Справа № 953/10261/21
н/п 2-а/953/326/21
16 серпня 2021 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Харкова адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі за текстом - відповідач), в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №797310 від 27 січня 2021 року, передбачене ч.8 ст. 121 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 27.01.2021 інспектором патрульної поліції Смирновим Г.Є. було винесено постанову серії ДПО18 №797310 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 8 статті 121 КУпАП за те, що він керував автомобілем, який не возив на митну територію України, чим нібито порушив правила, встановлені МК України (ст. 380 МКУ) та ст. 16 ЗУ "Про дорожній рух". Позивач, не погоджуючись з обставинами, що були покладені інспектором поліції в обґрунтування наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 , зазначає, що він дійсно керував OPEL ASTRA з державним номерним знаком НОМЕР_1 в присутності його цивільної дружини ОСОБА_2 , яка ввозила вищезазначений автомобіль на митну територію України терміном на 1 рік. Під час керування транспортним засобом позивача у присутності його цивільної дружини було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч. 8 КУпАП. Постанову було винесено на місці вчинення правопорушення та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено. За таких умов ОСОБА_1 не мав часу та фізичної можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а саме - скористатися послугою перекладача. Позивач вважає, що цим було порушено його право, прямо визнане КСУ, рішення якого є обов'язковим до виконання на усій території України. Також, ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 469 МК України особа не підлягає адміністративній відповідальності за керування транспортним засобом, який вона не ввозила на митну територію України, якщо в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.06.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, надано 10-денний строк для усунення недоліків.
Позивач усунув недоліки позовної заяви, про що 07.06.2021 подана відповідна заява.
Ухвалою суду від 10.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.
28.07.2021 представником Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції - Назаренко-Хамаєва О.В. подано відзив на позовну заяву, в якому представник повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. За результатами перевірки автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" транспортний засіб OPEL ASTRA, VIN НОМЕР_2 , з реєстраційним номером НОМЕР_3 був ввезений на митну територію України 29.11.2020 року громадянином ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_4 ) в зоні діяльності Слобожанської митниці Держмитслужби у митному режимі "тимчасове ввезення" терміном до 1 року з метою особистого використання. Таким чином, право на використання вказаного транспортного засобу на митній території України має виключно громадянин ОСОБА_2 . В свою чергу позивач не вміщував ТЗ у митний режим "тимчасове ввезення" і не має право його використовувати. У відзиві зазначається, що позивачем порушено норми статті 380 МКУ, що тягне за собою відповідальність за ч. 8 ст. 121 КУпАП. На підставі викладеного, відповідач просить позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фень М.Д. подав до суду клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив скасувати постанову серії ДПО18 №797310 від 27 січня 2021 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки суду невідомі.
Згідно ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Зі змісту оскаржуваної постанови серії ДПО18 №797310 від 27 січня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі вбачається, що 27.01.2021 о 12-05 годині у м. Харкові по шосе Білгородське позивач керував транспортним засобом OPEL ASTRA з державним номерним знаком НОМЕР_1 , порушив обмеження встановлені МК України за результатами перевірки автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" транспортний засіб OPEL ASTRA, VIN НОМЕР_2 , з реєстраційним номером НОМЕР_3 був ввезений на митну територію України 29.11.2020 року громадянином ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_4 ) в зоні діяльності Слобожанської митниці Держмитслужби у митному режимі "тимчасове ввезення" терміном до 1 року з метою особистого використання чим порушив вимоги статті 380 МКУ та ст. 16, 31 ЗУ "Про дорожній рух", за що передбачена відповідальність ч.8 ст.121 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІІ «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, наказу МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року № 1395, встановлено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Під час розгляду справи, судом встановлено, оскільки не спростовано учасниками справи, що ОСОБА_1 є громадянином Нігерії.
З посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Нігерії, проте у постанові серії ДПО18 №797310 від 27 січня 2021 року не зазначено жодних відомостей про те, чи ця особа володіє українською мовою, якою ведеться провадження. У разі, якщо така особа не володіє українською мовою, постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача. Перекладач повинен мати відповідну освіту, що дає право перекладу з іноземної мови на українську, а також попереджається про відповідальність за завідомо неправильний переклад.
Згідно зі ст. 274 КУпАП, перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Жодних відомостей про участь перекладача під час складання даної постанови - не зазначено. При цьому порушено визначені ст.268 КУпАП права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до яких така особа має право користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження. Зокрема, суду не надано відеозапису, з якого вбачається, що позивач розуміє українську мову та не потребує послуг перекладача.
Отже, під час винесення постанови серії ДПО18 №797310 від 27 січня 2021 року відносно громадянина Нігерії ОСОБА_1 було істотно порушено та обмежено його процесуальні права, не виконано вимог щодо залучення перекладача та не були належним чином роз'яснені його права та обов'язки, в тому числі, гарантоване право користуватись юридичною допомогою захисника та інші істотні права, що передбачені ст. 268 КУпАП.
Таким чином, відсутність перекладача при складанні відносно громадянина Нігерії ОСОБА_1 постанови свідчить про порушення вимог статті 268 КУпАП.
Європейський Суд з прав людини має сталу практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист, у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6-3, підпункт (е) означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього у справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа Шабельник проти України, рішення від 19 лютого 2009 року).
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, враховуючи, що наявна в матеріалах адміністративної справи постанова серії ДПО18 №797310 від 27 січня 2021 року, яка повинна бути первинним і головним доказом в даній справі, складена із грубим порушенням права особи на захист, шо робить її очевидно недопустимим доказом, то відсутні підстави заслуховувати в судовому засіданні учасників справи.
Крім того, щодо доводів позивача про неможливість користуватися юридичною допомогою адвоката, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 КУпАП, у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Конституційний Суд України у своєму рішенні по справі № 13-рп/2000 від 16.11.2000 року, дійшов висновку, що закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване фізичною особою у цивільному, арбітражному, адміністративному і кримінальному судочинстві.
Суд зазначає, що право особи на захист та правову допомогу - одна з найважливіших державних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України та міжнародними актами, які становлять національне законодавство, щодо прав людини і основоположних свобод (ст. 11 Загальної декларації прав людини; ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), і не може бути обмежено з огляду на освіту, посаду, соціальний статус особи, яка заявляє про бажання скористатись правовою допомогою адвоката.
Суд дійшов до висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, а безпідставно відмовлено в реалізації такого права.
Таке істотне порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування постанови, незалежно від наявності чи відсутності вини позивача.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 640/16220/16-а.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Крім того, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпції.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух".
Статтею 1 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
Разом з цим, ст. 31 цього ж Закону визначає, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянам, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності таабо отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи.
Статтею 380 Митного кодексу України, визначено особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України. Тимчасове ввезення громадянами -нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більше як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть бути передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Крім того, частиною 4 статті 469 МК України передбачено Передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні.
Таким чином, особа не підлягає адміністративній відповідальності за керування транспортним засобом, який вона не ввозила на митну територію України, якщо в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту.
Відповідно до інформації, яка міститься у відповіді Державної митної служби України Харківська митниця №7.14-1/20-01/8.5/338 від 09.07.2021, згідно автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» транспортний засіб OPEL ASTRA, VIN НОМЕР_2 , з реєстраційним номером НОМЕР_3 був ввезений на митну територію України 29.11.2020 року громадянином ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_4 ) в зоні діяльності Слобожанської митниці Держмитслужби у митному режимі "тимчасове ввезення" терміном до 1 року з метою особистого використання.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він дійсно керував OPEL ASTRA з державним номерним знаком НОМЕР_1 в присутності його цивільної дружини ОСОБА_2 , яка ввозила вищезазначений автомобіль на митну територію України терміном на 1 рік.
Разом з цим, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не надано доказів, які б спростовували зазначений факт. Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, а також відповідь Державної митної служби України Харківська митниця №7.14-1/20-01/8.5/338 від 09.07.2021.
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, що також виключає підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності.
Щодо позовних вимог в частині закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Разом з цим, статтею 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Таким чином, в даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача щодо прийняття певного рішення, тобто питання протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду від 08.04.2020 у справі № 337/346/17 (К/9901/22443/18).
З огляду на зазначене, враховуючи положення частини 3 статті 286 КАС України, які містять вичерпний перелік рішень, який суд має право прийняти за результатом розгляду справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині скасування спірної постанови. Позовні вимоги в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та визнання дій протиправними - відмовити.
Відповідно до частини1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд дійшов до висновку, що у зв'язку з частковим задоволенням позову, з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 227,00 грн. відповідно до квитанції № 42332 від 28.05.2021 (а.с.5).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2 ,3, 77, 94, 139, 143, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, ст. 9, 33, ч.8 ст.121, 222, 251, 258, 280, 283, КУпАП, ч.4 ст.469 МК України, ст.19 Конституції України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ДПО18 №797310 від 27 січня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 8 статті 121 КУпАП.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ: 40108686) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень 00 коп.
З урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Управління патрульної поліції в Харківській області Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-а.
Повний текст рішення складений 16 серпня 2021 року.
Суддя С.М. Лисиченко