Номер провадження: 22-ц/813/554/21
Номер справи місцевого суду: 521/4297/20
Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.
Доповідач Вадовська Л. М.
25.08.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Вівчар Ю.С.,
переглянувши справу №521/4297/20 за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2020 року у складі судді Гуревського В.К., -
Позивач АТ КБ «ПриватБанк», звернувшись 19 березня 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Договір №б/н від 22 квітня 2014 року, за яким отримано кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Посилаючись на порушення зобов'язань за договором, позивач АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 за Договором №б/н від 22 квітня 2014 року заборгованість станом на 15 грудня 2019 року в загальній сумі 76285,47 грн. та судові витрати в сумі 2102,00 грн. (т.1 а.с.1-5).
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2020 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.53-54).
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, зазначивши у відзиві, що позивачем не надано пояснень щодо нарахування заборгованості по процентам та неустойці. Заявлені позивачем суми процентів не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався з матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не надав, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, зазначений в розрахунку, є правильним. ОСОБА_1 підписала анкету-заяву, а у позовній заяві зазначено про отримання кредиту у розмірі 17000,00 грн. Пеня нарахована за період з 18 травня 2017 року по 15 грудня 2019 року це при тому, що за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік, належні докази щодо погодження сторонами збільшення вказаного терміну позивачем суду не надано. Відсутні також і докази того, що відповідна картка передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, не надано відомостей про строк дії картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку, відкриття рахунку, виписки по даному рахунку, який би підтвердив рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. Додана до справи Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» не містить відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останньої з вказаною Довідкою та Правилами використання кредитних коштів на кредитці (т.1 а.с.64-67).
Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь на відзив, за змістом якої дано роз'яснення стосовно форми кредитного договору, посилань відповідача на Закон України «Про захист прав споживачів», надання банком доказів, що підтверджують факт укладення кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань, щодо правомірності нарахування неустойки та окремого стягнення пені та штрафів, правомірності односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування тощо (т.1 а.с.71-90, 108-128).
АТ КБ «ПриватБанк» до відповіді на відзив додав нові докази, на відсутність яких в справі звернуто увагу позивачем.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 липня 2020 року в порядку забезпечення доказів зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду засвідчений належним чином детальний розрахунок суми заборгованості по кредиту (тіло кредиту), нарахованих відсотків за користування кредитом (із зазначенням відсоткової ставки та формули розрахунку) та по сумі нарахованої пені за Договором №б/н від 22 квітня 2014 року (т.1 а.с.134).
На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надав виписку по кредитному рахунку клієнта із роз'ясненнями того, що виписка з банківського рахунку є документом, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів; що банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12 квітня 2012 року №578/5. Крім того, надано роз'яснення щодо нарахування відсотків та неустойки (т.1 а.с.138-139, 143-201).
22 вересня 2020 року ОСОБА_1 в особі представника подала заяву про застосування до правовідносин, що виникли постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) (т.2 а.с.1).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2020 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 51742,41 грн., судові витрати в сумі 1425,73 грн., в решті вимог відмовлено за безпідставністю (т.2 а.с.92-95).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог (т.2 а.с.29-31).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів, нею, ОСОБА_1 , не підписувались. Позивач не надав доказів того, що ці Умови та правила були додатком до підписаної нею анкети-заяви. Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» не містить підпису позичальника, не датований як документ. Отже, Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можна вважати складовими частинами укладеного між нею та позивачем кредитного договору. Кредит отримано в розмірі 17000,00 грн., тому заборгованість за тілом кредиту не може становити 51722,41 грн.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.
Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.
22 квітня 2014 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в АТ КБ «ПриватБанк» підписала анкету-заяву, в якій зазначила про свою згоду з тим, що анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають Договір, що вона ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку у письмовому вигляді. Згідно анкети-заяви ОСОБА_1 зобов'язалася в подальшому самостійно знайомитися зі змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку на сайті (www.privatbank/ua) (т.1 а.с.22, 41-42).
На підставі укладеного у такий спосіб Договору №б/н від 22 квітня 2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останньою отримано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.
Згідно інформації з Єдиної клієнтської бази ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 видано платіжні картки НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, остання картка мала термін дії до квітня 2021 року включно (т.1 а.с.103, 125).
Виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 відображає рух коштів із зазначенням дати, деталей, суми грошових операцій, тобто містить деталізацію усіх дебетних та кредитних платежів по платіжних картках в період їх дії (а.с.91-99, 118-122, 143-162).
Згідно розрахунку за Договором №б/н від 22 квітня 2014 року заборгованість станом на 15 грудня 2019 року склала 76285,47 грн., з них: 51722,41 грн. заборгованість за кредитом; 9035,78 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 11398,45 грн. пеня; 500,00 грн. штраф, 3608,83 грн. штраф (т.1 а.с.9-21, 178-201, 221-233).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). З підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, виникають зобов'язання (ч.2 ст.509 ЦК України). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
На підставі укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Договору №б/н від 22 квітня 2014 року виникло грошове зобов'язання, що мало сторонами договору виконуватись належним чином, проте, фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуто, що мало наслідком звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості.
Судом першої інстанції задоволено позов в частині стягнення заборгованості за кредитом та відмовлено у стягненні процентів та неустойки, рішення суду оскаржено відповідачем в частині стягнення заборгованості за кредитом, банком рішення суду в частині відмови у стягненні процентів та неустойки не оскаржено, тому, в силу визначених статтею 367 ЦПК України меж розгляду справи судом апеляційної інстанції рішення суду перевіряється в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та, відповідно, не перевіряється в іншій частині.
Суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо вимог про стягнення тіла кредиту з огляду на наступне.
3 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) прийнято постанову щодо стягнення грошових коштів по договору приєднання, за змістом якої банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Із аналізу прийнятої Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) постанови від 3 липня 2019 року, висновки якої щодо застосування відповідних норм права в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню, встановлено, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених раніше у рішеннях Верховного Суду України, та орієнтувала судову практику у справах, де банк звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, укладеним шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на те, що на підставі норм матеріального права, які застосовуються до стандартної (типової) форми кредитного договору, не підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами та застосуванню відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За таких обставин, враховуючи вищевказаний правовий висновок, суд констатує наявність підстав для задоволення із заявлених банком правових підстав вимог в частині стягнення тіла кредиту.
З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже отримувала кредитну картку «Універсальна» (проведення вказаних операцій без наявності картки неможливе). З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача (баланс станом на дату укладення договору, надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами, які відповідачем не спростовані.
Виписка з банківського рахунку є документом, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Позивач у роз'ясненні, наданому суду 30 липня 2020 року за 31148598-ВБ, надав пояснення з приводу нарахування тіла кредиту, які є зрозумілими та переконливими. Саме по собі посилання відповідача на те, що не користувалася кредитними коштами у зазначеному позивачем розмірі не спростовує проведеного позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту. ОСОБА_1 користується послугами АТ КБ «ПриватБанк» з березня 2008 року, мала не одну картку, операції за картковим рахунком вказують на те, що ОСОБА_1 є «активним» клієнтом банку.
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Учасники справи в судове засідання 12 серпня 2021 року належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; клопотань про відкладення розгляду справи не подано. Отже, суд завершує розгляд справи за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи у сенсі положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2020 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині тіла кредиту - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 серпня 2021 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Г.Я.Колесніков
Є.С.Сєвєрова