Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2390/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; ідент. код 31557119)
до Приватного підприємства "Вальп" (61099, м. Харків, вул. Танкопія, 41-А; ідент. код 30989105)
про стягнення 51893,83 грн.
Позивач, КП "Харківські теплові мережі", 16.06.2021 звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до ПП "Вальп", в якому просить стягнути з відповідача вартість спожитої теплової енергії у сумі 51893,83 грн. за період з березня 2020 р. по квітень 2021 р. включно. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі Розпоряджень про початок та кінець опалювального сезону (2020-2021 р.р.) здійснювалось постачання теплової енергії загальною вартістю 48494,63 грн. до нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, 41-А, літ. "А-5", яке відповідач займає на підставі договору оренди № 717 від 22.09.2011 року та додаткової угоди № 4 від 22.09.2014 р. Згідно з приписами ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 1508,91 грн. та 3% річних в сумі 542,43 грн.; з посиланням на п. 7.2.3 договору № 912 від 01.03.2007 р. відповідачу нарахована пеня у розмірі 1347,86 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 прийнято позовну заяву КП "Харківські теплові мережі" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2390/21, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Позивачеві, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.
Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні: відмітки про вручення судового рішення.
Так, відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала господарського суду Харківської області від 22.06.2021 про відкриття провадження у справі № 922/2390/21 була отримана представником відповідача Баклагина С.П. 30.06.2021 р.
В ухвалі господарського суду Харківської області від 22.06.2021 було встановлено судом строк відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, тобто до 15 липня 2021 р. включно. Проте, відповідач наданим йому правом не скористався, що є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав.
За таких підстав, враховуючи те, що ухвала про відкриття провадження у справі № 922/2390/21 завчасно була направлена відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не виявив бажання надати відзив на позовну заяву у строк встановлений судом, а відтак суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що Приватне підприємство "Вальп" (відповідач) з 22.09.2011 року використовував нежитлові підвальні приміщення № 13, 14, 16-:-22, 20а, 24, 26-:-30, 32-:-37, 41, 42, 47, 49, 50, 51, загальною площею 487,8 кв.м., що розташовані у п'ятиповерховому житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, 41-А, літ. "А-5", які відповідач до 22.09.2014 займав на підставі договору оренди № 717 від 22.09.2011 року, укладеного між відповідачем та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР.
У подальшому між Приватним підприємством "Вальп" та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради було укладено Додаткову угоду № 4 від 22.09.2014 до договору оренди № 717, відповідно до якої в орендне користування Приватного підприємства "Вальп" було передано нежитлові підвальні приміщення, що розташовані у п'ятиповерховому житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, 41-А, літ. "А-5", загальною площею 352,2 кв.м.
В свою чергу, між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та ПП "Вальп" було укладено Тимчасовий договір № 912 про постачання теплової енергії від 01.03.2007 та Додаткову угоду до договору про постачання теплової енергії № 912 від 17.02.2016, відповідно до яких енергопостачальна організація (позивач) зобов'язалась постачати споживачеві (відповідач по справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором, до об'єкту теплопостачання, розташованому за адресою м. Харків, вул. Танкопія, 41А.
Матеріалами справи підтверджено, що КП "Харківські теплові мережі" на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2019-2020 р.р., 2020-2021 р.р. та тимчасового договору та додаткової угоди здійснювало постачання теплової енергії до приміщення відповідача за адресою: м. Харків, вулиця Танкопія, 41-А, літера «А-5».
У відповідності до п.6.3 Договору відповідач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість, зазначеної у додатку 1 до договору кількість теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.
Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитлових приміщеннях, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань (з урахуванням теплових втрат від наружної стіни будинку до місця установки приладу обліку відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71), які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням (п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198), а між власниками житла пропорційно площам квартир (п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630).
У зв'язку з тим, що житловий будинок, у якому розташовані нежитлові приміщення, що використовує відповідач, оснащений приладом обліку теплової енергії, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався згідно показань приладу обліку, встановленого у будинку, з урахуванням максимального теплового навантаження на нежитлові приміщення відповідача, виконаного згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94.
Спір у даній справі виник з підстав того, що станом на 11.06.2021 року у відповідача за період з березня 2020 року по 10 квітень 2021 року утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію спожиту за адресою: м. Харків, вулиця Танкопія, 41-А, літера «А-5» у розмірі 48494,63 грн., яка у добровільному порядку споживачем не була погашена.
Доказів на спростування фактів підтверджених позивачем, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з Законом України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Факт постачання позивачем теплової енергії в житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, 41-А, літ. "А-5" за спірний період підтверджується матеріалами справи.
Факт користування відповідачем спірними приміщеннями у період визначений позивачем відповідачем не спростовано.
Оскільки система опалення отриманого відповідачем у користування приміщення загальною площею 352,2 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, 41-А, літ. "А-5" є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за цією ж адресою доводи позивача про те, що відповідач також споживав поставлену позивачем теплову енергію у період з березня 2020 року по квітень 2021 р. суд визнає правомірними.
Як вже було зазначено вище, вартість теплової енергії, що була поставлена відповідачу, обчислюється позивачем на підставі даних про кількість (обсяг) спожитої теплової енергії в спірний період згідно діючого тарифу та становить 48494,63 грн.
Суд також враховує та керується принципом диспозитивності господарського судочинства, в рамках якого визначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 81 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи викладене, а також те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку або доказів відсутності обов'язку сплати грошових коштів у заявленому розмірі, відповідачем не спростовані доводи позивача, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми вартості спожитої відповідачем теплової енергії у розмірі 48494,63 грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.05.2020 по 10.06.2021 р. у розмірі 542,43 грн. та інфляційних втрат за період з травня 2020 по травень 2021 р. у розмірі 1508,91 грн., суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в Постанові від 05.04.11р. за № 23/466 та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.12р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.
При цьому суд наголошує, що прострочення сплати заборгованості наставало окремо за кожен місяць постачання теплової енергії, натоміть розрахунок 3% річних та інфляційних втрат зроблений позивачем за весь період прострочення на виходячи із загального розміру заборгованості, що призвело до завищення розміру зроблених нарахувань.
Враховуючи наведені норми, судом встановлено, що позивачем надано вірний розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, заявлені до стягнення суми відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 7.2.3 Тимчасового договору № 912 від 01.03.2007, в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення. На підставі чого відповідачу нарахована пеня в розмірі 1347,86 грн. на суму заборгованості за період з 22.12.2020 по 10.06.2021 р.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що здійснене нарахування пені є арифметично вірним. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1347,86 грн. пені за період нарахування з 22.12.2020 р. по 10.06.2021 р. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Відповідач контррозрахунку суми позову, доказів на підтвердження наявності підстав звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язань по договору, не надав.
Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ч.1 статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Вальп" (61099, м. Харків, вул. Танкопія, 41-А; ідент. код 30989105) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; ідент. код 31557119; р/рахунок НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління AT "Ощадбанк", МФО 351823) 48494,63 грн основного боргу, 1347,86 грн пені, 1508,91 грн інфляційних втрат, 542,43 грн - 3 % річних, а також витрати з оплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "20" серпня 2021 р.
Суддя М.І. Шатерніков