печерський районний суд міста києва
Справа № 757/60260/19-ц
02 серпня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Ємець Д.О.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кабінету Міністерства України Кабінету Міністерства України - Бєльського-Панасюка О.О.,
представника третьої особи Пенсійного фонду України - Грицюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального (позовного) провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністерства України, Державна казначейська служба України, за участю третьої особи, без самостійних вимог: Пенсійний фонд України про стягнення коштів на відшкодування, завданої протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, -
14.11.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кабінету Міністерства України, Державна казначейська служба України про стягнення коштів на відшкодування, завданої протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що працював в органах прокуратури з 1979 по 2005 рік, з перервою у декілька років та на посадах прокурора Народицького та Коростишівського районів, міжрайонного Кагарлицького прокурора Київської області, останні роки прокурором Коростишівського району Житомирської області. У зв'язку з вислугою років вийшов на пенсію у січні 2004 року і продовжував працювати до лютого 2005 року мені була призначена пенсія у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/18881/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 його позовні вимоги задоволено та визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в аналогічних справах, якими було визнано протиправною бездіяльність Уряду в аналогічних правовідносинах.
Так, позивач зазначає, що у зв'язку із визнаною судом протиправною бездіяльністю Уряду щодо не проведення йому перерахунку у відповідності до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» йому було завдано збитків, які позивач оцінив у 516 837,51 грн, надавши відповідні розрахунки, які на його думку, обґрунтовують суму збитків.
Окрім цього, своєю протиправною бездіяльністю відповідач заподіяв, на думку позивача, йому моральну шкоду.
Вказані обставини в своїй сукупності послугували підставою для звернення до суду з метою відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2019 відкрито провадження у справі та визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.
09.12.2019 представником Державної казначейської служби України було подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність.
20.01.2020 позивачем було подано відповідь на відзив Державної казначейської служби України, в якому останній просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
27.01.2020 представником Кабінету Міністерства України було подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність.
20.02.2020 позивачем було подано відповідь на відзив, в якому останній просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
02.03.2020 ухвалами суду було витребувано у прокуратури Житомирської області відомості щодо заробітної плати прокурора, керівника прокуратури за період 2016, 2017, 2018 та 2019 років та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Пенсійний фонд України.
19.05.2020 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.
21.07.2020 представником Державної казначейської служби України було подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог.
23.10.2020 представник Пенсійного фонду України подав пояснення на позовну заяву, в яких останній вказав, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
12.11.2020 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд відшкодувати з відповідача - Кабінету Міністрів України за період січень 2016 по травень 2020 недоотриманий розмір пенсії у сумі 2 012 176,73 грн. та моральної шкоди у сумі 100000 грн., всього 2 112 176,73 грн. (два мільйони сто дванадцять тисяч сто сімдесят шість грн.73 коп).
27.11.2020 представником Державної казначейської служби України було подано заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.
10.03.2021 позивачем подано відповідь на заперечення.
17.03.2021 ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник Кабінету Міністерства України в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити.
Представник третьої особи, без самостійних вимог Пенсійного фонду України в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити.
Представник відповідача Державна казначейська служба України в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.
У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та у відсутність нез'явившихся осіб.
Суд, заслухавши позицію учасників розгляду, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судовим розглядом встановлено, що з 27.01.2004 року позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років в органах прокуратури, після чого позивач продовжував працювати.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано відповідача - Коростишівське об'єднане УПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної йому пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991р. «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії у січні 2004 року у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці виданій прокуратурою Житомирської області, з 01.03.2016р. без обмеження максимальним розміром, встановленим Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
11 липня 2016 року Житомирський апеляційний адміністративний суд, розглянувши апеляційну скаргу Коростишівського об'єднаного УПФУ, виніс постанову, якою апеляційну скаргу задовольнив - рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 26.04.2016. скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволені його позову до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовив.
27 червня 2018 року постановою Верховного Суду України касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову апеляційної інстанції без змін. Однак Верховний Суд України зазначив у своїй постанові від 27 червня 2018 року, що належним відповідачем має бути Кабінет Міністрів України, а саме : «Враховуюче викладене апеляційний суд дійшов висновку що на час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії Закон №1789-Х11, який передбачав можливість проведення перерахунку призначених пенсій, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, втратив чинність згідно з Законом №1697-У11, а визнання умов і порядок перерахунку пенсій, ,призначених працівникам прокуратури, за Законом № 1697У11 віднесено до компетенції Кабінету Міністрів ,яким відповідного нормативно-правового акту прийнято не було».
На підставі вказаного, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Кабінету Міністрів України щодо визнання його бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
25 березня 2019 року позовні вимоги Окружним адміністративним судом міста Києва були задоволені та визнано бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це зазначено ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» та одночасно зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити порядок та умови перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, як це передбачено ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру».
18 червня 2019 року постановою Шостого Апеляційного адміністративного суду рішення першої інстанції залишене в силі, апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення.
17.09.2019р. Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист від 25.03.2019р. №640/18881/18 на виконання рішення суду в частині зобов'язання Кабінету Міністрів України з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, який направлений до виконання 30.10.2019 року.
Разом з тим, в подальшому рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Так, судом було встановлено, що в вказаному вище рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Закону суперечить статті 6, пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України.
Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника Кабінету Міністрів України надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі № 640/18881/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Так, виходячи з системного тлумачення положень статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України, виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, зокрема, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2021 заяву Кабінету Міністрів України задоволено та одночасно встановлено, що у Кабінету Міністрів України відсутні повноваження про визначення порядку щодо пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, підзаконним актом, оскільки законом такі повноваження надано Верховній Раді України.
Окружний адміністративний суд міста Києва, керуючись вищевикладеним в сукупності, та з урахуванням встановлення судом того факту, що обов'язок Кабінету Міністрів України, як боржника у справі, щодо прийняття нормативно-правового акта про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на виконання вимог частини двадцятої статті 86, пункту 13 розділу ХІП Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року, відсутній повністю, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого Так, загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Такий підхід відповідає вимогам ст. 56 Конституції України, що передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не мо же ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд, вважає, що позивачем не надано доказу того, що йому завдано шкоду Кабінетом Міністерства України, оскільки, як встановлено під час судового розгляду, у Кабінету Міністрів України відсутні повноваження про визначення порядку щодо пенсійного забезпечення прокурорів, а відтак його бездіяльність в даному випадку не може завдати шкоди.
З врахуванням зазначеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1173, 1174, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністерства України, Державна казначейська служба України, за участю третьої особи, без самостійних вимог: Пенсійний фонд України про стягнення коштів на відшкодування, завданої протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 тел. НОМЕР_2 .
Відповідач 1: Кабінет Міністрів України, м. Київ, 01008, вул. Грушевського, 12/2, адреса електронної пошти: support@kmu.gov.ua, т. 044 256-63-33, Код ЄДРПОУ 00031101
Відповідач 2: Державна казначейська служба України, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, e-mail: office@treasury.gov.ua, Код ЄДРПОУэ: э37567646
Третя особа: Пенсійний фонд України, 01601 м. Київ-14, вул. Бастіонна, 9, info@pfu.gov.ua.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення буде складено та підписано 02.08.2021 року.
Суддя Т.Г. Ільєва