Справа № 373/272/21
Номер провадження 2/373/370/21
20 серпня 2021 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебедя В.В.,
за участю секретаря Тітрової І.В.,
позивача ОСОБА_1 , представника позивача-адвоката Миколаєнка Є.В.,
відповідача ОСОБА_2 , представників відповідача-адвокатів Гори Р.М., Кумановського М.В., представників третьої особи Малини Л.О., ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,
І. Стислий виклад позицій сторін
Представник позивача-адвокат Миколаєнко Є.В. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 26.11.2011 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. З травня 2012 року подружжя переїхало проживати у м. Жешув Польщі, де в них від спільного проживання народилась донька ОСОБА_4 . Починаючи з жовтня 2012 року відповідач почав проявляти агресію та неадекватну поведінку як до позивача, так і до їхньої доньки. ОСОБА_2 не цікавився щодо дитини після її народження, її вихованням не займався, не проявляв батьківської турботи. З грудня 2012 року відповідач не ночував вдома, що не пов'язано з відрядженнями. У той же час позивача з дитиною закривав на замок, щоб останні не змогли вийти на вулицю, поки він не повернеться. Крім того, не дозволяв їм їхати в Україну. В жовтні 2013 року у позивача закінчилась віза, і вона змогла виїхати з дитиною в Україну. Відповідач, зрозумівши, що позивач не бажає повертатися з дитиною до Польщі й може втратити певні привілеї в Польщі, попросив вибачення; обіцяв, що подібні ситуації більше не повторяться. У зв'язку з цим позивач вирішила надати відповідачу можливість виправити ситуацію і в листопаді 2013 року, оформивши візу, знову поїхала до чоловіка ОСОБА_2 в Польщу . Перші місяці після приїзду були без сварок, образ та насильства. З середини грудня 2013 року відповідач застосовувати агресію та силу по відношенню до позивача. В березні 2014 року позивач разом з дитиною повернулася до України. 14.07.2014 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області винесено рішення про розірвання шлюбу та стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини (справа № 373/1505/14). З моменту розірвання шлюбу донька проживає разом з позивачем та повністю знаходиться на її утриманні. Відповідач життям дитини не цікавиться, не забезпечує їй належні умови проживання, виховання та розвитку, фінансового забезпечення на її утримання не надає, про що свідчить заборгованість по аліментах. Дитині ОСОБА_4 виповнилось вісім років, остання не пам'ятає ОСОБА_2 як батька, не має до нього почуттів, так як за ці роки жодного разу його не бачила. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. 19.06.2018 між позивачкою та ОСОБА_7 укладено шлюб. З цього періоду позивача, її доньку, сина від другого шлюбу ОСОБА_8 , утримує її теперішній чоловік, з яким вони проживають однією сім'єю. Позивач та її чоловік ОСОБА_7 займаються вихованням дітей, забезпечують їм належні умови для проживання та розвитку, піклуються про їх фізичний та духовний розвиток.
Відповідач в своїх поясненнях заперечив проти позову, вказавши, що в силу своїх можливостей намагався підтримувати доньку ОСОБА_4 від ОСОБА_10 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 під час їхнього спільного проживання в м. Жешув Польща. Повідомив, що в Польщі мав стабільні заробітки на власному підприємстві "Dimex Machinery Trading". У жовтні 2013 року мав фінансові проблеми у підприємництві, що вплинуло на подружні відносини з позивачем, в той час до них в гості приїхала матір ОСОБА_1 - ОСОБА_11 , яка повідомляла при ньому ОСОБА_1 про кращих за нього чоловіків. Він був обурений та видалив з квартири ОСОБА_11 . В подальшому, залишивши квартиру, того ж дня дізнався, що ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , виїхали з м. Жешув. Повідомив, що забезпечував усім необхідним колишню дружину ОСОБА_12 та доньку ОСОБА_4 , ні до кого з них не застосовував фізичне насильство та не перешкоджав у пересуванні. В подальшому у 2014 році через родичів дистанційно без отримання копії рішення суду дізнався про те, що судом було розірвано шлюб між ним та позивачем, зі стягненням аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 . В 2014 році після розірвання шлюбу не мав стабільних заробітків у Польщі, й вважав, що не міг систематично сплачувати грошові кошти в якості аліментів. Влітку 2014 року він перебував у м. Києві, і у зв'язку з переслідуванням не приїжджав у м. Переяслав-Хмельницький Київської області. У 2014 році проти нього в Україні була порушена кримінальна справа, що вважає незаконним, та він у 18.12.2014 з м. Борисполя (Україна) виїхав в Росію. В подальшому був затриманий у Фінляндії у зв'язку з міжнародним розшуком, й поміщений в місця неволі. Знаходження в розшук ним було оскаржено, та інформація видалена з бази Інтерполу, в період 2017 року залишився проживати в Фінляндії та працевлаштувався. В Україну не повертався у зв'язку зі страхом розшуку та можливістю повторного затримання. У 2017 році до нього у Фінляндію приїхав батько ОСОБА_13 , з яким він проживав в одній квартирі, та з його банківського рахунку через електронний кабінет в АТ КБ "ПриватБанк" переказував грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_10 для доньки ОСОБА_4 , які сприймав як аліменти, з призначенням в платежі "child support". У 2018 році влаштувався жити в США, виїхавши з Фінляндії. Крім цього, переказував грошові кошти для доньки ОСОБА_14 , знайомим особам в м. Переяславі Київської області ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , пересилав по пошті дитячі речі та техніку в м. Переяслав Київської області для передання сестрою ОСОБА_17 . ОСОБА_4, цікавився у членів сім'ї дитиною ОСОБА_4 , розмовляв з цього приводу по телефону з ОСОБА_10 , рідною сестрою ОСОБА_17 , матір'ю ОСОБА_18 , ОСОБА_16 . В травні 2021 року по телефону від знайомого ОСОБА_15 дізнався про розгляд справи про позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , та після залучення до судового процесу адвокатів, ознайомлення зі справою здійснив погашення заборгованості аліментів, в липні 2021 року за власною ініціативою склав заяву зі згодою на виїзд Злати закордон в присутності матері ОСОБА_12 , оскільки дізнався в розмові зі знайомим в м. Переяславі Київської області ОСОБА_16 про намір ОСОБА_1 виїхати з донькою ОСОБА_4 закордон для відпочинку.
Представник третьої особи ОСОБА_3 просить ухвалити рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_4 , вважаючи, що рішення виконавчого комітету Переяславської міської ради від 15.09.2020 № 325-30 щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є обгрунтованим.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 10.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 31.03.2021.
31.03.2021 підготовче судове засідання відкладено на 13.04.2021 за клопотанням представника позивача-адвоката Миколаєнка Є.В.
Ухвалою суду від 13.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду на 27.04.2021.
27.04.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 12.05.2021, за клопотанням представника позивача-адвоката Миколаєнка Є.В.
12.05.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.05.2021, за клопотанням представника позивача-адвоката Миколаєнка Є.В. у зв'язку з повторним витребуванням документів.
Ухвалою суду від 19.05.2021 клопотання представника позивача-адвоката Миколаєнка Є.В. про витребування доказів задоволено. Розгляд справи відкладено до 28.05.2021.
28.05.2021 судове засідання відкладено до 15.06.2021, у зв'язку з надходженням письмового клопотання від відповідача ОСОБА_2 від 27.05.2021.
15.06.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 24.06.2021 за клопотанням представника позивача-адвоката Миколаєнка Є.В., з метою надання часу на ознайомлення з відзивом на позов, інших письмових заяв та клопотань від представників відповідача.
Ухвалами суду від 24.06.2021 відзив на позовну заяву разом з доданими документами (за вхідними № 5552/21 від 15.06.2021, № 5522/21 від 15.06.2021) повернуто заявнику без розгляду; відмовлено представнику відповідача-адвокату Горі Р.М. у поновленні строку на подання зустрічного позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та повернуто заявнику-адвокату Горі Р.М. зустрічну позовну заяву (вхідні № 5527/21 від 15.06.2021, № 5527/21 від 15.06.2021) разом із доданими документами, копію якої долучено до матеріалів справи; залишено без розгляду заяву представника відповідача-адвоката Гори Р.М. про витребування доказів. В судовому засіданні оголошено перерву до 06.07.2021.
Ухвалами суду від 06.07.2021 у задоволенні заяви представника відповідача-адвоката Гори Р.М. про відвід судді від розгляду цивільної справи відмовлено; у задоволенні заяви представника відповідача-адвоката Гори Р.М. про оголошення перерви у зв'язку з апеляційним оскарженням ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 24.06.2021, або зупинення провадження у справі.
06.07.2021 протокольно ухвалою задоволено заяву представника відповідача-адвоката Гори Р.М. про встановлення додаткового строку про долучення доказів, встановлено додатковий строк, долучено докази зі сторони відповідача. В судовому засіданні оголошено перерву до 03.08.2021 у зв'язку із закінченням робочого часу.
Ухвалою суду від 30.07.2021 клопотання представника відповідача-адвоката Гори Р.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
03.08.2021 протокольно ухвалою задоволено заяву представника відповідача-адвоката Гори Р.М. про встановлення додаткового строку про долучення доказів, встановлено додатковий строк, долучено докази зі сторони відповідача. В судовому засіданні оголошено перерву до 11.08.2021 у зв'язку з продовженням допиту свідків.
11.08.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.08.2021 у зв'язку з наданням часу для підготовки до судових дебатів.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази
Судом встановлено, що позивач з 26.11.2011 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 413 (а.с. 13, т. 1).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Жешув Польща, що підтверджується повним витягом зі свідоцтва про народження, зареєстроване відділом реєстрації громадянського стану у Жешові за № 6010/2012 від 09.10.2012 та документом про завірений переклад з польської мови, присяжним перекладачем української мови К.Літвін, м. Жешув, 17.01.2013, реєстр № 120/13 (а.с. 15-17, т. 1).
14.07.2014 заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області позов ОСОБА_19 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_19 та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_19 на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1000 грн, з відповідною індексацією відповідно до Закону, щомісячно, починаючи з 05.06.2014, до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 30.07.2014 (а.с. 20, т. 1).
05.08.2014 ОСОБА_19 на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14.07.2014 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 (а.с. 21, т. 1).
19.06.2018 ОСОБА_19 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 130. Прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_20 (а.с. 19, т. 1).
Із довідки виконавчого комітету Переяславської міської ради № 549 від 12.03.2020 вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , має такий склад сім'ї: чоловік - ОСОБА_7 , 1980 року народження, дочка - ОСОБА_4 , 2012 року народження, син ОСОБА_8 , 2019 року народження, які також зареєстровані за вказаною адресою (а.с. 22, т. 1).
Довідкою Переяславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 від 11.03.2020 та інформацією про участь батьків у шкільному житті дитини підтверджено, що ОСОБА_4 є ученицею 1-Г класу ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7, з педагогами, які навчають дитину спілкується мама ( ОСОБА_1 ), яка цікавиться шкільним життям дитини, батько дитини контакту зі школою не підтримує, із вчителями не спілкується (а.с. 23-24, т. 1).
Згідно довідок від 06.07.2020 лікарем-психіатром та лікарем-наркологом КНП Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога в Переяслав-Хмельницькій ЦРЛ не перебувають (а.с. 25-26, т. 1).
Згідно довідок № 644/35.05/35.01-33 та № 643/35.05/35.01-33 від 07.07.2020 виданих директором Переяслав-Хмельницької міськрайонної філії Київського обласного центу зайнятості Красовою Л., встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перебувають на обліку в центрі зайнятості (а.с. 27-28, т . 1).
Із довідки заступника начальника Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області Немировського О. від 10.07.2020 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває з 07.04.2015 в розшуці Васильківським ВП ГУ НП в Київській області та відносно нього 03.12.2012 порушено кримінальне провадження за ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 29, т. 1). Таке вбачається і з відповідей ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області № 1/1269 від 02.06.2021, 1/1237 від 27.05.2021 (а.с. 104-105, т. 2).
15.09.2020 рішенням Переяславської міської ради № 325-30 вирішено надати ОСОБА_1 висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Висновком органу опіки та піклування Переяславської міської ради від 15.09.2020 № 325-30 визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31, т. 1).
Із інформації з Єдиного реєстру боржників від 23.02.2021 вбачається, що ОСОБА_2 є боржником у виконавчому провадженні № 60612375 щодо стягнення аліментів.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, обчислених головним державним виконавцем Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу ДВС Білодід І.Ю. від 12.03.2021 вих. № 4985, станом на 05.02.2021 заборгованість відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 84622,50 грн (а.с. 60-61, т. 1).
Відповідно до копій платіжних відомостей, виданих АТ КБ "ПриватБанк" вбачається, що з банківського рахунку ОСОБА_13 03.10.2017, 19.10.2017, 20.10.2017, 17.11.2017, 17.12.2017, 04.01.2018, 19.01.2018, здійснювались на банківський рахунок ОСОБА_19 грошові перекази з призначенням платежу "child support" в різних сумах від 1800 грн до 7035 грн, в сукупності 21297 грн 05 коп., та відповідно до виписки платіжної системи "MoneyGram" від ОСОБА_21 на ОСОБА_22 перераховувались з квітня 2017 року по 18.01.2018 грошові кошти в сумах від 100 до 1000 євро, в загальній сумі 6187 євро, та одноразовий переказ 18.07.2017 ОСОБА_23 в розмірі 100 євро (а.с. 137-145, т. 2).
Крім цього, відповідачем надано до Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 згоду на виїзд їхньої доньки ОСОБА_4 в супроводі ОСОБА_1 закордон в різні країни за відповідним переліком до 01.08.2022, що відображено в заяві від 28.07.2021, засвідченій у Генеральному консульстві України в Сан-Франциско США (а.с. 204, т. 2). Таку згоду на виїзд дитини закордон суд сприймає як таку, що надана в інтересах дитини, має значення в справі в частині виконання батьківських обов'язків.
Для оформлення заяви зі згодою на виїзд доньки ОСОБА_4 закордон надано відповідні документи, що підтверджують дії відповідача для проїзду до Генерального консульства України в Сан-Франциско США. Такі документи мають інформативний характер, не відносяться до предмета позову (а.с. 189-203, 205-207, т. 2).
Дані докази є допустимими та належними, інші докази зі сторони відповідача відхилені в ході судового процесу з мотивів пропущення строку подання доказів без клопотання про поновлення строку на їх подання, необґрунтованості клопотання про витребування доказів.
Погашення заборгованості з аліментів на утримання ОСОБА_4 , 2012 р.н., протягом судового розгляду до травня 2021 року визнано сторонами, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України дана обставина не потребує доказування.
Враховуючи предмет та підстави позову, зміст спірних правовідносин, то обставинами, що підлягають доказуванню в даній справі є ухилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини відповідно до частини першої статті 164 Сімейного кодексу України.
Фактичні обставини встановлені також на показаннях свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 (зі сторони позивача), ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 (зі сторони відповідача).
Свідок ОСОБА_11 повідомила, що ОСОБА_1 є її донькою, а ОСОБА_2 - колишній чоловік доньки. З донькою під час перебування у Польщі вона підтримувала зв'язок через програму "Скайп", і вона бачила пригнічений настрій доньки ОСОБА_1 . Вона бачила сварки між відповідачем та позивачем під час цих розмов. Приїжджала в гості до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та онуки ОСОБА_4 до м. Жешув Польщі на короткий період. Особисто бачила як відповідач, його батько ОСОБА_13 , сварились між собою. ЇЇ штовхав відповідач, коли вона зробила зауваження для припинення сварок, на руках вона тримала ОСОБА_4 . Зі слів позивача відомо, що відповідач залишав останню та онуки ОСОБА_4 без утримання в Польщі, з 2013 року відповідач не сплачує аліменти й не приймає участі у вихованні ОСОБА_4 , погрожує викрасти дитину. В загальному їй відомо зі слів доньки, що відповідач не приймає участі у вихованні онуки ОСОБА_4 , не надає грошових коштів на її утримання, не супроводжує у школу та дитячий садок, не спілкується з донькою ОСОБА_1 , не цікавиться онукою з часу повернення з Польщі до України.
Свідок ОСОБА_7 повідомив, що перебуває з ОСОБА_1 у шлюбі з 2018 року та спільно утримує й виховує доньку ОСОБА_4 , сина ОСОБА_26 в м. Переяславі Київської області. Знає про відповідача як мешканця міста. Не бачив, щоб ОСОБА_2 з 2018 року зв'язувався з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не сплачував аліменти на утримання ОСОБА_4 . Виконує з цього часу батьківські обов'язки по відношенню до ОСОБА_4 , забезпечує її фінансово, турбується про її стан здоров'я, забезпечує лікування, освіту, духовний розвиток дитини, сприймає Злату як рідну доньку, супроводжує її до садочка, школи.
Свідок ОСОБА_24 пояснила, що була в 2011 році на весіллі ОСОБА_12 та ОСОБА_2 в м. Переяславі Київської області. Бачила їх у 2013 році, коли позивач виїжджала для проживання в Польщі. Дитиною ОСОБА_4 опікувалась позивачка, а відповідач "холодно" ставився до дитини. Зі слів позивача їй відомо, що після народження ОСОБА_4 відповідач жорстоко ставився до них. Під час проживання позивача, відповідача у Польщі, вона підтримувала зв'язок за допомогою програми "Скайп", жодного разу не бачила відповідача. Зі слів позивача відомо про те, що відповідач не утримував ОСОБА_12 зі ОСОБА_4 під час проживання в Польщі, не сплачував аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , з 2013 року не бачила ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_25 повідомила, що особисто не знає ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 знайома з часу навчання в школі в м. Переяславі Київської області. Вона підтримувала спілкування з позивачем через програму "Скайп", бачила синці на обличчі позивача у зв'язку з тим, що позивач повідомила про побої відповідачем. Позивач повідомляла їй про те, що в неї та відповідача складні сімейні відносини, останній не приділяє уваги дочці ОСОБА_4 , надає грошові кошти для утримання після нагадування. Від позивача відомо, що з часу переїзду ОСОБА_1 , доньки ОСОБА_4 до України відповідач взагалі не надавав кошти позивачу, не сплачував аліменти та не цікавився дитиною, чому не була безпосереднім свідком.
Свідок ОСОБА_17 повідомила, що 01.09.2019 передавала в м. Переяславі Київської області ОСОБА_4-малолітній доньці рідного брата ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 400 доларів США як подарунок від ОСОБА_2 , без інших свідків. Про це попросив в телефонній розмові ОСОБА_2 . Крім цього, в грудні 2020 року вона в присутності її матері ОСОБА_18 за місцем проживання ОСОБА_18 в м. Переяславі Київської області передавала ОСОБА_4 дитячі речі, мобільний телефон.
Крім цього, в березні 2021 року ОСОБА_17 передавала в кафе "Пектораль" в м. Переяславі Київської області подарунки від ОСОБА_2 для ОСОБА_4 в присутності її матері ОСОБА_1 : 10 000 грн, бездротові навушники "Ейрподз", на що ОСОБА_1 не дозволила прийняти ці подарунки. Вона передала вказані грошові кошти в руки ОСОБА_4 . Вказані речі передавались ОСОБА_17 . ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку, а грошові кошти в більшій за 10 000 грн переказувались за допомогою платіжної системи ОСОБА_16 , який особисто віддав їй гроші в м. Переяславі Київської області. Повідомила, що зі слів ОСОБА_1 відомо про те, що мобільний телефон від ОСОБА_2 не надається ОСОБА_4 у зв'язку з цінністю такої речі та можливістю її втрати дитиною. Пропонувала ОСОБА_1 з її допомогою сплатити від імені ОСОБА_2 аліменти на рахунок, який вказувався би ОСОБА_1 , не отримала таких відомостей від останньої. Повідомила, що не пам'ятає чи її брат ОСОБА_2 вказував про зобов'язання сплачувати аліменти, але вона знала про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , сприймала що розірвання шлюбу передбачає стягнення аліментів.
Крім цього, додатково вказала, що бачила в день святкування дня народження ОСОБА_4 у 2017 році в гостях у ОСОБА_1 в м. Переяславі Київської області як Злата рве фотографії із зображенням ОСОБА_2 , негативно висловлюється про нього. Систематично засобами мобільного зв'язку спілкується з ОСОБА_2 , останній в розмовах цікавився про ОСОБА_4 , питав у неї про можливість передати засоби зв'язку, грошові кошти й інші подарунки ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_18 є матір'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_17 , вказала на виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків по відношенню до ОСОБА_4 . ОСОБА_17 повідомляла їй про переказ для ОСОБА_4 грошових коштів, цінних подарунків в кінці 2020 року. За місцем її проживання в м. Переяславі Київської області у 2020 році, не пам'ятає точного періоду, ОСОБА_1 разом зі Златою нею разом з ОСОБА_17 передавався мобільний телефон "Айфон", дитячі речі, які містились в поштовій посилці від ОСОБА_2 із США. Вважала, що ці речі призначені безпосередньо для ОСОБА_4 , та вона повідомила ОСОБА_4 що ці речі призначені їй.
ОСОБА_18 вказала, що була свідком разом з ОСОБА_17 того, що будучи на святкуванні дня народження її онука ОСОБА_4 за місцем проживання з матір'ю ОСОБА_1 в м. Переяславі Київської області рвала фотокартку із зображенням ОСОБА_2 . Не була свідком перешкод зі сторони ОСОБА_1 . ОСОБА_2 у спілкування зі ОСОБА_4 . Вважає, що створені такі передумови, які перешкоджають у спілкуванні дитини з батьком. В телефонних розмовах останній постійно цікавиться онукою ОСОБА_4 , висловлює любов до своєї дитини.
Свідок ОСОБА_16 повідомив, що підтримував дружні стосунки в м. Переяславі Київської області з відповідачем, постійно спілкується з ним дистанційно по телефону. Знає позивача і відповідача як колишнє подружжя, бачив їх у 2012 році в Україні під час вагітності позивача. З 2014 по 2016 роки не спілкувався з відповідачем. З позивачем підтримує нейтральні стосунки. Про усі матеріальні труднощі у 2016 році, затримання та перебування відповідача у Фінляндії знає від відповідача, перекази грошових коштів, відправлення подарунків ОСОБА_4 знає також з його слів. Безпосередньо як свідок підтверджує, що восени 2020 року відповідач по пошті із США, штат Вашингтон, мав відправляти ОСОБА_17 коробку з дитячими речами для доньки ОСОБА_4 , оскільки він цікавився особисто в головному відділенні АТ "Укрпошта" в м. Києві про причини затримання вказаної посилки. У лютому 2021 року відповідач зробив йому грошовий переказ, та він купив бездротові навушники для телефону, які передав для ОСОБА_14 , оскільки остання мала спілкуватись з донькою відповідача. У березні 2021 року відповідач направив йому техніку марки "Епл" з метою передачі доньці відповідача ОСОБА_4 , але він цього не зробив у зв'язку з тим, що хотів зробити це офіційно. В червні 2021 року він отримав грошовий переказ від відповідача на суму приблизно 88 600 грн, та ним особисто від імені відповідача на рахунок виконавчої служби були сплачені грошові кошти як аліменти на утримання доньки відповідача ОСОБА_4 . Знає, що донька відповідача проживає в м. Переяславі з позивачем, з позивачем спілкувався по мобільному телефону в лютому 2021 року та пізніше з приводу переліку країн для відпочинку дитини, неодноразово пропонував примиритись з відповідачем. Як представник відповідача за довіреністю звертався у березні 2021 року до АТ КБ "ПриватБанк" для отримання відомостей та платіжних документів від ОСОБА_2 , з метою збирання доказів, на усне доручення відповідача зібрати документи для встановлення способу спілкування з дитиною в судовому порядку. Також від відповідача отримував банківські картки для передання позивачу. Речі, банківські картки для доньки відповідача ОСОБА_4 не передавав позивачу у зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачем існують спірні відносини з приводу спілкування з дитиною. Про неможливість спілкування з дитиною та неприязні відносини між сторонами знає зі слів відповідача, не був безпосереднім свідком таких обставин. В телефонній розмові з відповідачем останній неодноразово просив його поговорити з позивачем для примирення та встановлення способу спілкування з донькою ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_15 пояснив, що спілкується з відповідачем ОСОБА_2 як зі знайомим, та працюючи адвокатом, не надавав йому послуг з правничої допомоги та не консультував з юридичних питань. В кінці 2017 року-на початку 2018 року ОСОБА_2 повідомив йому по телефону, що перебуває у Фінляндії, та вони спілкувались про перерахування йому грошових коштів в розмірі 6000 грн для придбання мобільного телефону з сім-карткою для доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , щоб встановити спілкування між ними. На перераховані гроші ОСОБА_2 він придбав мобільний телефон марки "Самсунг", моделі не пам'ятає, з сім-карткою, чохлом до мобільного телефону. Він усно домовився про зустріч з позивачем, та ввечері неподалік від місця проживання позивача в м. Переяславі Київської області передав їй мобільний телефон для її доньки ОСОБА_4 , з поясненнями того, що цей мобільний телефон придбаний її колишнім чоловіком ОСОБА_2 для спілкування з дитиною.
Свідок ОСОБА_13 повідомив, що приїхав проживати до свого сина ОСОБА_2 в Фінляндію в 2017 році. На початку 2018 року не працював у зв'язку з відсутністю такого права в Фінляндії. Перебував на утриманні у ОСОБА_2 , який працював та отримував заробітну плату. В нього був мобільний телефон із застосунком "Приват-24" з доступом до банківського рахунку в банку АТ КБ "ПриватБанк". Йому відомо від ОСОБА_2 , що останній за допомогою його мобільного телефону з вказаним застосунком переказував грошові кошти на банківський рахунок позивача на утримання онуки ОСОБА_4 . Він надав ОСОБА_2 дозвіл доступу до його банківського рахунку через мобільний телефон, та він особисто не контролював які саме суми грошових коштів і в який час його син ОСОБА_2 перераховував як на його банківський рахунок, так і з його банківського рахунку на банківський рахунок його колишньої дружини ОСОБА_19 . Вказав про такі дії ОСОБА_2 з 2017 року до 23.01.2018 - дата виїзду з Фінляндії ОСОБА_2 в Росію. Доповнив, що не вміє користуватись мобільним застосунком "Приват24", не здійснював дій щодо перерахування позивачу грошових коштів в будь-який спосіб. Засвідчив, що його син ОСОБА_2 перераховував грошові кошти в розмірі 400 доларів на ім'я його доньки ОСОБА_17 для передачі онуці ОСОБА_4.
ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
- ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
- жорстоко поводяться з дитиною;
- є хронічними алкоголіками або наркоманами;
- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
- засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_21 стосовного його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач посилалася на те, що відповідач в цілому ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та матеріальному утриманню дитини, забезпеченню її розвитку, про що свідчать фактична відсутність відповідача в житті ОСОБА_4 , заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів, разом зі ОСОБА_4 під час спільного проживання у Польщі зазнала насильства зі сторони ОСОБА_2 .
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Під час розгляду справи в суді встановлено, що відповідач погасив заборгованість з аліментів до травня 2021 року на утримання його доньки ОСОБА_4 , 2012 р.н.; пропонував позивачу дійти до примирення для того, щоб спілкуватись з донькою ОСОБА_4 за згодою позивача, брати участь у її вихованні, незважаючи на перебування закордоном; вживав заходів для забезпечення спілкування з дитиною шляхом передання через знайому особу в м. Переяславі Київської області ОСОБА_15 , сестру ОСОБА_17 , матір ОСОБА_18 , знайому особу в м. Переяславі Київської області ОСОБА_27 , подарунків для доньки ОСОБА_4 .
Суд не встановив умисного ухилення ОСОБА_2 від забезпечення доньки ОСОБА_4 , 2012 р.н., а в 2017 році-січні 2018 року відповідач перераховував грошові кошти на банківський рахунок позивача на утримання їхньої малолітньої дитини.
Відсутність відповідача у житті дитини на території України потребує належної оцінки на підставі доказів, а тому суд не бере до уваги аргумент й показання свідків за клопотанням позивача щодо відсутності у піклування й вихованні відповідачем дитини протягом 2014-2021 років, й не свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків.
Суд приймає письмові докази обох сторін, які відповідають показанням свідка ОСОБА_13 як належні докази того, що ОСОБА_2 за згодою ОСОБА_13 перераховував грошові кошти позивачу ОСОБА_1 в період з жовтня 2017 року по січень 2018 року для забезпечення доньки ОСОБА_4 . Під час судового розгляду заборгованість з аліментів погашена відповідачем, ним надано дозвіл на виїзд доньки ОСОБА_4 в супроводі позивача в ряд країн. Такі встановлені судом обставини суд оцінює як виконання батьківських обов'язків відносно ОСОБА_4 , 2012 р.н., відповідачем ОСОБА_2 , що спростовують наведені обставини у позові як тривале невиконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Суд відхиляє аргумент, показання свідка ОСОБА_25 , оскільки відсутні письмові докази щодо застосування відповідачем насильства до позивача, їхньої дитини ОСОБА_4 , неможливості звернутись до медичного закладу або поліції, оскільки фізичне насильство може бути встановлено лікарем за критерієм тілесних ушкоджень, або таке насильство як фізичного, так і психологічного характеру, потребує спеціальних знань в ході експертизи або певним чином може доказуватись зверненням до правоохоронного органу.
Погашення заборгованості з аліментів на утримання ОСОБА_4 , 2012 р.н., протягом судового розгляду визнано як позивачем, так і відповідачем, тому в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України дана обставина не потребує доказування.
Таким чином, посилання в позові про наявність у відповідача заборгованості з аліментів як на обставину ухилення від виконання батьківських обов'язків, підставу позбавлення батьківських прав за період до звернення до суду з позовом, суд не бере до уваги. Заборгованість зі сплати аліментів погашена до травня 2021 року, наявність такої заборгованості не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 16.01.2019 в справі № 465/3694/14-ц, від 20.03.2019 в справі № 199/2403/18, від 23.04.2020 в справі № 420/1075/17, від 17.06.2021 в справі № 466/9380/17, згідно яких існування заборгованості по аліментах у повній мірі не може свідчити про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків, і її наявність сама по собі не є підставою для позбавлення дитини батьківських прав.
Ухилення батька від виконання своїх обов'язків щодо дитини спростовується письмовими доказами, які відображають грошові перекази відповідача на користь позивача з цільовим призначенням "child support" (забезпечення дитини), що не потребує залучення перекладача з англійської мови.
Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 07.12.2006 у справі "Хант проти України" наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
У рішенні від 16.07.2015 у справі "Мамчур проти України" ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
В рішенні ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі "Савіни проти України" зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
За роз'ясненнями, наданими у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Аналіз чинного законодавства України та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, і лише можливе за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'ю та психічного розвитку.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Суд керується усталеною судовою практикою в даній категорії справи, враховуючи правові висновки відповідно до постанов Верховного Суду (від 17.06.2021 у справі № 466/9380/17, від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14, від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18, від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 13.04.2020 у справі № 760/468/18, від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17, від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц, від 08.05.2019 у справі № 409/1865/17-ц).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
При цьому, позовна заява та додані до неї письмові докази, разом з показаннями з свідків не свідчать, що відповідач як батько доньки ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно доньки, або вчиняв би щодо неї насильство будь-якого виду.
Рішення виконавчого комітету Переяславської міської ради від 15.09.2020 № 325-30 щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини, не є обов'язковим для суду (частини п'ята, шоста статті 19 СК України). Такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Проаналізувавши висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавити батьківських прав відповідача, суд вважає, що цей висновок не може бути прийнятий до уваги, оскільки зроблений на підставі пояснень позивача без виклику відповідача, що не вбачається з тексту самого висновку. Таким чином, без виклику відповідача та відповідного з'ясування всіх обставин із залученням обох сторін спору, які мають значення при вирішенні питання про позбавлення відповідача батьківських прав, такий письмовий висновок є недостатньо обґрунтованим, а тому з нього не вбачаються достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до відомостей з Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області, ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, йдеться про те, що ОСОБА_2 перебуває з 07.04.2015 в розшуці та відносно нього 03.12.2012 порушено кримінальне провадження за ч. 4 ст. 190 КК України. Суду надано відомості про знаходження відповідача в розшуці правоохоронним органом в Україні в рамках кримінального провадження, проте ця обставина наперед не свідчить про його вину у злочині (кримінальному правопорушенні) до обвинувального вироку, а тому такі відомості не можуть характеризувати його на даний час негативно як особу або його можливості ухилитись від виконання батьківських обов'язків, вказує на формальний статус відповідача в кримінальному провадженні, факт розшуку органом досудового розслідування.
Відповідно до статті 62 Конституції України та статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Факт перебування у карному розшуці в Україні, заборгованість з аліментів, показання свідків, що не були очевидцями взаємовідносин батьків та дитини; висновок міського органу у справах дітей та сім'ї про доцільність позбавлення батьківських прав; інші письмові документи-додатки до позову та докази, подані в підготовчому засіданні, як кожен окремо, так і в сукупності, не вказують на те, що відповідач умисно ухилявся й не виконував батьківські обов'язки, є небезпечним для життя та здоров'я своєї дитини попри усні твердження позивача про небезпечність відповідача в період спільного проживання сторін як сім'ї з донькою ОСОБА_4 у Польщі.
Суд констатує, що між позивачем та відповідачем склався спір, що відображається у взаємних образах, у свідомому неприйнятті цінностей кожного як одного з батьків після розірвання шлюбу. Разом з цим, кожна зі сторін забезпечує або заявляє про готовність забезпечити належний рівень виховання та утримання їхньої дитини.
Суд переконаний, що досягнення згоди у спілкуванні як між батьками (позивачем та відповідачем), так і спільно з дитиною, залучення ними уповноваженого органу з питань дітей та сім'ї за місцем проживання дитини для визначення способу спілкування з дитиною, безстороннього представника не з членів їхніх сімей у спілкуванні між собою та дитиною, буде більш ефективним заходом для реалізації інтересів дитини ніж позбавлення батьківських прав. Таким чином, твердження як позивача про те, що відповідачу не вчиняються перешкоди у спілкуванні з дитиною, так і твердження відповідача про його безумовну готовність допомоги і вихованні дитини, суд сприймає як можливість сторін у спорі забезпечити інтереси малолітньої дитини.
Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_4 , на думку суду, шкодитиме як інтересам дитини ОСОБА_4 , так і можливостям позитивно змінити сприйняття сторонами-батьками ОСОБА_4 один одного, прийняти взаємне рішення з можливими поступками щодо спілкування дитини з батьком або взяти спільне зобов'язання не чинити цьому перешкод в будь-який спосіб за виключенням об'єктивних обставин (часу відпочинку, нічного сну, навчання або іншої зайнятості дитини). Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 може призвести до моральних страждань у дитини ОСОБА_4 , перед якою у сторін рівні права та обов'язки, що забезпечать її виховання, піклування про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, покращуватимуть належні умови для розвитку її природних здібностей, підготують її до самостійного життя.
Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_4 , 2012 р.н., буде непропорційним заходом, в якому немає необхідності в демократичному суспільстві. Відсутні беззаперечні та належні докази, що свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, як кінцевого заходу у батьківстві. Враховуючи, що визначальною обставиною, що має значення для вирішення цього спору, є інтереси дитини, яким відповідатиме збереження її зв'язків з обома батьками, а тому за таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. У зв'язку з таким не підлягають стягненню і сплачений позивачем при подачі позову судовий збір.
Керуючись статтями 263-265 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_21 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін, інших учасників справи
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
представник позивача: адвокат Миколаєнко Євгеній Васильович, місце роботи: вул. Б.Хмельницького, 48, офіс 2, м. Переяслав, Київська область, 08400;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знятий з реєстрації, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;
представник відповідача: адвокат Гора Роман Михайлович, місце роботи: АДРЕСА_4 ;
третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, місце знаходження: вул. Шевченка, 22, м. Переяслав, Київська область, 08400.
СУДДЯ В.В. ЛЕБІДЬ