Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 3162 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.
Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
Іменем України
«15»червня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Онищенка Е.А.
Суддів: Подліянової Г.С.
Маловічко С.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” в особі відділення Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” у м. Запоріжжя про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди , -
У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнив до Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” в особі відділення Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” у м. Запоріжжя про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.
В позовній заяві зазначав, що 05.12.2008 року між ним та відповідачем був укладений депозитний договір № 26306504301250 на суму 49900 грн. з нарахуванням та щомісячною виплатою банком плати за користування вкладом 25% річних - терміном до 06.03.2009 року. 09.12.2008 року між ним та відповідачем був укладений депозитний договір № 26305505301250 на суму 43730 грн. з нарахуванням та щомісячною виплатою 25% річних терміном до 10.03.2009 року. В указані терміни він звернувся до банку з метою отримання сум вкладів та нарахованих відсотків, однак йому було відмовлено, оскільки у банку призначена тимчасова адміністрація терміном на 1 рік з 02.03.2009 року по 01.03.2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів терміном на 6 місяців з 02.03.2009 року по 01.09.2009 року. 18.03.2009 року банк уклав з ним депозитний договір № 26304506301250 на суму 49900 грн. з нарахуванням 24% річних строком до 06.10.2009 року, чим банк прострочив укладення договору на 12 днів, у зв'язку з чим банк завдав йому матеріальні збитки на суму 410 грн. 18.03.2009 року банк уклав з ним депозитний договір № 26303507301250 на суму 43730 грн. з нарахуванням 24% річних строком до 06.10.2009 року, чим банк прострочив укладання цього договору на 8 днів, чим завдав йому збитки на суму 239 грн. У зв'язку з заниженою ставкою відсотків, він поніс по договору № 26304506301250 у розмірі 275 грн., по договору № 26303507301250 - 241 грн. Оскільки терміни дії цих договорів закінчилися 06.10.2009 року, він звернувся до відповідача з заявою про повернення коштів, однак йому було відмовлено з посиланням на Постанову Національного Банку України № 519 від 01.09.2009 року про продовження мораторію. 19.10.2009 року між ними укладені договори № 26302504180484 на суму 49900 грн. та № 26303503180484 на суму 43730 грн. під 21% річних строком до 20.01.2010 року кожний, чим йому завдано збитки за договором № 26302504180484 на суму 503 грн., за договором № 26303503180484 на суму 440 грн. Відповідач прострочив укладання нових договорів на 13 днів та завдав йому збитки по договору № 26302504180484 - 444 грн., по договору № 26303503180484 - 389 грн. Відповідач не нарахував до сум вкладів за договорами від 19.10.2009 року відсотки від попередніх договорів, які не були сплачені по закінченню їх термінів, у сумах відповідно 6595 грн. та 5779 грн. та продовжує користуватися ними, чим завдав йому збитки у розмірах відповідно 415 грн. та 364 грн. 20.01.2010 року між ними укладені додаткові угоди № 1 до депозитного договору № 26302504180484 на суму вкладу 49900 грн., додаткову угоду № 1 до депозитного договору № 26303503180484 на суму вкладу 43730 грн. під 12% річних на строк з 20.01.2010 року по 22.02.2010 року. 22.02.2010 року по закінченню термінів додаткових угод в порушення чинного законодавства, відповідач не повернув йому суму вкладу у розмірі 49900 грн. та 42730 грн. та не повернув по додатковим угодам нараховані відсотки у розмірах 541 грн. 39 коп. та 474 грн. 44 коп. З урахуванням неповернення сум відсотків від попередніх договорів, загальна сума боргу по відсоткам становить - 17543 грн. 89 коп. У зв'язку з заниженою ставкою відсотків - 12% йому завдано збитки в сумі 2525 грн. З цих підстав просив стягнути з відповідача на його користь суму неповернутих вкладів - 93630 грн., неповернуті відсотки - 17543 грн. 89 коп., збитки від знижених відсотків - 2525 грн., від прострочення договорів з вини банку - 1482 грн., від неприєднання до сум вкладів відсотків від попередніх договорів - 779 грн., збитки на відшкодування свого права - 2909 грн., також посилаючись на ст. 625 ЦК України просив стягнути інфляційні витрати в сумі 13201 грн. , 3% від простроченої суми в розмірі 3205 грн., також просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 113000 грн.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з АКБ „Трансбанк” в особі відділення АКБ „Трансбанк” у м. Запоріжжя на користь ОСОБА_3 суму неповернутих вкладів в розмірі 93630 грн., неповернуті відсотки в розмірі 17543 грн. 89 коп., борг за прострочення виконання грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції в розмірі 13201 грн., 3% річних у розмірі 3205 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього стягнуто суму в розмірі 127699 грн. 89 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задовольняння всіх його позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення грошових коштів, які відповідно до депозитних договорів були внесені позивачем на депозитний рахунок відповідача, а також нарахованих відповідно договору процентів за користування коштами, суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три процентів річних від простроченої суми суд виходив з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і закону. В правове обґрунтування посилався на ст. ст. 525, 526, 625, 1049, 1058, ЦК України.
Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону
Судом встановлено, що 05.12.2008 року між позивачем та АКБ „Транс банк” було укладено депозитний договір № 26306504301250 у національній валюті на суму 49900 грн., з нарахуванням та щомісячною виплатою банком плати за користування вкладом 25% річних - терміном до 06.03.2009 року.
09.12.2008 року між позивачем та АКБ „Транс банк” було укладено депозитний договір № 2630550531250 у національній валюті на суму 43730 грн., з нарахуванням та щомісячною виплатою 25% річних, терміном до 10.03.2009 року.
Відповідно до п.1.2 Договорів, обов'язки банку по поверненню вкладів і нарахованих відсотків наступили по першому договору 06.03.2009 року, по другому договору - 10.03.2009 року.
Відповідно до п.2.8 Договору, банк зобов'язаний повернути вкладнику по закінченню терміну договору суму вкладу та нарахованих відсотків.
В указані терміни банк відмовив позивачу у видачі грошових сум, оскільки призначена тимчасова адміністрація терміном на 1рік з 02.03.2009 року по 01.03.2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (вкладників) терміном на шість місяців з 02.03.2009 року по 01.09.2009 року.
18.03.2009 року банк уклав з позивачем депозитний договір № 26304506301250 на суму 49900 грн. з нарахуванням 24% річних строком до 06.10.2009 року. 18.03.2009 року банк з позивачем уклав депозитний договір № 26303507301250 на суму 43730 грн. з нарахуванням 24% річних строком до 06.10.2009 року. Однак у визначені в договорах терміни банк не повернув суми вкладів та нараховані відсотки, посилаючись на Постанову Національного банку України № 519 від 012.09.2009 року про продовження у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів (вкладників) терміном з 02.09.2009 року по 02.12.2009 року.
19.10.2009 року між сторонами укладені договори № 26302504180484 на суму 49900 грн. та № 26303503180484 на суму 43730 грн. під 21% річних строком до 20.01.2010 року кожний. 20.01.2010 року між сторонами укладені додаткової угоди № 1 до депозитного договору № 26302504180484 на суму вкладу 49900 грн., додаткову угоду №1 до депозитного договору № 26303503180484 на суму вкладу 43730 грн. під 12% річних на строк з 20.01.2010 року по 22.02.2010 року. По закінченню термінів додаткових угод банк не повернув ОСОБА_3 суми вкладів та не повернув відсотки.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлений договором.
Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони ( вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
З цих підстав, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_3 суму неповернутих вкладів в розмірі 93630 грн. та неповернутих відсотків у розмірі 17543 грн. 89 коп.
Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідач (боржник) не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_3 борг за прострочення виконання грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 13201 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 3205 грн.
Стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 2525 грн. у зв'язку з укладення договорів з заниженою ставкою процентів, 1482 грн. за прострочення укладення договорів з вини банку, 779 грн. від неприєднання до сум вкладів відсотків від попередніх договорів, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки з матеріалів справи вбачається, що дія депозитних договорів не продовжувалася, а укладалися нові депозитні договори № 26302504180484 та № 26303503180484 від 19.10.2009 року з зменшеними процентними ставками, а саме - під 21 % річних та додаткові угоди до них під 12 % річних. Зазначені договори укладалися позивачем добровільно. Відповідач нараховував проценти відповідно до умов зазначених договорів. Вимоги про приєднання відсотків від попередніх договорів не передбачено сторонами у договорі. Доказів, які б свідчили про те, що прострочення укладення депозитних договорів сталося з вини банку, позивач суду не надав.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не стягнув на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 2300 грн., витрат на проведення бухгалтерських розрахунків, відправлення рекомендованих листів, транспортні витрати, що складає 609 грн., є необгрунтованими.
Відповідно до ст. 84, ч. 1 ст.88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджується позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед інших належать і витрати на правову допомогу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року „Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” затверджено граничні розміри компенсаційних витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції позивач не надав розрахунок з якого можливо було б встановити граничний розмір компенсації, також в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про оплату, пов'язаних із наданням юридичної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку ( квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки) щодо внесення ОСОБА_3 на рахунок юридичної консультації Шевченківського району м. Запоріжжя суми на правову допомогу в розмірі 2300 грн. Угода про надання правової допомоги в матеріалах справи також відсутня.
Всі інші вищезазначені витрати позивача не відносяться до судових витрат, передбачених ст. 79 ЦПК України, тому не підлягають стягненню з відповідача.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди ухвалено з додержанням норм матеріального права, оскільки відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а главою 71 ЦК України та самими укладеними сторонами депозитними договорами відшкодування моральної шкоди не передбачено.
Пункт 5 ст. 4 Закону України « Про захист прав споживачів», який також поширюється на спірні правовідносини, передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли вона заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.
Отже, ні договором, ні законодавством не передбачено стягнення компенсації за моральну шкоду у разі неналежного невиконання депозитного договору про внесення грошових коштів, тому суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог в цій частині.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає закону і підстав для його скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 3162 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.
Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
Іменем України
«15»червня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Онищенка Е.А.
Суддів: Подліянової Г.С.
Маловічко С.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” в особі відділення Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” у м. Запоріжжя про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди , -
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: