№ 2-123/2010
Повне рішення суду, складено 06 квітня 2010 року
м.Вільнянськ 31 березня 2010 року
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуюча суддя - Надворна О.С.,
при секретарі - Нешта Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра", про визнання незаконним і скасування виконавчого напису нотаріуса,
Прокурор Вільнянського району Запорізької області, діючи в інтересах ОСОБА_1 та його неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, подав до суду позов до приватного нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ЗОКС "Довіра", в якому вимагав визнати недійсним та скасувати виконавчий напис від 03.10.2007 року про звернення стягнення на нерухоме майно - АДРЕСА_1, в рахунок стягнення заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед ЗОКС "Довіра" за кредитним договором.
Під час судового розгляду справи прокурор Билим А.О. та позивач ОСОБА_1 підтримали заявлені позовні вимоги. Суду зазначили, що 22.11.2005 року між відповідачем ЗОКС "Довіра" та позивачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 813, відповідно до умов якого останньому був наданий кредит у розмірі 42000 гривень; з метою виконання даного договору, між сторонами того ж дня був укладений договір іпотеки, предметом якого стала належна ОСОБА_1 квартира за вказаною адресою. Наступними додатковими угодами від 20.04.2006 року та від 07.02.2007 року розмір кредиту був збільшений до 95000 гривень. У зв?язку із невиконанням боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплату відсотків 16.08.2007 року ЗОКС "Довіра" приватному нотаріусу ОСОБА_4 було подано заяву про видачу виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно; такий виконавчий напис був виданий 03.10.2007 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗОКС "Довіра" заборгованість за кредитним договором у розмірі 106527,40 гривень, та звернуто стягнення на нерухоме майно, що перебувало в іпотеці - АДРЕСА_1, на суму, що складає 104740 гривень.
Прокурор та позивач вказали суду, що відповідно до змісту договору іпотеки сума кредиту за основним зобов?язанням становить 42000 гривень, будь-які зміни до договору іпотеки не вносилися та нотаріально не посвідчувалися; між тим, згідно п.8.3 договору іпотеки, у випадку збільшення розміру основного зобов?язання за кредитним договором зміни до договору іпотеки відносно такого збільшення вносяться тільки після державної реєстрації відповідних відомостей про це; згідно ст.19 Закону України "Про іпотеку", зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню, а відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Таким чином, за думкою прокурора і позивача, у випадку збільшення суми зобов?язання за основним договором, відповідні зміни повинні були внесені і в договір іпотеки, а оскільки цього зроблено не було, нотаріус не мав права видавати виконавчий напис про звернення стягнення на майно, вартість якого перевищує 42000 гривень.
Приватний нотаріус ОСОБА_4 як відповідач, та представник відповідачів ОСОБА_5 та ЗОКС "Довіра" ОСОБА_6 заперечують проти задоволення позову, оскільки вважають, що дії нотаріуса та вчинений ним виконавчий напис відповідають положенням Законів України "Про нотаріат", "Про іпотеку" та іншим актам законодавства. За їх твердженням, у даному випадку, про який йде мова у позові, у разі збільшення розміру основного зобов?язання або строку його виконання, не потрібно вносити відповідні зміни до договору іпотеки, тому що у ньому міститься лише посилання на правочин (кредитний договір), у якому встановлено основне зобов?язання, що відповідає п.2 ч.1 ст.18 Закону України "Про іпотеку". Відповідачі та їх представник також вважають, що згідно ст.19 Закону України "Про іпотеку", у разі, якщо у договорі іпотеки міститься лише посилання на основний правочин, вносити до такого договору зміни чи доповнення у разі збільшення основного зобов?язання, а так само здійснювати їх державну реєстрацію, не потрібно. При цьому відповідачі та їх представник посилаються ще й на положення ст.4 Закону України "Про іпотеку", згідно якої відсутність державної реєстрації іпотечного договору не тягне його недійсність. Відповідачі також посилаються, що позивач та органи прокуратури за його заявою неодноразово намагалися у судовому порядку оспорити звернення стягнення на квартиру, що відбулося на підставі оспорюваного виконавчого напису, та оспорити права ОСОБА_5 на цю квартиру, проте у задоволенні всіх їх вимог було неодноразово відмовлено судовими інстанціями.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані йому докази, вважає, що підстав для задоволення позову немає; при цьому суд виходить з наступного.
За змістом позову та заявлених вимог, прокурор фактично вимагає визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
22.11.2005 року між відповідачем ЗОКС "Довіра" та позивачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 813 (а.с.13), відповідно до умов якого останньому був наданий кредит у розмірі 42000 гривень, а він зобов?язався щомісячно повертати частину суми кредиту та сплачувати проценти. З метою виконання боржником даного договору, між сторонами того ж дня був укладений договір іпотеки (а.с.9-11), предметом якого стала належна відповідачу ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1. Наступними додатковими угодами від 20.04.2006 року (а.с.14) та від 07.02.2007 року (а.с.15) розмір кредиту був збільшений до 95000 гривень.
У зв?язку із невиконанням боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, 16.08.2007 року ЗОКС "Довіра" приватному нотаріусу ОСОБА_4 було подано заяву про видачу виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно (а.с.7-8); такий виконавчий напис був виданий 03.10.2007 року (а.с.6), згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗОКС "Довіра" заборгованість за кредитним договором у розмірі 106527,40 гривень, та звернуто стягнення на нерухоме майно, що перебувало в іпотеці - АДРЕСА_1, на суму, що складає 104740 гривень.
Оцінивши доводи прокурора та позивача про те, що відповідно до змісту договору іпотеки сума кредиту за основним зобов?язанням становить 42000 гривень, суд вважає, що ці твердження не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, згідно п.1.1 договору іпотеки, "цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з Кредитного договору № 813 від 22 листопада 2002 року (а також всіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору" (а.с.9); тобто розмір основної заборгованості та процентів за основним зобов'язанням у договорі іпотеки визначений посилання на правочин, в якому встановлено основне зобов'язання. Ніяких умов щодо встановлення розміру основного зобов?язання у твердій грошовій сумі, як це стверджує прокурор та позивач, іпотечний договір не містить.
Відповідно до п.2 ст.18 Закону України "Про іпотеку", однієї із істотних умов іпотечного договору є зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про іпотеку", якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання .
Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про іпотеку", державній реєстрації при укладенні іпотечного договору підлягає інформація про розмір основної суми заборгованості та процентів за основним зобов'язанням та/або посилання на правочин, в якому встановлено основне зобов'язання у разі, якщо іпотекою забезпечується задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому .
Таким чином, визначення суми кредиту за основним зобов?язанням у формі, що викладена в договорі іпотеки від 23.11.2005 року, відповідає положенням Закону України "Про іпотеку".
Аналіз змісту оспорюваного виконавчого напису від 03.10.2007 року свідчить, що сума заборгованості позивача перед ЗОКС "Довіра" визначена нотаріусом у повній відповідності до зазначених положень Закону України "Про іпотеку" та договору іпотеки.
Що ж стосується посилань прокурора і позивача на те, що до договору іпотеки не внесені зміни і доповнення щодо збільшення розміру основного зобов?язання, і не проведена державна реєстрація такого збільшення, то прокурор і позивач не надали суду доказів того, що зазначена редакція п.1.1 договору іпотеки, яким визначений розмір основного зобов?язання, дійсно вимагала змін чи доповнень при укладенні додаткових угод до кредитного договору від 20.04.2006 року та від 07.02.2007 року.
Крім того, суд враховує, що згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Прокурор та позивач не надали суду доказів, які б свідчили про наявність перешкод для видачі виконавчого напису, встановлених згідно цієї статті.
Інших підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ані прокурор, ані позивач суду не навели.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оспорюваний виконавчий напис був виданий з дотриманням положень Законів України "Про нотаріат" та "Про іпотеку", інших актів законодаства України, а тому у задоволенні позову прокурора має бути відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України,
У задоволенні позову прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра", про визнання незаконним і скасування виконавчого напису нотаріуса - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області; апеляційна скарга має бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.С. Надворна