Справа № 522/7874/21
Провадження № 2/522/6586/21
20 серпня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючої судді - Косіциної В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,-
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває на розгляді цивільний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення 28 728 гривень 32 копійки як отриманих відповідачем безпідставно.
В обґрунтування позову позивач посилається на ту обставину, що під час проведення перевірки пенсійної справи відповідача виявлено, що помилково середньомісячний заробіток був визначений за період роботи з 01.07.2000 року по 31.2008 року, замість заробітку за період з 10.11.2003 року по 31.10.2008 року. Таким чином виникла переплата у розмірі 28728,32 грн. за період з 01.03.2019 -31.08.2020.
Про необхідність відшкодування повідомлено відповідача листом від 20.082020 року, однак в добровільному порядку суму переплати відповідач не повертає, з врахуванням того, що в даному випадку мала місце рахункова помилка з боку управління, позивач вважає, що вказані грошові кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 1212 ЦК України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день час та місце проведення повідомлений належним чином та завчасно, оскільки є користувачем системи електронний суд. Так повістку на судове засідання 13.07.2021 року позивач отримав в елеронному кабінеті 21.06.2021 року, а на судове засідання 19.08.2021 року 13.07.2021 року. Жодних клопотань чи заяв не надходило. Відзив відповідача був направлений позивачу 05.08.2021 року.
Відповідач. в судовому засіданні 13.07.2021 року попросив суд про відкладення. Оскільки про справу дізнався випадково, копію позову не отримував та просив надати час для підготовки відзиву.
06.08.2021 року надійшов відзив від відповідача, в якому він проти задоволення позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити за безпідставністю, з підстав зазначених у відзиві. В засідання 19.08.2021 року відповідач не з'явився, про день час та місце проведення був повідомлений належним чином та завчасно.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з чим суд визнав причини неявки представника позивача неповажними та керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України прийняв рішення провести розгляд справи за відсутністю сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Судом встановлені наступні обставини.
Відповідач перебуває на обліку в Головному управління ПФУ в Одеській області зта йому призначено пенсію по інвалідності.
Позивач зазначає, що під час проведення перевірки пенсійної справи відповідача виявлено, що помилково середньомісячний заробіток був визначений за період роботи з 01.07.2000 року по 31.2008 року, замість заробітку за період з 10.11.2003 року по 31.10.2008 року. Таким чином виникла переплата у розмірі 28728,32 грн. за період з 01.03.2019 -31.08.2020.
В добровільному порядку суму переплати відповідач повертати відмовився.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного звязку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, в даному випадку мала місце рахункова помилка з боку позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобовязання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихст. 11 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).
Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.span>
Щодо застосування положень ст. 1215 ЦК України Верховний Суд України у постанові від 02.07.2014 року у справі №6-91цс14, зробив наступний правовий висновок:
«За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненю
Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів..»
Також, з огляду на обставини справи та предмет позову, суд погоджується з доводами сторони відповідача, що положення ст. 1215 ЦК України, у даному випадку, повинні застосовуватися з урахуванням положень ст. 103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», та ст. 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними нормами.
На відміну від адміністративного процесу, визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін, а тому за правилами ЦПК України, обов'язок доказування покладається на кожну із них.
Належними, допустимими та достатніми доказами зловживань з боку відповідача або його недобросовісності при визначені йому суми отримуваної пенсії (її перерахунку), стороною позивача не доведено та судом не здобуто.
Відтак суд констатує, що немає підстав для задоволення вимог позивача до відповідача за ст. 1215 ЦК України, з огляду на відсутність ознаки недобросовісності з боку набувача.
Окрім цього суд вважає за необхідне надати оцінку наявності чи відсутності рахункової помилки з боку позивача при здійсненні перерахунку пенсії відповідача через невірно обраний період за який був визначений середній заробіток.
Щодо тверджень позивача про наявність рахункової помилки з його боку, суд виходить з наступного.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24 грудня 1999 року, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленням помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів.
Це також встановлено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018року у справі №501/2500/15-ц, а відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими для врахування судом.
Нормою закону поняття «рахункової помилки» формально не визначене, а в матеріалах справи відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні (перерахунку) пенсії та з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою як стверджує позивач, а не помилкою, пов'язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов'язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування (перерахунок) пенсії.
Окрім того, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів у розмірі 28 728 грн. 32 коп., які є частиною пенсійної виплати, що призначена йому внаслідок проведення перерахунку пенсії позивачем, як не встановлено й наявності рахункової помилки, то суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позову не має.
На підставі викладеного керуючись ст. ст. 158, 263-265, 353 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії - відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Косіцина В.В.
20.08.21