22-ц/804/2063/21
263/15872/20
19 серпня 2021 року м. Маріуполь
Єдиний унікальний номер 263/15872/20
Номер провадження 22-ц/804/2063/21
Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Зайцевої С.А., Мальцевої Є.Є.
секретар - Целовальник К.А.
сторони:
заявник (боржник) - ОСОБА_1
суб'єкт оскарження - Центральний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків),
заінтересована особа (стягувач) -Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МТЛ-93»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 червня 2021 року, у складі судді Ікорської Є.С., повний текст ухвали складено 17 червня 2021 року,
у справі за скаргою ОСОБА_1
на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Гладкоскок Ольги Олексіївни,
заінтересована особа (стягувач) -Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МТЛ-93»,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
30 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі - Центральний ВДВС) Гладкоскок О.О., уточнивши вимоги якої 05 квітня 2021 року просила визнати дії державного виконавця Центрального ВДВС Гладкоскок О.О. незаконними; поновити порушене право на ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень № 63898411, № 63897997 від 11 грудня 2020 року; визнати незаконною вимогу державного виконавця, зазначену у п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження № 63898411 від 11 грудня 2020 року щодо стягнення з неї виконавчого збору у сумі 84,08 грн, як основну винагороду державного виконавця; зобов'язати державного виконавця надати матеріали виконавчого провадження для ознайомлення, видати копії документів по вчинених виконавчих діях, а саме: копії постанов про накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , про вселення до її нерухомого майна невідомої особи; судові витрати покласти на Центральний ВДВС.
В мотивування скарги ОСОБА_1 посилається на те, що на 21 грудня 2020 року у тамбурі будинку АДРЕСА_1 у присутності працівника поліції, а також мешканців будинку їй стало відомо про відкриття виконавчого провадження № 63897997 від 11 грудня 2020 року, при цьому їй вручена копія постанови про відкриття виконавчого провадження неналежно оформленого зразку, зокрема, на ній не містився підпис та печатка. Крім цього, вказує, що на неї здійснювався психологічний тиск, який полягав у застосуванні погроз застосування штрафних санкцій, порушення кримінальної справи у випадку відмови надати вхід у квартиру АДРЕСА_2 . 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 отриманий рекомендований лист із належно оформленою постановою про відкриття виконавчого провадження. Від працівників поліції їй стало відомо про наявність рішення суду у справі № 263/1373/20 (провадження № 2/263/1180/2020). У зв'язку з тим, що їй не було відомо про рішення суду, яке набрало законної сили, стягувачем знищено цілу комунікаційну систему, яка проходить повз її санвузла у квартирі. Вважає такі дії державного виконавця незаконними, так як нею були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, грубо порушені її права, свободи та інтереси. Ухвала суду щодо видачі виконавчого листа та рішення від 30 вересня 2020 року з метою демонтажу каналізаційної труби у санвузлі її квартири та примусове проникнення до квартири до рішення суду до проведення додаткової експертизи, без виконання вимог ст. 221 ЦПК України та належного інформування про дату та час розгляду справи, слід визнати незаконними. Вимоги ОСББ «МТЛ-93» не визнає, оскільки по факту не є боржником, через не направлення повідомлення про добровільне виконання рішення суду від 30 вересня 2020 року по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн на користь ОСББ «МТЛ-93».
В доповненій та уточненій скарзі на дії (бездіяльність) державного виконавця ОСОБА_1 зазначає, що у січні 2020 року ОСББ «МТЛ-93» вдруге звернулось з позовом до суду, незважаючи на наявність цивільної справи № 263/17027/18 від 20 грудня 2018 року між тим ж сторонами та про той самий предмет спору. Вказує, що «спільне майно», а саме чавунна каналізаційна система, знаходилась в межах санвузла квартири ОСОБА_1 , була цілою та неушкодженою до моменту її знищення 21 грудня 2020 року на вимогу державного виконавця. Зазначає, що 21 грудня 2020 року під час проведення примусового виконання державним виконавцем порушено ч.1 п.п.1, 2, 3, 4, 5 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», у порушення ст.439 ЦПК України не надано ухвали суду про вирішення питання про примусове проникнення до житла. Вважає, що виконавчі дії проведено упереджено, із застосуванням психологічного насилля, погроз негайно застосувати штрафні санкції, за відмову надати доступ до цілої та неушкодженої чавунної труби каналізації, розташованої в межах квартири АДРЕСА_2 , направити вимогу про відкриття кримінального провадження. Державним виконавцем не роз'яснено права та обов'язки, не переконалась в отриманні копій постанов. Надано на ознайомлення копію постанови ВП № 63897997 та супровідного листа від 11 рудня 2020 року, які не завірені підписом державного виконавця та печаткою. Безпідставно відхилено прохання заявника надати дві години для з'ясування питань щодо відкриття провадження у цивільній справі, видачі виконавчих листів, отримання копії рішення суду для поновлення строку на апеляційне оскарження. Державним виконавцем залишено поза увагою законну вимогу ОСОБА_1 відстрочити примусове виконання та відкласти проведення виконавчих дій, про що винести відповідну постанову. Положення ст.430 ЦПК України та рішення суду не містять вимоги щодо негайного виконання даної категорії справи. Внаслідок неправомірних та незаконних дій державного виконавця було передчасно знищено речовий доказ та об'єкт для додаткового експертного дослідження по справі № 263/17027/18. Вказує, що ОСОБА_1 фактично ніколи не перешкоджала в доступі для огляду інженерних мереж та сантехнічного обладнання у своїй квартирі, про це свідчать документи складені комісіями за участю представників ЦРА, ДРЖКІ, ОСББ. 29 грудня 2020 року нею отримано рекомендованими листами п'ять постанов від 11 грудня 2020 року. П.3 постанови ВП № 63898411 містить неправомірну вимогу про стягнення з неї виконавчого збору (основної винагороди) для приватного виконавця у розмірі 84,08 грн. 28 січня 2021 року ОСОБА_1 надіслано письмову заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень. 01 лютого 2021 року під час розмови державним виконавцем не надано пояснень щодо зазначення в постанові про основну винагороду приватного виконавця, у видачі матеріалів виконавчого провадження відмовлено, чим порушено право заявника захист своїх прав та свобод, а також вимоги ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем також повідомлено, що одне з двох виконавчих проваджень закінчено, нічого не потрібно сплачувати, оскільки когось вселила до моєї квартири. До теперішнього часу заявником не отримано копій постанови про закінчення виконавчого провадження, про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, про вселення до її власності невідомої особи.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 червня 2021 року закрито провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Гладкоскок О.О. в частині вимог про оскарження дій державного виконавця та постанов про стягнення виконавчого збору, роз'яснивши порядок звернення з позовом за правилами адміністративного судочинства.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на інші дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Гладкоскок О.О. відмовлено.
Закриваючи провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального ВДВС в частині визнання незаконною вимоги державного виконавця, зазначеної у п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження № 63898411 від 11 грудня 2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 84,08 грн, як основну винагороду державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.
Суд також виходив з того, що частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Судом враховано правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20.09.2018 у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16.01.2019 у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09.10.2019 у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579 цс19, відповідно до яких юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Суд прийшов до висновку, що скарги на постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися адміністративним судом. Судом враховано правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 344/21436/18 (провадження № 14-596цс19), від 21 серпня 2019 року у справі № 381/2126/18 (провадження № 14-324цс19), від 11 вересня 2019 року у справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 753/22823/18-ц (провадження № 14-425цс18) та від 16 жовтня 2019 року у справі № 1940/1957/18 (провадження № 11-608апп19).
Судом роз'яснено ОСОБА_1 , що із вимогами щодо оскарження стягнення виконавчого збору та пов'язаних з цим дій останній слід звернутися з адміністративним позовом до окружного адміністративного суду.
Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та застосовуючи аналогію закону, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження за скаргою в частині вимог про оскарження дій державного виконавця та постанов про стягнення виконавчого збору, що підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відмовляючи у задоволенні інших вимог скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що наведеним вимогам Закону України «Про виконавче провадження» постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає.
Суд прийшов до висновку, що доводи, на які посилається ОСОБА_1 у скарзі щодо ненаправлення повідомлення про добровільне виконання рішення суду не заслуговують на увагу, оскільки чинним законом не передбачене таке повідомлення, а державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження, з чого фактично і розпочинається примусове виконання рішення суду.
Суд прийшов до висновку про безпідставність вимог скарги ОСОБА_1 про зобов'язання державного виконавця надати матеріали виконавчого провадження для ознайомлення, видати копії документів, постанов про накладення арештів, про вселення невідомої особи; поновлення порушеного права на ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень № 63898411, № 63897997 від 11 грудня 2020 року, а також доводів скарги про порушення прав боржника на відкладення виконавчих дій, ненадання рішення суду про примусове проникнення до житла, упередженість та психологічне насильство з боку державного виконавця, оскільки матеріали виконавчих проваджень № 63898411, № 63897997, які досліджені судом, не містять жодної інформації про вирішення виконавцем питання про вселення до ОСОБА_1 будь-яких осіб. Також, з огляду на добровільне виконання рішення суду боржником, про що свідчить акт виконавця і постанова про закриття виконавчого провадження, суд прийшов до висновку, що доводи скарги про порушення прав боржника на відкладення виконавчих дій, ненадання рішення суду про примусове проникнення до житла, упередженість та психологічне насильство з боку державного виконавця, є необґрунтованими.
Суд виходив з того, що будь-яких об'єктивних даних про те, що боржнику відмовлено у клопотанні про ознайомлення з матеріалами провадження, або факт їх приховування, або інші дії, спрямовані на умисне не надання для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження, досліджені судом матеріали справи не містять.
Судом роз'яснено ОСОБА_1 , що остання не позбавлена можливості звернутися до державного виконавця із заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження та отримання необхідних копій документів, а лише у разі відмови державного виконавця у наданні таких звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та дії/бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, а факти порушення прав заявника не підтверджено у встановлений законом спосіб.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
30 червня 2021 року ОСОБА_1 подала через суд першої інстанції апеляційну скаргу на ухвалу суду, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просила апеляційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржувану ухвалу.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2021 року визначено склад колегії судів: Ткаченко Т.Б. (головуючий суддя), Зайцева С.А., Лопатіна М.Ю.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 12 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 червня 2021 року.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2021 року визначено склад колегії судів: Ткаченко Т.Б. (головуючий суддя), Зайцева С.А., Мальцева Є.Є.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом залишено поза увагою те, що нею не отримано постанови виконавчого провадження, в тому числі, про арешт майна та коштів.
Зазначає, що постанова про відкриття ВП № 63898411 від 11 грудня 2020 року виконанню не підлягає, виконавче провадження підлягає закінченню, виконавчий документ підлягає поверненню до суду, оскільки постановою Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 вересня 2020 року скасовано.
Вважає незрозумілим та протиправним зазначення державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї виконавчого збору /основної винагороди приватного виконавця/ у розмірі 84,08 грн приватному виконавцю, який ніякої участі не приймає.
Судом залишено поза увагою факти порушень її прав, безпідставно зазначивши в оскаржуваній ухвалі, що дії чи бездіяльність виконавця біли прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень.
Судом не враховано, що матеріали двох виконавчих проваджень ВП № 63897997, ВП № 63898411 від 11 грудня 2020 року було отримано нею несвоєчасно, скаржник позбавлена можливості реалізувати своє право на захист, знайомитись з матеріалами виконавчих проваджень, заявляти клопотання, подавати заяви та докази.
Вказує, що рішення суду від 30 вересня 2020 року не містить посилань про негайне виконання судового рішення, тому були відсутні підстави для демонтування частини цілої комунікації саме в цей день. Крім того, державний виконавець не зверталась до суду з поданням про примусове проникнення до житла та здійснила його без відповідної ухвали суду у порушення вимог ст. 439 ЦПК України.
Зазначає, що під час примусового виконання рішення суду виконавець у присутності мешканців будинку, поліцейських здійснювала психологічний тиск, застосовувала погрози, чим грубо порушено її права, свободи та законні інтереси.
В п.2 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 63897997 від 23 грудня 2020 року державним виконавцем зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та про скасування інших заходів примусового виконання рішення, що не відповідає вимогам ч.5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем не надано суду для огляду оригінал та копію постанови про накладення арешту на її майно та кошти.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження № 63897997 з примусового виконання виконавчого листа № 263/1373/20, виданого 03 грудня 2020 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні права користування спільним майном багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання доступу до технічного обладнання (каналізаційної системи), розташованої в межах квартири АДРЕСА_2 . Передумовою відкриття виконавчого провадження була заява представника стягувача ОСОБА_2 від 07 грудня 2020 року.
Державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гладкоскок О.О. від 11 грудня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 63898411) на підставі виконавчого листа № 263/1373/20, виданого 03 грудня 2020 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «МТЛ-93» 840,80 грн судового збору. Зобов'язано боржника подати декларацію про доходи і майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 84,08 грн, роз'яснено право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження за ідентифікатором доступу в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гладкоскок О.О. від 11 грудня 2020 року винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (ВП 63898411), а саме: плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн, загальна сума мінімальних витрат - 200 грн. Вказана постанова спрямована боржнику 11 грудня 2020 року. Постановою від 11 грудня 2020 року у даному виконавчому провадженні стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 84,08 грн. Вказана постанова спрямована боржнику 11 грудня 2020 року.
Судом також встановлено, що державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Гладкоскок О.О. від 11 грудня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 63897997) на підставі виконавчого листа № 263/1373/20, виданого 03 грудня 2020 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні права користування спільним майном багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання доступу до технічного обладнання (каналізаційної системи), розташованої в межах квартири АДРЕСА_2 . Зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а також роз'яснено право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження за ідентифікатором доступу в автоматизованій системі виконавчого провадження. Вказана постанова спрямована боржнику 11 грудня 2020 року.
Державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гладкоскок О.О. від 11 грудня 2020 року винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (ВП 63897997), а саме: плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн., загальна сума мінімальних витрат - 200 грн. Указана постанова спрямована боржнику 11 грудня 2020 року. Постановою від 11 грудня 2020 року у даному виконавчому провадженні стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 84,08 грн. Вказана постанова спрямована боржнику 11 грудня 2020 року.
Згідно з поштовим конвертом, наданим суду ОСОБА_1 , вищевказані постанови державного виконавця направлені ВДВС рекомендованим листом 16 грудня 2020 року, про що свідчить поштовий штемпель, також на конверті наявні позначки листоноші про те, що 18 грудня 2020 року лист не вручено, наявна квитанція про повторне повідомлення від 22 грудня 2020 року, фактично отримано скаржником 29 грудня 2020 року.
Судом також встановлено, що вчасно надіслані 11 грудня 2020 року постанови державного виконавця не з його вини отримані боржником лише 29 грудня 2020 року, що підтверджується помітками листоноші на конверті про те, що 18 грудня 2020 року лист не вручено, наявна квитанція про повторне повідомлення від 22 грудня 2020 року.
Відповідно до акту № 15.12/20 перевірки загальнодомової системи електропостачання ОСББ «МТЛ-93», за адресою: АДРЕСА_1, дата проведення 15 грудня 2020 року о 08:00 год., встановлено, що в результаті залиття квартири АДРЕСА_4 вийшов з ладу дріт, що подає напругу на розподіляючу коробку, через що пропало світло у квартирі АДРЕСА_4 у коридорі, спальні, санвузлах.
30 травня 2019 року складений акт за участі ОСОБА_1 , під час перевірки встановлено, що після узгодження із адвокатом до 31 травня 2019 року мешканцями квартир АДРЕСА_2 буде надана інформація щодо строках доступу для заміни труб у квартирі. На час дослідження теча у квартирі відсутня, каналізаційна труба чавунна, теча відсутня, мається вентиляція, труби холодного та гарячого водопостачання металопластикові, теча відсутня.
У подальшому державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) складений акт, зі змісту якого убачається, що при виході за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що рішення суду виконано у повному обсязі, ОСОБА_1 усунуто перешкоди у здійсненні права користування спільним майном. 23 грудня 2020 року державним виконавцем прийнято рішення у вигляді постанови, якою закінчено виконавче провадження № 63897997, арешти та усі заходи примусового виконання рішення припинені.
2. Мотивувальна частина
Позиція Донецького апеляційного суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У судове засідання суду апеляційної інстанції представник Центрального ВДВС та представник стягувача ОСББ «МТЛ-93» не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.171, 172).
Від голови правління ОСББ «МТЛ-93» надійшла заява про розгляд справи без їх участі (а.с.173).
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати, визнати дії (бездіяльність) державного виконавця Центрального ВДВС Гладкоскок О.О. протиправними, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду, з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно з статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Під бездіяльністю розуміється певна форма поведінки, у даному випадку посадової особи державної виконавчої служби, пов'язана з невиконанням такою особою дій, які вона була зобов'язана вчинити в силу покладених на неї обов'язків та згідно з чинним законодавством України. Ухилення суб'єкта владних повноважень від вчинення дій, які він зобов'язаний вчинити у певних випадках, є бездіяльністю, протиправність її може мати місце лише у тому випадку, якщо внаслідок неї порушуються права, інтереси чи свободи інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСББ «МТЛ-93» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування спільним майном багатоквартирного будинку видано 03 грудня 2020 року два виконавчих листа № 263/1373/20.
11 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 63897997 з примусового виконання виконавчого листа № 263/1373/20, виданого 03 грудня 2020 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні права користування спільним майном багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання доступу до технічного обладнання (каналізаційної системи), розташованої в межах квартири АДРЕСА_2 (а.с.18, 179).
Відповідно до акту державного виконавця Центрального ВДВС Гладкоскок О.О. від 21 грудня 2020 року при виході за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що рішення суду виконано в повному обсязі. ОСОБА_1 усунуто перешкоди у здійсненні права користування спільним майном (а.с.47).
Постановою від 23 грудня 2020 року державного виконавця Центрального ВДВС Гладкоскок О.О. у зв'язку з виконання рішення суду в повному обсязі винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.48).
11 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 63898411 з примусового виконання виконавчого листа № 263/1373/20, виданого 03 грудня 2020 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «МТЛ-93» судового збору 840,80 грн. Пунктом 3 резолютивної частини вказаної постанови передбачено стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 84,08 грн (а.с.12, 176).
В той же день 11 грудня 2020 року державний виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 84,08 грн із зазначенням стягувача Центрального ВДВС та його банківських реквізитів для зарахування виконавчого збору (а.с.16, 177).
Як передбачено пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 в редакції наказу від 29.09.2016 № 2832/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
Пунктами 2, 3 розділу І Положення про систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2432/5, передбачено, що автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу. Реєстраторами Системи є, зокрема, державні виконавці органів державної виконавчої служби, приватні виконавці.
Відповідно до пунктів 1, 4 розділу ІV вказаного Положення державний або приватний виконавець (далі - виконавець) після отримання виконавчого документа у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», приймає рішення про відкриття виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.
Оскільки постанови державного виконавця виготовлено за допомогою Автоматизованої система виконавчого провадження, в пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 грудня 2020 року у ВП № 63898411 зазначено про стягнення виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця в залежності від органу та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо стягнення виконавчого збору за користь приватного виконавця, який не здійснює примусове виконання рішення суду, не є слушними.
Крім того, у зв'язку із виготовленням державним виконавцем у Системі постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 63897997 від 23 грудня 2020 року, вказана постанова містить такий незмінний державним виконавцем пункт про припинення чинності арештів майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.
Як вбачається з Інформацій про виконавчі провадження № 63898411 та № 63897997 від 18 серпня 2021 року, арешт або інші заходи примусового виконання рішення суду державним виконавцем не накладено, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про не надання державним виконавцем суду для огляду оригіналу та копію постанови про накладення арешту на її майно та кошти є необґрунтованими.
Не є слушними також доводи апеляційної скарги заявника щодо проникнення державним виконавцем до її житла без наявності відповідної ухвали суду про примусове входження відповідно до статті 439 ЦПК України, виходячи з наступного.
Як зазначено у статті 30 Конституції України, статті 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця (частина перша статті 439 ЦПК України).
Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Враховуючи повноваження державного виконавця, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», а також відсутність відомостей про перешкоджання ОСОБА_1 виконавцю у вчиненні виконавчих дій, відсутні передбачені законом підстави для звернення державним виконавцем до суду із поданням про вирішення питання про примусове проникнення до житла.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не приводять колегію суддів суду апеляційної інстанції до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Встановивши, що державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду ухвалена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов'язує можливість скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду, і висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення на підставі статті 375 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволенню, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 20 серпня 2021 року.
Судді: Т.Б.Ткаченко
С.А.Зайцева
Є.Є.Мальцева