Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2436/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26)
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8)
про стягнення 25300,00 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму страхового відшкодування у розмірі 25300,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
14.07.2021 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16417) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2021, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.12.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» № 06-ТКАО-5897949, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Hyundai ELLANTRA», реєстраційний № НОМЕР_1 .
Із обставин справи слідує, що 12.11.2020 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Hyundai», реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «ЗАЗ», реєстраційний № НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
За результатами даної дорожньо-транспортної пригоди її учасники склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).
Як убачається з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 12.11.2020 р., водій транспортного засобу «ЗАЗ», реєстраційний № НОМЕР_2 , порушив Правила дорожнього руху України та визнав свою вину в вчиненні даної пригоди.
Так, 16.11.2020 ОСОБА_3 (власник транспортного засобу «Hyundai», реєстраційний № НОМЕР_1 ) звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.
Відповідно до рахунку-фактури ФОП Кодлубовський С.С. № 0155 від 23.11.2020, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai», реєстраційний № НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (фактичне використання ненових запасних частин, б/у), складає 25300,00 грн.
24.12.2020 ТДВ СК «Альфа-Гарант» було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього. На підставі цих документів Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 25300,00 грн. на користь ОСОБА_3 (на рахунок ФОП Кодлубовський С.С.), що підтверджується платіжним дорученням № 14099 від 24.12.2020 р.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ЗАЗ», реєстраційний № НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «СК «Мега-Гарант», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.200020432.
22.01.2021 ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося до АТ «СК «Мега-Гарант» із заявою на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) за вих. № 6455, яку біло отримано відповідачем 27.01.2021.
Враховуючи відмову відповідача від виплати суми страхового відшкодування позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позову, стверджує, що для правильного розрахунку розміру страхового відшкодування, що має бути виплачене за договором не було проведено експертизу для визначення розміру заподіяного матеріального збитку за наслідками ДТП, оскільки при розрахунку суми страхового відшкодування мав бути застосований коефіцієнт фізичного зносу з огляду на те, що строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу перевищував 7 років, оскільки згідно свідоцтва НОМЕР_3 про реєстрацію автомобіля марки «Hyundai ELLANTRA», рік цього транспортного засобі - 2007. Обґрунтована сума страхового відшкодування, за розрахунком відповідача становить 15634,52 грн., про що разом із відзивом відповідач надав ремонтну калькуляцію. На обґрунтування своїх аргументів у відзиві наводить позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.03.2017 у справі № 910/5001/17.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, яка була виплачена позивачем відповідно до умов договору добровільного майнового страхування на користь потерпілої особи.
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (пункт 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3). Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом ст.ст. 9, 22 - 31, 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Враховуючи викладене, внаслідок виплати страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому) до такого страховика у відповідності до приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17 висловлено правову позицію, відповідно до якої згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
При цьому, у постанові від 02.04.2018 у справі № 910/32720/15 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
За наведених вище підстав, враховуючи, що у зв'язку із виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, та зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ЗАЗ", державний номер НОМЕР_2 , застрахована відповідачем полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 200020432 від 12.11.2020 (а.с. 52), то останній має відшкодовувати шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
ТДВ СК «Альфа-Гарант» реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача, оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
Таким чином, зважаючи на положення ст. 993 ЦК України, ст.ст. 12, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та з огляду на те, що полісом серії ЕР № 200020432 від 12.11.2020 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130000,00 грн і франшизу в сумі 0,00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 25300,00 грн.
Щодо заперечень відповідача стосовно незастосування позивачем коефіцієнту фізичного зносу, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 29, пункту 32.7. статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, далі - Методика).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р + С м + С с х (1- Е з), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Е з - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16).
Натомість, як убачається з рахунку рахунку-фактури № 0155 від 23.11.2020 та акту виконаних робіт № 0155 від 23.12.2020 до переліку складових частин які підлягають заміні належать: двері задні ліві б/у, та двері передні ліві б/у пошкодження яких і були зафіксовані на початковому етапі технічного огляду. Тобто, станцією технічного огляду, визначено про необхідність саме заміни вказаних деталей у зв'язку з недоцільністю, необґрунтованістю та/або неможливістю їх ремонту.
Тобто, відповідно до рахунку-фактури № 0155 від 23.11.2020 та акту виконаних робіт № 0155 від 23.12.2020, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai», реєстраційний № НОМЕР_1 , було визначено із використанням запасних частин, що попередньо були у використанні (позначка б/у) та щодо яких фактично застосовано коефіцієнт фізичного зносу.
Таким чином, у даному випадку відповідно до Методики, вирахування відповідачем коефіцієнту фізичного зносу із вартості запасних частин, які не є новими є безпідставним, оскільки використані деталі вже частково втратили свої експлуатаційні властивості та відповідно частину своєї вартості. У даному випадку, фізичним зносом є втрата не новими (б/у) запасними частинами, які були використані при відновленні транспортного засобу «Hyundai», реєстраційний № НОМЕР_1 , своїх первісних технічних та технологічних якостей внаслідок їх попередньої експлуатації (використання), у зв'язку з тим, що вони не є новими, тобто такими що до моменту застосування для ремонту вказаного КТЗ вже знаходились у використанні та під впливом експлуатаційного зносу.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що запасні частини зазначені у рахунку-фактури № 0155 від 23.11.2020 та в акті виконаних робіт № 0155 від 23.12.2020 не є новими (б/у), то фактично фізичний знос, щодо них вже застосовано, та відповідно виплату страхового відшкодування з боку позивача на користь потерпілої особи (власника даного КТЗ) здійснено також з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Відповідачем не надано належним чином обґрунтованих заперечень з приводу переліку пошкоджених деталей кузова автомобіля та невідповідності вартості зазначених у калькуляції матеріалів та виконаних робіт існуючим на час проведення ремонту цінам. Відтак, твердження відповідача про неврахування коефіцієнта фізичного зносу є безпідставними.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих та вірогідних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 25300,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант" (61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок 6/8, код ЄДРПОУ 30035289) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 32382598) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 25300,00 грн. та 2270,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.
Повне рішення складено "20" серпня 2021 р.
Суддя Є.М. Жиляєв