висновку службового розслідування. Оскільки у чинній на той час редакції посадова інструкція головного бухгалтера відсутня, то її не було надано суду в ході розгляду справи.
З контрольного листа про проходження інструктажу з охорони праці, складеного при прийнятті на роботу ОСОБА_1 , вбачається, що остання підписалась у графі «ознайомлена з посадовою інструкцією» ( а.с. 120). Заперечень позивача стосовно того, що інструкція стосується провідного, а не головного бухгалтера, контрольний лист не містить.
Отже, суд помилкового встановив, що при визначенні посадових обов'язків головного бухгалтера у період роботи на підприємстві ОСОБА_1 слід керуватись посадовою інструкцією провідного бухгалтера від 26.12.2014 року ИИ 01 ДИ 16.11-2013.
Між тим, попри неможливість надати посадову інструкцію головного бухгалтера через вище наведені обставини, апеляційний суд ураховує в такому разі ЗУ «Про бухгал-терський облік та фінансову звітність в Україні» та висновки службової перевірки відповідача, у яких наголошується про те, чим слід керуватись при визначенні обов'язків головного бухгалтера, зокрема, у ПАТ «Інститут титану».
Відповідно до ч. 7 статті 8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до кола обов'язків головного бухгалтера входить:
забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;
організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;
забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Фінансова звітність відповідно до статті 1 вказаного Закону України - це звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку, який введено в дію в ПАТ «Інститут титану» наказом № 108 від 29.12.2017р., фінансова звітність є структурованим відображенням фінансового стану та фінансових результатів діяльності суб'єкта господарювання. Метою фінансової звітності є надання інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб'єкта господарювання, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень. Фінансова звітність також демонструє результати того, як управлінський персонал суб'єктів господарювання розпоряджається ввіреними йому ресурсами. Для досягнення цієї мети фінансова звітність надає таку інформацію про суб'єкта господарювання: активи, зобов'язання, власний капітал, дохід та витрати, в тому числі прибутки та збитки, внески та виплати власникам, які діють згідно з їхніми повноваженнями власників, грошові потоки.
Відповідно до 36 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку, суб'єкт господарювання подає повний комплект фінансової звітності як мінімуму щороку.
Фінансова звітність ПАТ «Інститут титану» за минулий 2018 рік повинна бути складена та розміщена на веб-сайті підприємства до 30 квітня 2019р.
Згідно з вимогами ч. 1 статті 40 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» регулярна інформація про емітента - річна та проміжна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка розкривається на фондовому ринку, в тому числі, шляхом подання до НКЦПФР.
Відтак, така звітність має бути оприлюднена про підприємство як емітента цінних паперів, яка підлягає розміщенню в загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР.
Отже, навіть в силу положень наведених законів на головного бухгалтера покладається обов'язок зі складання та оприлюднення фінансової звітності підприємства в установлені строки, зокрема, й регулярна інформація про емітента - річна та проміжна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка розкривається на фондовому ринку, в тому числі, шляхом подання до НКЦПФР.
Вказаними нормами спростовується довід апелянта - позивача щодо відсутності у неї обов'язку з розміщення звітної інформації про підприємство як емітента цінних паперів. На зазначене вказує ще й той факт, що таку інформацію ОСОБА_1 все ж таки склала та відправила у період з 14 по 20 вересня 2019р., тобто виконала свій обов'язок, але з порушенням строків її розміщення.
Тому є підтвердженим вмінене позивачу порушення складання та оприлюднення фінансової звітності підприємства в установлені строки щодо нього як емітента шляхом подання до НКЦПФР, внаслідок чого на підприємство були накладені фінансові санкції у вигляді грошових штрафів.
Доводи позивача, що такі функції покладено на корпоративного секретаря, колегія вважає неспроможними, оскільки за поясненнями представників відповідача, такої посади на підприємстві на мається.
Щодо іншого порушення, яке позивач таким не вважає, а саме, надання зворотної фінансової допомоги підприємству, судом встановлені такі обставини, з якими погоджується колегія, перевіривши їх скоєння за матеріалами справи.
Так, пунктом 23 Положення про організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні встановлено, що головні бухгалтери підписують разом з керівниками підприємств документи, які є підставою для прийняття і видачі товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також розрахункові, кредитні й фінансові зобов'язання, візують господарські договори, що узгоджується із доводами відповідача про те, що головний бухгалтер безпосередньо обслуговує товарні (матеріальні) й грошові цінності.
Отже, ОСОБА_1 згідно її посадових обов'язків здійснювала розподіл грошових цінностей.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що позивачкою на розрахунковий рахунок підприємства вносились власні грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги, які в подальшому були повернуті в повному обсязі ОСОБА_1 , з чим остання погоджується.
В ході розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача про те, що рішення щодо надання поворотної фінансової допомоги ПАТ «Інститут титану» та повернення цієї допомоги приймались позивачем самостійно, без узгодження з керівництвом підприємства. Договори про поворотну фінансову допомогу між ПАТ «Інститут титану» та ОСОБА_1 не складались та не підписувались. Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту погодження основних та укладання даних договорів.
Згідно пояснень свідка ОСОБА_3 , останній дізнався у серпні 2019 року про те, що головним бухгалтером ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок ПАТ «Інститут титану» внесено власні грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги, але рішення про внесення поворотної фінансової допомоги на розрахунковий рахунок відповідача та повернення цієї допомоги приймалось ОСОБА_1 самостійно, без узгодження із ним як першим заступником генерального директора або самим генеральним директором. Як зазначає ОСОБА_3 , договори про поворотну фінансову допомогу між ПАТ «Інститут титану» та ОСОБА_1 не складались, отримання підприємством поворотної фінансової допомоги та умови її отримання між ними ніколи не обговорювались.
Зазначені обставини також підтверджуються службовою запискою від 16.10.2019 року, а також поясненнями свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що юридичним відділом договори про поворотну фінансову допомогу №07/06-1 від 07.06.2019; №11/06-1 від 11.06.2019; №20/06-1 від 20.06.2019; №21/06-1 від 21.06.2019; №25/06-1 від 25.06.2019; №25/06-2 від 25.06.2019; №25/06-3 від 25.06.2019; №25/06-4 від 25.06.2019; №25/06-5 від 25.06.2019; №25/06-6 від 25.06.2019; №26/06-1 від 26.06.2019; №26/06-2 від 26.06.2019; №26/06-3 від 26.06.2019; №27/06-1 від 27.06.2019; №27/06-2 від 27.06.2019; №04/07-1 від 04.07.2019; №23/07-1 від 23.07.2019; №23/07-2 від 23.07.2019; №23/07-3 від 23.07.2019; №31/07-1 від 31.07.2019; не складались та на підпис керівництву підприємства не надавались. До юридичного відділу підприємства вищезазначені договори не надходили. Будь-яких договорів між позивачем та відповідачем з цього питання не укладалось (а.с. 130).
Цих обставин не заперечує й сама позивач, вказуючи, що нею лише в усному поря-дку узгоджувалось з керівництвом питання надання нею підприємству зворотної фінансо- вої допомоги, але договори не укладались. В той час як ці її пояснення в частині погодже-ння цього питання з керівництвом нічим не підтверджується. А отже, суд дійшов обґрун-тованого висновку, що такі дії головний бухгалтер вчинила поза межами наданих їй пов-новажень.
В ході судового розгляду також знайшли своє підтвердження наступні факти. В період з січня по серпень 2019 року позивач самостійно, без відповідного наказу генерального директора підприємства або особи, що його заміщає, не оформлюючи відповідні документи, нараховувала та виплачувала собі як головному бухгалтеру підприємства виробничу премію.
Згідно ст. 13.7. Статуту ПАТ «Інститут титану», Генеральний директор має право здійснювати матеріальне заохочення (преміювання) працівників Товариства.
Згідно п. 4.2. Доповнення №7 до Положення про утворення та використання фонду оплати праці ДП «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану» (правонаступником якого є ПАТ «Інститут титану»), введеного в дію наказом генерального директора № 113/1 від 31.10.2012, премія за виконання важливих та особливо важливих робіт оплачується працівникам, що відзначились при виконання особливо важливих завдань за рахунок та в межах прибутку, яка залишилась в розпорядженні підприємства. Премія встановлюється безпосередньо генеральним директором та погоджується з профкомом у встановленому порядку.
Згідно п. 4.1.4. Доповнення № 7 до Положення про утворення та використання фонду оплати праці ДП «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану», виплата винагороди оформлюється наказом, яким встановлюється, кому та за які досягнення підвищується або зменшується розмір винагороди. Іншого порядку нарахування та виплати премії розпорядчими документами підприємства не встановлено.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 самостійно, без відповідного наказу генерального директора або особи, що його заміщує, перерахувала з поточного рахунку підприємства на свій картковий рахунок грошові кошти у вигляді виробничої премії в наступних розмірах: у лютому 2019р. у сумі 8 800,00 грн.; у березні 2019р. у сумі 11 000,00 грн.; у квітні 2019р. у сумі 11 000,00 грн.; у травні 2019р. у сумі 11 000,00 грн.; у червні 2019р. у сумі 10 388,89 грн.; у липні 2019р. у сумі 8 680,43 грн.; у серпні 2019р. у сумі 11 000,00 грн. (а.с. 126).
Ствердження позивача в позовній заяві та в апеляційній скарзі, що вона надавала службові записки про нарахування собі як головному бухгалтеру виробничої премії у вказаному періоді 2019р., які не були завізовані керівництвом, але вважала, що це було схвалено шляхом мовчазної згоди.
Проте такі дії позивача суперечать положенням вище наведених локальних нормативних актів, згідно з якими премії оформлюються відповідним наказом. Але жодного наказу у періоді з лютого по серпень 2019р. відносно преміювання позивача видано не було.
Отже, призначення та отримання премії самій собі головним бухгалетором Дороговою К.В. у вказаному періоді відбувалось із порушеннями статуту підприємства та Положенняпро утворення та використання фонду оплати праці ДП «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану».
Враховуючи все вище наведене, колегія апеляційного суду погоджується з виснов-ками суду першої інстанції про доведеність вмінених позивачу порушень, не зважаючи на те, що суд визнав Інструкцію провідного бухгалтера від 26.12.2014 року ИИ 01 ДИ 16.11-2013 посадовою інструкцією головного бухгалтера. Але це не призвело до неправильного визначення посадових обов'язків головного бухгалтера, оскільки вони чітко прописані у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Посилання позивача на те, що вона не належить до осіб, які можуть бути звільнені на підставі втрати довір'я, судом обґрунтовано визнані неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини 1 статті 41 КЗпП України).
Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41КЗпП України
можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов'язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясувати: чи становить виконання операцій, пов'язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-100цс16 та постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 520/7491/16.
Звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Виходячи з норм чинного трудового законодавства та судової практики, роботодавцю для звільнення працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, за п. 2ст. 41 КЗпП України, достатньо вчинення умисно або необережно таких дій, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.
Зважаючи на обов'язки головного бухгалтера, наявність права підпису щодо розпорядження грошовими потоками підприємства, суд обгрунтовано вважав, що така посада підпадає під дію приписів п. 2 статті 41 КЗпП України.
Також судом правильно визнано, що наявність збитків не є складовим критерієм для застосування п. 2 ст. 41 КЗпП України, оскільки для звільнення працівника за такими підставами роботодавцю достатньо вчинення умисно або необережно таких дій, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.
В цій справі мається доведена сукупність свідомих, а тому умисних дій головного бухгалтера ОСОБА_1 , які дають підстави для втрати до неї довіри, зокрема, остання
важливі питання, які слід вирішувати на підставі наказів та розпоряджень керівництва, вирішувала одноособово, чим виходила за межі наданих їй повноважень.
З приводу порушення надання згоди на звільнення позивача профспілковим органом встановлено таке.
Стаття 43 КЗпП України встановлює вимогу щодо отримання згоди профспілкового органу в разі розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу, в тому числі у випадку, передбаченому п. 2 ст. 41 КЗпП.
Порядок надання згоди профспілковою організацією на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбачено ст. 39 Закону України від 15.10.99 року №1045-ХІV«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Відповідно до згаданої статті у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає в 15-денний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Подання роботодавця повинно розглядатися в присутності працівника, щодо якого воно подано.
Доводи позивача про те, що на засіданні профспілкового комітету кворуму не було, спростовується свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які пояснили, що на засіданні були присутні всі три члени профспілкової організації, та сама ОСОБА_1 була також присутня на засіданні та надавала свої пояснення.
Таким чином, всі доводи апеляційної скарги колегія визнає необґрунтованими, та судом вказані обставини були ретельно та всебічно досліджені, та на цьому підґрунті зроблені вірні висновки про безпідставність позовних вимог. Тому у відповідності до положень статті 375 ЦПК України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01грудня 2020 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 25 серпня 2021 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Подліянова Г.С.