Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/541/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 307 (229-1) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
19.08.2021 року. Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в режимі відеоконференції апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2018 року, якою приведено вирок Железнодорожного районного суду м. Орла від 10 квітня 2017 року у відповідність із законодавством України,
за участю сторін кримінального провадження:
- прокурора ОСОБА_8 ,
- засудженого ОСОБА_6 ,
- адвоката ОСОБА_9 ,
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2018 року вирок Железнодорожного районного суду м. Орла Російської Федерації від 10 квітня 2017 року яким ОСОБА_6 засуджено за ч.3 ст.30, пунктом «г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації до 11 років позбавлення волі, приведено у відповідність із законодавством України.
Визначено, що відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчинені якого ОСОБА_6 визнаний винним вироком Железнодорожного районного суду м. Орла від 10 квітня 2017 року, передбачена ч.2 ст.15 ч.3 ст.307 КК України, а тому засуджений підлягає відбуванню покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
В остаточних уточнених апеляційних скаргах засуджений та його адвокат просять змінити ухвалу районного суду в частині призначеного покарання та з врахуванням застосованих до засудженого положень ч.5 ст.72 КК України, враховуючи положення ч.3 ст.68 КК України, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Заслухавши доповідача, засудженого та його адвоката, які підтримали уточнені апеляційні скарги, висновок прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Суд першої інстанції, враховуючи положення вимог ст. 610 КПК України, статей 9 -12 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, дійшов правильного висновку про необхідність приведення вироку суду Російської Федерації по відношенню до ОСОБА_6 у відповідність із законодавством України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Постановляючи ухвалу відносно ОСОБА_6 , суд вказаних вимог закону дотримався не в повній мірі.
Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідно вироку Железнодорожного районного суду м. Орла Російської Федерації від 10 квітня 2017 року ОСОБА_6 засуджений за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, а саме за замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, у великих розмірах, який мав місце в період з 04.07.2015 по 11.08.2015.
Приводячи зазначений вирок суду Російської Федерації відносно ОСОБА_6 у відповідність із законодавством України, суд дійшов висновку, що відповідальність за вчинення вказаного злочину на території України, передбачена ч.2 ст.15 ч.3 ст.307 КК України. Санкція ч.3 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Враховуючи вимоги ст. 610 КПК України, суд визначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Однак колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, з наступних підстав.
Дії ОСОБА_6 , за які він притягнутий до кримінальної відповідальності судом Російської Федерації, охоплюються диспозицією ч.2 ст.307 КК України.
Диспозицією ч.2 ст.307 КК України передбачена відповідальність в тому числі і за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, інші зазначені дії, якщо їх предметом були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини. Санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Постановою пленуму Верховного суду України № 4 від 26.04.2002 р. «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», встановлено, що злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.
Отже враховуючи диспозицію ч.2 ст.307 КК України та роз'яснення вказаної вище Постанови пленуму Верховного суду України, факт незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, є закінченим складом кримінального правопорушення.
Однак суд першої інстанції не врахував зазначене при приведенні вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_6 у відповідність із законодавством України.
Тобто суд не врахував, що відповідно законодавства Російської Федерації вчинений ОСОБА_6 замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, у великих розмірах, який мав місце в період з 04.07.2015 по 11.08.2015, згідно чинного законодавства України слід кваліфікувати як незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, у великих розмірах, тобто як закінчений злочин.
Враховуючи зазначене, твердження суду першої інстанції про необхідність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 за ч.2 ст.15 ч.3 ст.307 КК України,з чим погодились і апелянти, не ґрунтуються на вимогах закону тому вимоги засудженого та його адвоката про застосування до ОСОБА_6 положення ч.3 ст.68 КК України, є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
При постановленні даної ухвали апеляційний суд враховує також і ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 09.07.2020, відповідно якої засудженому ОСОБА_6 зараховано в строк відбування покарання у виді позбавлення волі термін попереднього ув'язнення з 30 липня 2015 року по 25 липня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись статтями 376, 409, 413, 419, 610 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах адвоката ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2018 року змінити.
Привести вирок Железнодорожного районного суду м. Орла від 10 квітня 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.3 ст.30, пунктом «г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації до 11 років позбавлення волі, у відповідність із законодавством України.
Визначити, що відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчинені якого ОСОБА_6 визнаний винним вироком Железнодорожного районного суду м. Орла від 10 квітня 2017 року, передбачена ч.2 ст.307 КК України.
На підставі вироку Железнодорожного районного суду м. Орла Російської Федерації
від 10 квітня 2017 року ОСОБА_6 підлягає відбуванню покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 10 квітня 2017 року,
В решті ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2018 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою в той самий строк з моменту отримання її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3