Справа № 622/441/21 р.
2/622/254/21
12.08.2021 смт Золочів
Золочівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Чернової О.В.,
за участю секретаря - Бойко І.О.,
представника позивача адвоката Защук В.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі судових засідань в смт Золочів Харківської області в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей, молоді та спорту Золочівської селищної ради, про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей, визначення місця проживання дітей разом із матір'ю, -
20 квітня 2021 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_2 , в якій позивачка, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за аліментами на двох дітей у загальному розмірі 727,25 грн.; збільшити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 16.04.2018 року по справі №622/876/17, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дітей до 5000,00 грн на кожну дитину щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, із щомісячною індексацією відповідно до закону, починаючи із 18.04.2021 і до досягнення дітьми повноліття; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на двох дітей у загальному розмірі 58911,55 грн.; визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_2 за місцем її мешкання; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона з відповідачем з 01.10.2011 по 08.09.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка з дітьми проживають у її батьків, як до офіційного розірвання шлюбу так і на даний час. Діти перебувають на її утриманні та її батьків. Рішенням суду зі ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей у твердій грошовій сумі: на ОСОБА_3-1000 грн., на ОСОБА_4-800 грн. Виконавчий лист позивачка на виконання не передавала, оскільки мала домовленість в добровільному порядку отримувати аліменти від колишнього чоловіка. Весь свій час ОСОБА_2 витрачає на догляд та виховання дітей та через пандемію в країні діти вимушені займатися дистанційно, а тому позивачка тимчасово не працює. Відповідач не приймає участі в інтелектуальному, моральному, культурному, духовному і соціальному розвитку дітей, окрім того, що сплачує аліменти, не забезпечує дітей додатково необхідним харчуванням, одягом, медичним доглядом, лікуванням та житлом. Для забезпечення належного життя дітей потрібні додаткові грошові кошти на їжу, одяг, медичний догляд. Також потрібні додаткові грошові кошти для обслуговування помешкання для дітей, а саме газопостачання, електропостачання будинку. Діти часто хворіють, про що свідчать медичні документи. Аліментів, що сплачує відповідач, недостатньо для утримання дітей, а тому позивач бажає їх збільшити до розміру по 5000,00 грн. на кожну дитину. Крім цього позивачка не працевлаштована, регулярного доходу не має у зв'язку з тим, що вона вимушена займатися вихованням дітей, контролювати їх дистанційне навчання, самостійно їх навчати, вживати всіх заходів для їх лікування, самостійно проводити з ними дозвілля, тоді як відповідач не приймає участі у вихованні дітей, також непрацевлаштований, має мінливий, нерегулярний дохід. Щодо стягнення додаткових витрат на дітей позивач зазначила наступне. З метою інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дітей, забезпечення ліками і одягом, позивач понесла витрати на двох дітей на загальну суму 58911,55 грн., що включають в себе: відпочинок за кордоном; клінічні аналізи; ліки; лікування зубів; консультація лікаря; медичні послуги; електрокардіоргафія; консультація отоларинголога; узд; консультація педіатра; канцелярія; скло на телефон за яким ОСОБА_3 навчається дистанційно в школі; одяг. Саме цю суму позивач просить стягнути з відповідача в рахунок стягнення додаткових витрат на дітей. Щодо визначення місця проживання дітей разом із матір'ю позивач зазначає, що діти з моменту народження проживають разом із матір'ю, а тому вважає за необхідне визначити місце проживання дітей разом з позивачкою в судовому порядку.
Ухвалою суду від 12.08.2021 провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей, молоді та спорту Золочівської селищної ради, про стягнення заборгованості за аліментами, закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Ухвалою судді від 23.04.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
05.05.2021 недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі усунуті.
14.05.2021 року на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України зроблено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача.
25.05.2021 року до суду надійшла відповідь на запит, з якої вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою, вказаною позивачем.
Ухвалою судді від 26.05.2021 провадження по справі відкрито в загальному позовному провадженні та призначено підготовчий розгляд справи за участю сторін на 22.06.2021. Залучено до участі у справі третьою особою Службу у справах дітей, молоді та спорту Золочівської селищної ради.
16.06.2021 засобами електронної пошти, та 17.06.2021 засобами поштового сполучення, до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача з підтвердженням направлення його копії іншим учасникам справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог частково, а саме в частині визначення місця проживання дітей разом із матір'ю, в іншій частині позовних вимог заперечував, просив відмовити з наступних мотивів. Так, відповідач зазначив, що від шлюбу з позивачкою у них народилося двоє дітей, на утримання яких за рішенням суду відповідач регулярно сплачує аліменти. Шлюб з позивачкою розірвано. На час подання відзиву відповідач зазначає, що він не працевлаштований, підприємницькою діяльністю не займається. Створив нову сім'ю, спільних дітей з новою дружиною не має, проживає разом зі своїми батьками. Батько відповідача є непрацездатним, перебуває на пенсії, потребує стороннього догляду, яким його забезпечує відповідач. Відповідач також потребує лікування, перебуває під наглядом у лікаря уролога, оскільки хвороба має хронічний характер, є необхідність у лікуванні відповідача, що призводить до додаткових фінансових витрат. З огляду на зазначене, вказані обставини свідчать про те, що матеріальне становище відповідача не дозволяє йому сплачувати аліменти у збільшеному до 5000,00 грн. на кожну дитину розмірі, який до того ж не відповідає ані законодавчо встановленому мінімальному гарантованому, ані мінімальному рекомендованому розміру аліментів, адже перевищує мінімальний рекомендований щомісячний платіж аліментів майже в два рази. Враховуючи відсутність доходу у відповідача на час розгляду справи, відповідно сплата аліментів у збільшеному розмірі є неможливою та стане непідйомним тягарем для відповідача. За проміжок часу від присудження аліментів до подання позовної заяви про збільшення розміру аліментів у відповідача матеріальний стан на краще не змінився, стан здоров'я не покращився. Тобто відсутні передумови для збільшення розміру аліментів з цих підстав. Позивачем не зазначено та документально не підтверджено визначені ст. 192 СК України обставини, які є підставою для збільшення розміру аліментів, як то зміна матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я матері як одержувача аліментів. Не зазначила і не підтвердила позивачка й інших підстав для перегляду аліментів в бік збільшення, передбачених СК України. Зазначені обставини є необхідною передумовою для збільшення розміру аліментів. Щодо вимог стосовно участі відповідача в додаткових витратах на дітей відповідач зазначив, що позивачка не навела достатніх підстав та не підтвердила належними доказами наявність у дітей тяжких хронічних захворювань чи особливого стану здоров'я, який потребує в зв'язку з цим додаткових витрат на лікування. Документи, що додано позивачем до позову свідчать про буденні обстеження, аналізи, медичні, профілактичні заходи щодо дітей, які відповідають їх віку. Щодо стягнення витрат на придбання одягу, взуття, то аналогічні витрати ніс і відповідач. Крім аліментів у визначеній судовим рішенням грошовій сумі, відповідач здійснював надання додаткової матеріальної допомоги на дітей, купуючи продукти, іграшки, взуття. Вказані витрати та їх розмір відповідач не може підтвердити документально, оскільки чеки в підтвердження таких витрат він необачливо не зберігав. Однак факт надання відповідачем такого додаткового забезпечення своїм дітям можуть підтвердити свідки. Отже, поряд з матір'ю, відповідач, як батько, приймав участь в додаткових витратах на дітей. У зв'язку з чим покладати на нього особисто обов'язки щодо участі в таких витратах на дітей, понесених позивачкою в розмірі 58911,55 грн., є безпідставним, оскільки такий обов'язок покладений на обох батьків. Щодо вимог позивачки про стягнення судових витрат, що складаються з витрат поштового зв'язку та забезпеченням проїзду до суду, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки не входять до переліку передбачених ст. 133 ЦПК України витрат, пов'язаних з розглядом справи.
17.06.2021 від відповідача також надійшло клопотання про виклик свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для допиту в судовому засіданні щодо надання свідчень про участь відповідача у вихованні та розвитку своїх дітей, надання ним додаткової допомоги на утримання дітей.
29.06.2021 засобами поштового сполучення до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача з підтвердженням направлення його копії учасникам процесу.
У відповіді на відзив позивач зазначила, що відповідачем за змістом відзиву не обґрунтовано те, що відповідач має на увазі під «повсякденними витратами», з чого саме вони складаються, яку вартість становлять. Також відповідач не підтвердив доказами витрати на комунальні послуги і на допомогу батькам-пенсіонерам, не підтвердив і те, що батьки отримують мінімальний розмір пенсії, не підтвердив доказами витрати на власне лікування. Згідно довідки про склад сім'ї відповідач проживає з батьками сам, дружини там не зазначено. Додані на підтвердження сплати аліментів квитанції належним чином не засвідчені. А тому не можуть бути прийняті судом як докази. Відповідач не зазначає і не підтверджує доказами те, який саме матеріальний стан був у відповідача на час присудження судовим рішенням аліментів і який він наразі, який саме стан здоров'я був у відповідача на час присудження судовим рішенням аліментів. Відповідач не забезпечив житлом дітей і взагалі позивачу не надходила пропозиція щодо того, щоб діти мешкали в іншому житлі аніж в будинку батьків позивачки. Відповідач також не цікавиться шкільним життям дітей, про що є відповідні довідки. За змістом публікації в Інтернеті ОСОБА_1 начебто знають як гарного майстра, при цьому за змістом відзиву відповідач зазначає, що він не працює. За змістом публікації ОСОБА_1 залишився без роботи, начебто через пандемію, а згідно до запису з трудової книжки - він звільнився за власним бажанням. З огляду на вищезазначене, відповідач не довів, не підтвердив жодним чином своє матеріальне становище, яке б унеможливлювало, не дозволяло сплачувати аліменти у заявленому за позовними вимогами позивача розмірі.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Защук В.В. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Додатково пояснила, що позивачка зверталася в м. Харкові до лікарні №5 та в приватну клініку за направленнями лікарів, які залишилися в цих закладах та у позивачки не збереглися. Діти перебувають на обліку в Золочівській лікарні. На диспансерному обліку не перебувають, у ОСОБА_3 є хронічне захворювання, але діагноз ще не встановлений. Витрати на медичне обслуговування дітей віднесено до додаткових витрат, а не до складу аліментів, оскільки аліментів для цього недостатньо, тому в подальшому після збільшення їх розміру, ці витрати будуть віднесені до складу аліментів. Додаткові витрати просить стягнути в повному обсязі з відповідача, а не їх половину, оскільки відповідач не приймає участі у забезпеченні дітей. Витрати на утримання житла повинні розподілятися між всіма мешканцями, тому надані докази про їх здійснення є доказами належного забезпечення позивачкою дітям житлових умов, незважаючи на проживання у будинку батьків позивачки.
В судовому засіданні відповідач не заперечував проти визначення місця проживання дітей разом із матір'ю, повідомив про відсутність спору з цього приводу. Щодо інших позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Проти збільшення розміру аліментів і проти стягнення додаткових витрат заперечував, оскільки окрім сплати аліментів за рішенням суду він також надавав допомогу дітям. Визначені позивачкою додаткові витрати не відповідають вимогам закону. З лютого 2021 року відповідач не працевлаштований. Діти наразі виховуються в належних умовах, не забезпечені всім необхідним, повідомляють що сумують. Чи забезпечені матеріально діти йому не відомо, оскільки приїжджав і бачив їх останній раз 23.02.2021. Він постійно проживає в с. Ківшарівка з батьками та дружиною однією сім'єю, має квартиру у м. Харкові та іноді там проживає, тому не здає її в найм. Він приймає участь у догляді за батьком на даний час і раніше, бо той потребує стороннього догляду. Дітям окрім аліментів відповідач придбавав і передавав квіти на 1 вересня, подарунки, одяг, взуття та інше. 23.02.21 він відвідував дітей, привозив подарунки. Після одруження відповідачу не дають бачитися з дітьми, не повідомляють про їх перебування у м. Харкові.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 пояснила, що проживає вона в АДРЕСА_1 . Відповідач по справі її син. Син разом з позивачкою, - колишньою його дружиною, проживали спільно до 2013 року. Під час спільного проживання відповідач надавав допомогу дітям. Після розлучення також крім аліментів надавав допомогу, дарував подарунки дітям, придбавав та передавав овочі, фрукти, іграшки, квіти на 1 вересня до школи, одяг, взуття, все, про що домовлялися із позивачкою, купував, чеки не зберігав. Всі ці покупки відповідач передавав водієм ОСОБА_10 . З дітьми відповідач спілкується по телефону, зустрічався в м. Харкові. Її пенсія складає 2000,00 грн. Відповідачу не повідомляли, що діти знаходяться в лікарні.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 пояснив, що він проживає в с. Уди Золочівського району Харківської області, працює перевізником на маршруті м. Харків - с. Уди, який проходить через смт.Золочів. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є його знайомими. Після розлучення ОСОБА_1 передавав через нього позивачці для дітей сумки з продуктами, тощо. Це відбувалося раз на місяць, але бувало і частіше. Останній раз відповідач передавав позивачці пакунки перед Новим роком. Останнім часом пакунки відповідач передає не так часто як раніше. Він під час роботи на маршруті бачив позивачку, яка їздила до м. Харкова з дітьми, останнім часом позивачка повідомляла, що їздили до стоматолога.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 пояснив, що він є кумом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відповідач передає дітям подарунки, іграшки, фрукти та щось ще приблизно раз в місяць, відвідує дітей на 1 вересня та дні народження. Йому невідомо нічого про прийняття участі у вихованні дітей відповідачем після лютого 2021 року.
Вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положення ч. 1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.89 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.59 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що заочним рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 08.09.2015 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало законної сили 18.09.2015 (а.с.17).
В даному шлюбі у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається із наданих суду копій свідоцтв про народження серія НОМЕР_1 , виданого 06.03.2012, та серія НОМЕР_2 , виданого 21.06.2013, Ленінським ВДРАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с.16).
Рішенням Золочівского районного суду Харківської області від 16.04.2018 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 800,00 грн. щомісячно, доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, із щомісячною індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з 13.09.2017 і до повноліття дітей (а.с.19).
Згідно довідки виконавчого комітету Золочівської селищної ради №97 від 23.03.2021 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Має наступний склад сім'ї: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - батько; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - мати; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - донька; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - син; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - сестра (а.с.20).
Згідно інформації Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян №4 ГУПФУ в Харківській області від 11.05.2021 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на обліку не перебуває та пенсію не отримує (а.с.98).
Відповідно до інформації Золочівської районної філії Харківського обласного центру зайнятості №177/50-28 від 06.05.2021 ОСОБА_2 у Золочівській районній філії Харківського обласного центру зайнятості на обліку не перебуває (а.с.99).
Згідно довідок КЗ «Удянський ліцей» імені Героя Радянського Союзу Угловського М.М. Золочівської селищної ради №01-32/41, №01-32/42 від 19.04.2021 учениця 3 класу ОСОБА_3 та учень першого класу ОСОБА_4 регулярно відвідують заняття у ліцеї. Діти завжди охайні, доглянуті, забезпечені одягом та взуттям відповідно до сезонів, а також шкільним приладдям для навчання у ліцеї. Мати дитини спілкується з педагогами, які навчають і виховують доньку і сина, цікавиться шкільним життям дітей. Завжди присутня на батьківських зборах класу і ліцею. Мати є головою батьківського комітету, яка займається організаційними питаннями класу. Батько ОСОБА_1 контакту з ліцеєм, де вчаться його діти не підтримує, із вчителями не спілкується. Дітей до ліцею приводять і забирають бабуся - ОСОБА_12 та мати - ОСОБА_2 (а.с.100).
Згідно інформації про розрахунки за послуги з розподілу (доставки) природного газу за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що за даною адресою за період з 01.01.2020 по 31.05.2021 оплата за розподіл природного газу склала 2654,55 грн. (а.с. 228).
Відповідно до розрахунку спожитої та сплаченої електроенергії за особовим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_11 , за період з 01.01.2019 по 31.05.2021 оплата склала на загальну суму 12814,52 грн. (а.с. 229-230).
Згідно довідки Дергачівського відділу продажів ТОВ «Харківгаз збут» про нараховані та проведені оплати по особовому рахунку № НОМЕР_4 , відкритим за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_11 , за період з 01.07.2018 по 30.06.2021 оплата склала на загальну суму 20626,33 грн. (а.с. 258-259).
Згідно довідки ОСББ «Оберіг» №29 від 04.06.2021 ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та має склад сім'ї: ОСОБА_13 , 1939 р.н. - батько; ОСОБА_9 , 1953 р.н. - мати (а.с.169).
Згідно висновку ЛКК КНП КЦПМД №628 до протоколу №65 від 09.06.2021 ОСОБА_13 , 1939 р.н., за станом здоров'я не здатний до самообслуговування, потребує постійної сторонньої допомоги (а.с.173).
ОСОБА_1 з 04.02.2021 офіційно не працевлаштований, що вбачається із наданої суду копії трудової книжки серія НОМЕР_5 , де на сторінках 16-17 мається запис про звільнення за власним бажанням з ТОВ «ЕКОУРП» 04.02.2021 (а.с.172).
23 грудня 2017 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 , після реєстрації шлюбу подружжя обрало спільне прізвище ОСОБА_14 , що вбачається із наданої суду копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_6 , виданого Холодногірським районним у місті Харкові відділі ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області (а.с.242).
ОСОБА_14 офіційно працевлаштована та працює з 2008 року прибиральницею службових приміщень в ТОВ «Техноком», отримала за період з грудня 2020 року по травень 2021 року заробітну плату у розмірі 38722 грн. (а.с.174).
Згідно довідок форми ОК-7, ОК-5 Пенсійного Фонду України вбачається, що розмір доходу ОСОБА_1 в порівнянні з 2019-2020 роками суттєво зменшився, а з березня 2021 року, - відсутній (а.с.243, 244, 245-246).
Згідно висновку лікаря уролога ОСОБА_17 від 03.04.2021 ОСОБА_1 знаходиться під наглядом уролога, знаходиться на обліку із діагнозом астенозооспермія, лівостороння пахова грижа, хронічна конгестія простати (а.с.170).
Щодо позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на дітей суд зазначає наступне.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно до ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 185 Сімейного кодексу України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Верховний Суд України роз'яснив, що вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Верховний Суд України звернув увагу, що, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (постанова від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17).
Отже, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Відповідно до роз'яснень п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 року № 3, звернуто увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Як на підстави для стягнення з відповідача додаткових витрат у розмірі 58911,55 грн., визначених позивачем як 100% понесених нею додаткових витрат на дітей, позивач посилається на: договір №42 на туристичне обслуговування від 29.03.2018 та квитанції до нього, суму яка підлягає стягненню з відповідача 26242,5 грн.; фіскальні чеки на придбання ліків, здачу аналізів, лікування зубів, консультації лікарів, медичні послуги, електрокардіографію, консультацію отоларинголога, узд, консультацію педіатра, стоматологічні послуги, комісія банку, консультація лікаря, одяг, шапка, канцелярське приладдя, скло на телефон за яким донька навчається дистанційно (а.с.21-66).
З огляду на вищевикладені обставини, надавши аналіз наявним у справі доказам, керуючись нормами діючого сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми грошових коштів в розмірі 58911,55 грн., оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності у дітей хронічних захворювань, перебування з цього приводу на обліку у лікарів, висновку МСЕК, призначення та проведення у зв'язку із цим обстежень та лікування саме в приватних клініках, у тому числі не за місцем проживання. Крім того позивачем не доведено, що здійснені витрати є додатковими, тобто викликані особливими обставинами, або погоджувалися із відповідачем. Придбання одягу, канцелярського приладдя та скла на телефон не є додатковими витратами, що викликані особливими обставинами в розумінні ст.185 СК України, а є поточними витратами на утримання дитини (аліментами).
Також позивачем не доведено та матеріали справи не містять жодних доказів щодо рекомендації лікарів для оздоровлення дітей сторін саме в Турції, що б позитивно впливало на стан здоров'я дітей, у зв'язку з чим придбавалася путівка.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 в частині стягнення додаткових витрат на дітей є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині збільшення розміру аліментів суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров'я учасників аліментних відносин.
У частині 1 статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Виходячи з положень статей 182, 192 СК України, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Таким чином, підставою для збільшення розміру стягнутих аліментів, є перелік обставин, за яких суд може ухвалити таке рішення.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, на підтвердження своїх вимог щодо збільшення розміру аліментів позивач у позовній заяві зазначає, що для забезпечення належного життя дітей потрібні додаткові грошові кошти на їжу, одяг, медичний догляд. Також потрібні додаткові грошові кошти для обслуговування помешкання для дітей, а саме газопостачання, електропостачання будинку. Діти зростають, а тому і зростають потреби на їх утримання.
Разом із тим позивачкою не зазначено наявності визначених у статті 192 СК України обставин, які можуть слугувати підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів, як то зміну матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них, та, відповідно, не надано належних та допустимих доказів існування таких обставин.
Крім того, суд враховує, що у відповідача на утриманні перебуває непрацездатний батько, згідно відомостей з пенсійного фонду матеріальний стан відповідача у 2021 році в порівнянні із 2019-2020 роками погіршився, а тому у даному випадку немає підстав дійти висновку про те, що матеріальний стан відповідача значно покращився.
Доказів, які б свідчили про наявність інших обставин, які передбачені ст. 182 СК України, що дають підстави збільшити розмір аліментів, позивачкою не надано.
Визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства України та стягується у розмірі, що відповідає встановленому мінімальному гарантованому розміру аліментів.
Отже, пред'являючи позов про збільшення розміру стягуваних аліментів, позивач не надала суду будь-яких доказів суттєвого покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов'язань, а також інформації про свої щомісячні доходи та зміни сімейного стану, тощо, хоча це є її процесуальним обов'язком, а тому зазначені у позовній заяві обставини не є підставою для збільшення стягнутої суми аліментів.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Щодо позовних вимог визначення місця проживання малолітніх дітей разом із матір'ю суд зазначає наступне.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (частина перша статті 161 СК України).
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта, п'ята статті 19 СК України).
При розгляді справи орган опіки та піклування Золочівської селищної ради надав висновок, в якому вважали за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 (а.с.192-193).
Даний висновок суд оцінює критично, оскільки він не є підтвердженням наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей.
Судове рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків може бути ухвалено лише якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, тобто за наявності між ними такого спору.
Звертаючись до суду з позовом про визначення місця проживання дітей з нею, позивачка обґрунтовувала свої вимоги посиланням на те, що діти з моменту народження проживають та зареєстровані разом з нею, тому вважає за необхідне визначити місце їх проживання з нею у судовому порядку.
Доказів, які б підтверджувати, що батьки не можуть дійти згоди щодо місця проживання дітей, позивач суду не надала, не заявила клопотання про витребування таких доказів у разі складнощів в їх отриманні, не повідомила суду про неможливість подання відповідних доказів.
Відповідач як у поданому відзиві на позов, так і в наданих в судовому засіданні поясненнях, не заперечував проти позову в цій частині, повідомив про відсутність спору між ним і позивачкою з приводу місця проживання дітей разом із матір'ю.
З огляду на наведене, відсутні підстави вважати порушеним, невизнаним чи оспорюваним право позивачки, яке підлягає судовому захисту, оскільки малолітні діти проживають і зареєстровані разом з нею, спору щодо визначення їх місця проживання немає.
Установивши, що між сторонами відсутній спір про визначення місця проживання малолітніх дітей, суд вважає, що підстави для задоволення позову ОСОБА_2 в цій частині відсутні.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданого позову про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей, визначення місця проживання дітей разом із матір'ю в повному обсязі.
Враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись нормами матеріального права та ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей, молоді та спорту Золочівської селищної ради, про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей, визначення місця проживання дітей разом із матір'ю, відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп НОМЕР_7 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 25.08.2021 року.
Суддя О. В.Чернова