18.08.21
22-ц/812/1671/21
Провадження №22-ц/812/1671/21
18 серпня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Бондаренко Т.З.,
суддів - Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,
із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №490/9230/20 за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 01 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Саламатіна О.В., в приміщенні того ж суду, за позовом
Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради до ОСОБА_3 про повернення надміру виплачених державних коштів, -
В грудні 2020 року Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення надмірно виплачених державних коштів.
Позивач зазначав, що ОСОБА_3 була отримувачем в управлінні соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, у зв'язку з тим, що громадянин ОСОБА_4 , батько її доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ухиляється від її утримання.
В результаті обміну даними з Державною податковою інспекцією було виявлено, що ОСОБА_3 не задекларувала дохід в сумі 449685 грн. 36 коп. свого чоловіка - ОСОБА_6 , який був отриманий в період обчислення середньомісячного сукупного доходу для визначення розміру отримуваної допомоги, у зв'язку з чим виникла переплата. За період часу з 01 грудня 2019 року по 30 квітня 2020 року заборгованість становить 5269,15 грн., які відповідачка відмовилася повернути.
Посилаючись на таке Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради просив стягнути з відповідачки на свою користь кошти допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, в сумі 5269,15 грн., як надмірно виплачених.
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 01 липня 2021 року позовні вимоги задоволено, ухвалено повернути Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради надмірно сплачені кошти відповідачкою в розмірі 5269 грн.15 коп. Розподілено судовий збір.
Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки автомобіль чоловіком відповідачки було продано до укладання шлюбу, то отримані ним кошти є його особистою власністю, проте з моменту укладання шлюбу з 16 листопада 2019 року ОСОБА_6 , як власник майна - коштів в сумі 449685 грн. 36 коп., згідно з вимогами ст. 59 СК України мав використовувати їх з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей, в зв'язку з чим відповідачка мала би зазначити вказані кошти, як прибуток свого чоловіка.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка подала апеляційну скаргу в якій посилалася на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вона має право отримувати державну допомогу на утримання дитини у зв'язку з ухиленням батька від сплати аліментів. Вважає, що відчужуване майно її чоловіка ОСОБА_6 не було спільним майном подружжя, оскільки воно було придбано та реалізовано до укладення шлюбу з нею. Тому дохід від реалізації такого майна не підлягав декларуванню, як дохід сім'ї.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду в повній мірі не відповідає.
Так, з матеріалів справи, вбачається, що відповідно до довідки від 16 грудня 2019 року №01.05/51085398, ОСОБА_3 не отримувала аліменти з ОСОБА_4 за період часу з 01 червня 2019 року по 30 листопада 2019 року включно, згідно з виконавчим листом №490/903/16-ц від 18 квітня 2016 року виданим Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000 грн. щомісячно з урахуванням індексації на користь ОСОБА_3 , починаючи з 03 лютого 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та декларації про доходи та майновий стан від 26 грудня 2019 року, доданих до них документів ОСОБА_3 було призначено державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме на дітей з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2020 року в сумі 1053 грн. 83 коп., щомісяця.
В розділах ІІ та VI декларації про доходи та майновий стан від 26 грудня 2019 року, ОСОБА_3 вказала лише про отримання аліментів та відсутність інших доходів у неї та її чоловіка ОСОБА_6 .
Також, згідно заяви від 26 грудня 2019 року, ОСОБА_3 повідомила Управління соціальних виплат та компенсацій Центрального району, що доходів за період з 01 червня 2019 року по 30 листопада 2019 року не отримувала. За надання неповної або недостовірної інформації несе повну відповідальність, про що була попереджена спеціалістом відділу, у випадку переплати зобов'язалась повернути у повному обсязі.
Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області від 24 червня 2020 року №31/14-х-02, повідомлено, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів, 05 листопада 2019 року ОСОБА_6 був реалізований (проданий) транспортний засіб Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , його вартість на момент реалізації складала 449685,36 грн.
16 листопада 2019 року Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис №929. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 16 листопада 2019 року.
Відповідно до інформації, наданої Державною податковою інспекцією, вбачається отримання доходу (ознака доходів «105» (дохід від операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна) чоловіком відповідачки ОСОБА_6 , який отримано в період, за які обчислювався розмір вищевказаних допомог, а саме з 01 червня 2019 року по 30 листопада 2019 року в розмірі 449658,36 грн.
Частинами 8-10 статті 181 СК України передбачено, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року №189 затверджено «Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме» (далі - Порядок).
У відповідності до пункту 6 Порядку для призначення тимчасової допомоги одержувач подає: заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копію свідоцтва про народження дитини; декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї); рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення. Інформація про склад сім'ї заявника зазначається в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.
Пукнтом 8 Порядку встановлено, що розмір тимчасової допомоги розраховується як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
При цьому, пунктом 8-1 Порядку (у відповідній редакції) встановлено, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.
До складу сім'ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти і не мають власних сімей, незалежно від місця проживання або місця реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.
Відповідно до пункту 5.19 Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15 листопада 2001 року за №486/202/524/455/3370, до сукупного доходу сімей (одержувачів) входять доходи від продажу об'єктів нерухомого майна та транспортних засобів (за виключенням сум, які були використані на лікування або подолання наслідків надзвичайної ситуації у розмірі не менше 10 прожиткових мінімумів на одну особу з розрахунку на місяць, за умови документального підтвердження).
Враховуючи наведені положення нормативних актів та встановлені обставини, а саме те, що автомобіль Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , ОСОБА_6 було придбано та реалізовано до укладання шлюбу з відповідачкою районний суд дійшов правильного висновку стосовно того, що майно у вигляді отриманих з продажу автомобіля коштів в сумі 449685,36 грн. належить саме ОСОБА_6 на праві особистої власності, а тому положення Глави 8 СК України, щодо права спільної сумісної власності на вказане майно не поширюється.
В той же час, суд дійшов наступного висновку, що з моменту укладання шлюбу з 16 листопада 2019 року ОСОБА_6 , як власник майна - коштів в сумі 449685 грн. 36 коп., згідно з вимогами ст. 59 СК України мав використовувати їх з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей, що є підставою для зазначення вказаних коштів, як прибутку свого чоловіка.
Відповідно до положень ст. 59 СК України той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.
Із змісту вказаної статті слідує, що її нормами врегульовані відносини подружжя з приводу користування особистим майном один одного, тобто тим майном, яке є в наявності.
Проте, суд не звернув уваги, що позивачем у даній справі Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, не надано доказів, що кошти належні особисто ОСОБА_6 , як вірно зазначив суд, були в наявності на час укладання шлюбу - 16 листопада 2020 року та використані сім'єю в повному обсязі чи то частково. Із пояснень представника позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції слідує, що повноваженнями щодо обстеження місця проживання сім'ї, складання відповідних актів тощо, працівники Департаменту не наділені.
Таким чином, посилання на положення ст. 59 СК України є безпідставними, оскільки норми даної статті будь якого обов'язку щодо збереження коштів, отриманих до шлюбу з метою їх використання в інтересах майбутньої сім'ї в статусі подружжя не покладає на власника.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Однак в порушення вказаних положень процесуального закону саме позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведено твердження позовних вимог про те, що сума в розмірі 449685,36 грн. становила дохід сім'ї відповідачки в період з 01 червня 2019 року по 30 листопада 2019 року, за який призначалася вищевказана допомога.
Вказані обставини, відповідачкою не визнані. З її пояснень вбачається, що грошовими коштами отриманими її чоловіком від продажу автомобіля, останній розпорядився до укладення шлюбу з нею.
За такого посилання суду на те, що саме відповідачкою не надано доказів на підтвердження обставин розпорядження спірними коштами ОСОБА_9 до шлюбу, є безпідставним, оскільки саме позивач має обов'язок доводити підстави позову, а відповідач має право їх спростовувати.
Враховуючи наведене, правових підстав для декларування вказаних грошових коштів відповідачкою при подачі нею заяви до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з метою отримання відповідної соціальної виплати не мало місця.
Враховуючи викладене, висновок суду про застосування положень ч. 1, 2 ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 ЦК України до спірних правовідносин та стягнення грошових коштів в сумі 5269,15 грн. з відповідачки є невірним.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За такого, оскаржуване рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 01 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради до ОСОБА_3 про повернення надміру виплачених державних коштів - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, 25 серпня 2021 року.
Судді: Т.З.Бондаренко
Т.В.Крамаренко
В.І.Темнікова