Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
20 серпня 2021 р. Справа №200/9504/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, в якій просила:
- визнати протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги в 2020-2021 роках;
- стягнути з відповідача суму недооплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як ветерану війни - учаснику бойових дій, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком,з урахуванням вже виплаченої суми допомоги в 2020 році, в розмірі 6800,00 грн. та в 2021 році в розмірі 7354,00 грн.
Ухвалою суду від 03.08.2021 року позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми недооплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як ветерану війни - учаснику бойових дій, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком,з урахуванням вже виплаченої суми допомоги в 2020 році, в розмірі 6800,00 грн. було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви в цій частині, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
18.08.2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, та клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке було обґрунтовано тим, що про порушення своїх прав щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік позивач дізнався з відповіді УПСЗН Волноваської районної державної адміністрації, тобто 16.04.2021 року.
Отже, позивач вказує на те, що він дізнався про порушення своїх прав лише у квітні 2021 року, а тому шестимісячний строк для звернення до суду в даному випадку ним не пропущений.
Суд вважає, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, таким що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди повинні перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2019 року по справі № 9901/325/19.
Зі змісту позову встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржуються дії Управління парці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради в частині виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112, та Постановою КМУ від 08.04.2021 року №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»
У позовній заяві позивачем вказано, у квітні 2020 році відповідач нараховував позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у зменшеному розмірі.
Вказані види грошової виплати є періодичним платежем, отже, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується, а звернувся позивач до суду з зазначеним адміністративним позовом 20.07.2021 року, що підтверджено поштовим конвертом, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого пунктом 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно постанови Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі № 380/5202/20 строк звернення до суду розпочинається з дати отримання щорічної допомоги до 5 травня.
Вказана правова позиція стосовно строків звернення до суду також викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 815/3087/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також необхідно вказати, що факт звернення позивача до відповідача із заявою про нарахування і виплату недоплаченої частини одноразової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Отже, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він дізнався про свої порушені права з відповіді Управління парці та соціального захисту населення Волноваської державної адміністрації від 16.04.2021 року.
Верховний Суд у своїй постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, як вже було зазначено судом, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Отже, позивачем не надано жодного доказу щодо поважності пропуску строку для звернення до суду із даним позовом, а саме не вказано тих обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не в повному обсязі виконано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 року по справі № 200/9504/21 про залишення позовної заяви без руху, а саме: позивачем не надано аргументовану заяву про поновлення строку звернення до суду із наданням доказів на її підтвердження.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишеного без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Таким чином, враховуючи те, що позивач не в повному обсязі усунув недоліки адміністративного позову, суд вважає необхідним позов в частині стягнення з відповідача недоплачену суму щорічної разової допомоги до 5 травня, згідно ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020 рік повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому Законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 169, 241, 243 КАС України,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 у частині позовних вимог про стягнення з Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації суми недооплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як ветерану війни - учаснику бойових дій, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги в 2020 році, в розмірі 6800,00 грн. - повернути позивачу.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, в частині стягнення з Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації суми недооплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як ветерану війни - учаснику бойових дій, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги в 2020 році, в розмірі 6800,00 грн. - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Г.П. Бабаш