Господарський суд Харківської області 19 серпня 2021 року м. Харків
справа № 922/1241/21
склад суду:суддя Бринцев О.В.
секретар судового засідання:Гула Д.В.
позивач:Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД"
відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство "АЖНА"
вимоги позивача:стягнення 17.728.384,85 грн
представник позивача:Фелді О.В.
представник відповідача:Камінська А.А.
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Позивач стверджує, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки згідно з яким відповідач зобов'язався поставити позивачеві товар (соняшник урожаю 2020 року). Внаслідок непоставки товару у визначений договором строк позивач закупив аналогічний товар у інших постачальників за цінами, які склалися на ринку. Суму коштів, сплачених цим постачальникам понад вартість товару, яка була встановлена в договорі з відповідачем, позивач вважає своїми збитками, котрі просить стягнути з відповідача. Крім збитків, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф, нараховані за порушення строків поставки товару.
1.2. Відповідач вважає, що підстав для стягнення збитків, пені та штрафу немає. Стверджує, що в його діях відсутній склад господарського правопорушення. Зокрема, відсутня неправомірна поведінка, адже договір поставки, на який посилається позивач, є неукладеним. Вказує, що укладенню договору перешкодила поведінка позивача, котрий не вчинив необхідних для укладення договору дій. А саме, позивач не повернув відповідачеві підписаний ним примірник договору і взагалі не повідомив відповідача про факт підписання договору. Відсутність у однієї з сторін договору інформації про його підписання іншою стороною означає, що відповідна домовленість не була досягнута, а отже, договір не є укладеним. Відсутність договірного зобов'язання означає неможливість притягнення до відповідальності за його порушення. Крім того, відповідач стверджує, що наразі відсутні також і інші елементи господарського правопорушення (збитки, причинний зв'язок, вина).
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. 01 липня 2020 року позивачем ДП "Сантрейд" на електронну поштову скриньку ПСП "Ажна" agnafg@ukr.net був надісланий проект договору поставки від 01.07.2020 №60416189 з додатками (далі - Договір, т.I, а.с. 15-28). Проектом передбачалась поставка відповідачем позивачеві соняшнику урожаю 2020 року в кількості 1.500,00 т. за базовою ціною 10.266,92 грн./т. з ПДВ. Зазначений проект являв собою текстовий документ, що містився в електронному файлі в форматі MS Word. Документ не був скріплений електронним цифровим підписом.
2.2. Відповідачем цей проект Договору був роздрукований та підписаний власноруч директором ПСП "Ажна" Дармо О.В.
2.3. Крім того, відповідачем був складений проект Додаткової угоди №1 до Договору поставки №60416189 від тієї ж дати 01.07.2020 (далі - Додаткова угода, т.I, а.с. 29-31). Проект Додаткової угоди також був роздрукований та підписаний з боку відповідача директором Дармо О.В. Проектом Додаткової угоди пропонувалося внесення змін та доповнень до проекту Договору щодо ряду істотних умов - умов щодо якості товару, його базової ціни, порядку розрахунків та ін. (ст.ст. 2, 4, 6 проекту Договору).
2.4. Скановані копії підписаних відповідачем проекту Договору та проекту Додаткової угоди зі скриньки відповідача agnafg@ukr.net були направлені відповідачем на електронну скриньку позивача. Ці документи також не були підписані ЕЦП.
2.5. Паперові оригінали власноруч підписаних директором відповідача проекту Договору та проекту Додаткової угоди в кількості по два примірники кожного були передані відповідачем представникові позивача - регіональному менеджеру ДП "Сантрейд", котрий був відповідальний за організацію процесу укладення договорів поставки соняшника з відповідачем. Передача відбулася під час його особистого візиту на підприємство відповідача.
2.6. За умовами пункту 5.2. проекту Договору продавець зобов'язаний поставити весь об'єм товару за реквізитами поставки, вказаними в пункті 5.1., у строк з 20.08.2020 до 30.11.2020, обидві дати включно.
2.7. У визначений строк (до 30.11.2020) поставка товару здійснена не була. Оплата за Договором, відповідно, також не здійснювалась.
2.8. Позивач надіслав на адресу відповідача лист від 11.12.2020 вих. №10-422 (т.I, а.с. 32-33). Цим листом позивач повідомив про свій намір закупити товар у інших постачальників у зв'язку з непоставкою товару відповідачем в строки, визначені Договором. Зазначений лист було отримано відповідачем 29.12.2020.
2.9. Протягом грудня-лютого позивачем було укладено договори на поставку соняшнику урожаю 2020 року з СФГ ЖУК в кількості 35,00 т. за ціною 20.000,00 грн./т. (договір поставки 21.12.2020 №60453818); з ТОВ «Павлоградзернопродукт» в кількості 500,00 т. за ціною 22.450,00 грн./т. (договір поставки від 11.02.2021 №60463955); з ТОВ «Імені газети Ізвєстія» в кількості 930,00 т. за ціною 23.300,00 грн./т. (договір поставки від 17.02.2021 №60465730).
2.10. Окремими додатковими угодами до преамбул кожного з названих договорів були внесені додаткові умови - застереження про причини укладення цих договорів. Зазначено, що ці договори були укладені тому, що «… АЖНА ПСП не виконало зобов'язання за договором поставки №60416189 від 01.07.2020р. - недопоставлено Товар Соняшник урожаю 2020 року (надалі - «Товар») у кількості 1 500,000 метричних тон та, з огляду на необхідність здійснення поставки на заміщення недопоставленого Товару…».
2.11. Викладені вище обставини визнаються усіма учасниками справи. Про це свідчать письмові заяви сторін по суті справи, а також пояснення представників сторін, надані в судових засіданнях (зокрема 19.08.2021) та інші наявні у справі докази. Тому згідно з частиною першою статті 75 ГПК України зазначені обставини не підлягають доказуванню.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1. Предметом позову є стягнення з відповідача збитків в розмірі 14.641.984,49 грн, штрафу в розмірі 2.566.731,00 грн та пені в розмірі 519.669,36 грн.
3.2. Юридичними підставами позову є статті 22, 530, 623, 610, 611, 662, 663, 712, 1166 ЦК України.
3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача в частині поставки товару за Договором.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.
4.1. Відповідач проти задоволення позову заперечує з наступних підстав:
4.1.1. Договір є неукладеним і тому він не породжує жодних зобов'язань для відповідача та, відповідно, не може бути підставою господарської відповідальності.
4.1.2. Здійснення позивачем понесених ним витрат не знаходиться у причинному зв'язку із фактом наявності Договору. Ці витрати здійснені позивачем на власний розсуд за власною волею в своїх комерційних інтересах, а не в результаті невиконання відповідачем умов Договору. Витрати позивача на закупівлю товару у інших постачальників не є шкодою в розумінні статті 22 ЦК України. Це звичайні витрати, понесені позивачем під час виконання укладених ним звичайних господарських договорів. Доповнення преамбул цих договорів поясненнями причин їх укладання (невиконання Договору відповідачам) є штучним.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/1241/21.
5.2. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 29.06.2021, заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишені судом без розгляду.
5.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
5.4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.08.2021 розгляд справи №922/1241/21 розпочато спочатку та відкладено судове засідання.
6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
6.1. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
6.2. Згідно з статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
6.3. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч.1 ст. 224 ГК України).
6.4. На підставі викладеного, з урахуванням пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 №6 та з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у справах про стягнення збитків (постанови від 09.10.2018 у справі №908/4007/15, від 17.09.2019 у справі №903/888/18, від 02.02.2021 у справі №911/2005/13), суд зазначає, що стягнення збитків допускається за одночасної наявності таких умов: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
6.5. З огляду на викладене, згідно з предметом позовних вимог, їх юридичними та фактичними підставами, а також з урахуванням заперечень відповідача проти цих вимог перелік обставин, які є предметом доказування у справі, складають обставини, які дають відповіді на такі ключові питання:
1) Чи є протиправна поведінка відповідача? Або чи є Договір укладеним та порушеним?
2) Якщо так, чи є причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою позивача?
3) Чи є підстави для стягнення неустойки? Якщо так, то в якому розмірі?
6.6. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач - негативну.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПРОТИПРАВНОЇ ПОВЕДІНКИ
7.1. Позивач стверджує, що протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні ним обов'язків з поставки товару згідно з умовами Договору.
7.2. Договір, на думку позивача, є укладеним, про що свідчать наявні у справі докази. А саме, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін оригінал Договору, котрий був наданий на огляд в судовому засіданні та копія якого міститься у справі.
7.3. Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що Договір є укладеним з наступних причин.
7.4. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст. 179 ГК України).
7.5. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
7.6. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.1, 2 ст. 640 ЦК України).
7.7. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).
7.8. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (ст. 646 ЦК України).
7.9. Загальні правила укладення договорів шляхом обміну сторонами повідомленнями про відповідні оферти, акцепти наведені в статті 181 ГК України. Нею передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
7.10. Спеціальні правила укладення договорів за допомогою засобів факсимільного та/або електронного зв'язку наведені в пункті 11.2. проекту Договору. З обставин справи та з пояснень сторін вбачається, що в процесі укладення Договору засобами електронного зв'язку обидві сторони, і позивач і відповідач, погодились вчиняти необхідні для укладення Договору дії саме у відповідності до цих правил.
7.11. Зазначені правила полягають в наступному: «Цей договір може бути укладеним Сторонами шляхом обміну між ними копіями факсимільного та/або електронного зв'язку (за допомогою факсу та/або електронної пошти). Причому факсимільні та/або електронні копії такого Договору, що знаходяться у кожної з сторін, мають бути повністю однаковими по змісту (автентичними), а також повинні мати копії печаток кожної з Сторін та підписи вповноважених осіб Сторін. Договір, підписаний таким чином, буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях тільки у випадку, якщо протягом наступних 15 (п'ятнадцяти) робочих днів сторони проведуть обмін оригіналами Договорів. Якщо протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів, протягом яких діє договір, укладений з використанням факсимільного та/або електронного зв'язку, будь-яка зі Сторін проведе будь-які дії, направлені на виконання своїх зобов'язань по Договору (завантаження/поставка/оплата Товару і т.п.), то цей договір буде вважатися укладеним незалежно від виконання іншою стороною (Сторонами) умов щодо обміну оригіналами Договорів».
7.12. З огляду на викладене суд надає наступну юридичну кваліфікацію діям сторін, котрі були ними вчинені з метою укладення Договору.
7.12.1. Позивач згідно з частиною другою статті 638 ЦК України («Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти)…») зробив відповідачеві пропозицію укласти Договір. Пропозиція зроблена в порядку пункту 11.2 Договору шляхом направлення на електронну поштову скриньку відповідача agnafg@ukr.net проекту Договору у вигляді не скріпленого електронним цифровим підписом текстового документу, що містився в електронному файлі в форматі MS Word.
7.12.2. Відповідач згідно з статтею 646 ЦК України («Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію») відмовився від пропозиції про укладення Договору на запропонованих позивачем умовах та водночас зробив нову пропозицію укласти Договір на інших, власних, умовах. Нова пропозиція полягала в укладенні Договору на умовах, що викладені в Додатковій угоді. Остання за своєю правовою природою є протоколом розбіжностей (ч.4 ст.181 ГК України). Тобто, заявою сторони про те, які умови договору для неї є істотними (абз.2 ч.1 ст.638 ЦК України) і в якій редакції вони є прийнятними. Відмова від первісної і нова пропозиція були зроблені шляхом направлення позивачеві проектів Договору та Додаткової угоди у вигляді текстово-графічних документів, що містились в електронних файлах в форматі PDF. Ці проекти були виготовлені шляхом сканування (копіювання в електронний файл) паперових оригіналів проектів Договору та Додаткової угоди, що містили власноручний підпис директора та відбиток печатки відповідача. Ці документи також не були підписані ЕЦП. Тобто, ця пропозиція теж була зроблена в порядку пункту 11.2 Договору («Цей договір може бути укладеним Сторонами шляхом обміну між ними копіями факсимільного та/або електронного зв'язку (за допомогою факсу та/або електронної пошти)…»).
7.12.3. Відповідач передав позивачеві паперові примірники Договору та Додаткової угоди згідно з абзацом другим пункту 11.2 Договору («Договір підписаний таким чином буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях тільки у випадку, якщо протягом наступних 15 (п'ятнадцяти) робочих днів сторони проведуть обмін оригіналами Договорів»). Факт одержання позивачем від відповідача паперових примірників Договору та Додаткової угоди, підписаних директором та скріплених печаткою відповідача, не заперечується представником позивача та підтверджується наявністю у позивача оригіналів зазначених документів.
7.12.4. З моменту отримання цих документів для позивача у відповідності до статті 643 ЦК України («Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку») та згідно з абзацом другим пункту 11.2 Договору («… якщо протягом наступних 15 (п'ятнадцяти) робочих днів сторони проведуть обмін оригіналами Договорів») розпочав перебіг строк на надання відповіді на пропозицію. Відповідь позивача повинна бути дана шляхом повернення підписаних з його боку паперових оригіналів документів.
7.12.5. Позивачем згідно з статтею 642 ЦК України («Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною») прийнято пропозицію відповідача про укладення Договору на умовах, сформульованих з урахуванням Додаткової угоди. Прийняття пропозиції зроблено шляхом підписання повноважними представниками позивача одержаних від відповідача паперових оригіналів Договору та Додаткової угоди.
7.12.6. У встановлений строк (15 робочих днів) позивач не направив відповідачеві повідомлення про прийняття ним пропозиції відповідача укласти Договір на умовах Додаткової угоди.
7.12.7. Це повідомлення є необхідним завершальним елементом юридичного складу укладення договору. Відсутність цього елементу означає, що договір не відбувся. Необхідність цього етапу випливає з наступного.
По-перше, це прямо передбачено законом. А саме, частиною першою статті 640 ЦК України («Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції»).
По-друге, це передбачено пунктом 11.2. проекту Договору, умови якого сторони погодились застосовувати до своїх переддоговірних відносин («Договір підписаний таким чином буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях тільки у випадку, якщо протягом наступних 15 (п'ятнадцяти) робочих днів сторони проведуть обмін оригіналами Договорів»).
7.12.8. Підставами для висновку про те, що позивач не направив відповідачеві повідомлення про прийняття ним пропозиції відповідача укласти Договір на умовах Додаткової угоди (не повернув підписані ним паперові документи), є наступне:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст. 13, 74 ГПК України);
- в силу наведених норм позивач повинен надати докази повідомлення відповідача про прийняття ним, позивачем, пропозиції відповідача укласти Договір на умовах Додаткової угоди - докази повернення підписаних ним паперових оригіналів документів;
- позивачем цей тягар доказування не витриманий - доказів повернення підписаних ним паперових оригіналів Договору, Додаткової угоди (чи хоча б повідомлення про факт їх підписання) не надано. Матеріали справи не містять жодних доказів, котрі могли б прямо підтверджувати цей факт (розписок, повідомлень, описів вкладення у цінні листи, поштових квитанцій, оголошень, електронних листів, заяв свідків тощо). Матеріали справи не містять і жодних доказів, котрі могли б підтвердити цей факт непрямо (листів, протоколів нарад, актів звіряння взаємних розрахунків, реєстрів договорів, товарних, товарно-транспортних накладних, податкових декларацій тощо). Окремо суд наголошує на неспроможності пояснень позивача про неможливість надання заяв свідків в підтвердження цього факту, мотивовані тим, що цей свідок (менеджер позивача, котрий нібито особисто повернув відповідачеві підписані позивачем оригінали документів) звільнився. Згідно статті 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи, а не лише особа, яка перебуває в трудових відносинах зі стороною в справі;
- натомість відповідачем надані первинні документи (договори, журнали реєстрації договорів, видаткові, товарно-транспортні накладні, акти звіряння взаємних розрахунків, листи та ін.), котрі опосередковують здійснення господарських операцій з позивачем і фактом відсутності в них згадки про Договір підтверджують відсутність інформації у відповідача про прийняття позивачем відповідної пропозиції.
7.12.9. Жодною з сторін не вчинено конклюдентних дій, котрі могли б виступати повідомленням про прийняття позивачем пропозиції відповідача укласти Договір на умовах Додаткової угоди (ч.2 ст. 642 ЦК України, абз.2 п. 11.2. Договору («…будь-які дії, направлені на виконання своїх зобов'язань по Договору (завантаження,/поставка/оплата Товару і т.п.)…»).
7.13. Відповідно частини восьмої статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
7.14. З огляду на викладене, враховуючи відсутність необхідного згідно частини першої статті 640 ЦК України елементу - факту повідомлення відповідача про прийняття позивачем пропозиції укласти Договір на умовах Додаткової угоди, зважаючи на положення частини восьмої статті 181 ГК України, суд приходить до висновку про те, що завершальний момент укладення Договору не настав, а отже, Договір не відбувся, тобто є неукладеним.
7.15. Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що дія пункту 11.2. проекту Договору стосується лише електронних документів, підписаних ЕЦП, і не розповсюджується на електронне листування, котре фактично між сторонами мало місце. Суд зауважує, що навпаки, зазначені умови Договору розраховані саме на ці випадки, котрі мали місце в дійсності. А саме, на обмін електронними повідомленнями, не підписаними ЕЦП. Адже тільки відсутність у цих повідомлень статусу «електронного документу» в розумінні статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» змушує сторони вчиняти наступні, визначені цим пунктом кроки - обмінюватись паперовими оригіналами документів, підписаними власноруч. У разі, коли відбувається обмін повідомленнями, які підписані ЕЦП і тому мають статус «електронний документ», подальший обмін паперовими примірниками (власне, як і увесь пункт 11.2 Договору) не має ніякого сенсу.
7.16. Викладене, а саме відсутність факту укладення Договору, у відповідності до статті 11 ЦК України, статей 147, 193 ГК України означає відсутність господарського зобов'язання, котре могло б бути порушене відповідачем. Це, в свою чергу, означає відсутність неправомірної поведінки відповідача, а отже, відсутність однієї з необхідних умов для стягнення збитків.
8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПРИЧИННОГО ЗВ'ЯЗКУ
8.1. Позивач стверджує про існування причинного зв'язку між здійсненням ним витрат на закупівлю товару у інших постачальників та непоставкою товару відповідачем.
8.2. Суд не погоджується з даним твердженням позивача. Навіть якщо припустити, що Договір був укладений і у відповідача виникло зобов'язання з поставки товару за ним, то все одно витрати позивача за «договорами заміщення» не знаходяться в причинному зв'язку з невиконанням цього зобов'язання. Підставами для такого висновку є наступне.
8.3. Згідно з частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
8.4. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
8.5. Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
8.6. З наведених норм вбачається, що між порушенням зобов'язання у вигляді прострочення поставки товару та шкодою кредитора має існувати прямий і безпосередній причинний зв'язок. Постачальник товару відповідає не за будь-які додаткові витрати покупця, а лише за ті, котрі прямо викликані його, постачальника, бездіяльністю в частині передачі товару. Тобто, витрати, вчинені кредитором за власним бажанням або під впливом інших сторонніх обставин, не знаходяться в причинному зв'язку з порушенням боржника.
8.7. З урахуванням викладеного та у відповідності до приписів статей 13, 74 ГПК України (кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) позивач повинен надати докази того, що:
по-перше, укладення ним «договорів заміщення» об'єктивно є прямим та невідворотнім наслідком непоставки товару за Договором;
по-друге, що цей наслідок суб'єктивно не залежить від волі та бажання самого позивача та/або не залежить від сторонніх обставин.
8.8. Проте зазначені факти позивачем не доведені. Навпаки, з матеріалів справи та з пояснень представників сторін вбачається, що укладення договорів поставки з СФГ ЖУК, ТОВ «Павлоградзернопродукт», ТОВ «Імені газети Ізвєстія» та необхідність їх виконання позивачем не є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті невиконання Договору відповідачем. Укладення цих договорів позивачем та визначення їх істотних умов повністю залежало від його, позивача, волі. При цьому укладені ці договори були позивачем на його, позивача, вільний розсуд, в його, позивача, інтересах. Про це свідчить наступне:
- закупівля соняшника з метою його подальшої переробки та перепродажу входить до звичайного комплексу господарських операцій позивача. Закупівля здійснюється ним у різних постачальників на постійній основі. Сама по собі хронологічна послідовність подій щодо укладення цих договорів та щодо спливу строку поставки товару за Договором не може братися до уваги. Така послідовність не означає, що договори з СФГ ЖУК, ТОВ «Павлоградзернопродукт», ТОВ «Імені газети Ізвєстія» не були б укладені позивачем і за звичайних обставин (безвідносно до стану виконання Договору відповідачем);
- позивачем не надано доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби в обсягах товару, передбаченого Договором (договорів поставки в порядку подальшого перепродажу, переробки тощо). Твердження про намір в подальшому передати цей товар на умовах договорів на переробку давальницької сировини документально не підтверджено;
- позивачем не надано доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби (у разі її існування) могло б потягнути за собою які-небудь негативні наслідки (зупинку ліній виробництва, їх неефективну внаслідок недозавантаженості роботу, простій передзамовлених складських потужностей, простій транспорту, застосування штрафних санкцій з боку контрагентів тощо);
- позивачем не надано доказів того, що закупівля товару за «договорами заміщення» за завищеними (як стверджує сам позивач) цінами, має наслідком меншу шкоду, ніж та, що могла б виникнути у нього в результаті незадоволення відповідної виробничої потреби у відповідному товарі.
8.9. Наведені обставини приводять суд до висновку про те, що укладення позивачем договорів поставки з СФГ ЖУК, ТОВ «Павлоградзернопродукт», ТОВ «Імені газети Ізвєстія» стало результатом дій самого позивача. Ці договори були укладені позивачем добровільно на свій розсуд, за своєю волею і в своїх комерційних інтересах.
8.10. Ризик економічної неефективності чи збитковості цих договорів згідно статті 42 ГК України лежить на самому позивачеві. Правових підстав для перекладення його на відповідача немає.
8.11. Суд критично оцінює посилання позивача на додаткові угоди, якими «договори заміщення» з СФГ ЖУК, ТОВ «Павлоградзернопродукт», ТОВ «Імені газети Ізвєстія» були доповнені застереженнями про існування причинного зв'язку між цими договорами та Договором, укладеним з відповідачем. Так, з текстів цих угоди виплаває, що відповідні договори укладені лише тому, що «… АЖНА ПСП не виконало зобов'язання за договором поставки №60416189 від 01.07.2020р. - недопоставлено Товар Соняшник урожаю 2020 року (надалі - «Товар») у кількості 1 500,000 метричних тон та, з огляду на необхідність здійснення поставки на заміщення недопоставленого Товару…».
8.12. Суд зауважує, основні договори та додаткові угоди, які вносять зміни до них, були підписані в одні й ті самі дати (21.12.2020 з СФГ ЖУК, 11.02.2021 з ТОВ «Павлоградзернопродукт», 17.02.2021з ТОВ «Імені газети Ізвєстія») тими ж самими представниками. В чому полягає сенс створення зайвої правової конструкції у вигляді додаткової угоди, що ускладнює договірні відносини сторін, позивачем не вказано. Доказів існування об'єктивних причин, котрі робили б неможливим включення відповідних застережень до текстів основних договорів, позивачем не надано.
8.13. Позивачем взагалі не вказано, в чому полягає господарський сенс укладення цих додаткових угод. Не зазначено, на виникнення, зміну чи припинення яких саме прав та обов'язків сторін цих договорів відповідні додаткові домовленості спрямовані.
8.14. Зазначені обставини разом з іншими обставинами справи вказують на штучний характер цих додаткових угод. Вбачається, що вони були підписані не для того, щоб врегулювати реальні права та обов'язки сторін, а з метою формування доказової бази у справі про стягнення збитків з відповідача. Між тим у відповідності до положень частин третьої, четвертої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (шикана). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
8.15. Викладене вище, означає відсутність причинного зв'язку між такою, що мала місце, на думку позивача, неправомірною поведінкою відповідача та витратами позивача. Відповідно, це означає відсутність ще однієї з необхідних умов для стягнення збитків.
9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ НЕУСТОЙКИ.
9.1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.ст. 546, 547, 549 ЦК України).
9.2. З урахуванням наведених норм встановлена вище судом відсутність факту укладення Договору означає відсутність правових підстав для стягнення неустойок, що були нараховані на його підставі.
10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДМОВУ В ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВУ.
10.1. Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з відсутністю складу господарського правопорушення з боку відповідача.
10.2. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 14.641.984,49 грн, штрафу в розмірі 2.566.731,00 грн та пені в розмірі 519.669,36 грн задоволенню не підлягають.
10. СУДОВІ ВИТРАТИ.
10.1. Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.08.2021.
Суддя Бринцев О.В.