печерський районний суд міста києва
Справа № 756/2773/21-ц
25 серпня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Волкова С.Я.
секретар судового засідання Зінченко М.М.,
справа № 756/2773/21
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест»
відповідач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у АТ «Дельта Банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича
третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чулієв Атаджан Абдуназанович
третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у АТ «Дельта Банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чулієв Атаджан Абдуназанович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним частини договору купівлі-продажу майнових прав,
установив:
22.02.2021 р. ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору № 1436/К від 24.05.2019 р., укладеного міжПублічним акціонерним товариством «Дельта Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», в частині купівлі-продажу майнових прав кредитного портфеля, в який входять кредитний договір № 10119446000 від 22.03.2006 р., договір іпотеки № 6-72В/03-226Н від 22.03.2006 р., договір про надання споживчого кредиту № 11353689000 від 29.05.2008 р., договір іпотеки другої черги № 32522-Б від 29.05.2008 р., посилаючись на те, що 22.03.2006 р. між нею і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 6-72В/03-2006Н (змінений на № 1011944600), договір іпотеки № 6072В/03-2006Н; також між ними 29.05.2008 р. було укладено договір про надання споживчого кредиту№ 11353689000; 09.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, а 24.05.2019 р. між відповідачами було укладено договір № 1436/К купівлі-продажу прав вимоги, кредитний портфель входять і її кредитні договори, втім Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» не видавалась ліцензія на право здійснення операцій з іноземною валютою.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26.02.20211 р. позовну заявуОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у АТ «Дельта Банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чулієв Атаджан Абдуназанович, про визнання недійсним частини договору купівлі-продажу майнових прав передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва, матеріали якої надійшли до суду 21.04.2021 р.
Ухвалою суду від 23.04.2021 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
18.05.2021 р. через канцелярію суду ОСОБА_1 подано клопотання на виконання ухвали суду від 23.04.2021 р.
Ухвалою суду від 19.05.2021 р. відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 24.06.2021 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» подано відзив на позовну заяву.
Відповідачем Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у АТ «Дельта Банк» Матвієнком Андрієм Анатолійовичем подано відзив на позовну заяву.
Третіми особами:приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Чулієвим Атаджаном Абдуназановичем, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб пояснення щодо позову або відзиву не подано.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив обставини справи та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Надані суду докази свідчать про те, що 24.05.2018 р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - «Продавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - «Покупець») було укладено договір № 1436/К купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого Продавець передав у власність Покупцеві, а Покупець прийняв у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають: право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів (далі - «Боржники»), які виникли за укладеними договорами (далі - «Укладені договори») та/або на інших підставах, наведених у додатку № 1 до цього договору (далі - «Права вимоги»); право оскаржувати недійсність або припинення Прав вимоги, а також припинення/ліквідацію будь-якого з Боржників у судовому та позасудовому порядку; право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника Прав вимоги та/або кредитора за Правами вимоги, які передбачені законодавством та Укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись Боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців Боржників, тощо; право власності на Права вимоги, а також інші права кредитора за Правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації Боржника, на підставі цього договору; право набути у власність гроші та/або майно на підставах, наведених у додатку № 1 до цього договору, або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності Укладених договорів, тощо; інші права, що пов'язані або випливають із Прав вимоги (пункт 1.1. договору). За домовленістю сторін ціна договору визначена пунктом 3.1. договору. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстровано в реєстрі за № 1049. Платіжне доручення № 31 від 24.05.2019 р. свідчить про оплату за придбані на аукціоні права вимоги згідно протоколу UA-EA-2019-04-01-000026-b від 07.05.2019 р.
Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно положень статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до частин першої-третьої, п'ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
ОСОБА_1 у позовній заяві посилається та те, що правовідносини між відповідачами виникли із договору факторингу, отже договір від 24.05.2019 р. порушує вимоги частини третьої статті 1079 ЦК України, а тому на підставі частини першої статті 203 ЦК України має бути визнаний недійсним.
Частиною першою статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).
При цьому поняття відступлення права вимоги (цесії) є відмінним від поняття факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Згідно пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 352 від 06.02.2014 р. «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 03 квітня 2009 року № 231», яке 03.03.2014 р. за № 342/25119 зареєстровано в Міністерстві юстиції України, до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім операцій з цінними паперами, у тому числі похідними цінними паперами, а також операцій інститутів спільного інвестування, які здійснюються в порядку та в межах, встановлених Законом України «Про інститути спільного інвестування» та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що регламентують питання діяльності інститутів спільного інвестування): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Таким чином у ЦК України, як слідує зі змісту його статтей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
З аналізу статтей 512-518 ЦК України можливо зробити такий висновок щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа. Разом з тим, із частини першої статті 1077 ЦК України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором. Крім того, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових послуг установ. Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у виді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.
Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Договір № 1436/К від 24.05.2019 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» по своїй суті є саме договором відступлення права вимоги, а договору факторингу між нимине укладалося; валютою платежу за договором є гривня, отже дозволу/ліцензії на його укладення не потрібно.
Водночас, враховуючи, що між сторонами фактично укладено саме договір відступлення права вимоги, а не факторингу, крім того, суб'єктний склад вказаного договору був дотриманий, відповідає вимогам закону, тому посилання позивача щодо укладена угода суперечить актами цивільного законодавства є безпідставними.
Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Як роз'яснено у пункті 8 зазначеної Постанови, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Таким чином, враховуючи Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» під час укладення договору 1436/К від 24.05.2019 р. дотримались вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а доводи позивача про визнання вказаного правочину в частині недійсними, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому суд вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 203, 215, 1078 ЦК України, статтями 1, 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статтею 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 352, 353, 355ЦПК України, суд
вирішив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у АТ «Дельта Банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Чулієв Атаджан Абдуназанович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним частини договору купівлі-продажу майнових прав.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (01042, м. Київ, вул. Ігоря Брановицького, 3, код ЄДРПОУ: 42350033).
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у АТ «Дельта Банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, 2-й поверх, ЄДРПОУ: 34047020).
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Чулієв Атаджан Абдуназанович ( АДРЕСА_2 ).
Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ: 21708016).
Суддя Волкова С.Я.