Дата документу 10.08.2021 Справа № 322/165/21
Єдиний унікальний №322/165/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/1040/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
10 серпня 2021 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, який не працює, має середню освіту, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
10 січня 2008 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
06 серпня 2008 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.307, ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі (звільнився 12 грудня 2011 року на підставі ст.81 КК України);
24 вересня 2013 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.126, ч.1 ст.185, ст.71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі (звільнився 03 червня 2016 року за відбуттям строку покарання);
24 листопада 2020 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 березня 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2020 року, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Початок строку відбування покарання постановлено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичні обставини провадження, просить вирок суду першої інстанції змінити, призначити йому покарання із застосуванням ст.75 КК України.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання не було у повній мірі враховано обставин, за яких був вчинений злочин, його особу, обставини, що пом'якшують покарання, призначене покарання, на думку апелянта, є занадто суворим.
Згідно з вироком суду, на початку грудня 2020 року, близько 20:00 години, ОСОБА_6 , з метою таємного викрадення чужого майна та особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов на частково огороджену територію садиби ОСОБА_8 , розташованої по АДРЕСА_1 , де, відчинивши незачинені на замок вхідні двері, проник до господарської будівлі, звідки таємно, повторно викрав 50 кг насіння пшениці 4 класу (фураж), вартість якого відповідно до висновку експерта №532/21 від 18 лютого 2021 року, складає 7,85 грн за 1 кг, після чого зник з місця вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_8 матеріального збитку на суму 392,50 грн.
Зазначені дії ОСОБА_6 під час досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення.
В середині грудня 2020 року, близько 20:00 години, ОСОБА_6 , з метою таємного викрадення чужого майна та особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов на частково огороджену територію садиби ОСОБА_8 , розташованої по АДРЕСА_1 , де, відчинивши незачинені на замок вхідні двері, проник до господарської будівлі, звідки таємно, повторно викрав 51 кг насіння пшениці 4 класу (фураж), вартість якого відповідно до висновку експерта №532/21 від 18 лютого 2021 року, складає 7,85 грн за 1 кг, після чого зник з місця вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_8 матеріального збитку на суму 400,35 грн.
Зазначені дії ОСОБА_6 під час досудового розслідування були кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, яка заперечувала проти апеляційної скарги обвинуваченого та просила вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство зобов'язує суд дослідити усі докази у провадженні (які відповідають вимогам ст.84 КПК України) та надати цим доказам відповідну оцінку у вироку, за винятком процесуальної процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді даного провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчинені вищевказаного кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст.185 КК України ніким з учасників провадження не оспорюються, у зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 щодо обґрунтованості призначеного йому покарання, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, фактичні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого. Обставинами, що пом'якшують покарання судом встановлено щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, обставинами, що обтяжують покарання, судом встановлено вчинення злочину щодо особи похилого віку та рецидив злочинів.
З врахуванням всіх обставин провадження та відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення.
Обставини, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, були враховані судом першої інстанції та стали підставою для призначення ОСОБА_6 покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.185 КК України, у виді позбавлення волі на мінімальний строк.
При цьому суд обґрунтовано застосував положення ст.71 КК України, частково приєднавши (лише 1 місяць) до призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання невідбуте останнім покарання за попереднім вироком щодо нього Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2020 року.
З урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, а саме того, що останній раніше неодноразово судимий, в т.ч. за аналогічні правопорушення, нове правопорушення вчинив в період іспитового строку, підстав для застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не вбачається.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України. Призначене судом першої інстанції покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
З огляду на фактичні обставини провадження і відомості про особу обвинуваченого у сукупності, призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання неможна вважати надто суворим.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без змін.
Вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 за ч.3 ст.185 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4