Справа № 127/22479/20
Провадження №11-кп/801/1106/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 серпня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
та її захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12.08.2021 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2020 за №12020020040000800,
якою задоволено клопотання прокурора, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Печенеги Чугуївського району Харківської області, громадянки України, непрацюючої, відсутнє місце реєстрації проживання, без визначеного місця проживання, раніше не судимої,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_7 .
Клопотання мотивоване тим, що обвинувачена ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. До обвинуваченої уже був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням обов'язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК України. Проте ОСОБА_7 покладені обов'язки ігнорувала та у судові засідання призначені на 11.05.2021 року та 25.05.2021 року не з'явилась, внаслідок чого до обвинуваченої був застосований привід. Проте працівникам поліції не вдалось виявити ОСОБА_7 за місцем проживання та місце її знаходження було невідоме. Крім того, у судове засідання 12.08.2021 року ОСОБА_7 запізнилась на 30 хвилин та перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Наведене, на переконання прокурора свідчить про те, що ОСОБА_7 свідомо переховується від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене. Крім цього, прокурор зазначала, що обвинувачена може впливати на свідків та потерпілу, які ще не допитані в судовому засіданні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачена ОСОБА_7 попросила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, ОСОБА_7 у судовому засіданні визнала, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд прийняв до уваги тяжкість обвинувачення ОСОБА_7 , факт того, що вона обвинувачуються у вчинені тяжкого злочину санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років. Разом з тим, сама лише тяжкість обвинувачення не була вирішальною для суду, проте була оцінена в сукупності з іншими даними провадження, в тому числі ставленням обвинуваченої до виконання своїх процесуальних обов'язків, спробам переховуватись від суду, порушенням обмежень попередньо застосованого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року клопотання прокурора задоволено.
Застосовано до обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, починаючи з 12.08.2021 року до 10.10.2021 року включно.
На підставі п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначено ОСОБА_7 заставу у розмірі вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 181600,00 гривень.
У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
1)прибувати по першому виклику до суду на визначений час;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду;
3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Роз'яснено ОСОБА_7 наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме те, що якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Взято ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під варту негайно з зали суду.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12.08.2021 року скасувати та постановити рішення про обрання відносно обвинуваченої ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, який не пов'язаний з триманням під варту.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд при застосуванні запобіжного заходу не врахував, що ОСОБА_7 в судовому засіданні під час обрання запобіжного заходу не користувалася правовою допомогою адвоката, не була обізнана з положеннями КПК України та, відповідно не доводила можливість застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, у зв'язку із низьким рівнем правової обізнаності.
Вважає, що наведені прокурором ризики відсутні, оскільки обвинувачена прибула до суду для прийняття участі в судовому засіданні, не здійснила спроб сховати чи спотворити речі або документи, які мають значення для кримінального провадження, запобігти спробі впливу на свідків, потерпілих тощо можливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, який не стосується тримання під вартою, зокрема домашнім арештом, також немає наміру вчиняти кримінальне правопорушення і такі наміри не доведено. Крім того, в ухвалі суду не доведено, яким чином обвинувачена може перешкоджати кримінальному провадженню. Також вважає, що тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Обвинувачена ОСОБА_7 апеляційну скаргу свого захисника підтримала, просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Прокурор ОСОБА_6 заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, так як вважає її законною та обґрунтованою.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи захисника, обвинуваченої та прокурора, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст.200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Встановлено, що у даному провадженні суддя відповідно до положень вищезазначених норм кримінального процесуального закону за клопотанням прокурора застосував (змінив) запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_7 замість застосованого відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2021 домашнього арешту в певний період доби інший запобіжний захід - тримання під вартою з визначенням розміру застави та покладенням обов'язків визначених ч.5 ст.194 КПК України..
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Пунктом 1 ч.2 ст.200 КПК України визначено, що у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які, зокрема, виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.
Так, перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону судом дотримані.
Суд належно обґрунтував своє рішення щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_7 строком на 60 діб, починаючи з 12.08.2021 по 10.10.2021 включно.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_7 суд першої інстанції встановив, що також знайшло своє підтвердження вході апеляційного розгляду, що у зв'язку з неодноразовою неявкою останньої в судові засідання, відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2021 року ОСОБА_7 було оголошено в розшук з наданням дозволу на її затримання для доставки в судове засідання для вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу щодо неї.
На виконання вказаної ухвали, 19.04.2021 року ОСОБА_7 була розшукана та затримана працівниками поліції.
20.04.2021 року Вінницький міський суд Вінницької області ухвалив рішення про достатність застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту з забороною залишати місце проживання за зазначеною обвинуваченою адресою АДРЕСА_1 з 21.00 до 05.00 години з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
01.06.2021 року на адресу міського суду надійшов лист начальника Могилів-Подільського районного відділу поліції від 25.05.2021 року, відповідно до якого ухвала суду про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 не виконується, контроль за дотриманням ОСОБА_7 обов'язків не здійснюється, оскільки обвинувачена ОСОБА_7 відсутня за вказаним в ухвалі місцем проживання, місце її знаходження не відоме. До вказаного листа надано ряд пояснень, одне з яких 21.05.2021 року було відібрано у ОСОБА_10 (бабуся обвинуваченої за якою за поясненнями ОСОБА_7 їй необхідно доглядати). Згідно вказаного пояснення ОСОБА_10 проживає самотньо, ще до 02.05.2021 за нею доглядала ОСОБА_7 , яка поїхала в м. Вінницю та з вказаного часу ОСОБА_10 її не бачила, не спілкувалась, номеру телефону її не має.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2021 року у зв'язку з неявкою обвинуваченої ОСОБА_7 в судові засідання призначені на 11.05.2021 та 25.05.2021 року до останньої було застосовано привід.
Також суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі звернув увагу на те, що в судове засідання 12.08.2021 року ОСОБА_7 запізнилась, перебувала у стані алкогольного сп'яніння, вела себе агресивно, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку про існування ризиків впливу обвинуваченої на потерпілу та свідків з метою зміни їхніх показань для уникнення можливої відповідальності, перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неявки до суду, вчинення обвинуваченою дій з переховування від суду, недотримання обов'язків обвинуваченої щодо обов'язкової явки в судові засідання та порушення обмежень, встановлених при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, домашнього арешту в певний період доби.
Так, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якої підозрюється особа.
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу відповідно до ст.178 КПК України, суд, крім наявності ризиків, зобов'язаний оцінити в сукупності серед інших такі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа.
За таких обставин, апеляційний суд беручи до уваги ставлення обвинуваченої ОСОБА_7 до виконання своїх процесуальних обов'язків, спроби переховування від суду, порушення обмежень попередньо застосованого більш м'якого запобіжного заходу, при цьому враховуючи практику Європейського суду з прав людини, вимоги ст.184 КПК України з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків застосував щодо обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, яке відповідно ст.12 КК України віднесено до тяжких.
Це узгоджується також із з нормою п.4 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що розглядаючи клопотання прокурора, як того вимагає закон було встановлено наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує прокурор, існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Також, суд першої інстанції, враховуючи вимоги ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, в повній мірі дослідив і дані про особу обвинуваченої ОСОБА_7 , її вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Апеляційний суд погоджується, що встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про відсутність у обвинуваченої соціально-стримуючих чинників. Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Тому колегія суддів беручи до уваги характер та обсяг висунутого звинувачення, тяжкість покарання, що загрожує останній у разі визнання її винуватою, поведінку обвинуваченої, у взаємозв'язку з можливими ризиками на які вказано прокурором та які не спростовані стороною захисту, тривалий розгляд кримінального провадження судом - з жовтня 2020 року вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою є правильним та обґрунтованим, також встановлені ним обставини дають підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_7 покладених на неї процесуальних обов'язків.
Застосувавши до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції на законних підставах правильно визначив розмір застави, врахувавши при цьому обставини кримінального провадження та вимоги ст.ст.177, 178 КПК України.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися із доводами захисника обвинуваченої про те, що стороною обвинувачення не доведено необхідність для застосування найбільш суворого запобіжного заходу для запобігання зазначеним у клопотанні ризикам, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують застосування щодо ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, ризик втечі підсудного має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Також на думку колегії суддів доводи захисника щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченої є непереконливими, оскільки належні докази, які б свідчили про достатні стримуючі фактори в матеріалах провадження відсутні.
Разом з тим, апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення у даному провадженні права на захист обвинуваченої ОСОБА_7 .
Так, стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав.
У відповідності до положення ст.48 КПК України захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.
Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу.
Зокрема, відповідно до статті 49 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:
- відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
- підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно;
- слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. В інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: - щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; - щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; - щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад; - щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту; - щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності; - щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи; - щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, - з моменту прийняття відповідного процесуального рішення; - у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості - з моменту ініціювання укладення такої угоди.
Колегією суддів встановлено, що при розгляді судом першої інстанції вказаного клопотання прокурора про застосування (зміну) відносно обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходу захисник в судовому засіданні участі не приймав, проте від обвинуваченої чи інших осіб за проханням чи за її згодою, клопотань про залучення до участі захисника не надходило. Також у даному провадженні участь захисника не є обов'язковою.
Таким чином колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про застосування (зміну) обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби на запобіжний захід у вигляді тримання під варту з визначенням розміру застави, судом першої інстанції не було порушено право останньої на захист.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Наряду з вказаним, у п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у вказаному кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти суд.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги захисника викладених в ній висновків суду не спростовують.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні апеляційним судом не виявлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12.08.2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави щодо обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4