Справа № 496/3699/21
Провадження № 2/496/1897/21
25 серпня 2021 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Довженко Олексія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одисей-БМУ-11» про визнання права особистої приватної власності, -
Адвокат Довженко Олексій Юрійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про визнання права особистої приватної власності.
25 серпня 2021 року до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій представник позивача просить суд: 1) заборонити суб'єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які дії з реєстрації переходу, обмеження, обтяження прав на майнові права за договором № 0-В-5п, укладеним 29 серпня 2017 року між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ТДВ «Одисей- БМУ-11» на нежитлове приміщення, розташоване на об'єкті будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: Секція В, нежитлове підземне приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 114,90 кв.м., розташоване в підвалі в осях 1В-ЗВ, Вв-Дв - до набрання законної сили рішення за позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя; 2) заборонити ТДВ «Одисей-БМУ-11» (код ЄДРПОУ 01271847) вчиняти будь-які дії з продажу, переходу, переуступці майнових прав на нежитлове приміщення, розташоване на об'єкті будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: Секція В, нежитлове підземне приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 114,90 кв.м., розташоване в підвалі в осях 1В-ЗВ, Вв-Дв по договору № 0-В-5п, укладеному 29 серпня 2017 року з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 )- до набрання законної сили рішення за позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Заява обґрунтована тим, що до Біляївського районного суду Одеської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. На теперішній час відповідач, згідно договору № 0-В-5п, укладеного 29 серпня 2017 року з ТДВ «Одисей-БМУ-11», є власником майнових прав на спірне нежитлове приміщення, розташоване на об'єкті будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: Секція В, нежитлове підземне приміщення № 2, загальною площею 114,90 кв.м., розташоване в підвалі в осях 1В-ЗВ, Вв-Дв. Згідно довідки від 29 липня 2021 року, наданої обслуговуючим кооперативом «ОДІССЕЙ», по вищевказаному приміщенню існує заборгованість по сплаті комунальних платежів у розмірі 18876,14 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість грн. 14 коп.) грн. В зв'язку із поганими відношеннями, які склались за останній час між сторонами, а також, приймаючи до уваги той факт, що у відповідача постійно відсутні грошові кошти, навіть для забезпечення особистих потреб, є підстави вважати, що відповідач, маючи у своїй власності майнові права на зазначене нежитлове приміщення, до вирішення спору по суті, може провести відчуження спірного майна не користь третіх осіб, чим утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, у раті його задоволення на користь позивача.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Представник позивача у заяві просить не застосовувати зустрічне забезпечення, однак суд звертає увагу на наступне.
Згідно до ст. 151 ЦПК України: заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно із ч. ч. 1-5 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З аналізу вищенаведених норм цивільного процесу вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Заявник (позивач) не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою позивача.
Позивач має лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективногомеханізмузахисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Таким чином, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на позивача.
Так, дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та додані до неї документи, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки представником позивача не зазначено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та у заяві наведені лише припущення представника позивача щодо імовірності відчуження спірного нерухомого майна відповідачем, на підтвердження вказаних представником позивача обставин жодних доказів не надано.
Керуючись ст. ст.150-153, 187, 274, ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Довженко Олексія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одисей-БМУ-11» про визнання права особистої приватної власності.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Повний текст ухвали складено 25 серпня 2021 року.
Суддя О.П. Галич