Справа № 212/5934/21
2/212/3189/21
17 серпня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в залі суду в місті Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров'я, -
В червні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та просив стягнути на його користь, в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» у розмірі 390 000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища понад 17 років.
02 лютого 2021 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини ОСОБА_1 були встановлені професійні захворювання за діагнозом: 1) радікулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженим статико-динамічним порушенням порушенням (стан після операції: дискектомія L5-S1) зі стійким больовим, м'язово-тонічними і переферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; 2) хронічне обструктичне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А; легенева недостатність першого-другого ступеня; 3) нейросенсорна приглуховатість першого ступеня ( з легким зниженням слуху).
09 березня 2021 року на підприємстві АТ "Криворізький залізорудний комбінат" складений Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), відповідно до якого встановлено, що позивач працював в шкідливих умовах.
Згідно довідки МСЕК від 26 квітня 2021 року Серії 12 ААА № 059714 позивач пройшов огляд, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності в розмірі 65% ( 40 % - радикулопатія, 20 % ХОЗЛ, 5% - приглуховатість).
Згідно довідки МСЕК від 26 квітня 2021 року серії 12 ААБ № 627697 позивачу внаслідок професійного захворювання встановлена третя група інвалідності до 01.05.2022 року.
Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує постійного забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортним лікуванням. Крім того протипоказана важка фізична праця в умовах виробничого пилу та шуму, тривала хода, вимушена поза, переохолодження .
У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів та кашлю, що спричиняє дискомфорт та задуху, навіть незначні фізичні навантаження не дають позивачеві вільно дихати. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час незмінним є те, що самопочуття не поліпшується, негативні зміни у житті позивача є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію, оскільки не зважаючи на постійні курси лікування, які лише тимчасово полегшують його стан, відновлення стану здоров'я є неможливим, тим паче, що втрата працездатності та інвалідність встановлені безстроково, що свідчить про незворотність втрати та неможливість відновлення стану здоров'я. Позивач вважає, що факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2021 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Відповідачу ПАТ «КЗРК» було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач ПАТ «КЗРК» скористався правом подання відзиву, відповідно до ст.178 ЦПК України.
Представник відповідача ПАТ «КЗРК» у відзиві на позовну заяву від 26 липня 2021 року просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди. Суду не надано доказів наявності вини відповідача спричинення йому підприємством моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків. Підприємством було надано засоби захисту від шкідливих чинників. Крім того, при прийомі на роботу позивач був проінформований про шкідливі умови праці.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наданої до матеріалів справи трудової книжки ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача:
- з 22.07.2002 року - підземним гірником 2 розряду на шахті "Родіна";
-з 01.12.2003 року - підземним люковим 3 розряду;
-з 05.02.2004 року був переведений на 5 участок шахи "Родіна" підземним гірником 2 розряду;
-з 12.01.2005 року працював підземним гірником очисного забою 4 розряду з повним робочим днем у підземних умовах;
-з 01.06.2007 року працював підземним гірничим майстром з повним робочим днем на підземних роботах;
-з 21.04.2009 року по момент свого звільнення працював гірником очисного забою 3 розряду, зайнятий повний робочий день на підземних роботах.
Звільнений відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню роботи.
Роботи характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.
Висновком ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 02 лютого 2021 року ОСОБА_1 були встановлені професійні захворювання за діагнозом: 1) радікулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженим статико-динамічним порушенням порушенням (стан після операції: дискектомія L5-S1) зі стійким больовим, м'язово-тонічними і переферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; 2) хронічне обструктичне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А; легенева недостатність першого-другого ступеня; 3) нейросенсорна приглуховатість першого ступеня ( з легким зниженням слуху).
По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09.03.2021 року, де вказано, що хронічне професійне захворювання виникло у зв'язку з тим, що позивач працював підземним прохідником на шахті "Родіна" у відповідача у період з 07 червня 2012 року по 31 грудня 2019 року і в підземних умовах виконував комплекс прохідницьких робіт з проходки гірничих виробіток різної конфігурації з допомогою прохідницького обладнання, а саме: буріння шпурів ручними перфораторами, агрегатами та комплексами; проходка висхідних виробіток ручним способом; прибирання та навантаження гірничої маси. В підземних умовах не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень системи вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив параметрів аерозолів фіброгенної дії та шуму, що перевищували нормативні.
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 02.02.2021 №270 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: з 12.01.2005 до 01.06.2007, з 21.04.2009 до 07.06.2012 - підземний гірник очисного забою шахти "Родіна" підприємства відповідача.
Судом встановлено, що в п.13 Акту розслідування, комісією було зроблено висновок про наявність шкідливих умов праці позивача на підставі санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №692/4.6-9 від 21.08.2020, підготовленої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, та згідно з Держаними санітарними нормами та правилами "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 № 248, умови праці підземного прохідника дільниці № 3 шахти "Родіна" ОСОБА_1 відносяться:
- за вмістом аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони до 3 класу 1 ступеня (шкідливості);
- за рівнем шуму до 3 класу 3 ступеня (шкідливі);
- за показниками мікроклімату до 3 класу 2 ступеня (шкідливі);
- за показниками важкості праці до 3 класу 2 ступеня (шкідливі);
- за показниками напруженості праці до 3 класу 2 ступеня (шкідливі).
Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 3 ступеня (шкідливі).
За висновком МСЕК від 26 квітня 2021 року Серії 12 ААА № 059714 та Серії 12 ААБ №627697 ОСОБА_1 була встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 65% (з яких 40% - радикулопатія, 20% ХОЗЛ, 5% - приглуховатість) та 3 група інвалідності з переоглядом 01.05.2022 року.
Як встановлено із медичних документів позивач, ОСОБА_1 , внаслідок професійного захворювання відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному та попереково відділі хребта з іррадіацією в праву руку та ногу, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно правих, утруднену ходу, болі в кистях, підвищену чутливість їх до холоду, задишку при фізичному навантаженні, кашель з харкотинням, важкість у грудях.
Через стан здоров'я, позивач вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, не має можливості повноцінно рухатися, відпочивати, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані через неможливість вести активний спосіб життя, виконуючи звичну роботу по дому, допомагати родині. Покращення в стані здоров'я не відбувається, позивачу встановлений хронічний характер захворювань, і такі обставини в сукупності викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання. При цьому, суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров'я позивача майже не покращується.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20 рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно зі ст.1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.
У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».
Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань.
Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, матеріали справи та відповіді надані позивачем переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку, через чітке розуміння ним відсутності перспективи одужання у майбутньому. Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз'яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 65%, встановлена 3 група інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов'язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили. Враховуючи надані Пленумом Верховного Суду України роз'яснення, відповідно до яких, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).
Так, згідно положень ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2021 - становить 6000,00 грн.
Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 у розмірі тридцяти мінімальних розмірів заробітних плат, що становить 174 000 гривень, що буде виваженою грошовою компенсацію тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.
Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1 740,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16,23,268, §1.«Загальні положення про відшкодування шкоди» Глави 82 ЦК України, ст.4,9,13,21 Закону України "Про охорону праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України", ч.1 ст.237-1,153 КЗпП України, ст.ст.10,60,209,212,214-215, 218 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяною ушкодженням здоров'я на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві - 174 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень, без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір 1 740,00 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», адреса: 50029, м.Кривий Ріг, вул.Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ - 00191307.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 20.08.2021 року.
Суддя: Ю. В. Козлов