м. Вінниця
10 серпня 2021 р. Справа № 120/3522/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до управління Держпраці у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування припису і попередження,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до управління Держпраці у Вінницькій області (відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати Припис про усунення фізичною особою підприємцем - ОСОБА_1 виявлених порушень законодавства про працю та Попередження фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відповідальність за порушення законодавства про працю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 25.0.2021 року №ВН 1300/485/ПД/АВ, у якому зафіксовані порушення частини першої статті 21, частини першої та третьої статті 24 та ст.253 КЗпП України, а саме, що ФОП ОСОБА_1 документально не підтвердив оформлення трудових договорів між ним та продавцем продовольчих товарів ОСОБА_2 . Цього ж дня Управлінням Держпраці у Вінницькій області винесено припис про усунення виявлених порушень №ВН 1300/485/ПД/АВ/П, яким зобов'язано усунути виявлені порушення та попередження №ВН 1300/485/ПД/АВ/П/П-41 про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Позивач не погоджується з висновками відповідача про встановлення факту допуску працівників до виконання робіт без оформлення трудових договорів, вважає, що такі висновки не відповідають дійсності та не підтверджуються належними та допустимими доказами, а винесені на їх підставі припис та попередження є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до вимог ч.5 ст.262 КАС України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Ухвалою про відкриття провадження у справі встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
13.05.2021 року, у встановлений судом строк, представник відповідача надала до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
Зазначає, що відповідно до Положення № 96, вимог Конвенції Міжнародної організації праці № 81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-ІУ, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 про інспекцію праці в сільському господарстві, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1986- IV, на підставі пп.6 п.5 Порядку 823, наказу про проведення інспекційного відвідування № 259-0 від 16,03.2021 та направлення на проведення заходу державного контролю від 16.03.2021 № 125/04-03, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління (далі - інспектор) Короленком Віктором Олеговичем (посвідчення інспектора праці №198 за участю головних державних інспекторів цього ж відділу Ветушинського Геннадія Івановича проведено інспекційне відвідування ФОП з питань контролю за додержанням законодавства про працю за пунктами: 1,2,3 додатку 3 форми 1 акта, затвердженого наказом 2161. Інформацію про посвідчення оприлюднено в реєстрі посвідчень, посилання на веб-сайт Держпраці - http://dsp.gov.ua/informatsiia-pro-sluzhbovi-posvidchennia-inspektoriv-pratsi/'). Строки проведення заходу державного контролю ФОП з 17.03.2021 по 30.03.2021, що узгоджується з вимогами пункту 9 Порядку 823.
Захід державного контролю був ініційований за наслідками розгляду матеріалів фактичної перевірки від 16.02.2021 №1491/02-32-07-05/2499514751 ФОІІ ОСОБА_1 , проведеної Головним управлінням ДІІС у Вінницькій області. В ході цієї перевірки встановлено використання праці одного неоформленого працівника ( ОСОБА_3 ), яку ФОП допустив до роботи без укладення трудового договору. Так 22.02.2021 за вхідним №1348/17/04 матеріали фактичної перевірки надійшли на адресу Управління з супровідним листом №4192/5/02-32-07-05-11 від 19.02.2021.
В матеріалах перевірки ДПС міститься копія пояснення працівниці ОСОБА_2 від 16.02.2021, адресоване заступнику начальника ГУДПС по Вінницькій області, де вона підтверджує, що здійснює торгівлю лікеро-горілчаними виробами в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який належить ФОП ОСОБА_1 .
Враховуючи висновок Верховного суду (постанова від 21.08.2020 у справі №822/1037/18) стосовно того, що відомості, викладені в акті перевірки ДПС, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів, відповідно пп.6 п.5 Порядку 823 Управлінням було ініційовано захід державного контролю у формі інспекційного відвідування з питань виявлення органами ДПС неоформлених трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 .
Так 17.03.2021 інспекторами праці розпочалося інспекційне відвідування в АДРЕСА_1 , продуктовий магазин. Прохід був безперешкодний, в магазині знаходилась працівниця, яка повідомила що вона ОСОБА_4 і працює на умовах трудового договору офіційно працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 , пред'явила один примірник договору та погодилася надати письмові пояснення, що додаються, в яких інформувала, що з 03.07.2018 працює по-змінно через день з іншою працівницею ОСОБА_2 (саме та працівниця, яку зафіксували під час фактичної перевірки працівники ДПС), повідомила також що зарплату отримує раз на місяць, про що розписується у відомості.
18.03.2021 року (на наступний день) інспекторами праці в магазині на робочому місці встановлено продавця ОСОБА_2 , яка реалізувала тютюнові вироби для інспектора праці ОСОБА_5 вартістю 58,00грн. (фіскальний чек 0000008336 від 18.03.2021 додається).
З інформації чека встановлено, що продаж здійснено в інтересах ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .
Вказаним фактично підтверджено, що продавець ОСОБА_2 вчиняє продаж тютюнових виробів в інтересах ФОП ОСОБА_1 .Також інспекторами спостерігалося, що продавець, здійснює торгівлю та продаж алкогольних напоїв. З інформації, що розміщена в куточку споживача даного магазину, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, на право торгівлі тютюновими виробами, торговий патент. Також там були розміщені свідоцтво платника єдиного податку, копія паспорта ІПН та виписка про державну реєстрацію саме ФОН ОСОБА_1 . Інших документів чи стосовно іншого ФОП в куточку споживача розміщено не було.
Під час спілкування з інспекторами продавець ОСОБА_2 повідомила, що з 16.03.2018 року працює у ФОП ОСОБА_6 , надала копію трудового договору, проінформувала, що працює через день з іншим працівником ОСОБА_7 . На питання інспектора стосовно наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, на право торгівлі тютюновими виробами саме у ФОП ОСОБА_8 , ОСОБА_2 відповіді не надала.
18.03.2021 на усне клопотання ФОП ОСОБА_1 для нього сформовано письмову вимогу про надання документів № ВН1300/485/ПД від 18.03.2021 року, строк виконання до 10 год. 30 хв. 22.03.2021.
25.03.2021 за наслідками завершення проведення інспекційного відвідування та за вимогами п.16 Порядку №823 по його результатах складено акт інспекційного відвідування.
На час завершення проведення інспекційного відвідування, ФОП ОСОБА_1 документально не підтвердив та не спростував з'ясовані інспекційним відвідуванням допуск ОСОБА_2 до виконання робіт (продаж тютюнових та алкогольних напоїв) в його інтересах.
В межах часу інспекційного відвідуванням не отримано інформації, документів, інших доказів, свідчень, тощо за якими можливо було б заперечити чи доповнити описане вище.
Інспекційне відвідування фіксувалося за допомогою мобільного телефону інспектора, аудіо та відео з якого відтворено і збережено на диску та долучено до матеріалів інспекційного відвідування.
Звертає увагу, що ФОП ОСОБА_6 є платником єдиного податку група 2, ставка -20, суб'єкту господарювання дозвіл (ліцензія) на право здійснювати торгівлю ліцензійними товарами у вигляді алкогольних напоїв та тютюнових виробів не видається, це спростовує той факт, що працівниця ОСОБА_2 здійснювала продаж таких товарів в її інтересах.
Стосовно ФОП ОСОБА_1 з'ясовано, що він перебуває як суб'єкт господарювання на загальній системі оподаткування, щоб мати право реалізовувати в магазині продаж тютюнових та алкогольних напоїв отримав ліцензії: № 02140308202003967 та №02140311202003441.
Відповдіач вказав, що ФОП ОСОБА_1 документально не підтвердив, що між ним та продавцем ОСОБА_2 укладено письмовий трудовий договір, при цьому вона забезпечена допуском до роботи з реалізації ліцензійних товарів у вигляді тютюнових виробів та алкогольних напоїв в інтересах ФОП ОСОБА_1 .
Отже, в ході проведення інспекційного відвідування підтверджений факт здійснення реалізації ліцензійних товарів продавцем ОСОБА_2 в інтересах ФОП ОСОБА_1 , і таким чином, порушено вимоги:
- частини першої ст.21 КЗпПУ щодо оформлення трудового договору між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- частини третьої ст. 24 КЗпПУ щодо допущення до роботи працівника до оформлення трудового договору та неповідомлення до Державної податкової служби про прийняття працівника до роботи.
Отже, за результатами заходу державного нагляду (контролю), проведеного в позивача ФОП ОСОБА_1 25.03.2021 складено Акт інспекційного відвідування №ВН1300/485/ПД/АВ (далі-Акт), винесено Припис № ВН1300/485/ПД/АВ/П щодо усунення виявлених порушень та Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № ВН1300/485/1ІД/АВ/П/П.
Вищезазначені документи були надіслані позивачу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з описом у ньому та повідомленням про вручення №2360002377164.
У зв'язку з ненадходженням у встановлений строк підписаного примірника Акта та припису 07.04.2021 складено акт про відмову під підпису №ВН1300/485/ПД/АВ/П/П-41/ВП, один примірник якого надісланий об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення №492360002392805, як того вимагає абз.5 п.23 Порядку 823.
Звертається увага відповідачем, що ФОП ОСОБА_1 згідно треку відстеження поштових відправлень отримав всі вищезазначені документи. Але в межах часу заходу контролю не отримано інформації, документів, інших доказів, свідчень, тощо за якими можливо було б заперечити внесені до Акту порушення.
Представник відповідача вважає, що позов є необґрунтованим, адже документи, що надані до суду фактично підтверджують наявність порушення, а дії посадових осіб Управління є правомірними і акти реагування по виявленим порушенням винесені з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, посадові особи Управління діяли у межах та у спосіб, визначений законом, а тому, враховуючи викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного позову відсутні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, відзив на позов відповідача, відповідь на відзив позивача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У продуктовому магазині за адресою: АДРЕСА_3 , здійснюють діяльність подружжя ФОП ОСОБА_6 (ІНП: НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ).
ФОП ОСОБА_6 є платником єдиного податку (група - 2, ставка - 20), якого законодавчо заборонено здійснювати торгівлю ліцензійними товарами у вигляді алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Позивач ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування та має право в магазині здійснювати торгівлю ліцензійними товарами у вигляді алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Короленком В.О. за участю головного державного інспектора Ветушинського Г.І. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань контролю за додержанням законодавства про працю за пунктами: 1,2,3 додатку 3 форми 1 акта, затвердженого наказом 2161.
Строки проведення заходу державного контролю ФОП ОСОБА_1 з 17.03.2021 по 30.03.2021, що узгоджується з вимогами пункту 9 Порядку 823.
У ході проведення інспекційного відвідування встановлено порушено вимог:
- частини першої ст.21 КЗпПУ щодо оформлення трудового договору між ФОП ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 ;
- частини третьої ст. 24 КЗпПУ допущення до роботи працівника до оформлення трудового договору та неповідомлення до Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.
За результатами заходу державного нагляду (контролю) проведеного в ФОП ОСОБА_1 25.03.2021 посадовими особами відповідача складено Акт інспекційного відвідування №ВН1300/485/ПД/АВ; Припис №ВН1300/485/ПД/АВ/П щодо усунення виявлених порушень та Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ВН1300/485/ПД/АВ/П/.
Вважаючи Припис та Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю, протиправними і такими, що винесено з порушенням трудового законодавства, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо позову, суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно із підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96, Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами.
Абзацом першим пункту 7 вказаного Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Підпунктом 5 пункту 4 вказаного Положення та підпунктом 5 пункту 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340 (далі - Положення № 340), передбачено, що ГУ Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до п. 1 Положення про Управління Держпраці у Вінницькій області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 № 84 (далі - Положення № 84) управління Держпраці у Вінницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.
Підпунктом 1 п. 3 Положення № 84 визначено, що основними завданнями управління Держпраці є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно із п.п 5 п. 4 Положення № 84 управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
За приписами статті 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Закон № 877-V визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Диспозицією частини четвертої статті 2 Закону № 877-V встановлено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Проте, відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4 1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.
08.09.2004 Законом України №1985-IV була ратифікована Конвенція Міжнародної організації праці № 81, 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі - Конвенція №81) та Законом України № 1986-IV була ратифікована Конвенція Міжнародної організації праці № 129, 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві (далі - Конвенція №129).
За приписами статті 12 Конвенції № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ї) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.
У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
Аналогічні норми містить і ст.16 Конвенції № 129.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09. 2004 № 1986-IV, частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.08.2019, № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема: звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; рішення суду; повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; інформація: ДПС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб'єкта господарювання.
Суд зазначає, що наказ Управління Держпраці у Вінницькій області яким призначено інспекційне відвідування у позивача, останнім не оскаржується та не є предметом розгляду даної справи.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні передбачені законодавством підстави для призначення та проведення інспекційного відвідування позивача.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Пунктами 24-25 Порядку № 823 визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.
Таким чином, законодавством передбачено можливість притягнення до відповідальності суб'єкта господарювання (об'єкта відвідування) та його посадових осіб у разі виявлення порушень вимог законодавства про працю.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений "Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються, зокрема, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування.
Відповідно до п. 3, п. 4 Порядку № 823 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка.
Порушення відповідачем вказаних норм судом не встановлено.
Надаючи оцінку суті виявлених відповідачем порушень, суд виходив із такого.
Оскаржувані припис та попередження винесені відповідачем за неналежне оформлення позивачем трудових відносин з особою, яка, на думку відповідача, перебуває з позивачем у трудових відносинах.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За приписами ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Згідно з ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 року «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
При цьому забороняється допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника, а роботодавець щодо неї є суб'єктом, який використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. Тобто відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин. Особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, роботодавця.
Як видно із акта інспекційного відвідування, на думку відповідача, позивачем допущено до роботи одного працівника без оформлення трудових відносин, а саме ОСОБА_2 .
Так, суд встановив, що у продуктовому магазині за адресою: АДРЕСА_3 , здійснюють діяльність подружжя ФОП ОСОБА_6 (ІНП: НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ).
ФОП ОСОБА_6 є платником єдиного податку (група - 2, ставка - 20), якому законодавчо заборонено здійснювати торгівлю ліцензійними товарами у вигляді алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування та має право в магазині здійснювати торгівлю ліцензійними товарами у вигляді алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
ОСОБА_2 з 16.03.2018 працює у ФОП ОСОБА_6 , про що свідчить трудовий договір. Зазначена особа, працює через день з іншим продавцем ОСОБА_7 .
Згідно акту, позивач документально не підтвердив, що між ним та продавцем продовольчих товарів ОСОБА_2 укладено письмовий трудовий договір, при цьому для ОСОБА_2 забезпечено допуск для роботи з реалізації ліцензійних товарів у вигляді алкогольних напоїв та тютюнових виробів в інтересах ФОП ОСОБА_1 .
Однак позивач зазначає, що не допускав ФОП ОСОБА_6 разом із найманим працівником ОСОБА_2 до введення на його користь господарської діяльності. Не домовлявся та не визначав ФОП ОСОБА_6 разом із найманим працівником ОСОБА_2 у якості реалізаторів. Наголошує що ФОП ОСОБА_6 на власний розсуд здійснила реалізацію підакцизних товарів, право на реалізацію яких належить позивачу - ФОП ОСОБА_1 .
Відтак суд зазначає, що позивач - ФОП ОСОБА_1 , не може нести відповідальність господарську діяльність ФОП ОСОБА_6 , у їх спільному магазині, щодо здійснення нею реалізації товару з її власної ініціативи, не отримавши згоди позивача - ФОП ОСОБА_1 .
Вказані факти відповідачем не спростовані та докази протилежного суду не надані.
Відтак суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем законодавства про працю, а саме, наявність неоформлених трудових відносин з працівником, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці відповідача та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-VI суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.
Про витрати на професійну правничу допомогу зазначено у статті 134 КАС України.
Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Надання адвокатських послуг у сумі 6000 гривень повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним, а витрати є фактичними і неминучими, їхній розмір - обґрунтованим.
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг та час, необхідний для їх надання, суд приходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 грн, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ВН1300/485/ПД/АВ/П від 25.03.2021 року, який винесено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ВН1300/485/ПД/АВ/П/П-41 від 25.03.2021 року, яке винесено фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 .
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн (шість тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_3 ).
Відповідач - Управління Держпраці у Вінницькій області (Код ЄДРПОУ-39845483, вул. Магістратська, буд. 37, м. Вінниця, 21050).
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: