20 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/5083/20
категорія 111030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Лугинське спеціалізоване лісове господарство" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Лугинське спеціалізоване лісове господарство", у якій просить визнати протиправними та скасувати видані Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Житомирській області податкові повідомлення-рішення:
- № 0000540501 від 11.01.2020 про заниження розміру податку на прибуток в сумі 228596 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 57150 грн., разом 285746 грн. - в повному розмірі;
- №0000550501 від 11.01.2020 - в частині збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 12496 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3124 грн., разом - 15620 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в бухгалтерському обліку підприємство відобразило придбання пального при одночасному визнанні зобов'язань перед ТОВ "Пром Гарант Плюс", отже первинними документами підтверджуються реальні зміни майнового стану підприємства за наслідками спірних відносин. Наслідком виконання стало надходження пального, збільшення зобов'язань перед постачальником, використання придбаного пального у господарській діяльності позивача. Стосовно посилання відповідача у акті, що у приватних підприємців були відсутні наймані працівники та ними не було подано до ДПС податкових розрахунків сум доходу то представник позивача спростовує це тим, що фізичні особи-підприємці надавали автотранспортні послуги факти оплати вартості послуг, наданих такими ФОПами, що відповідачем в акті перевірки не заперечуються. Факт відсутності декларування праці найманих осіб фізичними особами-підприємцями, з якими мав господарські взаємовідносини то позивач, не може впливати на його право, як платника податків, формувати свої витрати, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робі, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Тому на думку, представника, позивач правомірно відобразив в бухгалтерському обліку придбання послуг від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 у кореспонденції рахунків Дт 23 «Основне виробництво» та Кт 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками». Оплата за виконані роботи проведена та відображена у кореспонденції рахунків Дт 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками» та Кт 311 «Поточний рахунок».
Позивач не погоджується з висновками, зробленими працівниками податкового органу в Акті перевірки щодо безпідставно сформованих витрат за рахунок придбаних від ТОВ «Пром Гарант Плюс» товарів на загальну суму 205986 грн. та щодо безпідставно сформованих витрат за рахунок придбаних послуг по заготівлі та транспортуванню лісопродукції від ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 1063989 грн.
Позивач вважає, що Відповідачем безпідставно спірним рішенням донараховано зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 228596,00 грн. ((205986 грн.+1063989грн.)х18%) та застосовано фінансові санкції в розмірі 57150,00 грн.(228596х25%). А тому, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000540501 від 11.01.2020 р. в повному розмірі.
Крім того, щодо ППР №0000550521 то, представник позивача вказує, що фактом внесення податкових накладних до ЄРПН підтверджується сплата ПДВ до бюджету постачальником ПММ - ТОВ "Пром Гарант Плюс". Подання чи неподання декларації не має визначального значення, адже постачальник зобов'язаний сплатити податок на стадії реєстрації податкової накладної, а не за результатами подачі декларації. Зважаючи на це позивач не погоджується з висновками перевіряючих, зробленими в Акті перевірки, щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, що були отримані від ТОВ "Пром Гарант Плюс", на загальну суму 38764 грн., а тому просить частково скасувати податкове повідомлення-рішення №0000550501 від 11.01.2020 р. в сумі 15620 грн. (податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 12496 грн. та штрафні санкції в розмірі 3124 грн.).
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
30 квітня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. В якому відповідач проти заявлених вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов. В обґрунтування заперечень пояснив, що документальною перевіркою позивача встановлено: заниження податку на прибуток.
Стосовно господарських операцій з ТОВ «Пром Гарант Плюс» відповідач зазначає що позивачем завищено показник собівартості продукції в даних бухгалтерського обліку вартості придбаних ПММ отриманих від «Пром Гарант Плюс». Ключовим у сукупності доказів щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «Пром Гарант Плюс» є наступне: неподання вказаним контрагентом позивача контролюючому органу податкової звітності, що стало підставою для анулювання його свідоцтва ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу; відсутністю платника податків за місцезнаходженням і неповідомлення контролюючого органу всупереч норм Податкового кодексу України про його зміну; наявністю ознак фіктивності, визначених у статті 55 Господарського кодексу України. Встановлені дані і факти, на думку відповідача, доводять нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Пром Гарант Плюс". Крім того, в ході перевірки непідтверджено факт отримання послуг які відображено платником у звіті та використання у діяльності для отримання доходу.
Щодо правомірності прийнятого ППР №0000550501 то представником відповідача вказано, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ не підтвердженні податковими накладними та іншими первинними документами в частині взаємодії з ТОВ "Пром Гарант плюс".
В ході перевірки також встановлено, до позивач завищив у звіті про фінансові результати показник на загальну суму 1063989 грн., за рахунок відображення в даних бухгалтерського обліку наступних послуг: ФОП ОСОБА_5 - послуги по транспортуванню лісової продукції на загальну суму 251 974 грн., ФОП ОСОБА_2 - послуги по транспортування лісової продукції на загальну суму 84656 грн., ФОП ОСОБА_3 - послуги по транспортуванню лісової продукції на загальну суму 174000 грн., ФОП ОСОБА_4 - послуги по заготівлі та транспортуванню лісової продукції на загальну суму 553359 грн.
Після з'ясування позиції учасників справи та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено планову виїзну документальну перевірку державного підприємства "Лугинське спеціалізоване лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2019 року, єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки № 151/06-30-14-13/ 05418496 від 18 грудня 2019 року (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено, зокрема, такі порушення вимог законодавства:
1) пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.44.1, п.44,2 ст.44 ПК України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Доходи», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 «Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку» та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14.11.1999р, за №860/4153 (із змінами та доповненнями), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 «Зобов'язання», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 «Про затвердженню Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку» та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р. за №85/4306 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 «Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку» та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну 228596,0 грн., в тому числі: 2016 рік 142796 грн., І квартал 2017 року 30731 грн., І півріччя 2017 року 47208 гра., ІІІ квартали 2017 року 49270 грн., 2017 рік 63366 грн., І квартал 2018 року 8781 грн., І півріччя 2018 року 15458 грн., ІІІ квартали 2018 року 17031 грн., 2018 рік 22434 грн.
2) п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п, 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 п.200.1 от. 200 Податкового кодексу України від 02.122010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 40 012 гра в тому числі: вересень 2016 року в сумі 2805 грн.,; жовтень 2016 року в сумі 12338 грн.; листопад 2016 року в сумі 11125 грн.; грудень 2016 року в сумі 4038 грн.: січень 2017 року в сумі 8458 грн., серпень 2018 року в сумі 1248 грн.
Не погодившись із висновками викладеними у акті позивач подав до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області заперечення проти положень акту документальної планової виїзної перевірки від 18.12.2019р №151/06-30-05-01/05418496 вих.№ 464 від 26.12.2019р.
Листом Головного управління ДПС у Житомирській області від 09.01.2020 року №130/6/06-30-050 висновки по акту перевірки від 18.12.2019р. №151/06- 30-05-01/05418496 залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками Позивач подав до Державної податкової служби України апеляційну скаргу на рішення податкового органу вих.№27 від 23.01.2020р.
Рішенням ДПС України від 17.03.2020 р. №9607/6/99-00-08-05-01- 06 в її задоволенні було відмовлено.
Головним управління ДПС у Житомирській області на підставі висновків Акту документальної планової виїзної перевірки від 18.12.2019 р. №151/06-30-05- 01/05418496 було видано податкові повідомлення-рішення:
- № 0000540501 від 11.01.2020 р. про заниження розміру податку на прибуток в сумі 228596 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 57150 грн., разом - 285746 грн.;
- №0000550501 від 11.01.2020 р. про заниження розміру податку на додану вартість в сумі 13744 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 3436 грн., разом - 17180 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правовідносини у даній справі регулюються нормами Податкового кодексу України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 11.01.2020 №0000540501, то суд зазначає наступне.
Перевіряючи обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо безпідставності сформованих витрат за рахунок придбання ПММ за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Пром Гарант Плюс", судом встановлено, що, за твердженням відповідача, ТОВ "Пром Гарант Плюс" має ознаки фіктивності та стосовно цього підприємства встановлено розбіжність відповідно до автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів.
Так, відповідно до змісту акту перевірки, ТОВ "Пром Гарант Плюс" перебуває на обліку в Лівобережній ОДПІ у м. Дніпрі; стан 0; вид діяльності - роздрібна торгівля пальним; відповідно до отриманої податкової інформації ТОВ "Пром Гарант Плюс" відсутнє за місцем реєстрації; у розрізі контрагентів на рівні ДФС України зафіксовано завищення податкового кредиту за 2016 рік по контрагенту ТОВ "Пром Гарант Плюс" внаслідок неподання Декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року та за січень 2017 року до Лівобережної ОДПІ у м. Дніпрі. За рішенням контролюючого органу 18.12.2017 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Пром Гарант Плюс".
Відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/41935/17-к від 20.07.2017 та клопотання прокурора відділу прокуратури Київської області проводиться досудове розслідування у кримінальному впровадженні №22016101110000035, внесеному до ЄРДР за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України. У клопотанні зазначається , що протягом 2015-2016 років невстановлені особи за попередньою змовою групою осіб організували діяльність злочинної схеми (конвертаційного центру), ТОВ "Пром Гарант Плюс" використовується для заволодіння державними коштами, мінімізації ПДВ та податку на прибуток великих реальних платників податків.
Ключовим у сукупності доказів щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "Пром гарант Плюс" є таке:
неподання контролюючому органу податкової звітності;
відсутність платника податків за місцезнаходженням і неповідомлення контролюючого органу про його зміну;
наявність ознак фіктивності, визначених у ст. 55-1 Господарського кодексу України, наявність кримінального провадження за ст. 205 Кримінального кодексу України.
Враховуючи наведені обставини, відповідач дійшов висновку, що укладений між ДП "ДП «Лугинське спеціалізоване господарство" та ТОВ "Пром Гарант Плюс" договір не опосередковувався реальним виконанням операцій, які становили його предмет; фактично ТОВ "Пром Гарант Плюс" здійснило безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції для "ДП «Лугинське спеціалізоване господарство" і склало первинні документи всупереч частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 за № 168/704.
Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у розумінні абзацу 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в основі якої має бути дійсний рух певного активу.
Відтак, первинні документи, складені ТОВ "Пром Гарант Плюс", не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку та звітності.
Вирішуючи питання про те, чи є наведені відповідачем обставини такими, що позбавляють позивача права відобразити придбання пального у ТОВ "Пром Гарант Плюс", суд не вважає, що контролюючим органом надано достатню сукупність доказів для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача зі згаданим Товариством.
Так, судом встановлено, що між позивачем (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (постачальником) було укладено договір поставки від 27.09.2016 №Т46/00017 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Пунктом 1.5 Договору визначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скреч-картками) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою КМУ від 20.12.1997 №1442.
Відповідно до п. 2.1 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Згідно з п. 4.1 договору визначені умови оплати у вигляді 100% попередньої оплати протягом одного банківського дня з моменту оформлення постачальником рахунку.
Пунктом 4.4 договору встановлено, що після оплати товару протягом 5-ти робочих днів постачальник зобов'язаний передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скреч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.
Згідно п. 4.5 договору постачальник зобов'язується видати довірчі документи представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару, що скріплена підписом та печаткою (за умови її наявності у сторони покупця), та видаткову накладну на товар (п.п. 4.4, 4.5 договору).
Пунктом 5.2 договору визначено, що передача покупцю товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні скетч-картки.
На виконання умов договору позивач перерахував постачальнику кошти у сумі 194 000,00 грн. Та за 2017 рік кошти у сумі 50 750,00 грн.
Видаткові накладні: № 0046/0000019 від 27.09.2016 р. на суму 18000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2805,20 грн.; №0046/0000064 від 11.10.2016 р. на суму 28500,00 грн. в т.ч. ПДВ 4447,93 грн., №0046/0000084 від 19.10.2016 р. на суму 22100,00 грн. в т.ч. ПДВ 3441,68 грн. №0046/0000117 від 28.10.2016р. на суму 28500,00 грн. в т.ч. ПДВ 4447,93 грн., №0046/0000132 від 09.11.2016 р. на суму 355550,00 грн., в т.ч. ПДВ 5562,50 грн. №0046/0000168 від 22.11.2016 р. на суму 35550,00 грн. в т.ч. ПДВ 5562,51 грн., № 0046/0000213 від 13.12.2016 р. на суму 25800,00 грн. в т.ч. ПДВ 4038,20 грн., № 0046/0000005 від 05.01.2017 р. на суму 50750,00 грн. в т.ч. ПДВ 8458,33 грн. оформлені у повній відповідності до норм діючого законодавства, а отже є первинними документами, що підтверджують факт отримання Позивачем від ТОВ «Пром Гарант Плюс» товару за Договором поставки № Т46/00017 від 27.09.2019 р.
На час здійснення господарських операцій з ТОВ "Пром Гарант Плюс" відомості, які зазначені в первинних документах, відповідали даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому в силу приписів ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є достовірними.
Відповідно до норм чинного законодавства України та, зокрема, Податкового кодексу України, на платника податку не покладено обов'язок, так само як і не надано йому право та контрольні функції, щодо перевірки обставин здійснення господарської діяльності іншими платниками податків, перевірки показників їх податкової звітності. Отже, ймовірні порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Разом з тим, відповідно до принципу персональної податкової відповідальності у спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, сама по собі можлива несплата податку постачальниками продавця чи самим продавцем у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Відповідальною за сплату податку на додану вартість є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У бухгалтерському обліку підприємство відобразило придбання пального при одночасному визнанні зобов'язань перед ТОВ "Пром Гарант Плюс".
Отже, у капіталі підприємства відбулись реальні зміни майнового стану, наслідком чого стало надходження пального, збільшення зобов'язань перед постачальником, використання придбаного пального у господарській діяльності позивача.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Перевіркою підтверджено, що наявні первинні документи містять особисті підписи, що дає можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції і правильність її оформлення, як того вимагають приписи ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Отже, наявні первинні документи бухгалтерського обліку в силу приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій. Зазначені первинні документи складені на паперових носіях і містять всі обов'язкові реквізити згідно вимог ст. 9 вищевказаного Закону.
Норми податкового законодавства також не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).
Таким чином, зазначені докази у своїй сукупності підтверджують обставини придбання підприємством у ТОВ "Пром Гарант Плюс" пального, їх фактичне придбання підприємством та причинно-наслідковий зв'язок між необхідністю їх придбання та використанням у власній господарській діяльності, а також підтверджують реальність вказаних господарських операцій у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Слід зазначити, що основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес проти Болгарії" №3991/03 Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вказуючи про завищення податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Пром Гарант Плюс" за даними інформаційної бази даних внаслідок неподання декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року та за січень 2017 року до Лівобережної ОДПІ у м. Дніпрі, відповідач при цьому не заперечує факту внесення ТОВ "Пром Гарант Плюс" до ЄДРПН всіх податкових накладних, які були підставою для формування податкового кредиту.
Згідно п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, згідно з п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового Кодексу України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних лише за умови сплати коштів (поповнення електронного рахунку) чи наявності від'ємного значення.
Таким чином, фактом внесення податкових накладних до ЄРПН підтверджується сплата ПДВ до бюджету постачальником ПММ - ТОВ "Пром Гарант Плюс". Подання чи неподання декларації не має визначального значення, адже постачальник зобов'язаний сплатити податок на стадії реєстрації податкової накладної, а не за результатами подачі декларації.
Факт проведення досудового розслідування у кримінальному впровадженні №22016101110000035, внесеному до ЄРДР за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України, також не може вважатись доказом нереальності операції із отримання пального від ТОВ "Пром Гарант Плюс". Суд погоджується з аргументами позивача, що порушення кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ "Пром Гарант Плюс" по факту ухилення від сплати податків саме по собі є доказом того, що операції ТОВ "Пром Гарант Плюс" із позивачем по отриманню пального не поставлені під сумнів, адже саме ці операції призвели до виникнення податкових зобов'язань, від виконання яких ТОВ "Пром Гарант Плюс" можливо ухилилось.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи не є такими, що беззаперечно вказують на фіктивність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Пром Гарант Плюс". Натомість, встановлені у справі обставини і надані на їх підтвердження докази свідчать про дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України щодо відображення придбання пального у бухгалтерському обліку та відповідність наявних у позивача первинних документів здійсненій ним господарській операції з ТОВ "Пром Гарант Плюс".
Що стосується доводів відповідача, що в порушення пп. 134.1.1 ст.134, п.п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України, ст.ст. З, 4 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БО 16 «Витрати» Позивачем безпідставно сформовано витрати за рахунок придбання послуг від: ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 251974 грн., ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 84656 грн. ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 174000 грн., ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 553359 грн. В обгрунтування своїх тверджень зазначили, що згідно з даними інформаційно-аналітичної системи «Податковий блок» у вказаних приватних підприємців були відсутні наймані працівники та ними не було подано до ДПС податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на їх користь, і сум утриманого з них податку, а відтак неможливо встановити факт взаємовідносин зазначених фізичних осіб-підприємців з фізичними особами або іншими фізичними особами-підприємцями, які могли б надавати зазначені послуги, що свідчить про неможливість здійснення даних робіт їх власними силами.
Судом встановлено, що в підтвердження факту придбання послуг у зазначених фізичних осіб-підприємців позивачем були надані наступні договори:
- договір №5С/ АТП про надання автотранспортних послуг від 30.01.2017 року з ФОП ОСОБА_1 ;
- договір № 11/АТП про надання автотранспортних послуг від 27.04.2014 року з ФОП ОСОБА_2 ;
- договір № 4Г/ АТП про надання автотранспортних послуг від 03.01.2017 року з ФОП ОСОБА_3 ;
- договір № 2Л/АТП про надання автотранспортних послуг від 01.04.2016 року та договір №ЗД про проведення лісозаготівельних робіт від 01.10.2015 року з ФОП ОСОБА_4 .
Факт оплати позивачем придбаних послуг контролюючим органом не заперечується.
Надання послуг по заготівлі та транспортуванню лісової продукції підтверджується наявними у Позивача товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт (наданих послуг). Що також відповідачем не заперечується.
Перевіркою не було встановлено відсутність або будь-які недоліки в оформленні первинних документів бухгалтерського обліку чи їх невідповідності змісту господарських операцій.
Факт відсутності декларування праці найманих осіб фізичними особами- підприємцями, з якими мав господарські взаємовідносини Позивач, не може впливати на його право, як платника податків, формувати свої витрати, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робі, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
А тому суд прийшов до висновку, що позивач правомірно відобразив в бухгалтерському обліку придбання послуг від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 у кореспонденції рахунків Дт 23 «Основне виробництво» та Кт 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками». Оплата за виконані роботи проведена та відображена у кореспонденції рахунків Дт 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками» та Кт 311 «Поточний рахунок». На підставі первинних документів по даних господарських операціях позивач цілком правомірно оприбуткував у бухгалтерському обліку послуги, отримані від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , визнавши їх активом, та відобразив збільшення зобов'язань перед виконавцями на таку ж суму. Зобов'язання перед виконавцями були погашені шляхом безготівкових розрахунків, тобто фактично відбулися реальні зміни майнового стану Позивача.
Поряд із цим Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).
Так у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з'ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.
Відповідно, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2020 №0000540501, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000550501 від 11.01.2020, то суд зазначає наступне.
З акту перевірки вбачається що, на думку відповідача, в порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 ПК України позивачем було завищено розмір податкового кредиту на суму 38764 грн., оскільки ним було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ не були підтверджені податковими накладними та іншими первинними документами в частині його господарських взаємовідносин з ТОВ «Пром Гарант Плюс».
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/ або необоротних активів на митну територію України. Датою винекнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулась раінше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отрмання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до положень п. 198.6 ст.198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, згідно з п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК Украши платник податку мас право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних лише за умови сплати коштів (поповнення електронного рахунку) чи наявності від'ємного значення.
Як вбачається з матеріадів справи, позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за такими податковими накладними, що були отримані ним від ТОВ "Пром Гарнт Плюс"та зареєстрованими в ЄДРПН:
- податкова накладна №17 від 27.09.2016 на суму ПДВ 2805,20 грн., зареєстрована в ЄДРПН 10.10.2016;
- податкова накладна №29 від 11.10.2016 на суму ПДВ 4449,93 грн., зареєстрована в ЄДРПН 25.10.2016;
- податкова накладна №47 від 19.10.2016 на суму ПДВ 3441,68 грн., зареєстрована в ЄДРПН 25.10.2016;
- податкова накладна №83 від 28.10.2016 на суму ПДВ 4447,93 грн., зареєстрована в ЄДРПН 28.10.2016;
- податкова накладна №9 від 09.11.2016 на суму ПДВ 5562,51 грн., зареєстрована в ЄДРПН 14.11.2016;
- податкова накладна №43 від 22.11.2016 на суму ПДВ 5562,51грн., зареєстрована в ЄДРПН 22.11.2016;
- податкова накладна №32 від 13.12.2016 на суму ПДВ 4038,20 грн., зареєстрована в ЄДРПН 21.12.2016;
- податкова накладна №1 від 05.01.2017 на суму ПДВ 8458,33 грн., зареєстрована в ЄДРПН 19.01.2017.
Відповідачем не заперечується те, що податкові накладні є належно оформленими, виписаними на момент вчинення відповідної господарської операції зареєстрованими належним платником податку на додану вартість.
Відповідно до норм чинного законодавства України та, зокрема, Податкового кодексу України, на платника податку не покладено обов'язок, так само як і не надано йому право та контрольні функції, щодо перевірки обставин здійснення господарської діяльності іншими платниками податків, перевірки показників їх податкової звітності. Отже, ймовірні порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Разом з тим, відповідно до принципу персональної податкової відповідальності у спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, сама по собі можлива несплата податку постачальниками продавця чи самим продавцем у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Відповідальною за сплату податку на додану вартість є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У бухгалтерському обліку підприємство відобразило придбання пального при одночасному визнанні зобов'язань перед ТОВ "Пром Гарант Плюс".
Отже, у капіталі підприємства відбулись реальні зміни майнового стану, наслідком чого стало надходження пального, збільшення зобов'язань перед постачальником, використання придбаного пального у господарській діяльності позивача.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Отже, наявні первинні документи бухгалтерського обліку в силу приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій. Зазначені первинні документи складені на паперових носіях і містять всі обов'язкові реквізити згідно вимог ст. 9 вищевказаного Закону.
Норми податкового законодавства також не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).
Таким чином, зазначені докази у своїй сукупності підтверджують обставини придбання підприємством у ТОВ "Пром Гарант Плюс" пального, їх фактичне придбання підприємством та причинно-наслідковий зв'язок між необхідністю їх придбання та використанням у власній господарській діяльності, а також підтверджують реальність вказаних господарських операцій у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Слід зазначити, що основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес проти Болгарії" №3991/03 Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вказуючи про завищення податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Пром Гарант Плюс" за даними інформаційної бази даних внаслідок неподання декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року та за січень 2017 року до Лівобережної ОДПІ у м. Дніпрі, відповідач при цьому не заперечує факту внесення ТОВ "Пром Гарант Плюс" до ЄДРПН всіх податкових накладних, які були підставою для формування податкового кредиту.
Згідно п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками податку є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Пунктом 44.2 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон № 996-ХІV).
Як вже було зазначено, статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Також цією статтею визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону №996-ХIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідачем не висловлено жодних зауважень щодо невідповідності наявних у позивача первинних документів вимогам ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХIV.
При цьому, пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зазначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (виконати роботу, надати послугу тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Свобода договору, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, гарантована для суб'єктів господарювання Конституцією України, цивільним (ст. 3 Цивільного кодексу України) та господарським законодавством (ст. 6 Господарський кодекс України).
Договори, укладені позивачем, не визнавались недійсними у судовому порядку.
Відтак, оцінюючи докази у їх сукупності, судом не встановлено факту того, що позивачем сформовано витрати за наслідками нереальних господарських операцій з фізичними особами-підприємцями, а відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих платником податків на підтвердження реальності здійснених ним операції по придбанню послуг з навантаження, перевезення та розвантаження лісопродукції.
Частинами першої та другої статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення рішення № 0000540501 від 11.01.2020 про заниження розміру податку на прибуток в сумі 228596 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 57150 грн, разом 285746 грн - в повному розмірі та №0000550501 від 11.01.2020 - в частині збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 12496 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 3124 грн, разом - 15620 грн., не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч. 2 ст. 2 КАС України, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 26.03.2020 №2857, позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 6388,00 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України
вирішив:
Адміністративний позов Державного підприємства "Лугинське спеціалізоване лісове господарство" (вул. Базарна, 12- А, Лугини, Лугинський район, Житомирська область, 11301, код ЄДРПОУ 05418498) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 11 січня 2020 року № 0000540501 та №0000550501, прийняті Головним управлінням ДПС у Житомирській області відносно Державного підприємства "Лугинське спеціалізоване лісове господарство".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Державного підприємства "Лугинське спеціалізоване лісове господарство" 6388 грн 00 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова