Єдиний унікальний номер 243/11866/20
Номер провадження 22-ц/804/1809/21
Єдиний унікальний номер 243/11866/20
Номер провадження 22-ц/804/1809/21
Іменем України
25 серпня 2021 року Донецький апеляційний суд колегією в складі:
головуючого судді-доповідача Никифоряка Л.П.
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
при секретарі судового засідання Ротар Я.Б.
розглянувши відкрито в залі судових засідань Донецького апеляційного суду в м. Бахмут справу що виникла з сімейних правовідносин за позовною заявою органу опіки та піклування Слов'янської міської ради, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в місті Слов'янську Донецької області» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якій подано апеляційну скаргу органом опіки та піклування Слов'янської міської ради, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2021 року (головуючий у 1 інстанції Воронков Д.В.), -
30 грудня 2020 року орган опіки та піклування Слов'янської міської ради звернувся до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову заявник посилався на те, що ОСОБА_2 вживає спиртні напої, не займається вихованням своєї дочки, не приділяє їй уваги та не піклується про її фізичний та духовний розвиток і самоусунулась від виконання батьківських обов'язків; також у зв'язку із пияцтвом малолітня дитина за заявою матері 16 травня 2018 року була влаштована до будинку дитини на термін півроку, що вказує на ухилення матері від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Також з огляду на те, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини, позивач висловив вимогу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своєю поведінкою підтверджує наявність інтересу до дитини та спростовує обставини з приводу її ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини. Згідно висновків суду докази вказують на те, що ОСОБА_2 змінила своє ставлення до виконання батьківських обов'язків, зокрема влаштувалась на роботу та пройшла курс лікування від алкогольної залежності.
Суд дійшов висновку про те, що у даному випадку недоцільно вживати до матері такий крайній захід як позбавлення батьківських прав.
В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду та задовольнити позов. В обґрунтування скарги заявник посилався на те що ставлення матері після вилучення у неї дитини не змінилось та не призвело до бажаного результату та ОСОБА_2 не почала турбуватись про фізичний та духовний розвиток дитини, не перестала зловживати спиртними напоями і не почала дбати про стан здоров'я дитини.
Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що судом не було досліджено всіх обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги та не надано оцінку тим обставинам, що відповідач вже була попереджена про необхідність зміни ставлення до виховання дитини.
Також заявник, в апеляційній скарзі, зазначив, що через негативну поведінку 27 листопада 2020 року ОСОБА_2 було відраховано з реабілітаційного центру.
На час розгляду справи відзив не надходив.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, за відсутності позивача та третьої особи, повідомлених про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, клопотання яких про проведення судового засідання з використанням системи відеоконференц-зв'язку залишено без задоволення, також за відсутності відповідача повідомленої про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.
В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в матері ОСОБА_2 народилася ОСОБА_1 , батько якої ОСОБА_3 записаний відповідно до частини 1 статті 135 СК України /копія свідоцтва про народження а.с.8, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження а.с.9/.
У висновку органу опіки та піклування Слов'янської міської ради від 29 грудня 2020 року № 29/03-2527 зазначено, що є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав ухилення матері від обов'язку утримувати і виховувати дитину, та через відсутності у матері інтересу до дитини/а.с.6-7/.
Згідно довідки № 8 від 20 березня 2017 року ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному обстеженні в КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська» з 14 березня 2017 року по 20 березня 2017 року та має рекомендації на продовження нагляду у лікаря-нарколога /а.с.11/.
Відповідно до рішення Слов'янської міської ради виконавчого комітету від 16 травня 2018 року № 313 ОСОБА_1 тимчасово влаштовано до будинку дитини строком до 6 місяців /а.с.13/.
В листі до служби у справах дітей від 15 липня 2019 року № 469 зазначено про доставлення ОСОБА_1 до лікарні 14 липня 2019 року о 15:00 годині. Мати залишилась вдома в нетверезому стані /а.с.14/.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 червня 2020 року відмовлено в позбавленні батьківських прав та стягненню аліментів з ОСОБА_2 /а.с.15-17/.
В заяві від 10 серпня 2020 року ОСОБА_2 висловила вимогу про повернення їй дитини на умовах виконання батьківських обов'язків/а.с.18/.
04 листопада 2020 року Комунальний заклад дошкільного навчального закладу № 54 надав педагогічну характеристику та результати психологічного вивчення дитини ОСОБА_1 /а.с.19-20/.
11 вересня 2020 року ОСОБА_2 звільнено з посади кондуктора громадського транспорту за власним бажанням /а.с.22/.
Згідно довідки № 1 від 11 січня 2021 року ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у місті Слов'янськ з 21 грудня 2020 року по 11 січня 2020 року /а.с.31/.
09 листопада 2020 року Донецькою обласною громадською організацією «Перемога» за результатами відвідання сім'ї ОСОБА_1 прийнято рішення доставити дитину до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в місті Слов'янськ Донецької області» та передано працівникам центру /а.с.32/.
Відповідно до довідки від 20 лютого 2021 року ОСОБА_2 пройшла курс лікування від алкогольної залежності /а.с.38/.
Згідно довідки від 16 березня 2021 року ОСОБА_2 працює у штаті ТОВ «Славліт» сортувальником сировини, фарфорових, фаянсових та керамічних виробів з 11 березня 2021 року /а.с.56/.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції повно встановив обставини у справі та вірно застосував норми матеріального права.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом два якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За змістом наведеної норми ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав на виховання дитини, захист її інтересів та інших прав, які їм надані до досягнення повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, та вирішальним для результатів розгляду даної справи будуть обставини, що характеризують ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Встановлені в даній справі обставини вказують на те, що станом на 20 лютого 2020 року мати пройшла курс лікування від алкогольної залежності, влаштувалася на роботу та щотижнево відвідує дитину у центрі. Будь-яких інших доказів щодо ухилення матері від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини позивачем не надано.
Обставини на які посилався заявник апеляційної скарги щодо відвідин мамою дитини в центрі в стані алкогольного сп'яніння після проходження лікування жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.
Так само не надано жодного доказу в підтвердження того, що спеціалістами служби у справах дітей здійснювалась профілактична робота з метою змінити ставлення матері до виконання батьківських обов'язків та щодо результатів такої роботи.
Жодні докази не вказують на те, що ОСОБА_2 не перестала зловживати спиртними напоями і не почала дбати про стан здоров'я дитини.
У відповідності до положень частини 1 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень.
Причому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі /частина 5 статі 81 ЦПК України/.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснив позивачу його права та обов'язки щодо надання доказів і сприяв здійсненню їхніх прав, а також попереджував про наслідки неподання доказів, встановлені цивільним процесуальним кодексом, однак позивач жодних інших доказів в підтвердження своїх вимог не надав, а спирався лише на ті, що вже були досліджені судом першої інстанції при винесенні попередніх рішень.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі - без встановлення відповідних фактів.
Довід апеляційної скарги про те, що подальше перебування дитини в родині відповідача може знову становити реальну загрозу життю та здоров'ю ОСОБА_1 не ґрунтується на обставинах встановлених в ході розгляду справи судом.
Також ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях матері.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплені у статті 150 СК України, зокрема батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 155 СК).
Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку.
Суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, відповідно до тих доказів які надані сторонами. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу органу опіки та піклування Слов'янської міської ради, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 25 серпня 2021 року.
Судді: