11 серпня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/23/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
при секретарі судового засідання Крутіна Ю.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Підволочиського районного споживчого товариства, вул. Зелена, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область , 47800
до відповідачів:
1. Скалатської об'єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради, вул. Грушевського, м. Скалат, Тернопільська область, 47851;
2. Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульв. Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601
про визнання недійсним та скасування рішення, скасування свідоцтв про право власності і державної реєстрації права власності
За участі представників сторін:
Позивача: Помазанської Світлани Іванівни, ордер серія АА №025644 від 18.02.2021р.
Відповідача 1: не прибув.
Відповідача 2: не прибув.
Суть справи:
22.01.2021 Підволочиське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: Скалатської об'єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради, Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", про:
1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р. "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул.Центральна,54 ";
2) визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 08.04.2004р. за Подільською сільською радою та серії НОМЕР_2 від 08.04.2004р. за ВАТ "Укртелеком";
3) скасування державної реєстрації права власності Подільської сільської ради на 97/100 частини нежитлової будівлі магазину по вул.Центральна,54 с.Поділля , записи про яку здійснено в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.04.2004р. за реєстраційним номером майна №5423945 номер запису 01 в книзі 03 та державну реєстрацію права власності ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ" на 3/100 частини нежитлової будівлі магазину по вул.Центральна,54 с.Поділля , записи про яку здійснено в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.04.2004р. за реєстраційним номером майна №5423945 номер запису 01 в книзі 03 і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2018р. за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1543705661246.
Ухвалою суду від 29.01.2021 позовна заява була залишена судом без руху та встановлено позивачу спосіб і строк усунення недоліків позовної заяви (протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху) шляхом подання суду доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (як за 5 позовних немайнових вимог в загальній сумі 11350 грн).
Ухвалою суду від 11.02.2021 відкрито провадження у справі № 921/23/21 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.03.2021 на 11:00 год.
04.03.2021 через канцелярію суду відповідачем 2 - ПАТ "Укртелеком" подано заяву № 10-08/14 від 01.03.2021 (вх. № 138 від 04.03.2021) про відвід судді Бурди Н.М. від розгляду справи № 921/23/21.
Ухвалою від 04.03.2021 заявлений відвід визнано необґрунтованим, заяву ПАТ "Укртелеком" № 10-08/14 від 01.03.2021 (вх. № 138 від 04.03.2021) про відвід судді Бурди Н.М. від розгляду справи №921/23/21 передано до Відділу автоматизованого документообігу суду для визначення складу суду, який вирішить питання щодо розгляду даної заяви у відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021, в порядку ч.3 ст. 39 ГПК України, заяву про відвід судді Бурди Н.М. у даній справі передано на розгляд судді Чопко Ю.О.
Ухвалою суду від 10.03.2021 (суддя Чопко Ю.О.) в задоволенні заяви ПАТ "Укртелеком" № 10-08/14 від 01.03.2021 (вх. № 138 від 04.03.2021) про відвід судді Бурди Н.М. від розгляду справи №921/23/21 - відмовлено.
05.03.2021 через канцелярію суду відповідачем 1 - Скалатською міською радою подано заяву № 578 від 26.02.2021 (вх. № 144 від 05.03.2021) про відвід судді Бурди Н.М. від розгляду справи № 921/23/21.
Ухвалою суду від 05.03.2021 заявлений відвід визнано необґрунтованим, заяву Скалатської міської ради № 578 від 26.02.2021 (вх. № 144 від 05.03.2021) про відвід судді Бурди Н.М. від розгляду справи № 921/23/21 передано до Відділу автоматизованого документообігу суду для визначення складу суду, який вирішить питання щодо розгляду даної заяви у відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021, в порядку ч.3 ст. 39 ГПК України, заяву про відвід судді Бурди Н.М. у даній справі передано на розгляд судді Чопко Ю.О.
Ухвалою суду від 10.03.2021 (суддя Чопко Ю.О.) в задоволенні заяви Скалатської міської ради № 578 від 26.02.2021 (вх. № 144 від 05.03.2021) про відвід судді Бурди Н.М. від розгляду справи № 921/23/21 - відмовлено.
За час підготовчого провадження сторонами у справу подано:
- 09.03.2021 відповідач 2 - ПАТ "Укртелеком", через канцелярію суду подав відзив на позов № 10-08/16 від 04.03.2021 (вх. № 1932 від 09.03.2021), в якому зазначає таке:
- позивачем у справі про визнання незаконним та скасування правового акту органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника нежитлової будівлі по вул. Центральна, 54 с. Поділля , може бути лише власник, яким Підволочиське районне споживче товариство не є. ПАТ «Укртелеком» не може вважатись належним відповідачем у даній справі, оскільки відповідачем у справі про визнання незаконним та скасування правового акту органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника нежитлової будівлі по вул. Центральна, 54, с. Поділля , може бути лише орган місцевого самоврядування, а вимога про скасування державної реєстрації права власності може бути пред'явлена до органу влади, який цю реєстрацію здійснив, і таким органом влади не є жоден із відповідачів;
- жодних доказів, які би підтверджували факт набуття у власність позивача будинку у с. Поділля, позивачем не надано, тобто у позивача відсутнє в даний час і ніколи не виникало до цього часу право власності на будинок, розташований за адресою: вул. Центральна, 54, село Поділля Підволочиського району Тернопільської області ;
- звертає увагу суду, що ПАТ «Укртелеком» з 2004 року здійснює правомочності власника, в тому числі володіє, 3/100 будинку, розташованого за адресою: вул. Центральна, 54, село Поділля Підволочиського району Тернопільської області , тобто кімнатою АТС площею 16,1 кв.м., здійснюючи власну господарську діяльність з надання телекомунікаційних послуг фізичним та юридичним особам села Поділля, однак жодних вимог про усунення перешкод в користуванні майном позивач, що вважає себе власником усього будинку, до ПАТ «Укртелеком» не пред'являв. Наведене, на думку відповідача 2, спростовує твердження позивача, що він з 1976 безперервно володіє усією будівлею та здійснює правомочності власника;
- Договір оренди майна від 01.12.2006, укладений позивачем та СПД Васьком П.З. на строк до 31.10.2007, наданий позивачем як доказ здійснення останнім правомочностей власника усього будинку, не може вважатися доказом, адже доводить лише те, що позивач, не будучи власником, станом на 01.12.2006 передав в оренду магазин « Продтовари » загальною площею 40 кв.м. у с. Поділля (п. 1.1 договору). Крім того, Договір оренди майна від 01.04.2020, укладений між позивачем та СПД Васьком П.З. на строк до 31.03.2021, наданий позивачем як доказ здійснення останнім правомочностей власника усього будинку, не може бути таким доказом, адже об'єкт оренди (магазин « Продтовари » у с. Поділля загальною площею 40 кв.м.) не належить орендодавцеві - Підволочиському РайСТ на праві власності, як про це вказано у 1.5 цього договору;
- відсутність у матеріалах справи документів, які би підтверджували сплату земельного податку чи плати за землю у період, коли власником 3/100 будинку ( вул. Центральна, 54, село Поділля ) є ПАТ «Укртелеком», на переконання відповідача 2, лише підтверджує той факт, що позивачу було відомо про те, що будівля не є його власністю, а тому обов'язку платити за земельну ділянку позивач не вбачав;
- законність користування ПАТ «Укртелеком» земельною ділянкою, відведеною для обслуговування 3/100 будинку ( вул. Центральна, 54, село Поділля ), доводиться: договором оренди землі від 01.03.2012, укладеним між ПАТ «Укртелеком» та Подільською сільською радою на 10 років, Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВАТ «Укртелеком» 2006 рік, Витягом від 28.02.2014 № 639 з технічної документація про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки на території Подільської сільської ради ПАТ «Укртелеком» , які долучені до відзиву;
- крім того ПАТ «Укртелеком» вважає, що усі вимоги позивача у цій справі заявлені поза межами строку позовної давності, оскільки позивач оспорює акти 2003-2004 року, щодо права власності ПАТ «Укртелеком». Водночас Підволочиське РайСТ, вважаючи себе власником усього будинку, розташованого за адресою: вул. Центральна, 54, село Поділля , упродовж 17 років не звертався з вимогою усунути перешкоди в користуванні або вилучити майно з чужого незаконного володіння щодо 3/100 цього будинку - кімнати АТС та не з'ясовував, хто і на якій підставі володіє 3/100 будинку. Також у позивача була реальна можливість ще у 2004 році дізнатися про те, що його інтерес до права власності не може бути зреалізований, адже вже станом на 20.01.2004 у будівлі знаходилася АТС, що доводиться технічним паспортом на будинок, складеним 20.01.2004 Підволочиським районним бюро технічної інвентаризації. Також ще у 2006 році, укладаючи договір оренди майна від 01.12.2006 з СПД Васьком П.З. , позивач не міг не знати, що орендодавцем є власник майна, яким позивач не був.
Враховуючи наведене, ПАТ «Укртелеком» заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та заявленими поза межами строку позовної давності, а тому просить суд відмовити Підволочиському районному споживчому товариству у позові.
До відзиву додано копії документів: довіреності представника ПАТ "Укртелеком" № 6120 від 12.01.2021; свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю; технічного паспорта, складеного 20.01.2004 Підволочиським бюро технічної інвентаризації; договору оренди землі від 01.03.2012, укладеного між ПАТ "Укртелеком" та Подільською сільською радою; проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВАТ "Укртелеком" 2006; витягу від 28.02.2014 № 639 з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки на території Подільської сільської ради ПАТ "Укртелеком"; докази надіслання копії відзиву із додатками іншим учасникам справи;
- 10.03.2021 через канцелярію суду відповідач 1- Скалатська міська рада, подав відзив на позовну заяву № 607 від 03.03.2021 (вх. № 2036 від 10.03.2021), в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та вважає їх необґрунтованими і такими що не підлягають до задоволення, у тому числі з тих підстав, що:
- до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження правової підстави володіння та користування спірним нерухомим майном - приміщенням магазину, що знаходиться в с. Поділля по вул. Центральна, 54 , а також доказів перебування означеного майна на балансі Підволочиського РайСТ.
- на підтвердження обставин сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розміщено спірне майно, позивач надав лише копії двох квитанцій за березень - червень 2002 року і більше земельний податок Підволочиським РайСТ за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою с. Поділля по вул. Центральна, 54 не сплачувався; при цьому як у Подільській сільській раді, так і у Скалатській міській раді відсутні будь-які відомості щодо укладення між Підволочиським РайСТ та Подільською сільською радою договору оренди земельної ділянки, наданої для обслуговування спірного майна;
- відсутні документи на підтвердження обставин нарахування та здійснення позивачем амортизаційних відрахувань;
- вважає, що оспорюване рішення №39 від 26.11.2003р прийнято Подільською сільською радою у відповідності до норм чинного законодавства та у межах наданих їй законом повноважень, оскільки у позивача відсутні будь-які обґрунтовані правові підстави користуватись та розпоряджатись цим майном як власник;
- Скалатська міська рада не погоджується з твердженням Підволочиського РайСТ про те, що даний позов подано в межах позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України, з урахуванням тієї обставини, що про своє порушене право позивач дізнався лише в листопаді 2020 року, а до того часу він не володів інформацією про те, що приміщення магазину, що знаходиться в с. Поділля по вул. Центральна, 54 , знаходиться у власності Подільської сільської ради - 97 % та ПАТ «Укртелеком» - 3%. Відповідач 1 припускає, що оскільки позивачем земельний податок сплачувався лише до 2002 року, а отже слід вважати, що Підволочиському РайСТ стало відомо про наявність рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 року № 39 «Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в селі Поділля по вул. Центральна, 54 », що й зумовило припинення оплати земельного податку. З огляду на викладене відповідач 1 заявляє про сплив позовної давності, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити.
До відзиву додав копії документів, а саме: рішення сесії № 1 від 25.11.2020; рішення сесії Скалатської міської ради "Про добровільне об'єднання територіальних громад" від 14.07.2015 за № 1070; додатку до рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради від 16.01.2001 за № 6; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.02.2014 Серія ЕАХ № 647173; технічного паспорту на приміщення, що знаходиться за адресою вул. Центральна, 54, с. Поділля , від 20.01.2004; договору земельної ділянки між Подільською сільською радою та ПАТ "Укртелеком" від 01.03.2012; рішення сесії Подільської сільської ради "Про продовження договору оренди земельної ділянки ПАТ "Укртелеком" від 24.11.2011 № 64; докази надіслання копії відзиву іншим учасникам справи.
Ухвалою від 08.04.2021 судом запропоновано відповідачу 1 подати у справу належні і допустимі докази на підтвердження обставин, викладених у відзиві на позов № 607 від 03.03.2021 (вх. № 2036 від 10.03.2021), як-то документи, на підставі яких виконавчим комітетом Подільської сільської ради прийнято рішення № 6 від 16.01.2001 та рішення № 39 від 26.11.2003 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с. Поділля, вул. Центральна, 54 ", або письмові пояснення причин їх неподання, у відповідь на що Скалатською міською радою надано пояснення №1005 від 29.04.2021, де зазначено, що право власності за Подільською сільською радою визнано шляхом прийняття рішення виконавчого комітету цієї ради на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" та постанови Верховної Ради У PCP від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української PCP "Про власність";
- 29.04.2021 через канцелярію суду позивачем подано доводи та міркування після ознайомлення із матеріалами справи та відзивами відповідачів 1 та 2 № 51 від 26.04.2021 (вх. № 3702 від 29.04.2021) в яких зазначає, що у відзивах Скалатської об'єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради № 607 від 03.03.2021 та Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" №10-08/16 від 04.03.2021 відсутні докази правомірності прийняття виконавчим комітетом Подільської сільської ради рішення від 26.11.2003 № 39 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с. Поділля по вул. Центральна, 54 ". Щодо обґрунтування підстав пропуску строку позовної давності Підволочиське райСТ повідомляє, що рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради № 39 від 26.11.2003 Підволочиському РайСТ не направлялись, доказів зворотнього відповідачами не надано. Про наявність оскаржуваного рішення, Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 та проведену реєстрацію права власності Підволочиському РайСТ стало відомо в листопаді 2020 року. Враховуючи, що Підволочиське районне споживче товариство не знало і не могло знати з жодних джерел про наявність оскаржуваного рішення, а тому позивач вважає позов заявленим в межах строку позовної давності, а твердження відповідачів про пропуск строку безпідставним та не підтвердженим жодними доказами. Однак, враховуючи подане відповідачами клопотання про застосування строку позовної давності, виходячи з наведеного в позовній заяві та даних доводах, просить суд визнати поважною причину пропуску строку позовної давності, адже позов заявлено після виявлення обставин, які порушують права і законні інтереси Підволочиського РайСТ.
До заяви позивачем додано копії документів: листа № 47 до відділення поштового зв'язку № 1 смт. Підволочиськ від 15.04.2021 р.; листа № 34 Скалатської міської ради від 11.01.2021 р.; докази надіслання доводів та міркувань відповідачам у справі;
- 30.04.2021 через канцелярію суду відповідачем 1 подано заяву № 1006 від 29.04.2021 (вх. № 3744 від 30.04.2021) про застосування строку позовної давності до всіх вимог заявлених позивачем у даному спорі;
- 18.05.2021 через канцелярію суду позивачем подано заперечення на письмове пояснення Скалатської міської ради № 65 від 14.05.2021 (вх. № 4088 від 18.05.2021), в якому заперечує проти доводів відповідача 1 (викладені у поясненні № 1005 від 29.04.2021), з огляду на те, що наведена в поясненні Скалатської міської ради постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" не є належним та допустимим доказом правомірності прийняття оскаржуваного рішення, оскільки фактичний розподіл державного майна по Тернопільській області проведено відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 26.12.1991 №300 "Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя", копія якого не долучена до письмового пояснення Скалатської міської ради, не надано доказів включення спірної будівлі, як державного майна, в розподіл, не надано акту прийняття-передач і спірної будівлі у комунальну власність Подільській сільській раді, як державного майна, Державою або органом у віддані якого знаходилось це майно. До заперечення позивач долучив докази його надіслання іншим учасникам справи;
- 20.05.2021 через канцелярію суду позивач подав клопотання № 54 від 19.05.2021 (вх. № 4161 від 20.05.2021), у якому просить суд витребувати у Скалатської об'єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради, що є правонаступником Подільської сільської ради, докази того, що спірна будівля торгового будинку (магазину) по вул. Центральна, 54, с. Поділля на час розмежування майна була державною власністю і включена обласною комісією по розмежуванню у перелік державного майна, Акту інвентаризації державного майна, яке передається у комунальну власність, а також Акт передачі спірної будівлі Подільській сільській раді органом, у віданні якого знаходилась спірна будівля;
- 10.06.2021 представником позивача подано клопотання № 60 від 08.06.2021 (вх. № 4899 від 10.06.2021), до якого долучив копії адвокатського запиту № 56 від 21.05.2021 та відповідь Скалатської міської ради на адвокатський запит № 1184 від 28.05.2021, а також просив задовольнити клопотання №54 від 19.05.2021 про витребування доказів.
За результатом розгляду поданих позивачем клопотань №54 від 19.05.2021 (вх. № 4161 від 20.05.2021) та №60 від 08.06.2021 (вх. № 4899 від 10.06.2021) про витребування доказів, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з підстав, зазначених у відповідній ухвалі від 10.06.2021.
Ухвалою від 10.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/23/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.07.2021, з подальшим відкладенням судового засідання на 11.08.2021.
Представник позивача у судовому засіданні по розгляду спору по суті, що відбулося 11.08.2021, підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, доводах та міркуваннях після ознайомлення із матеріалами справи та відзивами відповідачів 1 та 2 № 51 від 26.04.2021, запереченнях на письмове пояснення Скалатської міської ради № 65 від 14.05.2021, а також усних поясненнях, наданих у судових засіданнях.
Представник відповідача 1 - Скалатської об'єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради, в судове засідання по розгляду даної справи по суті не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення №4602509853767 з відміткою про вручення міститься у матеріалах справи).
Представник відповідача 2 - ПАТ "Укртелеком", в судове засідання по розгляду даної справи по суті не з'явився. 10.08.2021 через канцелярію суду відповідачем 2 подано заяву №10-08/78 від 04.08.2021, у якій заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважає їх заявленими поза межами строку позовної давності, з огляду на що просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено таке.
Як стверджує позивач - Підволочиське районне споживче товариство, він з 1976 року і по даний час обліковує в складі основних засобів нежитлову будівлю - торговий будинок в с.Поділля, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи довідку Підволочиського Рай СТ №1 від 21.01.2021, якою підтверджує перебування вказаної будівлі на балансі споживчого товариства в складі основних засобів первісною балансовою вартістю 101 350 грн, зношення будівлі 36974 грн, балансова вартість станом на 01.0.1.2021 - 67376 грн.
За інформацією, що міститься у листі Відділу Держгеокадастру у Підволочиському районі, адресованому голові правління Підволочиського РайСТ Я.В.Сокіл, згідно державної статистичної звітності форми 6-зем, земельна ділянка площею 0.07 га під об'єктом магазин в с.Поділля Підволочиського району станом на 01.01.2016р. обліковувалась за Підволочиським РайСТ.
На підтвердження факту сплати земельного податку за користування вказаною земельною ділянкою позивачем до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень від 28.05.2002 № 139 та від 15.11.2002 № 226. Підволочиське Рай СТ зазначає, що як платник єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку серія А№471545, з 01.01.2012 було звільнено від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку. При цьому до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень та виписок по рахунку Підволочиського РайСТ, які свідчать про сплату позивачем єдиного податку у 2004 - 2020 роках.
Також на підтвердження здійснення позивачем правомочностей власника спірного нерухомого майна шляхом його використання у власній господарській діяльності до матеріалів справи долучено Договори оренди майна №34 від 01.12.2006 та Договір оперативної оренди об'єкта нерухомості №34 від 01.04.2020, укладені між Підволочиським РайСТ та СПД Васьком П.З. на строк до 01.12.2006 та 31.03.2021 відповідно.
При підготовці позовних матеріалів до господарського суду про визнання права власності на нежитлову будівлю - торговий будинок в с.Поділля, Підволочиське РайСТ 23.11.2020р. звернулось до Скалатської міської ради з клопотанням про надання інформації про поштову адресу зазначеного об'єкта нерухомого майна, у відповідь на яке листом від 23.11.2020р. вих.№3533 Скалатська міська рада повідомила, що згідно інформації Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району торговий будинок знаходиться за адресою вул.Центральна,54 с.Поділля Підволочиського району Тернопільської області .
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.11.2020р. №233800935 за параметрами запиту «адреса вул.Центральна,54 с.Поділля Підволочиського району » позивачу стало відомо, що на обліковуваний ним в складі основних засобів торговий будинок, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.04.2004р. зареєстровано право власності на нежитлову будівлю під назвою «магазин з підвалом» за Подільською сільською радою (код ЄДРПОУ 04394415) та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766) з частками власності 97/100 та 3/100 відповідно.
Станом на час розгляду даної справи Подільська сільська рада увійшла до складу Скалатської об'єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради на підставі розпорядження голови обласної ОДА №414-од від 14.07.2015 "Про добровільне об"єднання територіальних громад" та рішення Скалатської міської ради №7 від 25.11.2020 "Про утворення старостинських округів Скалатської міської ради.
03.12.2020 представник РайСТ звернувся з адвокатським запитом №74 до Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району про надання копії інвентаризаційної справи на нежитлову будівлю за адресою вул.Центральна,54 с.Поділля Підволочиського району , у відповідь на який 08.12.2020р. із супровідним листом вих.№94 одержав копію технічної документації на нежитлову будівлю по вул.Центральна,54 с. Поділля Підволочиського району на 11 аркушах, з якої слідує, що підставою для державної реєстрації права власності на 97/100 приміщення магазину з підвалом під літ "А", що знаходиться в с.Поділля по вул. Центральна, 54 , загальною площею 575,6 кв.м. за Подільською сільською радою є рішення виконкому Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р. «Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул. Центральна, 54 за Подільською сільською радою», а підставою для державної реєстрації права власності на 3/100 приміщення магазину з підвалом під літ "А", що знаходиться в с.Поділля по вул. Центральна, 54 , загальною площею 575,6 кв.м. за ВАТ "Укртелеком" слугувало рішення виконкому Поділької сільської ради №39 від 26.11.2003р. «Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул. Центральна, 54 ».
Крім того, у технічної документації на нежитлову будівлю по вул.Центральна,54 с. Поділля Підволочиського району містяться копії Свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 від 08.04.2004, де власниками зазначені Подільська сільська рада та ВАТ «Укртелеком" з частками власності 97/100 та 3/100 відповідно, а також копії витягів №3303802 та №3303870 від 08.04.2004 про реєстрацію права власності на магазин по вул.Центральна,54 с. Поділля Підволочиського району за Подільською сільською радою та ВАТ «Укртелеком" з частками власності 97/100 та 3/100 відповідно.
З метою одержання документів, на підставі яких прийнято рішення виконкому Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р., представник позивача звернувся з адвокатським запитом від 09.12.2020р. №75 до Архівного відділу Підволочиської районної державної адміністрації з проханням надати копії рішень виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р. про визнання права власності на приміщення магазину що знаходиться в селі Поділля по вул.Центральна,54 за Подільською сільською радою у частці 97% та ВАТ «Укртелеком» в частці 3% та копії документів, які слугували підставою їх (рішень) прийняття, а також інших наявних у відділі документів щодо торгового будинку (магазину) по вул.Центральна,54 с.Поділля .
Архівний відділ Підволочиської районної державної адміністрації у відповідь на адвокатський запит листом №48/01-16 від 28.12.2021 повідомив, що по документах архівного фонду "Подільська сільська рада депутатів трудящих Підволочиського району Тернопільської області " у книгах протоколів сесій сільської ради та протоколів засідання виконавчого комітету за 1973 рік рішення №6 від 03.03.1973 року відсутнє., інші наявні документи, що стосуються будинку торгівлі (магазину) в с. Поділля по вул. Центральна, 54 у архівний відділ не надходили. Крім того, архівним відділом Підволочиської районної державної адміністрації надано копію рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р. «Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул.Центральна,54 », проаналізувавши текст якого позивач стверджує, що його (рішення) назва та зміст відрізняються від копій двох рішень №39 від 26.11.2003 наявних у Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району.
Адвокатськими запитами №76 від 09.12.2020р. та №86 від 24.12.2020р. представник позивача звернувся до ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» та до Скалатської об'єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради з проханням про надання документів, на підставі яких виконавчим комітетом Подільської сільської ради прийнято рішення №39 від 26.11.2003р. про визнання права власності на приміщення магазину в с.Поділля вул.Центральна,54 за Подільською сільською радою та ВАТ «Укртелеком» (на даний час - ПАТ «Укртелеком» шляхом зміни найменування).
Скалатська міська рада у відповіді на адвокатський запит не надала. ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» листом №7-вих.-80П731-80П920 від 04.01.2021р. повідомило про неможливість станом на сьогодні встановити, які саме документи надавались Подільській сільській раді для прийняття рішення №39 від 26.11.2003р.
І оскільки позивач вважає себе балансоутримувачем спірного нерухомого майна, який з 1976 року здійснює правомочності власника, використовує будівлю в господарській діяльності, сплачує земельний податок, а відтак просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р. "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул.Центральна,54 "; визнати незаконним та скасувати Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 08.04.2004р. за Подільською сільською радою та серії НОМЕР_2 від 08.04.2004р. за ВАТ "Укртелеком"; скасувати державну реєстрацію права власності Подільської сільської ради на 97/100 частини нежитлової будівлі магазину по вул.Центральна,54 с.Поділля , записи про яку здійснено в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.04.2004р. за реєстраційним номером майна №5423945 номер запису 01 в книзі 03 та державну реєстрацію права власності ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ" на 3/100 частини нежитлової будівлі магазину по вул.Центральна,54 с.Поділля , записи про яку здійснено в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.04.2004р. за реєстраційним номером майна №5423945 номер запису 01 в книзі 03 і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2018р. за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1543705661246 як такі, що порушують права та законні інтереси Підволочиського РайСТ як заінтересованої особи стосовно спірного приміщення, адже на момент ухвалення оспорюваного рішення та вчинення реєстраційних дій останнє було балансоутримувачем цього майна.
В обґрунтування підстав заявленого позову позивач зазначає, що:
- наявні у Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району два рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р. слід вважати нікчемними, оскільки офіційним документом є рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р., яке Подільською сільською радою передано на зберігання в Архівний відділ Підволочиської районної державної адміністрації;
- рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р. «Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул.Центральна,54 » є незаконним, прийнятим поза межами компетенції виконавчого комітету, не у спосіб визначений законодавством, оскільки відповідно до пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445, із змінами та доповненнями які діяли на час прийняття оскаржуваного рішення 26.11.2003р., оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності проводилось органами місцевого самоврядування, якими відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції станом на 2003-2004рр. є сільські, селищні, міські ради, а отже виконавчий комітет Подільської сільської ради всупереч наведеним нормативним актам не був наділений повноваженнями приймати рішення про визнання права власності з подальшою видачею Свідоцтв про право власності;
- у Подільської сільської ради відсутні правові підстави для набуття права власності на частину спірну будівлі, оскільки ч.2 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції станом на 26.11.2003р., визначено, що підставами набуття права комунальної власності органами місцевого самоврядування є: передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку встановленому законом, а тому визнання виконавчим комітетом рішенням №39 від 26.11.2003р. за собою права власності за Подільською сільською радою на 97/100 частки спірної будівлі, видача Свідоцтва про право власності та реєстрація права власності позивач вважає незаконним;
- оформлення права власності на частину спірного приміщення за ВАТ «Укртелеком» з видачею Свідоцтв про право власності та проведенням реєстрації права власності суперечить розділу 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, діючого на час прийняття оскаржуваного рішення та реєстрації права власності ( п/п а п. 6.1 р.6 Тимчасового положення);
- відсутність у відповідачів документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, також свідчить про незаконність його (рішення) прийняття;
- про наявність оскаржуваного рішення, видачу свідоцтв про право власності і реєстрацію права власності позивачу стало відомо в листопаді 2020 року при зборі та підготовці позовних матеріалів по визнанню права власності на торговий будинок в с.Поділля, до цього часу товариству не було відомо про наявність рішення від 26.11.2003р. і воно не могло знати про визнання права власності рішенням №39, оскільки Подільською сільською радою та ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» ніколи не здійснювались правомочності власника, будівля була у повному віданні РайСТ, що підтверджується оформленням у листопаді 2020 року технічного паспорта з вільним доступом до усіх приміщень будівлі. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що позов заявлено в межах строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України. Однак, враховуючи подані відповідачами клопотання про застосування строку позовної давності, позивач у поданих суду письмових доводах та міркуваннях після ознайомлення із матеріалами справи та відзивами відповідачів № 51 від 26.04.2021 (вх. № 3702 від 29.04.2021) просив визнати поважною причину пропуску строку позовної давності, адже позов заявлено після виявлення обставин, які порушують права і законні інтереси Підволочиського РайСТ.
Проаналізувавши подані сторонами докази в обґрунтування заявлених ними вимог та заперечень, оцінивши їх в сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити, приймаючи до уваги таке.
Згідно зі статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судовий захист цивільного права та інтересу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування».
Відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статті 140-143 Конституції України закріплюють право територіальних громад села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Аналогічні положення наведено і у статті 327 Цивільного кодексу України.
Відповідно статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Згідно частини 1 статті 10 України «Про місцеве самоврядування в Україні» органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами, є сільські, селищні, міські ради.
Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Так, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати тощо. Отже, суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради.
За змістом статей 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з частиною 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Відтак, сільські ради, як органи, що представляють спільні інтереси територіальних громад села вправі набувати право власності на майно. При цьому, сільські ради виконують функцію власника такого майна.
Матеріали справи свідчать, що оскаржуване позивачем рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р. «Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул.Центральна,54 », яким постановлено визнати право власності на приміщення магазину збудоване у 1969 році, що знаходиться в селі Поділля по вул.Центральна,54 у таких частках: за Подільською сільською радою - 97% та Підволочиський цех електрозв'язку №7 Тернопільської дирекції УДРПЕЗ Укртелеком» - 3%, було прийнято на підставі матеріалів про визнання права власності на приміщення магазину збудоване у 1969 році, що знаходиться в селі Поділля по вул.Центральна,54 .
З огляду на відсутність у матеріалах справи документів, на підставі яких виконавчим комітетом Подільської сільської ради прийнято рішення № 39 від 26.11.2003 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с. Поділля, вул. Центральна, 54 ", яке (рішення), як зазначав відповідач 1 у відзиві на позов №607 від 03.03.2021, слугувало підставою для реєстрації за ним права власності на спірне нерухоме майно, суд за клопотанням позивача про витребування доказів ухвалою від 08.04.2021 запропонував Скалатській міській раді подати їх (докази) у справу, або письмово повідомити причини їх неподання, у відповідь на що Скалатською міською радою надано пояснення №1005 від 29.04.2021, де зазначено, що право власності за Подільською сільською радою визнано шляхом прийняття рішення виконавчого комітету цієї ради на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" та постанови Верховної Ради У PCP від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української PCP "Про власність", тобто внаслідок безоплатної передачі спірного майна у власність територіальної громади села Поділля.
Крім того, у відповіді на адвокатські запити представника позивача Скалатська міська рада листом №34 від 11.01.2021 повідомила заявника, що документи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення в Скалатській міській раді відсутні, тоді як наявними є документи, що підтверджують право власності на спірне приміщення. Крім того, листом №1184 від 28.05.2021, відповідач 1 довів до відома Підволочиського РаСТ, що рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 26.12.1991 року №300 «Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів м. Тернополя», прийнятого на виконання постанови Кабінету Міністрів України №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною) власністю», тоді як акт інвентаризації державного майна, в який обласною комісією по розмежуванню, включено будівлю торгового будинку (магазину) по вул. Центральна, 54, с. Поділля , акт передачі будівлі торгового будинку (магазину) по вул. Центральна, 54, с. Поділля , як державне майно Подільській сільській раді в Скалатській міській раді відсутні. Копії вказаних листів містяться у матеріалах справи.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, на переконання суду органом місцевого самоврядування - Скалатською міською радою, не доведено належними і допустимими доказами наявність правових підстав для набуття права власності на зазначене нерухоме майно у спосіб, визначений нормами частиною 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції чинній на день прийняття оскаржуваного рішення про визнання за територіальною громадою с. Поділля права власності на це майно (26.11.2003). Доказів зворотного відповідачем 1 не подано, а судом не здобуто.
Водночас зібрані у справі докази свідчать про те, що з 1976 року нежитлова будівля - торговий будинок в с.Поділля, обліковувалась на балансі споживчого товариства в складі основних засобів, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено довідку Підволочиського Рай СТ №1 від 21.01.2021. Крім того, згідно з інформацією, що міститься у листі Відділу Держгеокадастру у Підволочиському районі, адресованому голові правління Підволочиського РайСт Я.В.Сокіл, згідно державної статистичної звітності форми 6-зем станом на 01.01.2016р. земельна ділянка площею 0.07 га під об'єктом магазин в с.Поділля Підволочиського району обліковувалась за Підволочиським РайСТ, яке сплачувало за нього земельний податок, що підтверджується копіями платіжних доручень від 28.05.2002 № 139 та від 15.11.2002 № 226.
Також на підтвердження обставин безперервності володіння означеним нерухомим майном в с.Поділля, позивачем надано ряд інших документів, зокрема:
1) Дислокацію торгових підприємств ОПТНТ Підволочиського РайСТ станом на 01.01.1989 p., яка містить запис «Промтовари/Продтовари Поділля»;
2) Дислокацію торгової мережі ТРО Підволочиського РайСТ Станом на 01.01.1996 p., котра містить два записи: «Поділля», тип магазину - продтовари та промтовари, площею 150 кв.м. та 95 кв.м.;
3) Дислокацію торгової мережі та закладів громадського харчування по Підволочиському споживчому товаристві станом на 01.01.1999 p., яка містить запис: «с. Поділля», назва підприємства - магазин продтовари, площа 112 кв.м.,
4) Інформацію про роздрібну мережу Підволочиського РайСТ станом на 01.12.2001 p., котра містить запис «с.Поділля», торговий будинок (продтовари, промтовари), без вказівки площі,
5) Наявність підприємств торгівлі, громадського харчування станом на 01 серпня 2003 p., підписана головою правління Підволочиського РайСТ, котра містить запис «Магазин в с.Поділля» (продтовари), торгова площа 80 кв.м.
6) Перелік нестратегічного майна (будівлі, споруди, передавальні пристрої) станом на 31.12.20212 Підволочиського районного споживчого товариства Тернопільської ОСС, де міститься запис :"Торговий дім с. Поділля, рік введення і експлуатацію 1976, первісна вартість 101350, знос 33963, залишкова вартість 67387, площа земельної ділянки 0,07га".
Наведене в сукупності свідчить про те, що протягом тривалого часу спірне нерухоме майно обліковувалось на балансі товариства, позивач використовував його у своїй господарській діяльності, зокрема шляхом надання в оренду, земельна ділянка площею 0.07 га під об'єктом магазин в с.Поділля Підволочиського району обліковувалась у державної статистичної звітності форми 6-зем станом на 01.01.2016р. за Підволочиським РайСТ, яким відповідно сплачувався земельний податок за вказану ділянку ( принаймні до 2002 року, докази про що містяться у матеріалах справи).
Отже, станом на час прийняття оскаржуваного рішення та подальшої реєстрації речових прав на відповідні частини приміщення магазину, що знаходиться в с. Поділля, вул. Центральна, 54 за відповідачами, належним володільцем спірного майна був позивач - Підволочиське районне товариство.
З наведеного слід дійти висновку, що Подільська сільрада, розпорядившись спірним нерухомим майном - приміщенням магазину, що знаходиться в с. Поділля, вул. Центральна, 54 , у спосіб, зазначений у відповідному рішенні № 39 від 26.11.2003 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с. Поділля, вул. Центральна, 54 ", діяла всупереч інтересам позивача як володільця такого майна, чим порушила права та законні інтереси Підволочиського районного товариства.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на встановлені у справі обставини суд визнає більш вірогідними надані позивачем докази на підтвердження заявлених ним вимог, аніж докази, надані відповідачами на підтвердження їх заперечень, зокрема, в частині наявності правових підстав для набуття права власності на спірне нерухоме майно.
Відповідно до ст. 21 ЦК України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
З огляду на встановлені судом обставини відсутності правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як належного володільця спірного майна за цією ж адресою, внаслідок його (рішення) прийняття, а відтак позов в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р. "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул.Центральна,54 ", суд визнає обґрунтовано заявленим.
Оскільки рішення про визнання права власності є неправомірним, то й документи, якими оформлюється відповідне право є недійсними також, а тому позовні вимоги про визнання незаконними та скасування свідоцтв НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 від 08.04.2004, а також скасування державної реєстрації права власності за відповідачами судом також визнаються умотивовано заявленими.
Водночас, у даній справі відповідачами 1 та 2 заявлено (шляхом подання письмових заяв) про застосування позовної давності, з посиланням на те, що позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені з огляду на сплив строку позовної давності за цими вимогами.
Так, в обґрунтування підстав пропуску позивачем без поважних причин строку позовної давності відповідачі 1 та 2 посилаються, серед іншого, на те, що:
- посилання позивача у позовній заяві на Інформацію з державних реєстрів, надану адміністратором Підволочиської селищної ради 24.11.2020, як на початок перебігу строку позовної давності, є безпідставним, оскільки така інформація вказує на лише на факти реєстрації речових прав, а не на встановлення моменту виникнення права на позов у позивача;
- у позивача була реальна можливість ще у 2004 році дізнатися про те, що його інтерес до права власності не може бути зреалізований, адже вже станом на 20.01.2004 у будівлі знаходилася АТС, що доводиться технічним паспортом на будинок, виготовленим 20.01.2004 Підволочиським районним бюро технічної інвентаризації. Крім того, про порушення свого права та охоронюваного законом інтересу на спірне майно позивач мав змогу дізнатись також і у 2006 році, перед укладанням договору оренди майна від 01.12.2006 з СПД Васьком П.З ..
Позивач ніяких причин пропуску позовної давності у повній заяві не наводить, зазначаючи, що його звернення з даним позовом до суду мало місце після одержання відомостей про наявність оскаржуваного рішення, видачу свідоцтв про право власності і реєстрацію права власності в листопаді 2020 року при зборі та підготовці позовних матеріалів по визнанню права власності на торговий будинок в с.Поділля, до цього часу товариству не було відомо про наявність рішення від 26.11.2003 і воно не могло знати про визнання права власності рішенням №39, оскільки Подільською сільською радою та ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» ніколи не здійснювались правомочності власника, будівля була у повному віданні РайСТ, що підтверджується оформленням у листопаді 2020 року технічного паспорта з вільним доступом до усіх приміщень будівлі, а в листі Скалатської міської ради від 23.11.2020р. вих.3533, яким на прохання РайСТ повідомлено адресу торгового будинку, також не було зазначено про оформлення права власності на спірну будівлю за відповідачами. У зв'язку з наведеним, позивач вважає позов заявленим в межах строку позовної давності визначеного ст. 257 ЦК України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
У справі Dacia S.R.L. проти Молдови від 18 березня 2008 року (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або повинні були би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).
Так, згідно пунктів 6, 7 прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
З огляду на викладене, враховуючи, що оспорюване рішення виконкому Подільської сільської ради №39 «Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул. Центральна, 54 » було прийнято 26.11.2003, суд констатує, що право на пред'явлення позову у даній справі виникло у Підволочиського РайСТ саме з 26.11.2003, а відтак у даній справі слід застосовувати правила про позовну давність врегульовану приписами ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до статті 71 ЦК УРСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (стаття 76 ЦК УРСР 1963 року).
Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК УРСР 1963 року).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна (могла) була дізнатися про це порушення/особу, яка порушила) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися"/"повинен довідатися", що містяться в статті 76 ЦК УРСР 1963 року, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 6 ЦК України 1963 року), за якою особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
З огляду на викладене, судом критично оцінюються посилання позивача на те, що про своє порушене право власника він дізнався лише у листопаді 2020 року при зборі та підготовці позовних матеріалів по визнанню права власності на торговий будинок в с.Поділля.
Натомість, суд враховує, що позивач знав і повинен був дізнатись про порушення свого права власності значно раніше, аніж зазначено ним у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях позовних вимог, оскільки:
- Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. N 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України; далі - ЦК). Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.
Отже, правомочності власника майна, а у даному випадку володільця майна, та межі здійснення ним прав встановлені законом. Через категорії "межі здійснення суб'єктивних цивільних прав" та "обмеження здійснення суб'єктивних цивільних прав" у законі встановлюється така поведінка власника, яка не суперечить актам цивільного законодавства. Власник майна повинен враховувати межі та обмеження цивільних прав.
Так, у положенні статті 13 Конституції України зазначено, що власність зобов'язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України - власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, на противагу правам власника володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном існує і зустрічний обов'язок по його утриманню (тягар утримання майна).
В процесі розгляду даної справи позивачем, який вважає себе належним володільцем спірного приміщення, не подано, а судом не здобуто жодних доказів використання такого майна (приміщення магазину по вул. Центральна,54 с.Поділля ) у власній господарській діяльності, як і доказів понесення витрат на його утримання, як то: оплата житлово-комунальних послуг, здійснення поточного чи капітального ремонту, нарахування амортизаційних відрахувань, тощо.
Крім того, позивач як володілець приміщення магазину по вул. Центральна,54 с.Поділля , яке обліковується у нього на балансі, за період з дати прийняття оскаржуваного рішення (26.11.2003) і до листопада 2020 року, коли він здобув відомості про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за іншими юридичними особами (близько 17 років), міг знати і більше того зобов'язаний був знати про розміщення у частині приміщення телекомунікаційного обладнання АТС ПАТ «Укртелеком», оскільки, як зазначає відповідач 2, ПАТ «Укртелеком» з 2004 року відкрито здійснює правомочності власника 3/100 будинку, розташованого за адресою: вул. Центральна, 54, село Поділля Підволочиського району Тернопільської області , здійснюючи власну господарську діяльність з надання телекомунікаційних послуг фізичним та юридичним особам села Поділля, а кімната площею 16,1 кв.м., в якій знаходилося обладнання АТС, була зачиненою, а отже позивач щонайменше 16 років не міг мати вільного доступу до цього приміщення, яке він вважає своїм, з огляду на зазначені вище обов'язки цікавитись та утримувати приналежне йому майно.
Також матеріали справи містять подані позивачем на підтвердженн факту використання спірного приміщення у власній господарській діяльності Договір оренди майна №34 від 01.12.2006 та Договір оперативної оренди об'єкта нерухомості №34 від 01.04.2020, укладені між Підволочиським РайСТ та СПД Васьком П.З. на строк до 01.12.2006 та 31.03.2021, у п. 1.1 яких об'єктом оренди зазначено Магазин "Продтовари" с. Поділля, який знаходиться за адресою: с. Поділля Підволочиського району, загальною площею 40 кв.м. (п.1.1 вказаних Договорів).
Крім того позивачем до матеріалів справи додано акт приймання - передачі в оренду орендованого майна від 01.12.2006 та акт приймання-передачі в оперативну оренду об'єкта нерухомості від 01.04.2020, підписані у тому числі уповноваженою особою Підволочиського РайСТ, які, серед іншого, засвідчують відповідність стану об'єкту оренди умовам договору, їх призначенню та відсутність механічних пошкоджень, з огляду на що слід дійти висновку, що позивач не міг не знати, принаймні з 2006 року під час передачі магазину в оренду, про використання ПАТ «Укртелеком» частини спірного приміщення у власній господарській діяльності.
Також факт звернення позивача до Скалатської міської ради з клопотанням про надання йому інформації про присвоєну нежитловій будівлі - торговому будинку в с. Поділля, адресу, дає підстави вважати, що позивач цікавився власним об'єктом нерухомого майна і за бажання міг дізнатись про обставини його використання іншою юридичною особою.
При цьому слід зазначити, що позивачем не подавались суду будь - які докази того, що Товариство припиняло/зупиняло свою господарську діяльність у досліджуваний період, або ж здійснювало її у іншому населеному пункті, або ж іншим чином доводилась наявність обставин, що унеможливлювали б доступ до спірного приміщення.
Із наведеного в сукупності суд констатує, що у позивача була можливість, більше того обов'язок, дізнатися про порушення його прав відповідачем 2 - ПАТ «Укртелеком», щонайменше з 2006 року, однак, з відповідним позовом до суду Підволочиське РайСТ звернулося лише 22.01.2021, тобто з пропуском встановленого статтею 71 ЦК УРСР 1963 року трьохрічного строку позовної давності.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд визнає більш вірогідними надані відповідачами 1 та 2 докази на підтвердження обставин пропуску позивачем позовної давності, аніж докази, надані позивачем на підтвердження зворотного.
Враховуючи викладене в сукупності, приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, встановлені судом порушення прав позивача як володільця (балансоутримувача) нежитлового приміщення - торгового будинку в с. Поділля , а також заяви відповідачів про сплив позовної давності, суд дійшов висновку, що позивачем заявлено позовні вимоги з пропуском позовної давності, що з урахуванням положень статті 80 ЦК УРСР 1963 року є підставою для відмови в позові.
Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, відзивах, письмових поясненнях по суті спору, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складено 25.08.2021.
Суддя Н.М. Бурда