Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 серпня 2021 р. Справа№200/7320/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2018 року №0018561304, №0018581304, №0018591304, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі також - ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 29 листопада 2018 року №0018561304, №0018581304, №0018591304.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 06.11.2018 року №1267/05-99-133-04/3153204306. За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято спірні податкові-повідомлення рішення.
Позивач вважає вищевказані рішення протиправними, оскільки підставою для їх прийняття стало притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України на підставі постанови заступника начальника Донецької митниці ДФС від 16.01.2018 року.
Позивач звертає увагу, що згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2020 року по справі 359/4800/19, яка набрала чинності 27.04.2021 року, закрито провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю в її діях складу порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.
У зв'язку з чим, позивач звернулася до суду із цим позовом.
22 червня 2021 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження.
02 листопада 2021 року представником ГУ ДПС подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки, встановлені порушення вимог ст.90, ч. 1 ст.93, п.1 ч.1 ст.95, ст.102, ст.284, п.2 ч.1 ст. 292, ст.295, п.4 ч. 10 ст.374 Митного кодексу України щодо ввозу на митну територію України транспортного засобу в митному режимі транзит без сплати митних платежів та не дотримання умов такого транзиту, внаслідок чого, в порушення ст.289, ст.293, ч.4 ст.296, ст.276, ст.278, ст.377, п.3 ст.380 Митного кодексу України та ч.3 п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.206.6 ст.206, п.212.1 ст.212, п.213.1, пп.213.3.3 п.213.3 ст.213, п.218.3 ст.218 Податкового кодексу України, не сплачено митні платежі, які згідно з діючим законодавством необхідно сплатити до державного бюджету України при ввезенні транспортного засобу на митну територію України в сумі 160 558,28 грн.
Як зазначає представник відповідача, проведенню зазначеної перевірки передувало отримання ГУ ДФС у Донецькій області від Донецької митниці ДФС матеріалів відносно позивача, щодо фактів використання транспортного засобу, стосовно якого надані пільги щодо сплати митних платежів на загальну суму 160 558,28 грн., в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, на підставі яких постановою від 16.01.2018 у справі про порушення митних правил № 0179/70000/17 гр. ОСОБА_2 визнано винною у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України.
З урахуванням наведеного представник Головного управління ДПС у Донецькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с. 54). Згідно свідоцтва НОМЕР_1 після укладення шлюбу, ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 53).
Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , транспортний засіб «КІА CERATO», номер шасі (VIN) НОМЕР_3 зареєстровано на території України (а.с. 48-50).
13 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункуту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 78.4, статті 78, статті 79 ПК України, статей336, 345, 351 Митного кодекс України видано наказ № 1638 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_2 (а.с. 93).
З 30.10.2018 року по 05.11.2018 року посадовими особами податкового органу, на підставі вищевказаного наказу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань державної митної справи, в частині дотримання вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства щодо використання транспортного засобу, ввезеного 10.07.2017 року в режимі транзиту.
За результатами вказаної перевірки встановлено, що 10.07.2017 року громадянкою України ОСОБА_2 через пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» митного поста «Північний» Житомирської митниці ДФС на митну територію України ввезено транспортний засіб «КІА CERATO» (країна реєстрації Литовська Республіка), ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , по смузі руху «зелений коридор» у митному режимі транзиту.
Також перевіркою встановлено, що 16 січня 2018 року відносно ОСОБА_2 винесено постанову в справі про порушення митних правил №0179/70000/17, якою ОСОБА_2 взнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.
Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що в порушення ст. 90, ч. 1 ст. 93, п. 1 ч. 1 ст. 95, ст. 102, ст. 284, п. 2 ч. 1 ст. 292, ст. 295, п. 4 ч. 10 ст. 374 МК України ОСОБА_2 здійснила ввіз на митну територію України транспортного засобу в митному режимі транзит без сплати митних платежів та не дотримала умов такого транзиту, внаслідок чого, в порушення ст. 289, ст. 293, ч. 4 ст. 296, ст. 278, ст. 377 МК України та ч. 3 п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 206.6 ст. 206, п. 212.1 ст. 212, п. 213.1, пп. 213.3.3 п. 213.3 ст. 213, п. 218.3 ст. 218 ПК України, не сплатила митні платежі, які згідно з діючим законодавством необхідно сплатити до державного бюджету України при ввезенні транспортного засобу на митну територію України в сумі 160558,28 грн., а саме в розрізі наступних платежів: мита у розмірі 6 815,56 грн.; акцизного податку у розмірі - 115623,75 грн.; податку на додану вартість у розмірі 38118,97 грн.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 1267/50-99-13-04/ НОМЕР_4 від 06.11.2018 р. (а.с. 21-33).
На підставі вказаного акту відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.11.2018 року:
- №0018561304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами на 8519,45 грн., з яких за податковим зобов'язанням 6815,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1703,89 грн.;
- №0018581304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з ввезених транспортних засобів (крім мотоциклів та велосипедів) на 144529,69 грн., з яких за податковим зобов'язанням 115623,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 28905,94 грн.;
- №0018591304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на 47648,71 грн., з яких за податковим зобов'язанням 38118,97 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9529,74 грн. (а.с. 14-19).
Позивач оскаржує вищевказані рішення відповідача, як такі, що прийняті в супереч вимогам чинного законодавства без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 336 Митного кодексу України (далі МК України), митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Відповідно до положень статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Частиною 3 статті 345 МК України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 МК України у цьому Кодексі наведені нижче терміни і поняття вживаються в такому значенні: ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.
Згідно ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
До митних платежів відповідно до п. 27 ст. 4 МК України відносяться: мито, акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).
Відповідно до ч. 1 ст. 70 МК України з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими: 1) імпорт (випуск для вільного обігу); 2) реімпорт; 3) експорт (остаточне вивезення); 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення; 7) тимчасове вивезення; 8) митний склад; 9) вільна митна зона; 10) безмитна торгівля; 11) переробка на митній території; 12) переробка за межами митної території; 13) знищення або руйнування; 14) відмова на користь держави.
Статтею 71 МК України передбачено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.
Згідно п. 6. ст. 104 МК України для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; 2) у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; 3) подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; 4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Так, частиною 1 статті 95 МК України встановлені строки для транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно до ч. З статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Водночас частиною 1 статті 494 МК України передбачено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
За приписами МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Абзацом другим пункту 9-3 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного Кодексу України передбачено, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету Фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.
За приписами ст. 109 ПКУ податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 73 КАС України).
За приписами статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У відповідності до частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 3 статті 90 КАС України).
Згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2020 року по справі №359/4800/19, залишеною без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 року, закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України (а.с. 34-47).
Суд дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення з боку позивача, оскільки відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України не подано жодного доказу на підтвердження того, що в період часу з 10 липня 2017 року до 25 травня 2019 року позивач використовувала автомобіль марки «Kia Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_5 , так як лише зберігання автомобіля на митній території України не є способом використання транспортного засобу та не становить об'єктивну сторону вказаного порушення митних правил.
Окрім того, суд звернув увагу, що сплату добровільного внеску в сумі 8500 грн. позивач здійснила у травні 2019 року при здійсненні митного оформлення за митною декларацією, що свідчить про дотримання останньою вимог митного законодавства.
Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Приймаючи до уваги те, що постанова про порушення митних правил від 16 січня 2018 року №0179/70000/17 відносно позивача за ст. 485 Митного кодексу України скасована, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України, закрита у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 29.11.2018 року №0018561304, №0018581304, №0018591304 є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, що викладені в акті документальної перевірки та свідчать про допущені позивачем порушення митного законодавства.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2018 року №0018561304, №0018581304, №0018591304, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2018 року №0018561304, №0018581304, №0018591304 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 29 листопада 2018 року №0018561304.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 29 листопада 2018 року №0018581304.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 29 листопада 2018 року №0018591304.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2006 (дві тисячі шість) грн. 98 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв