Дата документу 18.08.2021 Справа № 319/835/20
Єдиний унікальний №319/835/20 Головуючий у 1-й інстанції: Ходько В.М.
Провадження №22-ц/807/2274/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
18 серпня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Корнієнка Максима Олександровича на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Більмацької державної нотаріальної контори Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який згодом було ним уточнено, до Більмацької державної нотаріальної контори Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що за життя ОСОБА_2 було утворено Селянське (фермерське) господарство «Ніка».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, право власності на спадщину, в тому числі, отримав його батько, ОСОБА_1 .
З огляду на вказану обставину смерті засновника та керівника Селянського (фермерського) господарства, зважаючи на прийняття та оформлення права на спадщину після його смерті, ОСОБА_1 було прийнято рішення № 1 від 19 серпня 2020 року про приведення статутних документів Селянського (фермерського) господарства «Ніка» до відповідності зі змінами, що відбулися, а саме про виключення ОСОБА_2 зі складу засновників Селянського ( фермерського) господарства « Ніка» за фактом його смерті, про вхід ОСОБА_1 до складу вищезазначеного фермерського господарства як спадкоємця, який відповідно до вимог чинного законодавства має право бути засновником фермерського господарства та здійснення реєстрації змін щодо відомостей про керівника фермерського господарства та затвердження статуту господарства у новій редакції.
Підготувавши по два оригінали рішення та статуту господарства щодо бажання продовжувати його діяльність, ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Більмацької нотаріальної контори Запорізької області Плаксіна С.В. за посвідченням справжності підпису ОСОБА_1 на рішенні № 1 від 19 секрпня 2020 року та на статуті, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та подальшого внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу, однак державним нотаріусом винесено постанову від 21 серпня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
ОСОБА_1 зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані порушенням його прав з боку державного нотаріуса при винесенні оскаржуваної постанови, так як він не звертався до нотаріуса за посвідченням фактів, викладених у рішенні та статуті СФГ "Ніка", а просив лише засвідчити справжність підпису на них.
Посилання державного нотаріуса на невідповідність поданих документів вимогам ст.60 Закону України "Про господарські товариства" та ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" вважає безпідставними, оскільки перша норма стосується лише учасників господарського товариства, яким він не є, вона не регулює діяльність фермерських господарств, до того ж вона втратила чинність, крім того позивач вважає, що його рішення про продовження діяльності господарства не впливає на право дітей щодо прийняття спадщини, а також не позбавляє їх права, в особі їх законних представників, після отримання свідоцтва про право на спадщину вимагати виділення належної їм 1/3 частки майна господарства або відшкодування його вартості, а тому друга норма також не була порушена.
Із урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Державного нотаріуса Більмацької державної нотаріальної контори Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Плаксіна С.В. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 21 серпня 2020 року;
зобов'язати Більмацьку державну нотаріальну контору Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) засвідчити справжність підпису ОСОБА_1 на документах: рішенні №1 від 19 серпня 2020 року та Статуті Селянського (фермерського) господарства "Ніка" (у новій редакції 2020 року).
РішеннямКуйбишевського районного суду Запорізької області від 11 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Більмацької державної нотаріальної контори Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій та зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 ,адвокат Корнієнко Максим Олександрович, подав апеляційну скаргу,в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 березня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріус повинен керуватися ст. 78 Закону України « Про нотаріат», а відповідно до абзацу 3 цієї статті нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою. Тобто аналіз змісту поданих документів не належить до компетенції нотаріуса на стадії вчинення ним нотаріальної дії. Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, що само по собі засвідчення справжності підпису ОСОБА_1 на рішенні та новій редакції статуту не порушує будь чиїх прав, адже, в ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» йде мова про установчі документи юридичної особи та зазначається, що вони викладаються у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами, крім випадків заснування юридичної особи). Справжність підписів на установчому документі юридичної особи, викладеному у письмовій формі ( крім юридичної особи, створеної на підставі розпорядчого акта державного органу, органу місцевого самоврядування) нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом. Тобто сам по собі факт засвідчення справжності підпису не призводить до змін про відомості про юридичну особу, без вчинення наступних дій щодо звернення до реєстраційних органів з метою внесення змін до відомостей про юридичну особу.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, Більмацька державна нотаріальна контора Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Більмацька державна нотаріальна контора Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень судової повістки до апеляційного суду не з'явилася, у відзиві на апеляційну скаргу прохає розглядати справу за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності Більмацької державної нотаріальної контори Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як власник 1/3 частки СФГ "Ніка", не мав права самостійно без згоди інших співвласників цього підприємства здійснювати право власності щодо нього, зокрема затверджувати статут СФГ "Ніка" та приймати рішення щодо його діяльності.Отже, відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, державний нотаріус правомірно виходи з того, що згідно ч. 3 ст. 47 Закону України « Про нотаріат», для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства, в даному рішенні, на зборах присутній тільки ОСОБА_1 , який одноголосно визнав себе єдиним засновником СФГ « Ніка» та призначив сам себе головою даного господарства, маючи 1/3 частку даного господарства, яку отримвв у спадщину. Дане рішення не відповідає ст. 60 Закону України « Про господарські товариства», також даним рішенням порушуються права інших спадкоємців. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний нотаріус Більмацької державної нотаріальної контори Плаксін С.В. правомірно відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, що суперечить законодавству України та не прийняв документи, які підписані неповноважною особою.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законих інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у Запорізькій області 11 січня 2016 року.
За життя ОСОБА_2 було утворено Селянське ( фермерське) господарство « Ніка».
Після смерті ОСОБА_2 , 02 лютого 2016 року Куйбишевською державною нотаріальною конторою було заведено Спадкову справу №27/2016 згідно з якою спадщину за законом прийняли в рівних частках кожен ( по 1/3 частці): батько померлого - ОСОБА_1 ,1951 року народження, син померлого - ОСОБА_3 , 2004 року народження, дочка померлого - ОСОБА_4 , 2013 року народження (копія спадкової справи № 27/2016 померлого ОСОБА_2 міститься в матеріалах цивільної справи).
22 травня 2020 року держаним нотаріусом Більмацької державної нотаріальної контори Запорізької області Кіяшку Івану Григоровичу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому посвідчено, що він є спадкоємцем 1/3 частки Селянського (фермерського) господарства "Ніка, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 , що був його єдиним засновником, свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки вказаного майна не видано (а.с.7).
Згідно з письмовим рішенням № 1 від 19 серпня 2020 року ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець, який виявив бажання продовжити діяльність господарства вирішив виключити ОСОБА_2 зі складу засновників Селянського (фермерського) господарства "Ніка" та увійти до складу його засновників; здійснити державну реєстрацію змін щодо відомостей про керівника Селянського (фермерського) господарства "Ніка", зазначивши себе його головою, та в зв'язку з викладеним затвердити статут даного господарства у новій редакції і здійснити у встановленому законом порядку державну реєстрацію зазначених змін.(а.с.32).
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 21 серпня 2020 року, державний нотаріус Більмацької державної нотаріальної контори Плаксін С.В., розглянувши документи подані позивачем, який звернувся для нотаріального посвідчення рішення та статуту Селянського (фермерського) господарства "НІКА", постановив відмовити йому у вчиненні вказаної нотаріальної дії. (а.с.33).
Відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, державний нотаріус виходив з того, що згідно ч.3 ст.47 Закону України "Про нотаріат", для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства, в даному рішенні, на зборах присутній тільки ОСОБА_1 , який одноголосно визнає себе єдиним засновником Селянського (фермерського) господарства "НІКА" та призначає сам себе головою даного господарства, маючи 1/3 частку даного господарства, яку отримав у спадщину. Дане рішення не відповідає ст.60 Закону України "Про господарські товариства", також даним рішенням порушуються права малолітніх спадкоємців згідно ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства", так як 2/3 частки Селянського (фермерського) господарства "НІКА" на даний час іншими спадкоємцями ще не оформлено.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно статті 5 Закону України "Про нотаріат" нотаріус зобов'язаний, зокрема: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; виконувати інші обов'язки, передбачені законом.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
У частині першій статті 49 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 49 Закону України "Про нотаріат"нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Відповідно до статті 50 Закону № 3425-XII "Про нотаріат", нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, права та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц зазначено, що закріплене у статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Позивач просив визнати противоправною та скасувати постанову державного нотаріуса Більмацької державної нотаріальної контори Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) Плаксіна С.В про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 21 серпня 2020 року та зобов'язати Більмацьку державну нотаріальну контору Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) засвідчити справжність підпису ОСОБА_1 на документах - рішення № 1 від 19 серпня 2020 року та статуті Селянського ( фермерського) господарства «Ніка» у новій рекдакції 2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2020 року до Більмацької державної нотаріальної контори звернувся Позивач з питання нотаріального засвідчення справжності підпису на рішенні та новій редакції статуту С(Ф)Г «НІКА», код ЄДРПОУ 25473923. При перевірці поданих документів було встановлено невідповідність їх вимогам чинного законодавства та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 21 серпня 2020 року № 630/02-31.
Державний нотаріус як суб'єкт державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань при вчиненні нотаріальних дій керується Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та в разі змін, які стосуються змін про відомості до установчих документів вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідні реєстраційні дії.
Відповідно до абз.2 ч.б п.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріатьно засвідчується з обов'язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім рішень, створених на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису, а також інших випадків, передбачених законом, та ч.9 п.1 ст.15 даного Закону установчий документ юридичної особи (крім державного органу, органу місцевого самоврядування, юридичної особи, яка створена та діє на підставі модельного статуту) викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами, крім випадків заснування юридичної особи). Справжність підписів на установчому документі юридичної особи, викладеному у письмовій формі (крім юридичної особи, створеної на підставі розпорядчого акта державного органу, органу місцевого самоврядування) нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом, тобто рішення та статут потребують нотаріального засвідчення справжності підписів.
Нотаріус відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» вчиняє дану нотаріальну дію - засвідчує справжність підпису на документах.
Згідно з п.3 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю), у результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю) проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, відразу після вчинення посвідчувального напису на документі або підписання документа, що ним видається, крім випадків нотаріального посвідчення правочину, правовий наслідок якого пов'язується з настанням певної обставини, та інших випадків, передбачених цією статтею.
В даній ситуації, що склалася, державний реєстратор не повинен відразу проводити дану реєстраційну дію в державному реєстрі, так як правовий наслідок «певної обставини» є проведення загальних зборів учасників СФГ «НІКА», а свідоцтво про право на спадщину в даному випадку є право на участь у зборах учасників СФГ «НІКА», як спадкоємця СФГ «НІКА» на 1/3 частку, і тільки після проведення таких зборів та подачі документів, зазначених в п.4 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» необхідно реєструвати відповідні зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Отже, твердження Позивача про те, що згідно зі ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство» він один має право бути засновником СФГ «НІКА» є помилковим, оскільки зазначена стаття регулює виключно процедуру створення фермерського господарства.
Згідно з ч.1 статті 23 Закону України «Про фермерське господаретво» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.
З аналізу статей 1216 та 1218 ЦК України випливає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інщих осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки СФГ «НІКА» успадкувало троє спадкоємців померлого в рівних частках кожен, які за їх бажанням можуть бути засновниками даної юридичної особи так само, як і Позивач, та мають такі ж права на участь у загальних зборах даної юридичної особи.
Пункт 3.3 чинного статуту СФГ «НІКА» свідчить про те, що вищим органом управління господарства є збори членів Господарства, збори вважаються правомочними, якщо на них присутні не менще 2/3 членів Господарства. До компетенції зборів входять питання про прийняття в члени та виключення з членів господарства, обрання голови господарства, прийнязтя рішень про ліквідацію та реорганізацію господарства.
Тобто Позивач, оформивши 22 травня 2020 року спадщину на 1/3 частку СФГ «НІКА», не має права одноголосно приймати будь-які рішення щодо СФГ «НІКА», а тим паче вводити себе самого, як єдиного засновника даної юридичної особи, призначати себе головою СФГ «НІКА» та затверджувати нову редакцію статуту Господарства, оскільки такі повноваження відносяться до компетенції зборів СФГ. Зазначені Збори членів господарства будуть правомочними лише за участі в них усіх спадкоємців або їх законних представників, після померлого ОСОБА_2 .
Крім того, оскільки іншими двома спадкоємцями, які мають право стати засновниками СФГ «НІКА», є малолітні та неповнолітні особи, даним рішенням та новою редакцією статуту господарства будуть порушені права малолітнього та неповнолітнього спадкоємців згідно статті 17 Закону України « Про охорону дитинства», а саме останні будуть позбавлені права бути засновниками СФГ «НІКА».
Також, як випливає з статуту та реєстраційної справи СФГ «НІКА» статутний фонд господарства складає 0 (нуль) гривень 00 (нуль) копійок, аудит діяльності та незалежна оцінка майна Господарства на даний час не проведені, тому говорити про справедливу матеріальну компенсацію часток малолітніх та неповнолітніх спадкоємців, неможливо.
Таким чином, дане рішення та статут не є правомочними, а Позивач не мав права одноособово приймати рішення шодо будь-яких змін до СФГ «НІКА».
Згідно з ч. З ст.47 Закону України «Про нотаріат» для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства.
Враховуючи викладене, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що державний нотаріус правомірно відмовив Позивачу у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вона суперечить чинному законодавству України.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якпю вони не відповідають вимогам ст. 47 цього Закону.
Твердження апеляційної скарги про те, що дії державного нотаріуса перешкоджають Позивачу продовжити діяльність Господарства є невірнимі, так як діяльність СФГ «НІКА» не здійснюється з дня смерті його засновника, тобто з січня 2016 року, більше ніж 5 років.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Корнієнка Максима Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 березня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 25 серпня 2021 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С.Маловічко С.В.