Дата документу 11.08.2021 Справа № 333/1483/20
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 333/1483/20Головуючий у 1-й інстанції Тучков С.С. Повний текст рішення складено 30.11.2020 року.
Пр. № 22-ц/807/602/21Суддя-доповідач Гончар М.С.
11 серпня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.
за участі секретаря Бєлової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Кіорпе О.М., Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Таскомбанк», Акціонерне товариство «МетаБанк» про визнання електронних торгів недійсними
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-9), в якому просила визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, реєстраційний номер лоту № 405464 (1/2 частини приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 859599923101, проведенні ДП «Сетам» 28.02.2020 року, протоколу від 28.02.2020 року № 468076, складений за результатами проведення електронних торгів ДП «Сетам» за лотом реєстраційний номер № 405464 та застосувати наслідки, передбачені приписами ст. 216 ЦПК України, шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 частину житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що вона є власником 1/2 частини житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання кредитного договору, 10.02.2009 року між нею та власником іншої частини вказаного житлового приміщення - ОСОБА_3 , з однієї сторони, та АБ «Металург», з іншої, був укладений іпотечний договір, предметом якого є вищевказана квартира, без розмежування частки між іпотекодавцями. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі № 2-4585/11 право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ПАТ «МетаБанк».
16.01.2014 року постановою Апеляційного суду Запорізької області рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі № 2-4585/11 скасовано, ухвалено нове рішення. Під час розгляду справи Комунарським районним судом м. Запоріжжя №333/2391/18, позивачу стало відомо про існування ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2014 року по справі 2-4585/11, якою за заявою ОСОБА_3 здійснено поворот виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2010 року по цивільній справі № 2-943/2010, яким звернено стягнення на предмет іпотеки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення реєстратора ОП «ЗМБТІ» від 14.12.2010 року, реєстраційний номер 26027234, про державну реєстрацію за ПАТ «МетаБанк» права власності на зазначену вище квартиру. При отриманні 27.02.2020 року супровідного листа від ДП «Сетам» від 05.02.2020 року позивачу стало відомо, що предмет іпотеки, а саме: її частка житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , була реалізована на електронних торгах, результати яких оформлено протоколом № 468076 від 28.02.2020 року, переможцем торгів визнано ОСОБА_2 . Вважає, що при проведенні торгів допущено істотні порушення вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання таких торгів недійсними. Визнання торгів недійсними передувало порушення органом ДВС ряду приписів Закону України «Про виконавче провадження», а саме: позивачу не надсилалась постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про арешт й опис майна, звіт про оцінку майна, не повідомлялись дати опису та прийняття рішення про подання заявки на реалізацію нерухомого майна. Також, було порушено територіальну юрисдикцію подання заявки на проведення реалізації частини нерухомого майна, так як заявку було подано Шевченківським ВДВС. Крім того, в порушення ст. 43 Закону України «Про іпотеку», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, позивача, як іпотекодавця, та інших зацікавлених осіб не було повідомлено в передбачені чинним законодавством строки про день та час проведення прилюдних торгів. Повідомлення про проведення торгів позивач отримала лише 26.02.2020 року, тобто за два дні до проведення торгів. Також, організатором торгів не здійснено публікації про проведення торгів у засобах масової інформації. Крім того, інформація про проведення електронних торгів не містила фотографічне зображення майна, порядку ознайомлення з майном, плану приміщення, відомостей про обтяження та обмеження майна, права третіх осіб. Позивач вважає, що вартість майна, зазначена в звіті оцінювача, є заниженою, так як штучно зменшено можливість участі в торгах інших учасників. За таких обставин електронні торги, оформлені протоколом від 28.02.2020 року, мають бути визнані недійсними.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Тучкова С.С. (т.с. 1 а.с. 35).
Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 37) відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року (т.с. 2 а.с. 244-248) у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову за ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2020 року у вигляді арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , а саме: на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 859599923101).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційні скарзі (т.с. 3 а.с. 6-26) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 3 а.с. 28).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (т.с. 3 а.с. 32), дану справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 3 а.с. 33) з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів Запорізького апеляційного суду.
Третя особа АТ «МетаБанк» (т.с. 3 а.с. 56-60) та відповідач ДП «СЕТАМ» (т.с. 3 а.с. 77-82) подали апеляційному суду відзиви на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі.
Інші учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі у встановлений апеляційним судом строк та станом на час розгляду цієї справи апеляційним судом взагалі.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 31 березня 2021 року (т.с. 3 а.с. 101-102), не відбувся через неявку представника третьої особи - Акціонерне товариство «Таскомбанк», щодо якої в апеляційного суду немає відомостей про вручення судової повістки на дане судове засідання (т.с. 3 а.с. 97) та був відкладений з урахуванням навантаженості судді-відповідача та колегії суддів, а також відпустки судді-доповідача у період з 09 червня 2021 року по 23 липня 2021 року включно (т.с. 3 а.с. 113).
У судове засідання 11 серпня 2021 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (т. с. 3 а.с. 103-106, 110-112), у томі числі позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 через своїх представників, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи - АТ «Таскомбанк» не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи - АТ «Таскомбанк» і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив: розглядати справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Железняк-Кранг І.В. (т.с. 3 а.с. 99), представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Будовської Н.В. (т.с. 2 а.с. 170), відповідача державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Кіорпе О.М., представників третьої особи АТ «МетаБанк» - Популяхової Ю.С. (т.с. 3 а.с. 100) та ОСОБА_4 (т.с. 3 а.с. 114).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, що з'явилися, які на запитання апеляційного суду будь-яких клопотань не мали, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 08.08.2008 року між АБ «Металург» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №625201100508А, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі-придбання житла, у розмірі 300922 грн. на строк 240 місяців, зі сплатою 19,95% річних в порядку та на умовах, передбачених цим договором (т.с. 1 а.с. 85-86).
10.02.2009 року між АБ «Металург», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір №9252011005006, відповідно до п.1.1. якого іпотекою забезпечено виконання ОСОБА_1 всіх зобов'язань по вказаному кредитному договору, включаючи зобов'язання повернути суму виданого кредиту, сплатити суми відсотків за кредитним договором, комісій, неустойки, будь-яких інших платежів, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати у повному обсязі збитки, заподіянні невиконанням або неналежним виконанням кредитного договору. Предметом іпотеки за вказаним договором є квартира АДРЕСА_1 (т.с. 1 а.с. 89-91).
На виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 52014432, з виконання виконавчого листа № 812/8745/12 від 25.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ТАСкомбанк» суми заборгованості за кредитним договором №КФ2-09 від 06.08.2008 року в розмірі 591434,96 грн., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 52014432 від 12.08.2016 року (т.с.1 а.с. 80).
15.10.2019 року до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява АТ «МетаБанк» про звернення стягнення на іпотечне майно в рамках відкритих виконавчих проваджень та зарахування суми від реалізації на розрахунковий рахунок АТ «МетаБанк» в порядку передбаченому ч. 1, п. 3, ч. 5, ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» (т.с.1 а.с. 84).
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Кіорпе А.О. від 17.12.2019 року у виконавчому провадженні № 52014432 проведено опис та накладено арешт на майно боржника, а саме: на 1/2 частини квартири, за адресою: АДРЕСА_1 (т.с.1 а.с. 96-97).
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кіорпе А.О. від 21.02.2020 року у виконавчому провадженні № 52014432 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання СОД ОСОБА_5 (т.с.1 а.с. 99).
Відповідно до звіту про оцінку майна станом на 22.01.2020 року, вартість арештованого та описаного майна визначена оцінювачем у розмірі 169305,50 грн. (т.с.1 а.с. 100).
Начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за вих. № 15759/6 від 27.01.2020 року до керівника ЗФ ДП «СЕТАМ» було направлено заявку на реалізацію арештованого майна (предмет іпотеки) та направлено пакет документів для проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна - 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , з початковою вартістю майна - 169305,50 грн. (т.с.2 а.с. 15-17).
ДП «СЕТАМ» опубліковано інформацію про реалізацію лоту № 405464 в двох друкованих засобах інформації газетах, а саме: у газеті «Реклама» від 05.02.2020 № 04 та у газеті "Ринок плюс" від № 04 (т.с.2 а.с. 21-24).
За № 954/17-18-20 від 05.02.2020 року, на виконання абзацу 4 пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстииії України від 29.09.2016 № 2831/5 ДП «СЕТАМ» було направлено ОСОБА_1 лист, згідно якого остання була повідомлена про день, час проведення електронних торгів та початкову ціну продажу майна (т.с.2 а.с. 27).
Згідно із протоколом проведення електронних торгів 1/2 частини трикімнатної квартири, загальною площею 67,56 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , від 28.02.2020 року № 468076, торги відбулися. Майно, реалізовано. Ціна продажу становить - 169305,50 грн. (т.с.2 а.с. 19).
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі Порядок реалізації арештованого майна), який був чинним на час проведення електронних торгів.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
В силу вимог Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
У відповідності зі ст. 19 вищевказаного Закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
За змістом ст.ст. 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».
Примусова реалізація заставного майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю дій і правовідносин, що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень, і особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до закону.
Частинами 1, 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Порядком реалізації арештованого майна визначено, що електронні торги це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Відповідно до ч. 1 ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).
Ч. 4 ст. 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту ч. 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.
ДП «СЕТАМ» відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2015 року № 1885/5 «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» та Порядку реалізації арештованого майна є організатором електронних торгів та уповноважений відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.
Відповідно до п. 3 Розділу III Порядку реалізації арештованого майна організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).
Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, огляду майна.
Дата початку проведення електронних торгів призначається на наступний після закінчення зазначених строків день та відображається в інформаційному повідомленні, яке розміщується на Веб-сайті автоматично після внесення інформації про лот у Систему.
Відомості про електронні торги, майно, яке виставляється на них, доступні всім особам та розміщені на веб-сайті електронних торгів; електронний ресурс, що є складовою частиною системи електронних торгів, на якому розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюється реєстрація учасників, подання заяв на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів та проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет.
Аналіз змісту вищезазначеного Порядку реалізації арештованого майна дає підстави дійти висновку про те, що на організатора торгів не покладається обов'язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів і подальший перебіг торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником.
Відповідно до вимог п. 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Згідно з п. 4 розділу II Порядку реалізації арештованого майна перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор лише перевіряє повноту заповнення заявки.
П. 4 розділу III Порядку реалізації арештованого майна визначено, що організатор проводить електронні торги (торги за фіксованою ціною), у тому числі повторні, відповідно до строків, визначених цим Порядком.
Згідно з п. 1 розділу VIII Порядку реалізації арештованого майна після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом.
Відповідно до п. 1 розділу X Порядку реалізації арештованого майна на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно.
Згідно з п. 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди Організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, а у випадку придбання нерухомого майна документом, на підставі якого нотаріусом видається свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Отже, акт про проведення, який складений за результатами торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим торги є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Згідно з постановою Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Таким чином, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER ОСОБА_10 .V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
У п.п. 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених ч.ч. 1-3 та ч.ч.ч 5, 6 ст. 203 ЦК, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 зроблено висновок, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Об'єктом захисту виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, справа № справа № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
З приводу неналежної публікації організаторами, в засобах масової інформації, про проведення електронних торгів, судом першої інстанції зазначено, що у свідоцтвах про державну реєстрацію газет, а саме: свідоцтві про державну реєстрацію газети «Реклама» серії ЗЗ № 621 та у свідоцтві про державну реєстрацію газети «Ринок плюс» серії ЗЗ №743-018-пр зазначено, що сферою розповсюдження газет та категорія читачів є все населення Запорізької області. Згідно підпункту 5 пункту 2.2 глави 2 Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2006 року № 12/5 місцевою сферою розповсюдження є сфера у межах Автономної республіки Крим, однієї області, обласного центру, одного міста, району, окремих населених пунктів, а також підприємств, установ, організацій. А отже, місцевим друкованим засобом масової інформації може бути газета, сферою розповсюдження якої є область України.
При вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах цієї справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачкою не доведено, що електронні торги з реалізації належного їй нерухомого майна проведено з порушенням Закону, які би дали підстави для їх скасування, а також факту порушення прав позивачки під час проведення вказаних торгів. Сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання торгів недійсними. Основною підставою визнання електронних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визначення прилюдних торгів недійсними.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову у цій справі.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 дублюють доводи її позовної заяви у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача ОСОБА_1 , яку вона та її представник вважають єдино правильною та єдино можливою.
Суд першої інстанції правильно на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України врахував у цій справі вищезазначені правові висновки Верховного Суду.
Суд першої інстанції також правильно ухвалою від 30 листопада 2020 року (т.с. 2 а.с. 242-243) відмовив у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження позивача у цій справі (т.с. 2 а.с. 225-226) до розгляду іншої цивільної справи ЄУН № 333/1125/20 (суддя Холод Р.С.) за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кіорпе О.М., Державне підприємство «СЕТАМ», АТ «МетаБанк», стягувач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» на дії державного виконавця, оскільки суд першої інстанції правильно вважав, що у нього у цій справі є об'єктивна можливість самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
В апеляційному суді стороною позивача клопотання про зупинення апеляційного провадження у цій справі до розгляду іншої вищезазначеної цивільної справи ЄУН № 333/1125/20 не заявлялось та, у зв'язку із чим, не могло бути і не було предметом розгляду апеляційного суду.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Позивач ОСОБА_1 та представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, та зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Встановлено, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні у цій справі хоча й послався на ст. 141 ЦПК України, проте, цим рішенням останній не вирішував питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідачів - державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Кіорпе О.М., ДП «СЕТАМ» та ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 25.08.2021 року, оскільки у період з 21.08.2021 року по 24.08.2021 року включно мали місце вихідні та святкові дні.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.