1[1]
10 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2020 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Згідно з вироком суду 18 листопада 2019 року близько 21 години 00 хвилин, ОСОБА_6 разом зі своїми знайомими прийшли до закладу «Казбек», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Космічна, буд. 17, з метою відпочинку, де ОСОБА_6 замовив собі «горілку» та у нього виник умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з метою явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою неповагу до існуючих норм та правил поведінки у суспільстві, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, ОСОБА_6 почав некоректно себе поводити по відношенню до співробітника даного закладу ОСОБА_8 , словесно ображати останню, виплеснув при цьому вміст стакану з горілкою на ОСОБА_8 , яка перебувала за барною стійкою.
Продовжуючи діяти умисно, ОСОБА_6 взяв сумку з пристроєм, призначеним для відстрілу метальних снарядів несмертельної дії, та продовжив словесний конфлікт з ОСОБА_8 , при цьому штовхав її в плечі в напрямку дверей до технічного приміщення.
У подальшому, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, прагнучи показати свою неповагу до існуючих норм та правил поведінки у суспільстві, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, діючи з особливою зухвалістю, вибив ногою двері до технічного приміщення та, діставши з сумки пристрій, призначений для відстрілу метальних снарядів несмертельної дії, зробив постріл в коридор вказаного приміщення, що в свою чергу призвело до тимчасового порушення нормальної роботи закладу «Казбек», після чого, з місця вчинення злочину зник.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить змінити вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2020 року в частині призначеного покарання, звільнивши ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням протягом одного року іспитового строку.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначила, що суд, визначивши вид та розмір покарання обвинуваченому у виді 3 років позбавлення волі, порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив ОСОБА_6 занадто суворе покарання.
Так, суд не повною мірою врахував усі обставини в сукупності, які давали йому підстави для вирішення питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням у відповідності до статті 75 КК України.
При цьому в апеляції захисник вказує на обставини котрі, повинні бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, зокрема те, що обвинувачений є особою з вищою освітою, злочин вчинив вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивну характеристику за місцем свого проживання, оскільки, проживаючи з 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 - суспільний порядок не порушував, жодних скарг від сусідів не мав за весь цей період. Також, ОСОБА_6 є віруючою особою та регулярно допомагає парафії, що також характеризує особу лише з позитивної сторони, має стійкі сімейні зв'язки, допомагає своїм батькам, що є людьми похилого віку, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину.
Окрім того, з 01 серпня 2020 року ОСОБА_6 офіційно працевлаштований та відшкодував шкоду, завдану власнику закладу «Казбек», що була завдана його діями, вибачився перед адміністрацією закладу та, що не менш важливо - адміністрацією прийнято ці вибачення, і така посткримінальна поведінка повинна бути врахована апеляційним судом, тому, на думку захисника, суд дійшов передчасного висновку, що виправлення особи не можливе без ізоляції віл суспільства.
Також судом не було належним чином враховано обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого ОСОБА_6 , адже дана обставина є такою, що свідчить про розкаяння особи у вчиненому та реальне її бажанням стати на шлях виправлення, що явно суперечить меті в потребі ізоляції такої особи від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а вирок суду слід залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, встановлених судом, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 296 КК України в апеляції захисника не заперечується.
Також в апеляції захисника не заперечується висновок суду щодо виду та розміру покарання, призначеного ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України.
Апелянт просить про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, посилаючись при цьому на обставини, які були враховані судом першої інстанції при обранні виду та розміру покарання, призначеного за ч. 4 ст. 296 КК України.
Так, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину - ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також вік та стан здоров'я обвинуваченого, та призначив покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 296 КК України.
Крім того, з вироку суду убачається, що суд першої інстанції розглядав питання про можливість застосування відносно ОСОБА_6 вимог ст. 75 КК України, проте не знайшов достатніх підстав для застосування вказаних норм закону при призначенні покарання обвинуваченому.
Зокрема, мотивуючи висновок про неможливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання у виді позбавлення волі, суд у вироку послався на тяжкість вчиненого злочину, дані особу обвинуваченого та інші обставини, встановлені у цьому кримінальному провадженні, які унеможливлюють застосування вимог ст. 75 КК України.
Частина обставин, на які посилається в апеляції захисник, а саме: те, що обвинувачений злочин вчинив вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався спростовуються матеріалами кримінального провадження, з яких убачається, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та є особою, не судимою в силу вимог ст. 89 КК України (а.с. 102).
Дані щодо наявності позитивних характеристик особи обвинуваченого, його сімейний стан, допомогу батькам, що є людьми похилого віку, відшкодування шкоди та офіційне працевлаштування були приєднані до апеляційної скарги захисника, відтак не могли бути враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання.
Згадані обставини, на думку колегії суддів, не можуть бути достатньою підставою для застосування до обвинуваченого звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України, яке полягало у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Отже, колегія суддів, вважаючи обґрунтованим висновок, викладений у вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2020 року про неможливість застосування щодо ОСОБА_6 вимог ст. 75 КК України, та за відсутності інших підстав, які б давали суду дійти висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, не вбачає підстав для зміни вироку та звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі вказаної статті.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2020 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді :
ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_3
[1] Справа №755/ 20668/19
Провадження №11-кп/824/284/2021
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_10
Доповідач ОСОБА_1