17.08.2021 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер справи №520/5711/19
Апеляційне провадження № 22-ц/813/2571/21
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Кузьмук А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Пятигорца Володимира Івановича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 09 жовтня 2019 року, постановлене під головуванням судді Луняченка В.О.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Позов обґрунтовано тим, що в період з 11 липня 1988 року до 17 березня 2010 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (у даний час - ОСОБА_4 ).
Вказував, що за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу від 02 липня 2003 року ними придбана квартира АДРЕСА_1 , власником якої зазначено його.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив поділити спільне сумісне майно подружжя в рівних частках (а.с.3-4,22-23).
Відповідач свого ставлення до позовних вимог не висловила, справа розглянута у її відсутність.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 09 жовтня 2019 року в позові відмовлено (а.с.57-58).
Доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Пятигорец В.І. в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову.
Неправильність рішення суду мотивував порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач неодноразово намагався вирішити питання про поділ даної квартири з відповідачкою, проте остання відмовляється з ним спілкуватися та не допускає його до квартири, вважаючи її своєю власністю (а.с.62-63).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою (а.с.67).
Згідно інформації відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, яка надавалась судам першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18,100).
Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.
В жодне судове засідання, які призначалися на19 травня та 27 жовтня 2020 року, 02 лютого, 13 квітня та 17 серпня 2021 року, відповідачка не з'явилася, про поважність причин неявки суд не повідомила.
З огляду на строки розгляду справи в апеляційному суді, встановлені ч.1ст.371 ЦПК України, та останнє повідомлення поштового оператора про те, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 відсутня, апеляційний суд вважає, що відповідачка повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у її відсутність (а.с.120-121).
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Пятигорца В.І. , дослідивши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню
Відмовляючи в позові суд першої інстанції керувався тим, що згідно ч.2 ст.69 СК дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Посилаючись на те, що у даній справі позивачем не доведено наявність спору між подружжям про поділ спільного сумісного майна, суд дійшов висновку про відмову в позові
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.
У випадку набуття подружжям права власності на майно до 2004 року , а поділ спільного майна здійснює після 2004 року очевидно, що подружнє правовідношення виникло під час дії КпШС України. У свою чергу права й обов'язки, яких сторони набувають у зв'язку з поділом спільного майна, виникають уже після того, як набув чинності СК України. Одна частина правовідношень регулюється старим законом (КпШС), а друга - новим (СК України).
У зв'язку з цим порядок набуття спільного майна та його правовий режим визначаються старим законом, а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими новим законом.
За таких обставин розмір часток подружжя у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності, способи та порядок його поділу визначаються за правилами СК України.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
СК України передбачено добровільний та судовий порядок поділу майна подружжя.
Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про те, що сторони не уклали нотаріально посвідчений договір про поділ майна, а тому між ними спору не існує, є помилковим.
Норми ст.60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Апеляційним судом встановлено, що 11 липня 1998 року сторони зареєстрували шлюб (а.с.5).
Згідно договору купівлі-продажу від 02 липня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Першої одеської нотаріальної контори Алексєєвою О.В., позивач ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат,загальною площею 62,9 кв.м., в тому числі житловою 37.0 кв.м., яка зареєстрована за позивачем в органах бюро технічної інвентаризації 14 серпня 2003 року. Продаж квартири вчинено за 15 725 грн.(а.с.8).
Тобто, спірна квартира придбана сторонами у зареєстрованому шлюбі.
Позивач визнав, що квартира була придбана за спільні кошти подружжя, а відповідачка доказів того, що зазначене нерухоме майно придбано за її особисті кошти суду не надала.
Згідно довідки про склад сім'ї від 12 липня 2018 року у вищевказаній квартирі особовий рахунок відкрито на позивача ОСОБА_1 , без його реєстрації.В квартирі зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 з 29 серпня 2003 року. Донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знята з реєстрації до батька - АДРЕСА_3 (а.с.10,18,43,44).
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 17 березня 2010 року за позовом ОСОБА_3 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.6).
07 червня 2012 року ОСОБА_1 отримано свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с.7).
Відповідно до ч. 2ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. При цьому, позовна давність обчисляється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Представник позивача в суді апеляційної інстанції показав, що про порушення свого права власності, яке полягало у відмові відповідачки ділити квартиру, ОСОБА_1 дізнався у 2017 році.
Оскільки іншого не встановлено, звертаючись до суду із даним позовом у березні 2019 року, ОСОБА_1 позовну давність для звернення до суду не пропустив. Крім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що відповідачка до суду із заявою про відмову у позові за спливом позовної давності не зверталася.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що спірна квартира придбана подружжям за їх спільні кошти під час перебування в шлюбі, тому є спільною сумісною власністю подружжя, кожний з яких має право по 1/2 частки вказаної квартири.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду від 09 жовтня 2019 року скасуванню, із частковим задоволенням позову та визнання за кожним із сторін право власності на квартиру по 1/2 частині.
Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Пятигорца Володимира Івановича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 09 жовтня 2019 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (у шлюбі - ОСОБА_7 ) квартиру АДРЕСА_1 , набуту на ім'я ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , посвідченим державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Алексєєвою О.В., зареєстрованого в реєстрі за №4-3671
Поділити нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (у шлюбі - ОСОБА_7 ).
В порядку поділу нерухомого майна подружжя:
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат, загальною площею 62,9 кв.м., в тому числі житловою 37 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат, загальною площею 62,9 кв.м., в тому числі житловою 37 кв.м.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 серпня 2021 року.
Головуючий
Судді: