Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1984/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Миколаїввтормет" (54055, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. 3 Слобідська, буд. 51А, кв. 41; код ЄДРПОУ: 33084791)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стандарт Трейд" (61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Гаршина, буд. 5/7; код ЄДРПОУ: 40268712)
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
24.05.2021 Приватне підприємство "Миколаїввтормет" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стандарт Трейд", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стандарт Трейд" 240 845,40 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 612,68 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної оплати за виконані послуги з перевезення вантажу за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №ТЕ03/10-Е від 13.10.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.05.2021 прийнято позовну заяву (вх.№1984/21 від 24.05.2021) Приватного підприємства "Миколаїввтормет" до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1984/21. Визначено, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 23 червня 2021 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою. Роз'яснено учасникам справи про можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до вимог ст.197 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2021 підготовче засідання відкладено на 07.07.2021. Роз'яснено учасникам справи про наслідки неявки в судове засідання учасників справи відповідно до статті 202 ГПК України.
В підготовчому судовому засіданні 07.07.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.08.2021.
В судове засідання 11.08.2021 представник позивача не з'явився, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання 11.08.2021 не з'явився. Проте, через канцелярію суду надав заяву (вх.№18782 від 11.08.2021) про відкладення розгляду справи, в якому просив судове засідання, призначене на 11.08.2021 об 12:00, відкласти на іншу дату. Заяву обґрунтовано поганим самопочуттям та підвищеною температурою тіла. Зазначив, що представник позивача зацікавлений прийняти участь у розгляді даної справи для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі. Також, представник відповідача посилається на обмежувальні протиепідемічні заходи, введені з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Вирішуючи заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє у її задоволенні з наступних підстав.
Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Як свідчать поштове повідомлення, повернуте на адресу суду 02.06.2021, ухвалу суду про відкриття провадження по справі від 26.05.2021 відповідачем було отримано 31.05.2021.
Проте, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України, відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
Частиною 2 статті 195 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Крім того, на виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.
Отже, представника відповідача не позбавлено права приймати участь в судових засіданнях у режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
При цьому, судове засідання у справі №922/1984/21 неодноразово відкладалось, в тому числі у зв'язку з неявкою відповідача, тоді як відповідно до п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки зумовлює можливість розгляду справи судом за відсутності такого учасника справи.
Обізнаність представника відповідача про судовий розгляд даної справи вказує на наявність можливості письмово висловити свою позицію відносно предмету спору, невикористання якої є суб'єктивним правом відповідача, яке не може перешкоджати встановленню правової визначеності відносно розглядуваного питання.
При цьому, доказів перебування представником відповідача на лікарняному чи будь-яких інших доказів на підтвердження обставин, зазначених в заяві, не надано.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на 11.08.2021 від відповідача жодних заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Враховуючи вищевикладене, суд розцінює доводи відповідача як суб'єктивні причини, а не об'єктивні перешкоди, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 11.08.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
13.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стандарт Трейд» (замовник) та Приватним підприємством «Миколаїввтормет» (виконавець) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №ТЕ03/10-Е (надалі - Договір) (а.с.9-13 т.1).
Відповідно до п.1.1. Договору, виконавець зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право па одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену тату.
Зміст вантажу, його об'єм (вагу), вартість, маршрути перевезень, терміни надання транспортного засобі під завантаження та доставки вантажу, вартість послуг та інші суттєві додаткові дані визначаються за угодою сторін в додаткових угодах або заявках, які є невід'ємною частиною Договору. Зразок заявки, який с додатком до цього Договору, є обов'язковим для використання сторонами при замовленні перевезення вантажу (п.1.2.Договору).
Згідно п.2.1. Договору, виконавець здійснює перевезення згідно заявок замовника (в подальшому - заявка). Заявки передаються шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою, завіряються підписами уповноважених осіб та печатками обох сторін. Сторони узгодили, що у випадку виникнення між ними судового спору, отримана таким чином копія Заявки, підписана обома сторонами, є належним доказом погодження сторонами всіх істотних умов договору.
Відповідно до п.3.7. Договору, замовник зобов'язався здійснювати оплату виконавцю за виконані перевезення.
Сторона, що порушила свої обов'язки за Договором, додатками до нього або заявками, повинна без зволікання усунути ці порушення з повідомленням про це іншої сторони (п.5.1.Договору).
Сторона, що порушила свої зобов'язання за цим Договором, додатками до нього або заявками, окрім сплати штрафних санкцій, передбачених цим Договором, відшкодовує, потерпілій стороні всі заподіяні їй та належним чином підтверджені нею збитки, до яких зокрема відносяться штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт (послуг), вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна тощо (п.5.2.Договору).
відповідно до п.6.1.договору, сторони визначають вартість послуг по колісному перевезенню у додатках до цього Договору або заявках. Всі оплати по Договору здійснюються шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів по реквізитам, що вказані в рахунку-фактурі.
Оплата за надані за Договором послуги проводиться замовником на підставі наступних документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, підписаний зі сторони виконавця перевезення; товарно-транспортні накладні, підписані всіма сторонами (п. 6.2. Договору).
Підтвердженням факту надання послуг є печатка та підпис вантажоодержувача у оригіналах товарно-транспортних накладних (п.6.3.Договору).
Оплата за виконані перевезення здійснюється на протязі 7 банківських днів після отримання замовником зазначених у п.6.2 Договору документів. Сторони можуть передбачити інший порядок оплати у заявці. У випадку, якщо зазначений у заявці строк оплати буде меншим, ніж зазначено у Договорі, пріоритет мас строк, вказаний у Договорі (п.6.4.Договору).
При погодженні з виконанням перелічених у платіжних документах перевезень Замовник на протязі 7 календарних днів після отримання оригіналів документів повертає виконавцю один екземпляр акта виконаних робіт із своєю печаткою та підписом, що свідчить про визнання цих перевезень виконаними (п.6.5.Договору).
На виконання вимог укладеного Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято у повному обсязі послуги перевезення вантажу на загальну суму 345 267,41 грн., що підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) :
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №00000522 від 20.10.2020 на загальну суму з ПДВ у розмірі 166 997,40 грн. (а.с.14 т.1);
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №00000552 від 23.10.2020 на загальну суму з ПДВ у розмірі 121 848,00 грн. (а.с.16 т.1);
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №00000607 від 06.11.2020 на загальну суму з ПДВ у розмірі 56 422,01 грн. (а.с.18 т.1).
Всі вищезазначені акти засвідчені підписами та печатками сторін без жодних зауважень чи заперечень.
На підставі вищезазначених актів, позивач виставив відповідачу наступні рахунки фактури:
- рахунок-фактуру №СФ-0000522 від 20.10.2020 на загальну суму з ПДВ у розмірі 166 997,40 грн. (а.с.15 т.1);
- рахунок-фактуру №СФ-0000522 від 23.10.2020 на загальну суму з ПДВ у розмірі 121 848,00 грн. (а.с.17 т.1);
- рахунок-фактуру №СФ-0000522 від 06.11.2020 на загальну суму з ПДВ у розмірі 56 422,01 грн. (а.с.19 т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову оплату за надані йому послуги, а саме:
- 04.12.2020 відповідачем було сплачено 5000,00 грн. згідно платіжного доручення від 04.12.2020 №4060 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000607 від 06.11.2020" (а.с.20 т.1);
- 10.12.2020 відповідачем було сплачено 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 10.12.2020 №4132 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000607 від 06.11.2020" (а.с.21 т.1);
- 18.12.2020 відповідачем було сплачено 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 18.12.2020 №4191 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000607 від 06.11.2020" (а.с.22 т.1);
- 24.12.2020 відповідачем було сплачено 10 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 24.12.2020 №4249 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000607 від 06.11.2020" (а.с.23 т.1);
- 28.12.2020 відповідачем було сплачено 31 422,01 грн. згідно платіжного доручення від 28.12.2020 №4290 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000607 від 06.11.2020" (а.с.24 т.1);
- 30.12.2020 відповідачем було сплачено 15 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 30.12.2020 №4318 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000552 від 23.10.2020" (а.с.25 т.1);
- 13.01.2021 відповідачем було сплачено 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 13.01.2021 №4378 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000552 від 23.10.2020" (а.с.26 т.1);
- 21.01.2021 відповідачем було сплачено 9 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 21.01.2021 №4433 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000552 від 23.10.2020" (а.с.27 т.1);
- 26.01.2021 відповідачем було сплачено 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 26.01.2021 №4449 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000552 від 23.10.2020" (а.с.28 т.1);
- 03.02.2021 відповідачем було сплачено 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 03.02.2021 №4487 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000552 від 23.10.2020" (а.с.29 т.1);
- 11.02.2021 відповідачем було сплачено 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 11.02.2021 №4535 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000552 від 23.10.2020" (а.с.30 т.1);
- 19.03.2021 відповідачем було сплачено 2 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 19.03.2021 №4725 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000552 від 23.10.2020" (а.с.31 т.1);
- 19.04.2021 відповідачем було сплачено 2 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 19.04.2021 №486 з призначенням платежу "оплата за перевезення згідно рах-фактури №СФ-0000522 від 20.10.2020" (а.с.32 т.1).
Всього відповідачем було сплачено коштів на загальну суму 104 422,01 грн.
Як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги перевезення у розмірі 240 845,40 грн. не погашена.
18.02.2021 листом №18-02 відповідач повідомив позивача про те, що здійснить оплату заборгованості за Договором №ТЕ03/10-Е від 13.10.2020 у строк до 12.03.2021 (а.с.33 т.1).
Проте, як стверджує позивач, із обіцянки сплатити всю суму боргу позивач 19.03.2021 отримав лише 2 000,00 грн. та 19.04.2021 отримав ще 2 000,00 грн.
Доказів оплати відповідачем заборгованості за Договором №ТЕ03/10-Е від 13.10.2020 в повному обсязі матеріали справи не містять.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо підстав виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Поряд з цим, відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Аналогічні приписи містяться в статтях 909, 919 Цивільного кодексу України.
Положеннями статті 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За приписами статті 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України «Про транспортно-експедиційну діяльність»
Згідно з ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
У статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В матеріалах справи містяться акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №00000522 від 20.10.2020 на загальну суму з ПДВ у розмірі 166 997,40 грн., №00000552 від 23.10.2020 на загальну суму з ПДВ у розмірі 121 848,00 грн. та №00000607 від 06.11.2020 на загальну суму з ПДВ у розмірі 56 422,01 грн., відповідно до яких позивачем було надано, а відповідачем прийнято у повному обсязі послуги перевезення вантажу на загальну суму 345 267,41 грн.
Так, вищезазначені акти зі сторони виконавця засвідчені підписом директором Приватного підприємства "Миколаїввтормет" та скріплені печаткою Приватного підприємства "Миколаїввтормет", а зі сторони замовника засвідчені підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стандарт Трейд" та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стандарт Трейд". Жодних заперечень чи зауважень зазначені акти не містять.
Таким чином, наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №00000522 від 20.10.2020 на загальну суму з ПДВ у розмірі 166 997,40 грн., №00000552 від 23.10.2020 на загальну суму з ПДВ у розмірі 121 848,00 грн. та №00000607 від 06.11.2020 на загальну суму з ПДВ у розмірі 56 422,01 грн. у відповідності до чинного законодавства України містять належні відомості, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні відповідної господарської операції як з боку Приватного підприємства "Миколаїввтормет", так і з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стандарт Трейд".
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на зазначене, зобов'язання в частині доставки вантажу та його передачі вантажоодержувачу було виконано Приватним підприємством "Миколаїввтормет" належним чином та у строк погоджений сторонами.
Разом з цим, згідно платіжних доручень від 04.12.2020 №4060, від 10.12.2020 №4132, від 18.12.2020 №4191, від 24.12.2020 №4249, від 28.12.2020 №4290, від 30.12.2020 №4318, від 13.01.2021 №4378, від 21.01.2021 №4433, від 26.01.2021 №4449, від 03.02.2021 №4487, від 11.02.2021 №4535, від 19.03.2021 №4725, від 19.04.2021 №486 на загальну суму 104 422,01 грн. відповідачем здійснено часткову оплату за надані йому послуги перевезення.
Доказів оплати відповідачем решти суми за надані послуги перевезення у розмірі 240 845,40 грн. матеріали справи не містять.
При цьому, відповідач листом №18-02 від 18.02.2021 повідомив позивача про те, що здійснить оплату заборгованості за Договором №ТЕ03/10-Е від 13.10.2020 у строк до 12.03.2021.
Проте, доказів сплати заборгованості ні в строк погоджений сторонами в Договорі №ТЕ03/10-Е від 13.10.2020, ні в строк зазначений відповідачем в листі №18-02 від 18.02.2021 матеріали справи не містять.
У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Суд констатує, що відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №ТЕ03/10-Е від 13.10.2020 та не спростував належними і допустимими доказами обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем при зверненні з позовною заявою було заявлено клопотання про вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Враховуючи вищевикладене, суд надає сторонам строк протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду для надання доказів, пояснень, клопотань чи заперечень щодо розподілу витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного підприємства "Миколаїввтормет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стандарт Трейд" про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стандарт Трейд" (61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Гаршина, буд. 5/7; код ЄДРПОУ: 40268712) на користь Приватного підприємства "Миколаїввтормет" (54055, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. 3 Слобідська, буд. 51А, кв. 41; код ЄДРПОУ: 33084791) суму заборгованості у розмірі 240 845 (двісті сорок тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 40 коп., а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 612 (три тисячі шістсот дванадцять) грн. 68 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу на 08 вересня 2021 року об 11:00.
Сторонам протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "25" серпня 2021 р.
Суддя Т.О. Пономаренко