Справа № 727/7420/21
Провадження № 2/727/2230/21
25 серпня 2021 року , суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Танасійчук Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки майна , що є у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою,-
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13.08.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема з причин того , що позивач в позовній заяві не зазначив ціну позову, визначену з дійсної вартості майна, що суперечить вимогам п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України та не сплатив судовий збір.
На виконання ухвали суду від 13.08.2021 року позивачем 20.08.2021 року до суду надіслано лист, в якому останній зазначає, що ним подано заяву до «Західно - українського експертно- консультативного центру» з проханням скласти висновок експерта, в якому надати відповідь на запитання про дійсну ринкову вартість спірного будинковолодіння. Посилаючись на наведене, позивач вказує, що після отримання висновку експерта, до закінчення підготовчого засідання ним буде уточнено позовні вимоги і доплачено судовий збір та наполягає на відкритті провадження у справі.
Дослідивши позовну заяву, частково матеріали справи, лист позивача від 20.08.2021 року, слід зазначити наступне:
Згідно із абз. 3 п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яку подано фізичною особою, ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачу необхідно вірно, відповідно до змісту позовних вимог, визначити ціну позову та сплатити судовий збір у розмірі встановленому законом за подання позову майнового характеру.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» № 20 від 22.12.1995 року визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.
Щодо визначення ринкової вартості нерухомого майна, суд звертає увагу позивача, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Статтею 3 цього Закону визначено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
В якості доказу вартості майна, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.
У зв'язку з чим, позивачеві необхідно було визначити ціну позову, яка повинна дорівнювати дійсній ринковій вартості спірного майна станом на день подання позовної заяви до суду, з наданням до суду відповідних доказів на підтвердження визначеної вартості майна.
У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Як зазначено у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 136 ЦПК України, і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
З огляду на аналіз зазначених норм закону, суддею звертається увага на те, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення позивача від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.
Таким чином, підстави відстрочення сплати судового збору в даному випадку відсутні.
За даних обставин, вимоги ЦПК України щодо пред'явлення позову не дотримано, а тому вирішення питання про відкриття провадження в даній справі буде передчасним.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно положень пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Разом з цим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз протии Польщі» (СASE OF KREUZ v. POLAND), заява № 28249/95, від 19 червня 2001 року, у пункті 53 якого Суд зазначив: "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З огляду на наведене, зважаючи на те, що позивачем вимоги попередньої ухвали суду про залишення позову без руху не виконано, суд, вважає за необхідне більш детально роз'яснити позивачу причини залишення позову без руху та задля усунення зазначених недоліків позовної заяви надати йому повторно строк на 5 днів.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і 177цього Кодексу,позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та про визначення порядку користування земельною ділянкою - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити вказані недоліки, надавши йому 5 днів для усунення зазначених недоліків з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Чернівці Танасійчук Н.М.