ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20236/20
провадження № 2-др/753/75/21
"27" липня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні питання про розподіл судових витрат заявлених відповідачем ОСОБА_1 ,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2021 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Київ Комфорт Сервіс» до ОСОБА_1 відмовлено.
12.07.2021 від відповідача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути з ТОВ «Київ Комфорт Сервіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: суд не вирішив питання про судові витрати.
За положеннями ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом при постановленні рішення не було вирішене питання щодо розподілу судових витрат сторін.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2021 відповідач отримав 05.07.2021, а заяву про стягнення судових витрат відповідачем надіслано поштовим зв'язком 09.07.2021 тобто у встановлений п'ятиденний строк (надійшла до суду 12.07.2021).
Відповідачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано лише договір про надання правової допомоги № 2021-01-07, в якому зазначено, що винагорода юридичної фірми за надання юридичних послуг у справі № 753/20236/20 є фіксованою і становить 15 000 грн у суді першої інстанції..
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Дослідивши надану відповідачем заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правовому допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки суду не надано доказів на підтвердження здійснення оплати послуг згідно договору, а отже не надано доказів на підтвердження вказаних витрат, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з ТОВ «Київ Комфорт Сервіс» на користь відповідача витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 270, 354, 430 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя М.О. Заставенко