Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2376/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Охорона і захист" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 2/5)
до Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія" (61125, м. Харків, вул. Вернадського, буд. 1) Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Буревісник» (61016, м. Харків, в'їзд Лисогірський, 4-й, будинок 2-А)
про стягнення 79362,50 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Приватне підприємство "Охорона і захист" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки, спричинені неналежним виконанням договору страхування відповідальності перед третіми особами № 20109 від 30.09.2019 у сумі 79362,50 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.06.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Також, вказаною ухвалою залучено у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватну фірму «Буревісник» (код ЄДРПОУ 38384805).
15.07.2021 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16604) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
16.08.2021 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 19173) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 22.06.2021, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
30.09.2019 між ПП «Охорона і захист» (Позивач) та приватним акціонерним товариством «Промислово-Страхова Компанія» (Відповідач) укладено договір страхування відповідальності перед третіми особами № 20109 (Договір страхування) (а.с. 11-16), предметом якого є страхування відповідальності Страхувальника стосовно об'єктів, які знаходяться під охоронним захистом у відповідності з Правилами Добровільного страхування відповідальності перед третіми особами.
Згідно з п. 1 вищевказаного Договору, предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням Страхувальником заподіяної ним шкоди майновим інтересам третіх осіб при здійсненні Страхувальником своєї професійної діяльності. Під професійною діяльністю Страхувальника (надалі - „професійна діяльність") розуміється професійна діяльність з охорони об'єктів, яка полягає в організації та практичному виконанні охорони об'єктів.
Відповідно до п. 2.1. Договору страхування, страхова сума становить 1000000,00 грн.
Згідно з п. 2.5. Договору страхування, ліміт відповідальності за одним страховим випадком становить до 200000,00 грн.
Відповідно до п. 1.3. Договору страхування, вигодонабувачами згідно цього договору є фізичні та юридичні особи, які уклали зі Страхувальником з письмовій формі договори на проведення охорони об'єктів щодо діяльності господарюючого суб'єкта, та майновим інтересам яких була заподіяна шкода в результаті діяльності Страхувальника при здійсненні ним в період дії цього Договору своєї професійної діяльності згідно наданих ліцензій.
ПП «Охорона і захист» свої зобов'язання за договором виконувало своєчасно та у повному обсязі, страхові платежі сплачувались у встановлені Договором строки ( п.2, п.5.3.1. Договору страхування).
Водночас між Позивачем та ТОВ «ПФ «Буревісник» 01.03.2017 року укладено договір про охорону за допомогою пульта централізованого спостереження № 130/17/П (Договір охорони).
Відповідно до п. 2.1. Договору охорони, за цим Договором Виконавець здійснює в інтересах Замовника спостереження за станом та технічне обслуговування охоронно-тривожної сигналізації, що встановлена на об'єктах Замовника, перелік та адреси яких зазначені у Дислокації (Додаток № 1).
Відповідно до Додатку № 1 від 01.03.2017 року Дислокація об'єкту це кв. 144 по вулиці Старицького б. 13, в місті Харкові.
Згідно з п. 4.1. Договору охорони, Виконавець зобов'язаний: здійснювати спостереження за станом сигналізації, встановленої па Об'єкті у визначений Договором період, у тому числі здійснювати припинення протиправних дій щодо Об'єктів охорони з дотриманням вимог ЗУ «Про охоронну діяльність», здійснювати заходи щодо затримання осіб, які посягають на Об'єкті, у т.ч. застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби в особливих випадках (якщо інші заходи не привели до припинення посягання або до виконання особою законної вимоги). У разі виявлення ознак кримінального правопорушення здійснювати виклик правоохоронних органів, а до прибуття працівників правоохоронних органів вжити всіх можливих заходів для охорони місця події та збереження слідів кримінального правопорушення, виявлення очевидців та фіксації їхніх персональних даних. У разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації забезпечити негайне прибуття ГР для встановлення причин її спрацювання та здійснення дій, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 6.1.2. Договору, «Виконавець» несе повну майнову відповідальність за збереження майна, яке, знаходиться на об'єктах, обладнаних охоронною сигналізацією, що знаходяться під спостереженням та відшкодовує шкоду, завдану через неналежне виконання своїх зобов'язань, відповідно до норм чинного законодавства.
Із обставин справи слідує, що 03.04.2020 в 03:42:34 на ПЦС ПП «Охорона і захист» надійшов сигнал тривоги з охороняємого об'єкта (квартира за адресою: АДРЕСА_1 ). За місцем спрацювання сигналізації було направлено групу реагування. Наряд прибув через 3 хвилини. Обстеживши прилеглу територію, слідів проникнення до квартири не встановлено.
О 3.54 год був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_1 однак останній не взяв трубку. Потім був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_2 (оскільки вказана особа є альтернативним зв'язковим), який виїжджати на об'єкт відмовився.
03.04.2020 в 06:52:28 на ПЦС ПП «Охорона і захист» повторно надійшов сигнал тривоги з охороняємого об'єкта (квартира за адресою: АДРЕСА_1 ). За місцем спрацювання сигналізації було направлено групу реагування. Наряд прибув через 5 хвилин. Обстеживши прилеглу територію, слідів проникнення до квартири не встановлено. Про спрацювання сигналізації також було повідомлено Замовника.
03.04.2020 приблизно о 08:30 год. надійшло повідомлення від уповноваженої особи замовника про те, що на об'єкті відбулась крадіжка.
06.04.2020 Приватне підприємство «Охорона і захист» отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Буревісник» вимогу про відшкодування 66040,00 грн. збитків внаслідок неналежного виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 130/17/П про охорону за допомогою пульту централізованого спостереження від 01.03.2017.
Копію вказаної претензії разом з додатками заявою про виплату страхового відшкодування Позивач нарочно передав Відповідачу 08.04.2020 року відповідно до умов .
Листом від 09.04.2020 Відповідач запитав у Позивача додаткові документи та пояснення щодо страхової події. Вказані пояснення разом із документами були надані листом від 22.04.2020 року.
Листом №56 від 29.04.2020 Відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що Позивачем виконані зобов'язання за Договором №130/17/П про охорону за допомогою пульту централізованого спостереження від 01.03.2017, збитків Замовнику не завдано, а майно, яке було викрадене, не є об'єктом охорони.
Відповідно до п. 5.4.7., 5.4.8. Договору страхування, Після настання страхового випадку Страхувальник зобов'язаний: 5.4.7. Не визнавати частково або цілком вимоги, які пред'являються йому в зв'язку з страховим випадком, а також не приймати на себе будь-яких прямих або непрямих зобов'язань по врегулюванню таких вимог без згоди Страховика, в тому числі не підписувати будь-які документи, які тягнуть за собою матеріальну відповідальність Страхувальника, без згоди на те Страховика; 5.4.8. Утримуватись від будь-яких дій, які прямо можуть зашкодити інтересам Страховика.
На виконання вищевказаних положень Договору позивач відмовив ТОВ «Приватна фірма «Буревісник» у задоволенні претензії.
ТОВ «Приватна фірма «Буревісник» не погоджуючись із відмовою Позивача від відшкодування збитків звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ПП «Охорона і захист» про стягнення збитків в сумі 66040,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором про охорону за допомогою пульта централізованого спостереження № 130/17/П від 01.03.2017 року.
Про отримання позовної заяви ПП «Охорона і захист» належним чином повідомило ПРАТ «Промислово-страхова компанія».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2020 у справі 922/1725/20 ПРАТ «Промислово-страхова компанія» залучено до участі у справі у якості третьої особи.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 у справі 922/1725/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням ТОВ «Приватна фірма «Буревісник» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за наслідками розгляду якої постановою від 25.01.2021 у справі 922/1725/20 рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю та стягнуто з Приватного підприємства «Охорона і захист» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Буревісник» 66040,00 грн. збитків за договором № 130/17/П про охорону за допомогою пульту централізованого спостереження від 01.03.2017.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що під час розгляду вищезгаданої господарської справи № 922/1725/20 відповідач жодного разу не направив в судове засідання по справі свого представника, міркувань щодо позову та апеляційної скарги не надавав, тобто, фактично участі у розгляді справи не приймало.
Так, після отримання виконавчого документу ТОВ «Приватна фірма «Буревісник» звернулося до приватного виконавця Шинделя В.А., яким 26.02.2021 відкрито виконавче провадження ВП №64653179 (а.с. 69-74).
У позові позивачем наголошено про те, що після того, як ПП «Охорона і захист» дізналося про зміст постанови суду та факт відкриття виконавчого провадження, на адресу ПРАТ «Промислово-страхова компанія» було направлено повторну вимогу про сплату страхового відшкодування (а.с. 78-80). Вказану вимогу Відповідач отримав 04.03.2021 року, втім відповіді на вимогу не надав, страхове відшкодування не сплатив.
В межах виконавчого провадження з ПП «Охорона і захист» було в примусовому порядку стягнуто 66040,00 грн. збитків, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2102,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн., винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від суми - 7129,50 грн. та витрат виконавчого провадження у сумі 938,00 грн. Усього було стягнуто коштів на загальну суму 79362,50 грн.
Про вказане свідчить належним чином засвідчена копія меморіального ордеру від 02.04.2021 на суму 79362,50 грн. (а.с. 77).
Відповідно до п. 4.1. Договору страхування, страховими випадками визнаються події: пред'явлення Страхувальнику третьою особою, яка зазнала шкоди, обґрунтованої майнової претензії або рішення суду за позовом третіх осіб на їх користь, з яким настає обов'язок Страхувальника відшкодувати збитки третій особі за невиконання Страхувальником своїх обов'язків згідно до договорів охорони між ним та клієнтом, якщо ці події відбулися в період дії договору страхування.
У відповідності до положень п. 5.4 п.п. 5.4.4. та 5.4.6 договору, після пред'явлення обґрунтованої претензії, яка має ознаки страхової події, через кілька або не пізніше трьох робочих діб Страхувальник повинний повідомити письмово Страховика про всі вимоги, які пред'являються йому в зв'язку з страховим випадком і представити всі документи і відомості, які відносяться до таких претензій і позовів. При цьому, страхувальник зобов'язаний надати страховику, всю доступну страхувальнику інформацію та документацію, яка дозволить страховику зробити висновок щодо причин та наслідків страхового випадку, про характер та розмір заподіяної шкоди.
Позивач у строки, передбачені договором повідомив Відповідача про настання страхової події, надав Відповідачу всю наявну в нього інформацію щодо страхової події, сприяв Відповідачу у захисті його інтересів, своєчасно повідомляв про зміну обставин, пов'язаних із страховою подією. Тобто, свої обов'язки за договором страхування Позивач виконав у повному обсязі.
Відповідно до умов п.п.5.6.3.1.-5.6.3.3 Договору, після отримання заяви або повідомлення Страхувальника про страховий випадок, Страховик зобов'язаний з'ясувати обставини страхового випадку, визначити розмір своєї відповідальності та скласти страховий акт; зробити розрахунок суми страхового відшкодування; здійснити виплату страхового відшкодування в 20-денний термін (не враховуючи вихідних та святкових днів), з дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, шляхом укладання акту про страхове відшкодування. Страховиком вказані дії виконані не були.
За таких обставин, позивачем вказано про неналежне виконання Відповідачем умов п. 5.6.3 (п.п.5.6.3.1.-5.6.3.3) договору страхування відповідальності перед третіми особами №20109 від 30.09.2019 року.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позову, стверджує, що відповідно до п. 3.8.6. Правил страхування, що встановлюються страховиком самостійно згідно вимог ЗУ "Про страхування", не вважаються страховим випадком, якщо інше не передбачено договором страхування, події що пов'язані з протиправними діями Страхувальника або третьої особи. На переконання відповідача, виходячи з встановлених постановою східного апеляційного суду у справі № 922/1725/20 від 25.01.2021 обставин, доведеним є факт подання Позивачем свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, зазначених ним у письмових поясненнях від 22.04.2020, де Позивач зазначив про те, що після спрацювання сигналізації о 06:52.28 03.04.2020 він повідомив замовника про спрацювання сигналізації факт повторного повідомлення замовника про спрацювання сигналізації. Відповідач вважає, що Позивач свідомо надав Страховику неправдиві відомості про факт настання страхового випадку задля з метою отримання страхового відшкодування. Відповідно до п.3) ч.1 ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.
За таких підстав, відповідач, керуючись умовами Договору страхування № 20109 від 30.09.2020 та Правилами страхування зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 11.12.2008 за № 158175 та зважаючи на положення Закону України «Про страхування» своїм листом за вих. № 34 від 15.03.2021 правомірно відмовив Страхувальнику у виплаті страхового відшкодування.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1,2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування відповідальності перед третіми особами №20109 від 30.09.2019 є нівелювання ризиків, пов'язаних із професійною діяльністю Позивача, а саме майнової відповідальності Позивача внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків за договорами охорони.
Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний: 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно зі ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:
1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) наявності інших підстав, встановлених законом.
3. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Як зазначено в частині 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). До правових наслідків порушення зобов'язання належить, зокрема відшкодування збитків (п.4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Крім того, статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 224 ГК України закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Виходячи з наведеного та в силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.
Позивач зазначає, що відповідачем неналежно виконане зобов'язання, передбачене п. 5.6.3 (п.п.5.6.3.1.-5.6.3.3) договору страхування відповідальності перед третіми особами №20109 від 30.09.2019.
Так, відповідно до умов п.п.5.6.3.1.-5.6.3.3 Договору, після отримання заяви або повідомлення Страхувальника про страховий випадок, Страховик зобов'язаний з'ясувати обставини страхового випадку, визначити розмір своєї відповідальності та скласти страховий акт; зробити розрахунок суми страхового відшкодування; здійснити виплату страхового відшкодування в 20-денний термін (не враховуючи вихідних та святкових днів), з дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, шляхом укладання акту про страхове відшкодування.
Втім Страховиком вказані дії виконані не були та доказів зворотного матеріали справи не містять.
При цьому, судом встановлено, що в межах виконавчого провадження з ПП «Охорона і захист» було в примусовому порядку стягнуто 66040,00 грн. збитків, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2102,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн., винагороди приватного виконавця у розмірі 7129,50 грн. та витрат виконавчого провадження у сумі 938,00 грн., всього стягнуто 79362,50 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору страхування, страховими випадками визнаються події: пред'явлення Страхувальнику третьою особою, яка зазнала шкоди, обґрунтованої майнової претензії або рішення суду за позовом третіх осіб на їх користь, з яким настає обов'язок Страхувальника відшкодувати збитки третій особі за невиконання Страхувальником своїх обов'язків згідно до договорів охорони між ним та клієнтом, якщо ці події відбулися в період дії договору страхування.
У відповідності до положень п. 5.4 п.п. 5.4.4. та 5.4.6 договору, після пред'явлення обґрунтованої претензії, яка має ознаки страхової події, через кілька або не пізніше трьох робочих діб Страхувальник повинний повідомити письмово Страховика про всі вимоги, які пред'являються йому в зв'язку з страховим випадком і представити всі документи і відомості, які відносяться до таких претензій і позовів. При цьому, страхувальник зобов'язаний надати страховику, всю доступну страхувальнику інформацію та документацію, яка дозволить страховику зробити висновок щодо причин та наслідків страхового випадку, про характер та розмір заподіяної шкоди.
Позивач у строки, передбачені договором повідомив Відповідача про настання страхової події, надав Відповідачу всю наявну в нього інформацію щодо страхової події, сприяв Відповідачу у захисті його інтересів, своєчасно повідомляв про зміну обставин, пов'язаних із страховою подією. Тобто, свої обов'язки за договором страхування Позивач виконав у повному обсязі.
Проте, як було зазначено вище, відповідачем, в порушення вимог ст.74 ГПК України не було надано доказів належного виконання зобов'язань згідно п.п.5.6.3.1.-5.6.3.3 Договору, згідно умов яких, після отримання заяви або повідомлення страхувальника про страховий випадок, страховик зобов'язаний з'ясувати обставини страхового випадку, визначити розмір своєї відповідальності та скласти страховий акт; зробити розрахунок суми страхового відшкодування; здійснити виплату страхового відшкодування в 20-денний термін (не враховуючи вихідних та святкових днів), з дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, шляхом укладання акту про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Згідно з п. 5.6 Договору страхування встановлено вичерпний перелік обставин, внаслідок яких Відповідач звільняється від сплати страхового відшкодування. А саме:
- навмисних дій Страхувальника, направлених на настання страхового випадку;
- якщо Страхувальник покрив нанесені збитки третім особам, знаючи, що збиток не підлягає відшкодуванню;
- громадянських хвилювань, страйків, заколоту, локаутів, бунту, путчу, введення надзвичайного або особливого стану, державного перевороту, змови, повстання, революції;
- ядерного вибуху, впливу радіації або радіоактивного забруднення;
- всякого роду військових дій або військових заходів та їх наслідків, якщо інше не передбачено договором страхування;
- конфіскації, націоналізації та інших подібних заходів політичного характеру, здійснених за наказом військової або цивільної влади.
- несвоєчасного повідомлення Страхувальником Страховику про настання страхового випадку без поважних на то причин, або складання перешкод Страховику в розслідуванні обставин настання страхових подій.
- подій, які настали до укладання договору страхування;
- надання Страховику заздалегідь неправдивих даних про об'єкт страхування та умови здійснення договірних послуг Страхувальником;
- якщо Страхувальник укладає договірні відносини з клієнтам на умовах, що заздалегідь не можуть бути виконані.
У даному разі доказів наявності вище перелічених обставин відповідачем до суду не надано та у матеріалах справи такі відсутні.
За таких обставин, суд, оцінюючи поведінку відповідача у сукупності, зазначає, що протиправна поведінка відповідача полягала у неналежному виконанні відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору страхування відповідальності перед третіми особами № 20109 від 30.09.2019.
Згідно зі ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За таких обставин, проаналізувавши вищевикладене, а також те, що відповідач не довів, що ним дотримано всіх умов договору та вжито всіх залежних від відповідача заходів щодо належного виконання зобов'язання, суд дійшов висновку щодо наявності в діях відповідача такого критерію правопорушення як вини.
Щодо збитків, які були завдані позивачу неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, суд дійшов висновку позивачем належними та допустимими доказами доведено розмір завданих збитків у розмірі 66040,00 грн.
Отже, з огляду на встановлені судом обставини справи та наведені приписи чинного законодавства слід дійти висновку про те, що позивачем доведено у встановленому порядку наявність, а відповідачем не спростовано відсутність, повного складу цивільного правопорушення вчиненого останнім.
А саме доведено з боку позивача і наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою на суму 79362,50 грн., адже в зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх обов'язків за договором останніми не було затримано осіб, причетних до проникнення на об'єкт охорони, чим не зупинено таке протиправне діяння.
Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4.1 договору страхування відповідальності перед третіми особами № 20109 від 30.09.2019, страховими випадками за цим Договором визнаються події: пред'явлення Страхувальнику третьою особою, яка зазнала шкоди, обґрунтованої майнової претензії або рішення суду за позовом третіх осіб на їх користь, з яким настає обов'язок Страхувальника відшкодувати збитки третій особі за невиконання Страхувальником своїх обов'язків згідно до договорів охорони між ним та клієнтом, якщо ці події відбулися в період дії договору страхування.
У даному разі матеріалами справи підтверджено, що в заяві про виплату страхового відшкодування Позивач надав вичерпну та достовірну інформацію про факт настання страхового випадку, а саме про пред'явлення до нього претензії третьою особою, надав копію вказаної претензії та доданих до неї документів, а також надав усю наявну у нього інформацію щодо обставин, які передували настанню страхової події.
При цьому, суд вважає посилання Відповідача на постанову Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1725/20 від 25.01.2021 недоречним, оскільки відповідно до вказаної постанови ПП «Охорона і захист» не було надано доказів належного інформування замовника про факт повторного спрацювання сигналізації. Втім, відсутність належних та допустимих доказів події не свідчить про відсутність самої події. Факт телефонної розмови між оператором ПЦС та представником замовника 03.04.2020 року о 07:00 год. не заперечується самим Замовником та, зокрема замовник сам про це зазначає у своїй позовній заяві (а.с. 47-51)).
Щодо доводів відповідача про настання страхової події внаслідок протиправної поведінки Позивача, що у свою чергу звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором на підставі п. 3.8.6. Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачене пунктами 12-14 статті 6 Закону України «Про страхування»), відповідно до якого не вважаються страховим випадком, якщо інше не передбачено договором страхування, події, що пов'язані з противоправними діями Страхувальника або третьої особи, суд зазначає наступне.
При цьому, відповідно до постанови Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1725/20 від 25.01.2021 протиправна поведінка відповідача полягала в неналежному виконанні відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору.
Як зазначалося судом вище, згідно з положеннями п.4.1 договору страхування відповідальності перед третіми особами № 20109 від 30.09.2019, страховими випадками за цим Договором визнаються події: пред'явлення Страхувальнику третьою особою, яка зазнала шкоди, обґрунтованої майнової претензії або рішення суду за позовом третіх осіб на їх користь, з яким настає обов'язок Страхувальника відшкодувати збитки третій особі за невиконання Страхувальником своїх обов'язків згідно до договорів охорони між ним та клієнтом, якщо ці події відбулися в період дії договору страхування.
Враховуючи вищенаведене, посилання Відповідача на п. 3.8.6. Правил є необґрунтовані.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія" (61125, м. Харків, вул. Вернадського, буд. 1, код ЄДРПОУ 24131636) на користь Приватного підприємства "Охорона і захист" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 2/5, код ЄДРПОУ 39845216) - 79362,50 грн. збитків та 2270,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "20" серпня 2021 р.
Суддя Є.М. Жиляєв