Справа № 761/4048/20
Провадження № 6/761/1062/2021
25 червня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Горюк В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
09.03.2021 р. на адресу суду надійшла заява ТОВ «Вердикт Капітал» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 2-4481/10 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги представник заявника обґрунтовує тим, що 22.09.2010 р. Шевченківським районним судом м.Києва ухвалено рішення у цивільній справі № 2-4481/10 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким даний позов задоволено. Вказане рішення набрало законної сили, за яким представнику стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було видано виконавчий лист. Ухвалою від 02.04.2020 р. задоволено заяву представника ТОВ «Вердикт Капітал та замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні, а саме ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».
Разом з тим, посилаючись на те, що запровадження процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» сприяла втраті оригінала виконавчого листа, а також свідчить про те, що строк пред'явлення його до виконання пропущений з об'єктивних причин, представник заявника просить суд видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для пред'явлення його до виконання.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, однак зі змісту поданої заяви вбачається, що останній у ній просив суд розглянути заяву за його відсутності.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності вказаних осіб.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заява про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2010 р. Шевченківським районним судом м.Києва ухвалено рішення у цивільній справі № 2-4481/10 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким даний позов задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 246958,06 грн.
Вказане рішення набрало законної сили, за яким представнику ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було видано виконавчий лист.
Ухвалою від 02.04.2010 р. задоволено заяву представника ТОВ «Вердикт Капітал» та замінено сторону стягувача у виконавчому провадження з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22.09.2010 р., а саме ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».
Разом з тим, судом встановлено, що виконавчий лист був отриманий представником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що підтверджено представником заявника у заяві, при цьому як вбачається з матеріалів справи, останній жодного разу до виконання не пред'являвся, будь-які виконавчі провадження щодо цього боржника відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (ч.ч.1, 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Тобто, законодавство встановлює обов'язок стягувача додержуватися строків пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Даний обов'язок насамперед обумовлюється однією з основних засад здійснення виконавчого провадження - розумності строків виконавчого провадження (п.7 ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) обмежується певними строками, які хоч чітко і не окреслюються законодавцем, але знову ж таки в рамках принципу, передбаченого п.7 ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» не є такими, що тривають безкінечно.
В той же час, законодавець дає змогу стягувачу звернутися до суду із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання - відповідно до ч.1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Таким чином, основною підставою поновлення пропущеного строку є наявність поважних причин, пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Звертаючись до суду в даною заявою, представник заявника, як на підставу для її задоволення в частині вимог про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, посилається на те, що цей строк пропущено з об'єктивних причин, зокрема через запровадження процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Суд не може погодитися з такими твердженнями представника заявника з огляду на наступне.
Так, частина 2 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що на період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.
Згідно з п.п.1, 8, 9 ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду; приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплат
Крім того, Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Фонд вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку (ч.ч.1, 6 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.
Таким чином, спочатку службові особи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», потім уповноважена особа ФГВФО на тимчасову адміністрацію, а згодом на ліквідацію мали всі необхідні повноваження для належного контролю за судовими справами, пред'явленням виконавчих листів до виконання, а у подальшому й супроводжувати виконавчі провадження.
Тобто твердження про те, що у зв'язку із запровадженням процедури ліквідації та відсутністю належного контролю за судовими справами, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був позбавлений можливості здійснювати контроль у справі по даному боржнику є такими, що не відповідають обставинам справи.
Разом з тим, судом встановлено, що представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» отримав виконавчий лист ще задовго до відступлення прав вимоги, при цьому з матеріалів заяви не вбачається, що з того часу стягувач вчиняв будь-які дії, спрямовані на примусове виконання цього виконавчого листа та взагалі був зацікавлений в цьому.
Враховуючи, що відступлення права вимоги до ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» відбулось 15.11.2018 р., тобто після спливу тривалого часу з дати отримання представником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчого листа, тому суд вважає, що посилання представника заявника на тривалу передачу документації після відступлення прав вимоги, як на одну з підстав на підтвердження поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, є цілком безпідставним.
Саме по собі твердження «позбавлений можливості» передбачає наявність певних об'єктивних обставин, що унеможливили б пред'явлення даного виконавчого листа до виконання. В даному ж випадку, скоріше йдеться про неналежне виконання або нехтування своїми обов'язками уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та службових осіб і представників банку, а не «позбавлення можливості».
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Принцип правової визначеності - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Законодавством України чітко встановлюється строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, а також передбачається можливість поновлення даного строку за наявності поважних причин. Таким чином, поновлення вищезазначеного строку за відсутності таких причин буде суперечити принципу правової визначеності.
Так, у п.41 рішення ЄСПЛ справа «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначається: «Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду.»
Пунктами 47, 52 рішення ЄСПЛ справа «Устименко проти України» від 29.10.2015 «Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.»
Пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі «Zolotas проти Греції» від 29 січня 2013 року зазначає: «Суд нагадує юриспруденцію, відповідно до якої сам факт, що претензії заявника мають строк давності, не створює жодної проблеми з точки зору Конвенції. Інститут строків давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати правову певність, встановлюючи межу для дій або ж перешкоджаючи несправедливості, яка могла б бути скоєна, якби суди мали ухвалювати рішення щодо подій, які відбули у далекому минулому (J.A. Pye (Oxford) Ltd і J.A. Pye (Oxford) Land Ltd проти Сполученого Королівства [ВП], № 44302/02, § 68, CEDH 2007-III; Stubbings і інші проти Сполученого Королівства, 22 жовтня 1996 року, § 51, Recueil des arrets et decisions 1996-IV).»
Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
Практика ЄСПЛ має враховуватися судом з огляду на положення ст. 17 Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Відповідно до п.17.4 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, умовою для видачі дубліката виконавчого листа є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа, суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 2-836/11, провадження № 14-308цс19).
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд вважає, що представником заявника не доведено поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для видачі його дубліката, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 433, Перехідними положеннями ЦПК України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересована особа: ОСОБА_1 , в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: