Справа № 2-5116
2010 рік
27 травня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі:
головуючого судді Можелянського В.А.,
при секретарі Мамутовой К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до філії відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк", третьої особи приватного нотаріуса Євпаторійського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору, додаткової угоди № 1 до кредитного договору, договору поруки, додаткової угоди № 1 до договору поруки, договору іпотеки, договору про внесення змін № 1 до договору іпотеки,
Відкрите акціонерне товариство "Морський транспортний банк" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 26 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товаристовом "Морський транспортний банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 40/FS, на підставі якого банком відповідачу наданий кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії лімітом 250000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних за його використання на споживчі цілі з кінцевим терміном повернення кредиту 26 жовтня 2012 року. Згідно заяв про надання траншу по кредитній лінії ОСОБА_1 отримав 250000 доларів США. ОСОБА_1 зобов'язався погашати заборгованість у період з 26 по останнє число кожного місяця згідно встановленого графику погашення кредиту. У забезпечення кредитного договору 26 жовтня 2007 року укладений договір поруки № 306-СS, згідно якого поручителем визнана ОСОБА_2 Крім цього, у забезпечення своєчасного виконання кредитного договору між банком та ОСОБА_1 укладений договор іпотеки від 26 жовтня 2007 року, згідно з яким предметом іпотеки є належна ОСОБА_4 на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. Свої зобов'язання відповідачі не виконали. Станом на 18 лютого 2010 року заборгованість відповідачів становить 2271063 грн. 37 коп., що складається із заборгованості за кредитом - 247013,82 доларів США (що еквівалетно 1976703 грн. 39 коп.), 35722,86 доларів США (що еквівалентно 285868 грн. 61 коп.) заборгованості по сплаті відсотків, 8011 грн. 23 коп. заборгованості за пенею, 480 грн. 14 коп. заборгованості по несплаті штрафу, які позивач просить солідарно стягнути з відповідачів. Також позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 1820 грн.
ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до філії відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк", третьої особи приватного нотаріуса Євпаторійського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3 з вимогами про визнання недійсним кредитного договору №40/FS від 26 жовтня 2007 року, додаткової угоди № 1 до кредитного договору №40/FS від 17 вересня 2009 року, договору поруки № 306-CS від 26 жовтня 2007 року, додаткової угоди № 1 до договору поруки № 306-CS від 17 вересня 2009 року, договору іпотеки від 26 жовтня 2007 року, договору про внесення змін № 1 до договору іпотеки від 17 вересня 2009 року. Свої вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивували тим, що банк в порушення норм чинного законодавства України визначив та здійснює розрахунки по кредитуванню в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії НБУ.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення у відповідності до позову. У задоволенні зустрічного позову представник позивача просив відмовити, пояснивши, що банк діяв у відповідності до чинного законодавства, яким передбачена можливість використання іноземної валюти в Україні. Як пояснив представник позивача, банк отримав генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, у зв'язку з чим отримання індівідуальної ліцензії не потрібно.
Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити. Представник відповідачів зустрічний позов просила задовольнити, пояснивши, що укладати договір кредиту в іноземній валюті банк не мав права, а тому договори поруки та іпотеки, укладені між банком та відповідачами, є недійсними.
Третя особа - приватний нотаріус Євпаторійського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю. Крім цього, третя особа надала заперечення до зустрічного позову, в якому просила у задоволенні зустрічного позову відмовити. Як пояснила приватний нотаріус Євпаторійського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3, оскільки банк діяв у відповідності до чинного законодавства, яким передбачена можливість використання іноземної валюти в Україні, то кредитний договір та договір іпотеки укладено згідно з вимогами законодавства та є дійсними.
Вислухавши представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.
Судовим розглядом встановлено, що 26 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товаристовом "Морський транспортний банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 40/FS, на підставі якого банком відповідачу наданий кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії лімітом 250000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних за його використання на споживчі цілі з кінцевим терміном повернення кредиту 26 жовтня 2012 року.
17 вересня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 40/ FS від 26 жовтня 2007 року, згідно з якою сторони домовилися, що за умови відсутності протягом 15 років з дати укладання договору, порушень позичальником будь-якого із зобов'язань за договором, термін погашення кредиту автоматично продовжується до 20 років, а саме до 26 жовтня 2027 року.
Згідно заяв про надання траншу по кредитній лінії та рахунку НОМЕР_1, ОСОБА_1 отримав 250000 доларів США.
ОСОБА_1 зобов'язався погашати заборгованість у період з 26 по останнє число кожного місяця згідно встановленого графику погашення кредиту.
У забезпечення кредитного договору 26 жовтня 2007 року укладений договір поруки № 306-СS, згідно якого поручителем визнана ОСОБА_2
17 вересня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 306- CS від 26 жовтня 2007 року, згідно з якою сторони домовилися, що за умови відсутності протягом 15 років з дати укладання договору, порушень боржником будь-якого із зобов'язань за договором, термін погашення кредиту автоматично продовжується до 20 років, а саме до 26 жовтня 2027 року.
Крім цього, у забезпечення виконання позичальниками зобов'язань за кредитним договором, 26 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» укладено договір іпотеки квартири загальною площею 298, 1 кв. м, житловою площею - 191,1 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
17 вересня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки від 26 жовтня 2007 року , згідно з якою сторони домовилися, що за умови відсутності протягом 15 років з дати укладання договору, порушень позичальником будь-якого із зобов'язань за договором, термін погашення кредиту автоматично продовжується до 20 років, а саме до 26 жовтня 2027 року.
Згідно наданого розрахунку, відповідачами частково повернено кредитні кошти у сумі 2986,18 доларів США та 34689,88 доларів США у рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами.
02 лютого 2009 року, 17 лютого 2009 року відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» ОСОБА_1, ОСОБА_2 надіслані вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором. Свої зобов'язання відповідачі не виконали.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договори.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно з умовами договору і вимогами Цивільного Кодексу України.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
П. 1.4 договору поруки № 306-СS від 26 жовтня 2007 року передбачає солідарну відповідальність боржника та поручителя за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання по кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Згідно до п. 14 Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України.
Офіційний курс долара США на 18 лютого 2010 року складає 08 грн. за 01 долар США.
Таким чином, з наданих відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» розрахунків, правильність яких відповідачі не заперечували, вбачається, що загальна заборгованість за договором кредиту станом на 18 лютого 2010 року становить 2271063 грн. 37 коп., що складається із заборгованості за кредитом - 247013,82 доларів США (що еквівалетно 1976703 грн. 39 коп.), 35722,86 доларів США (що еквівалентно 285868 грн. 61 коп.) заборгованості по сплаті відсотків, 8011 грн. 23 коп. заборгованості за пенею, 480 грн. 14 коп. заборгованості по несплаті штрафу.
Ч. 2 ст. 192 ЦК України передбачає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Законами, які врегульовують банківську діяльність, а саме ст. ст. 19, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність, зокрема операції з розміщення залучених коштів, від свого імені, на власних умовах та на власний ризик тільки після отримання банківської ліцензії, яка надається Національним Банком України.
З матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2003 року відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк» отримав від Національного Банку України банківську ліцензію № 66 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1, п. п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 15 вересня 2003 року відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк» отримав від Національного Банку України письмовий дозвіл № 66-2 на право здійснення операцій, визначених п. п. 1-4 ч. 2, 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з додатком операцій з валютними цінностями.
Відповідно до п. 5.3 Постанови Правління Національного Банку України від 17 липня 2001 року № 275 «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на використання окремих операцій», письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення банком валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, у тому числі і операцій з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.
Посилання представника відповідача на ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якою передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, не може бути підставою для визнання кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки недійсними, оскільки названі законодавчі акти хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті.
Таким чином, банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного Банку України банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.
Щодо доводів представника відповідачів про необхідність отримання індивідуальних ліцензій сторонами кредитного договору для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, то слід виходити з наступного.
Зі змісту ст. 47 та ст. 49 Закону України" «Про банки і банківську діяльність» та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вбачається, що наявність у банка генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.
Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національніим Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного Банку України від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний Банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк» отримав банківську ліцензію № 66 на право здійснювати банківські операції, в тому числі, щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій дозвіл № 66-2 від 15 вересня 2003 року на право здійснювати операції з валютними цінностями, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», тому використання банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу або як застави за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.
При таких обставинах, надання відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Національним Банком України, та не потребує отримання банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, тому доводи представника відповідачів про обов'язковість отримання банком індивідуальних ліцензій Національного Банку України для здійснення валютних операцій відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» є безпідставними.
Таким чином, оскільки основне зобов'язання - кредитний договір № 40/FS від 26 жовтня 2007 року, додаткова угода № 1 до кредитного договору № 40/FS від 17 вересня 2009 року є дійсними, то і правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання - договір поруки № 306-CS від 26 жовтня 2007 року, додаткова угода № 1 до договору поруки № 306-CS від 17 вересня 2009 року, договор іпотеки від 26 жовтня 2007 року, договору про внесення змін № 1 до договору іпотеки від 17 вересня 2009 року - є дійсними.
У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, суд стягує з кожного з відповідачів на користь позивача судовий збір у сумі 850 грн. та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі ст. ст. 11, 525, 526, 533, 554, 1050, 1054 ЦК України, п. 14 Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд,
Позов відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» заборгованість у сумі 2271063 грн. 37 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» у рахунок сплаченого судового збору 850 грн. та 60 грн. у рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 910 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» у рахунок сплаченого судового збору 850 грн. та 60 грн. у рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 910 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до філії відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк", третьої особи приватного нотаріуса Євпаторійського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору №40/FS від 26 жовтня 2007 року, додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 40/FS від 17 вересня 2009 року, договору поруки № 306-CS від 26 жовтня 2007 року, додаткової угоди № 1 до договору поруки № 306-CS від 17 вересня 2009 року, договору іпотеки від 26 жовтня 2007 року, договору про внесення змін № 1 до договору іпотеки від 17 вересня 2009 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до колегії суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: