18.09.2007 Справа № 30/114-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Білецька Л.М., Науменко І.М.,
секретар судового засідання -Прокопець Т.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -Адаменко О.О., довіреність від 19 січня 2007 року б/н; Лушина Г.М., наказ від 11 березня 1996 року №28-к;
від відповідача -Тропін В.В., довіреність від 10 січня 2007 року б/н;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства», м.Павлоград Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2007 року у справі № 30/114-07
за позовом Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства», м.Павлоград
до Закритого акціонерного товариства фірми “Книга», м.Павлоград
про стягнення заборгованості в сумі 77504,66 грн., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2007 року у справі № 30/114-07 (суддя Євстигнеєва.Н.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача -ЗАТ фірми “Книга» на користь КП “Управління житлово-комунального господарства» три проценти річних в розмірі 7,67 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та 0,01 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
При винесенні рішення господарський суд виходив із відсутності заборгованості у відповідача по орендній платі за спірний період та недопустимості зміни умов договору в односторонньому порядку. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення річних суд зазначив про несвоєчасне пред'явлення позивачем рахунків на оплату орендної плати. У стягненні пені відмовлено у зв'язку з закінченням річного строку позовної давності.
Не погодившись з рішенням суду, позивач -КП “Управління житлово-комунального господарства», звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги КП УЖКГ в частині стягнення з ЗАО фірми “Книга» заборгованості по орендній платі з розрахунком індексу інфляції в сумі 32715,17 грн., пені в сумі 4662,66 грн. та 3% річних в сумі 490,73 грн., а також витрати пов'язані з оплатою технічно-інформаційного забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату та відсутність в договорі вказівки щодо направлення орендарю рахунків на орендну плату листом з повідомленням. Також позивач вказує про направленням ним 28 липня 2006 року на адресу відповідача повідомлення про рішення Павлоградської міської ради від 18 липня 2006 року № 55-3/V, яким затверджені нові ставки плати зо оренду комунального майна. Крім цього, позивач посилається на підписання керівником відповідача акту перевірки від 15 серпня 2006 року, який останнім не оскаржений, тому вважає, що підвищення орендної плати є доцільним. Також зазначає про відсутність в рішенні розрахунку стягнутих річних в сумі 7,67 грн.
Відповідач -ЗАТ фірми “Книга», проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. У поданому відзиві зазначає, що позивачем не виставлялись рахунки на сплату орендної плати, а надані позивачем копії листів книги (журналу) рахунків не можуть бути доказом виставлення цих рахунків, оскільки не містять інформації про дату виписки, направлення рахунків на адресу відповідача та відмітки про їх отримання. Також відповідач вказує, що сторонами в письмовій формі не узгоджувались зміни до договору щодо розміру орендної плати, тому діють узгоджені в договорі про оренду плату в розмірі 15%. від вартості об'єкту. Крім цього, відповідач зазначає, що акт КРУ від 15 серпня 2006 року не може бути підставою для збільшення розміру орендної плати, оскільки він не є частиною договору.
В порядку ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 26 липня 2007 року до 27 липня 2007 року, 11 вересня 2007 року та до 18 вересня 2007 року.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
16 серпня 2002 року між позивачем -КП “Управління житлово-комунального господарства» (орендодавець) та відповідачем -ЗАТ фірма “Книга» (орендар) укладений договір № 52 оренди комунального майна -приміщення по вулиці К.Маркса, будинок 19 у місті Павлоград, загальною площею 332,8 м.кв., вартістю за експертною оцінкою на 01 серпня 2000 року -76 091,00 грн. без ПДВ /а.с.60-65 т.1/.
Відповідно до п.2.1 договору оренди орендар вступає в володіння і користування майном одночасно з підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі орендованого майна підписаний сторонами 16 серпня 2002 року /а.с.66 т.1/. Згідно п.9.1 договору він діє з 16 серпня 2002 року по 18 жовтня 2010 року.
В п.3.1 договору сторонами встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України та рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради народних депутатів від 27 червня 2001 року № 406 і складає 15% від експертної оцінки, тобто 11413,65 грн. в рік без ПДВ та індексу інфляції (951,14 грн. без ПДВ на місяць).
31 січня 2007 року позивач -КП “Управління житлово-комунального господарства», звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ЗАТ фірми “Книга» заборгованість по орендній платі в сумі 70755,20 грн., пеню в сумі 2129,07 грн. та 3% річних в сумі 4600,39 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач -ЗАТ фірма “Книга» в орендованому приміщенні здійснює продаж не тільки літератури, а й побутової хімії та миючих засобів, тому у даному випадку відповідач повинен сплачувати орендну плату відповідно до рішення виконкому Павлоградської міської ради від 17 червня 2004 року № 182-9/XXV за ставкою 30% від вартості орендованого майна (інші напрями використання).
На підтвердження позовних вимог позивач посилався на акт КРУ в Дніпропетровській області від 23 вересня 2005 року /а.с.73-103 т.1/, згідно якого при проведенні перевірки використання КП “Управління житлово-комунального господарства» виявлено ряд порушень Методики розрахунку та порядку використання орендної плати в частині визначення орендної ставки у відсотках до вартості нерухомого майна (заниження ставки), тому як рішенням сесії міськради від 17 червня 2003 року № 182 було збільшено орендні ставки у відсотках в залежності від цільового використання орендованої площі, а КП УЖКГ не внесено зміни в договори оренди у відповідності до прийнятого рішення, що призвело до втрат підприємства у вигляді недоплати орендної плати. Стосовно ЗАТ фірма “Книга» встановлена недоплата в сумі 38060,03 грн.
Також позивач вказував, що 15 серпня 2006 року комісією КП УЖКГ здійснена перевірка використання орендованого відповідачем приміщення за призначенням, якою виявлено, що 60% від займаної відповідачем на підставі договору оренди загальної площі приміщення використовується для торгівлі побутової хімії, про що складений акт /а.с.104 т.1/.
З урахуванням несвоєчасного та неповного внесення відповідачем орендних платежів позивач просив стягнути з останнього заборгованість на підставі договору оренди від 16 серпня 2002 року № 52 в розмірі 32715,17 грн. за період з квітня 2004 року по липень 2006 року включно та заборгованість зі сплати орендної плати, яка виявлена внаслідок перевірки КРУ в Дніпропетровській області в сумі 38060,03 грн. за період з 01 липня 2003 року по 01 серпня 2005 року, а також 3% річних в розмірі 490,73 грн. за період з 01 серпня 2006 року по 01 лютого 2007 року та пеню в розмірі 2129,07 грн. за період з 01 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року.
З висновком господарського суду про відмову в задоволенні позову з посиланням на відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем по орендній платі погодитись не можна.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України, ч.1 ст.759 ЦК України за договором оренди (найму) одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно п.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Обов'язок орендаря щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати встановлений п.4.2 договору від 16 серпня 2002 року № 52, відповідно до якого орендар повинен в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату згідно п.3 ст.18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», а також ст.286 ГК України та ст.762 ЦК України.
При цьому судова колегія визнає таким, що не відповідає обставинам справи, висновок господарського суду про відсутність заборгованості по орендній платі за 2004-2005 роки з посиланням на те, що позивачем не виставлялись рахунки у відповідності з п.3.2 договору, через що строк сплати орендної плати фактично не настав.
Як вбачається із змісту п.3.2 договору ним врегульовані умови внесення відповідачем передплати за користування майном, умовою якого і передбачено своєчасне виставлення орендодавцем рахунків.
Що ж до сплати загальної суми орендної плати, то договором будь-яких особливостей не передбачено.
При цьому, як встановлено ч.5 ст.762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем встановлений законом обов'язок по щомісячному внесенню орендної плати не виконаний, у зв'язку з чим виникла заборгованість підлягає стягненню з останнього.
Заперечення відповідача щодо отримання рахунків на оплату судова колегія відхиляє як неспроможні, оскільки вказана обставина не може бути підставою звільнення орендаря від сплати орендної плати за час фактичного використання орендованого приміщення.
Крім цього, в матеріалах справи міститься завірений позивачем витяг з Книги обліку вихідної кореспонденції /а.с.1-42 т.2/, який містить відомості про виставлення відповідачеві рахунків на сплату орендної плати, що судова колегія визнає належним доказом направлення рахунків.
Посилання відповідача про ненадання позивачем доказів надсилання рахунків листом з повідомленням судовою колегією відхиляється, оскільки вказана умова сторонами в договорі не передбачалась. При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням встановленого договором та законом обов'язку орендаря щомісячно вносити орендну плату відповідач у разі неотримання рахунку мав звернутись з цього приводу до позивача, а не ухилятись від своєчасного та повного внесення орендної плати.
Що стосується позовних вимог КП “Управління житлово-комунального господарства» про стягнення заборгованості, то вони підлягають задоволенню частково.
Вимоги позивача про стягнення орендної плати, розрахованої за ставкою 30% та орендної плати, розрахованої на підставі акту КРУ, є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенними бути не можуть.
Згідно п.3.1 договору сторонами встановлена ставка орендної плати у розмірі 15% від експертної оцінки, тобто 11413,65 грн. в рік без ПДВ та індексу інфляції (951,14 грн. на місяць).
Одностороння зміна умов договору не допускається (ч.1 ст.188 ГК України, ст.525 ЦК України).
Як встановлено ч.1 ст.286 ЦК України, розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Також, як встановлено ст.21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.
Також, в п.3.3 договору сторонами обумовлено, що розмір орендної плати може бути переглянутий за вимогою однієї із сторін у випадку зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Сторонами відповідних змін до договору оренди від 16 серпня 2002 року № 52 щодо збільшення розміну орендної плати не вносились, у зв'язку з чим позивачем орендна плата за ставкою 30% розрахована неправомірно.
Судовою колегією відхиляється посилання позивача на те, що відповідач в орендованому приміщенні здійснює торгівлю побутової хімії, оскільки сторонами в договорі особливостей щодо цільового використання орендованого приміщення не встановлювалось, ставка орендної плати у розмірі 15% встановлена в договорі без зазначення умов щодо асортименту чи переліку товарів, які реалізовуються орендарем.
Є необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати в сумі 38060 грн., донарахованої на підставі акту КРУ в Дніпропетровській області від 23 вересня 2005 року. Як зазначено у вказаному акті, недоплата по орендній платі виникла у зв'язку з невнесенням змін до договору оренди щодо збільшення орендної ставки в залежності від цільового використання у відповідності з рішенням сесії міськради від 17 червня 2003 року № 182.
Як встановлено ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Умови щодо розміру орендної плати сторонами визначені в договорі від 12 серпня 2002 року № 52, акт КРУ від 23 вересня 2005 року не є частиною вказаного договору і не може бути підставою для стягнення з відповідача донарахованих за результатами перевірки сум.
Що стосується розміру стягнення, то при обчисленні заборгованості необхідно виходити із положень п.3.1 договору від 16 серпня 2002 року № 52 та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786.
Відповідно до п.п.12, 13 вказаної Методики розмір місячної орендної плати за перший місяць після укладення договору оренди чи перегляду розміру орендної плати розраховується за формулою: Опл.міс.= Опл. / 12 х І.п.р. х І.м., де Опл. -річна орендна плата, визначена за цією Методикою, грн.; І.п.р. -індекс інфляції за період з початку поточного року (у разі оренди нерухомого майна -з дати проведення незалежної оцінки) до дати укладення договору оренди або перегляду розміру орендної плати; І.м. -індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
З урахуванням зазначеного орендна плата за спірний період квітень 2004 року -липень 2006 року включно повинна була бути нарахована позивачем та сплачена відповідачем у розмірі:
квітень 2004 року -1089,58 грн.;
травень 2004 року -1097,21 грн.;
червень 2004 року -1104,89 грн.;
липень 2004 року -1104,89 грн.;
серпень 2004 року -1103,79 грн.;
вересень 2004 року -1118,14 грн.;
жовтень 2004 року -1142,74 грн.;
листопад 2004 року -1162,02 грн.;
грудень 2004 року -1188,88 грн.;
січень 2005 року -1209,09 грн.;
лютий 2005 року -1228,18 грн.;
березень 2005 року -1240,72 грн.;
квітень 2005 року -1249,40 грн.;
травень 2005 року -1256,90 грн.;
червень 2005 року -1294,44 грн.;
липень 2005 року -1268,24 грн.;
серпень 2005 року -1268,24 грн.;
вересень 2005 року -1273,31 грн.;
жовтень 2005 року -1284,77 грн.;
листопад 2005 року -1300,19 грн.;
грудень 2005 року -1311,89 грн.;
січень 2006 року -1327,63 грн.;
лютий 2006 року -1351,53 грн.;
березень 2006 року -1347,47 грн.;
квітень 2006 року -1342,08 грн.;
травень 2006 року -1348,79 грн.;
червень 2006 року -1360,93 грн.;
липень 2006 року -1360,93 грн., а всього -34736,87 грн. + ПДВ (20%) = 41684,24 грн. Поданий позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції розрахунок орендної плати виходячи із ставки 15% з урахуванням індексу інфляції за період серпень 2002 року -липень 2006 року /а.с.117-118 т.2/ судова колегія вважає вірним.
Відповідачем за спірний період з квітня 2004 року по липень 2006 року включно внесено 30954,37 грн., що підтверджується платіжними дорученнями /а.с.121-131 т.1/.
Таким чином, сума заборгованості за вказаний період дорівнює 41684,24 -30954,37 = 10729,87 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
При цьому судова колегія відхиляє заперечення відповідача у відзивах на позовну заяву та на апеляційну скаргу про відсутність заборгованості. Наведений відповідачем у відзивах розрахунок орендної плати є невірним, оскільки не відповідає умовам п.3.1 договору та Методики розрахунку орендної плати. Твердження про погашення суми боргу з посиланням на платіжні доручення від 14 лютого 2007 року № 28, від 22 лютого 2007 року №№34-37 та від 02 квітня 2007 року № 50 /а.с.68-70 т.2/ є неспроможними, оскільки згідно вказаних платіжних доручень сплачувалась орендна плата за період вересень 2006 року -січень 2007 року.
Згідно п.3.4 договору від 16 серпня 2002 року № 25 сторонами передбачено стягнення з орендатора у разі несвоєчасного або неповного перерахування орендної плати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Позивач просив стягнути пеню, нараховану на суму заборгованості 32715,17 грн. за період з 01 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року /а.с.53 т.2/.
Висновок господарського суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені зроблений судом при неправильному застосуванні норм матеріального права.
При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, відповідно до ч.1 ст.223 ГК України, застосовуються загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
За змістом ст.256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому, відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України обмежено в один рік.
Статтею ж 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, ч.6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що ч.6 ст.232 ГК України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.
Враховуючи межі заявлених позовних вимог, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України скорочений строк позовної давності про стягнення неустойки, встановлений ч.6 ст.232 ГК України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій від дня прострочення виконання зобов'язання та дату фактичного звернення позивача з позовною заявою до господарського суду (31 січня 2007 року), судова колегія вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню за період з 01 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року виходячи із суми заборгованості, яка склалася у лютому-липні 2007 року, за таким розрахунком:
- заборгованість за лютий 2006 року -(1351,53 грн.+20% ПДВ) х (2 х 8,5) : 100 : 365 х 31 = 23,42 грн.;
- заборгованість за березень 2006 року -1347,47 грн. (2 х 8,5) : 100 : 365 х 61 = 45,94 грн.;
- заборгованість за квітень 2006 року -1342,08 грн. (2 х 8,5) : 100 : 365 х 92 = 69,01 грн.
- заборгованість за травень 2006 року -1348,79 грн. (2 х 8,5) : 100 : 365 х 122 = 91,97 грн.;
- заборгованість за червень 2006 року -1360,93 грн. (2 х 8,5) : 100 : 365 х 153 = 116,38 грн.;
- заборгованість за липень 2006 року -1360,93 грн. (2 х 8,5) : 100 : 365 х 153 = 116,38 грн.
Загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 463,09 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати останній також зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 3 % річних.
Позивач просив стягнути річні за період з 01 серпня 2006 року по 01 лютого 2007 року виходячи із суми заборгованості 32715,17 грн. /а.с.54 т.2/.
Враховуючи, що загальна сума невиконаних відповідачем грошових зобов'язань, визнаних судовою колегією, дорівнює 10729,87 грн., 3 % річних за вказаний позивачем період підлягають стягненню у розмірі 163,15 грн. (10729,87 грн. х 3 : 365 : 100 х 185).
З урахуванням вищевикладеного рішення господарського суду у зв'язку з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Господарські витрати підлягають відповідному перерозподілу з частковим покладенням на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства» задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2007 року у справі № 30/114-07 скасувати.
Позовні вимоги “Управління житлово-комунального господарства» задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства фірми “Книга» на користь “Управління житлово-комунального господарства» заборгованість по орендній платі в сумі 10729,87 грн., пеню в сумі 463,09 грн., 3% річних в сумі 163,15 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 113,56 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 17,29 грн.
В решті позову відмовити.
Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати відповідні накази.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді Л.М.Білецька
І.М.Науменко